Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/8909/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 02.12.2024. Зареєстровано: 03.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 28.11.2024
Номер судового провадження: 11-сс/991/805/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52019000000001050

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 991/8909/24
		провадження №11-сс/991/805/24
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2024 року м.Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		підозрюваного ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
		захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		прокурора ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного  ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2024 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2024 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та обрано підозрюваному  ОСОБА_5  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також постановлено,після затримання підозрюваного ОСОБА_5 , і не пізніш як через 48 годин із з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
		При ухваленні судового рішення слідчий суддя дійшов висновку про набуття  ОСОБА_5 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, якого оголошено у міжнародний розшук, вказав на доведеність стороною обвинувачення наявності передбаченої ст.177 КПК підстави застосування запобіжного заходу щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиківпереховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, захисник підозрюваного  ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 16 жовтня 2024 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на наступне.
		Не набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного внаслідок невручення повідомлення про підозру в порядку, встановленому КПК.
		Припинення існування передумов, які слугували підставою для винесення постанови від 06 лютого 2024 року про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_5 та, як наслідок відсутність підстав для того, аби вважати останнього оголошеним у такий розшук, та відповідно відсутність підстави для обрання запобіжного заходу в порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК. 
		Щодо відсутності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень захисник зазначив, що посилання на журнал обліку відвідувачів приміщення ПрАТ «УДП», листування з ОСОБА_10 , показання свідка ОСОБА_11 не підтверджують наявність підстав вважати, що ОСОБА_5 причетний до будь-яких протиправних діянь, сторона обвинувачення не надала достатньо доказів, на підставі яких ОСОБА_5 можна підозрювати у вчиненні певних кримінальних правопорушень.
		На спростування висновків слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, захисник вказував, що стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовано, в чому полягає ризик переховування ОСОБА_5 , якщо слідчим суддею надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, а досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершене за рішенням прокурора.
		Доводи сторони обвинувачення про можливість ОСОБА_5  впливати на свідків також є неспроможними.У клопотанні не наведений хоча б приблизний перелік цих свідків, що унеможливлює встановлення зв`язку між ними та ОСОБА_5 , а також того, чи здатні вони повідомити про важливі для кримінального провадження обставини.
		Також, як вважає захисник, відмова допустити ОСОБА_5 до участі в судовому засіданні в режимі ВКЗ свідчить про порушення права на справедливий суд та про істотне порушення вимог КПК.
		 
		Позиції учасників провадження.
		Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав. 
		Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		 
		Мотиви суду.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
		Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
		Відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію захисників, заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
		З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання та з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
		При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
		При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
		Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
		Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
		Надаючи оцінку доводам сторони захисту про недотримання вимог щодо розумної підозри (її необґрунтованості), колегією суддів встановлено наступне.
		Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за підозрою ОСОБА_12 і ОСОБА_13 за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.4 ст.190, ч.3 ст.209 КК, ОСОБА_15 за ч.5 ст.191 КК.
		Як вбачається з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 квітня 2024 року ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні низки кримінальних правопорушень, а саме:
		-пособництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою;
		-заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою;
		-вчиненні дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечноо протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення, зміни його форми (перетворення), вчиненні організованою групою, в особливо великому розмірі за наступних обставин.
		Як встановлено слідчим суддею та зазначено в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 , за версією слідства ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за пособництва ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , діючи в складі організованої групи, в період з літа 2017 року по 12 червня 2018 року, організували вчинення головою Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» ОСОБА_15 , заволодіння на користь ТОВ «Олтекс-ОД» належними ПрАТ «УДП» 18 ліхтерами UDP-DM-1087-УДП, UDP-DM-2306-УДП, UDP-DM-2211-УДП, UDP-DM-1015-УДП, UDP-DM-2252-УДП, UDP-DM-2133-УДП, UDP-DM-1074-УДП, UDP-DM-1030-УДП, UDP-DM-2458-УДП, UDP-DM-2187-УДП UDP-DM-1001-УДП, UDP-DM-1039-УДП, UDP-DM-2117-УДП, UDP-DM-2235-УДП UDP-DM-1058-УДП, UDP-DM-1076-УДП UDP-DM-1004-УДП, UDP-DM-2278-УДП загальною вартістю 44 302 422 грн., що являється особливо великими розмірами.
		Крім того, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , діючи в складі організованої групи, в період з грудня 2017 року по 09 листопада 2018 року, шляхом обману заволоділи належними ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» 14 ліхтерами, а саме: UDP-DM-1072-УДП, UDP-DM-2427-УДП, UDP-DM-2250-УДП, UDP-DM-2383-УДП, UDP-DM-1031-УДП, UDP-DM-1041-УДП, UDP-DM-2184-УДП, UDP-DM-2082-УДП, UDP-DM-2299-УДП, UDP-DM-2449-УДП, UDP-DM-2262-УДП, UDP-DM-2193-УДП, UDP-DM-2238-УДП, UDP-DM-1023-УДП загальною вартістю на момент вчинення злочину 38 351 969 грн., що становить особливо великі розміри. 
		Також, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , діючи в складі організованої групи, вчинили правочини з майном - належними ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» ліхтерами, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також дії спрямовані на зміну форми (перетворення) цього майна та використання цього майна, а саме: UDP-DM-1087-УДП, UDP-DM-2306-УДП, UDP-DM-2211-УДП, UDP-DM-1015-УДП, UDP-DM-2252-УДП, UDP-DM-2133-УДП, UDP-DM-1074-УДП, UDP-DM-1030-УДП, UDP-DM-2458-УДП, UDP-DM-2187-УДП, UDP-DM-1001-УДП, UDP-DM-1039-УДП, UDP-DM-2117-УДП, UDP-DM-2235-УДП, UDP-DM-1058-УДП, UDP-DM-1076-УДП, UDP-DM-1004-УДП, UDP-DM-2278-УДП, UDP-DM-1072-УДП, UDP-DM-2427-УДП, UDP-DM-2250-УДП, UDP-DM-2383-УДП, UDP-DM-1031-УДП, UDP-DM-1041-УДП, UDP-DM-2184-УДП, UDP-DM-2082-УДП, UDP-DM-2299-УДП, UDP-DM-2449-УДП, UDP-DM-2262-УДП, UDP-DM-2193-УДП, UDP-DM-2238-УДП, UDP-DM-1023-УДП, загальною вартістю 82 654 391 грн., що являється особливо великим розміром. 
		За версією слідства, ОСОБА_5 виконував роль пособника, яка полягала в участі у перемовинах із працівниками ПрАТ «УДП» при відборі й ремонті ліхтерів зазначеного підприємства з метою подальшого їх використання під час виготовлення барж, а також організації технічного нагляду за їх виготовленням та залученні інших осіб для переробки ліхтерів у баржі.
		25 січня 2024 року детективом НАБУ за погодженням з прокурором САП складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 (у редакції статті, чинної на 12 червня 2018 року), ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинної на 09 листопада 2018 року), ч.3 ст.209 (у редакції статті, чинній на 27 квітня 2020 року) КК.
		18 квітня 2024 року детективом НАБУ за погодженням з прокурором САП складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 (у редакції статті, чинної на 12 червня 2018 року), ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинної на 09 листопада 2018 року), ч.3 ст.209 (у редакції статті, чинній на 27 квітня 2020 року) КК.
		Як встановлено колегією суддів, повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 від 18 квітня 2024 року) містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого їх вчинення.
		       Для визначення причетності ОСОБА_5 до подій кримінальних правопорушень слідчим суддею досліджені надані стороною обвинувачення матеріали та оцінені фактичні дані, які містяться у копіях:
		- договору №633 КФО від 15 вересня 2017 року, підписаному ОСОБА_15 від імені ПрАТ «УДП» та невстановленою особою в інтересах ТОВ «Олтекс-Од» від імені ОСОБА_16 ;
		- актів приймання-передавання ліхтерів, у відповідності з якими співробітниками ПрАТ «УДП», на виконання підписаного ОСОБА_15 договору передано невстановленим особам, які нібито були уповноваженими особами ТОВ «Олтекс-Од», належні ПрАТ «УДП» ліхтери;
		- актів вводу в експлуатацію ліхтерів, отримавши які особи, що контролювали ТОВ «Олтекс-Од», отримали можливість розпоряджатись належними ПрАТ «УДП» ліхтерами на власний розсуд;
		- у статуті ПрАТ «УДП», в порушення якого укладено договір №633 КФО від 15 вересня 2017 року;
		- положення про ведення договірної роботи у ПрАТ «УДП», затверджене 20 квітня 2016 року ОСОБА_15 , в порушення якого останнім укладено договір №633 КФО від 15 вересня 2017 року;
		-        свідоцтв про право власності на судна, що підтверджують право власності ПрАТ «УДП» на 32 ліхтерів;
		- наказу №176-0 від 15 вересня 2014 року про призначення ОСОБА_15 на посаду голови Правління ПрАТ «УДП» та у контракті №21-ІІІ від 15 вересня 2014 року, згідно з якими він мав повноваження керівника ПрАТ «УДП» та був службовою особою товариства;
		- митних декларацій отриманих від Одеської митниці Держмитслужби щодо переміщення через державний кордон ліхтерів ПрАТ «УДП», згідно з якими буксиром «Sirius-V» здійснено переміщення 32 ліхтерів серії «ДМ» через державний кордон України;
		- митних декларацій отриманих від Одеської митниці Держмитслужби щодо переміщення на території України з Турецької республіки барж БС-010 - БС-021, які створено шляхом стиковки з частин належних ПрАТ «УДП» ліхтерів;
		- протоколу огляду від 24 червня 2020 року інформації про рух коштів по банківським рахункам ТОВ «Олтекс-ОД», вилученої під час тимчасового доступу 11 червня 2020 року в ПАТ «ПУМБ», згідно з якою протягом 21 листопада 2017 року - 10 січня 2019 року на рахунки ТОВ «Олтекс-Од» заводились кошти у вигляді безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 15 контрагентів;
		- журналу обліку відвідувачів приміщення ПрАТ «УДП», де зафіксовано прибуття ОСОБА_10 , ОСОБА_14 на зустрічі з ОСОБА_15 напередодні укладення договору, а також подальші їх візити до інших працівників товариства. Окремо від останніх зафіксовано візит ОСОБА_5 разом з особою, яка представлялась ОСОБА_17 ;
		- електронного листування між працівниками ПрАТ «УДП» щодо обговорення укладення цього договору та виконання його умов, у тому числі щодо повідомлення ОСОБА_15 . підлеглими працівниками до укладення договору про ймовірну фіктивність ТОВ «Олтекс-ОД», а також переслані ОСОБА_15 електронні листи ОСОБА_13 щодо укладення договору, чим підтверджується обізнаність ОСОБА_15 про справжніх власників цієї компанії та їх небажання офіційно визнати зв`язок з нею;
		- протоколу обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_12 ;
		- протоколу обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_13 ;
		- протоколу обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_10 ;
		- протоколу обшуку від 08 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходяться офісні приміщення підконтрольних ОСОБА_12 компаній, під час якого виявлено та вилучено документи, що підтверджують взаємодію таких компаній з буксирами «Вікторі», « ОСОБА_18 », «Берсерк», «Бріз-1», якими здійснювались переміщення ліхтерів та, в подальшому, створених з них барж БС-010-021;
		- протоколу обшуку від 09 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходяться офісні приміщення підконтрольних ОСОБА_12 компаній, під час якого виявлено робоче місце ОСОБА_13 , де виявлено та вилучено флеш накопичувач, що містить інформацію про взаємодію між ПрАТ «УДП» та ТОВ «Олтекс-Од»;
		- протоколу обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцезнаходженням офісного приміщення ТОВ «Екотехнолоджи», керівником якого є ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено документацію щодо компаній, задіяних під час вчинення злочинів, а саме: ТОВ «Сервіс Транс Балк», ТОВ «Сапсан Трансшип», ТОВ «Екотехнолоджи», ТОВ «СТС Шиппінг», ТОВ «Трансбалктермінал», ТОВ «Лоток», «Zinger Shipping OU», ТОВ «Морське агентство Альтаїр», «Effective Management Servise LTD» та буксирів: «Вікторі», «Бріз-1», а також щодо барж серії БС і ОСОБА_19 (який є директором ТОВ «Лоток», власник декількох барж БС);
		- протоколу огляду від 06 березня 2020 року відомостей ІС Єдиний реєстр податкових накладних та ІТС «Податковий блок», в якому зафіксовано подачу податкової звітності за однією IP адресою 178.23.77.196 щодо наступних компаній: ТОВ «Екотехнолоджи», ТОВ «Сапсан Трансшип», ТОВ «Сервіс Транс Балк», ТОВ «СТС Шиппінг», «Zinger Shipping OU», податкової звітності з однієї електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 наступними компаніями: ТОВ «СТС Шиппінг», ТОВ «Сервіс Транс Балк»;
		- протоколів огляду від 28 лютого 2020 року та від 02 березня 2020 року відомостей програми «Shipping Explorer», якими зафіксовано: (1) що під час переміщення в період з 01 січня 2018 року по 01 січня 2019 року на буксирі «Сіріус В» вимикались прилади, які дають можливість відстежити переміщення цього судна; (2) переміщення буксирів «Сомері», «Берсерк» та «Виктори» з нейтральних вод біля України до Туреччини в період переміщення ліхтерів ПрАТ «УДП» за межі території України; (3) переміщення буксиру «Бріз-1» з порту Тузла «Туреччина» до порту Одеса в період переміщення новостворених барж БС з Туреччини до України;
		- протоколу огляду від 23 березня 2020 року відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків, яким установлено, що у 2016 році від ТОВ «Сапсан Трансшип» отримували доходи ОСОБА_13 , ОСОБА_10 ; у 2017 році ТОВ «Посейдон компані» ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 ; у 2017 році ТОВ «Екотехнолоджи» ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ; у 2015 році ТОВ «Агентство Євробалк» ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 ;
		- протоколу огляду від 19 травня 2020 року відомостей інформаційних ресурсів Держприкордонслужби, яким установлено, що ймовірні члени організованої групи та особи, залучені до вчинення злочину, які могли бути не обізнані зі злочинними планами вказаних осіб, неодноразово відвідували Туреччину в період вчинення злочину, в тому числі і разом;
		- відповіді ДП водних шляхів «Укрводшлях» №01-19/34 від 13 березня 2020 року про те, що судновласниками барж БС-010-021 під час експлуатації на території України у відповідністю з наданими документами вказано ТОВ «Лоток», ТОВ «Сервіс Транс Балк», ТОВ «Сапсан Трансшип», Effective Management Servise LTD;
		- протоколу огляду від 01 березня 2021 року інформації, вилученої з електронних носіїв ОСОБА_10 , серед якої містяться такі відомості: (1) копія акта приймання-передачі ліхтера UDP-DM-2252-УДП від ПрАТ «УДП» до ТОВ «Олтекс-Од», на акті міститься підпис уповноваженої особи ПрАТ «УДП», на місці уповноваженої особи ТОВ «Олтекс-Од» вказано анкетні дані російською мовою « ОСОБА_23 »; (2) копія договору купівлі-продажу №2-25/99 від 01 листопада 1998 року, відповідно до якого Компанія Грузинське морське пароходство (Республіка Грузія) продала, а ЗАТ «Мортранссервіс» (російська федерація) придбала на металолом за 19 000 доларів США 28 барж серії SB; (3) копія платіжного доручення №15 від 18 січня 2018 року платник - ТОВ «Олтекс-Од», одержувач - Регістр судноплавства України, призначення платежу - первісний огляд (перепризначення класу) судно UDP-DM-2306-УДП, директор - ОСОБА_16 ; (4) копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_16 , з вклеєним фотознімком ОСОБА_24 ; (5) копія листа від директора ТОВ «Олтекс-Од» ОСОБА_16 на адресу в.о. голови правління ПрАТ «УДП» ОСОБА_25 з проханням здійснити відбір 9 ліхтерів 05 січня 2018 року; (6) копія інструкції щодо дій особи, яка видавала себе за службову особу ТОВ «Олекс-Од» ОСОБА_17 , в якій зазначено порядок дій під час зустрічі з представниками ПрАТ «УДП», інформацію про що саме потрібно повідомити про ТОВ «Олтекс-Од», а також відмічено, що потрібно скласти Акти приймання-передачі барж і віддати їх Денису (у відповідністю з журналом обліку відвідувачів ОСОБА_17 прибув до ПрАТ «УДП» з ОСОБА_5 ), після прочитання інструкцію необхідно знищити;
		- протоколів огляду від 01 та 09 березня 2021 року інформації, вилученої з електронних носіїв ОСОБА_10 , серед якої містяться такі відомості: (1) виконавчі ремонтні відомості належних ПрАТ «УДП» ліхтерів (UDP-DM-2250-УДП, UDP-DM-1023-УДП та інших), переданих від ПрАТ «УДП» ТОВ «Олтекс-Од»; (2) перелік корпусних робіт на належний ПрАТ «УДП» ліхтер UDP-DM-2250-УДП, переданий від ПрАТ «УДП» ТОВ «Олтекс-Од»; (3) перелік барж серій SB та RSD, що належать компанії Effective Management Servise LTD; (4) копія довідки від ТОВ «Олтекс-Од» на адресу ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України»; (5) рапорт директору МТФ ОСОБА_13 від ст. супер інтенданта МТФ ОСОБА_10 щодо преміювання працівників компанії Екотехнолоджи та інші відомості;
		- матеріалів виконаного запиту про міжнародну правову допомогу компетентними органами Турецької Республіки, зокрема показаннями працівників верфі Кузей Стар та верфі Торлак, на яких у 2018 - 2019 рокух за замовленням компанії «Effective Management Service Ltd» через компанію «Трансбосфор» було здійснено виготовлення 12 барж серії BS із секцій ліхтерів серії SB та RSD з згідно проєктом MR-3170173, шляхом виготовлення 1 баржі з 2,5 ліхтерів. Платежі за ці роботи здійснені компанією «Zinger Shipping OU»;
		- матеріалів виконаного запиту про міжнародну правову допомогу компетентними органами Чорногорії, згідно з яким надано копії протоколів переобладнання на верфі ТОРЛАК барж серії SB, власником є «Effective Management Service Ltd», уповноважена особа ОСОБА_26 , з п`яти барж довжиною 38 метрів необхідно створити дві баржі довжиною 84,8 метри;
		- висновку додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11 квітня 2023 року №23-1027, згідно з яким станом на 12 червня 2018 року ринкова вартість 32 ліхтерів становила 82 654 391 грн.;
		- висновків судових трасологічних експертиз №203/6 від 24 листопада 2020 року, №204/6 від 11 лютого 2021 року, №143/6 від 13 листопада 2020 року, №205/6 від 10 лютого 2021 року, №206/5 від 17 лютого 2021 року, №207/6 від 01 березня 2021 року, №208/6 від 12 лютого 2021 року, №209/6 від 02 березня 2021 року, №210/6 від 04 березня 2021 року, №211/6 від 27 січня 2021 року, №212/6 від 18 січня 2021 року, №213/6 від 27 січня 2021 року, згідно з яким на люкових кришках барж BS-010, -011, -012, -013, -014, -015, -016, -017, -018, -019, -020, -021 виявлено знищені номери ліхтерів, що належать ПрАТ «УДП»;
		- висновків судових трасологічних експертиз від 04 лютого 2022 року №68/6, від 07 грудня 2022 року №66/6, від 15 грудня 2022 року №71/6, від 02 січня 2023 року №70/6, від 09 січня 2023 року №77/6, від 17 січня 2023 року №69/6, від 01 лютого 2023 року №76/6, від 13 лютого 2023 року №72/6, від 01 березня 2023 року №75/6, від 21 березня 2023 року №74/6, від 05 квітня 2023 року №73/6, від 18 квітня 2023 року №67/6, згідно з яким баржі BS-010, -011, -012, -013, -014, -015, -016, -017, -018, -019, -020, -021 виготовлені з частин та окремих елементів ліхтерів: UDP-DM-2117-УДП, UDP-DM-2458-УДП, UDP-DM-1087-УДП, UDP-DM-1039-УДП, UDP-DM-2278-УДП, UDP-DM-1058-УДП, UDP-DM-1074-УДП, UDP-DM-1023-УДП, UDP-DM-2306-УДП, UDP-DM-2211-УДП, UDP-DM-1030-УДП, UDP-DM-2252-УДП, UDP-DM-2187-УДП, UDP-DM-1015-УДП, UDP-DM-2133-УДП, UDP-DM-1076-УДП, UDP-DM-1001-УДП, UDP-DM-2235-УДП, UDP-DM-2299-УДП, UDP-DM-2427-УДП, UDP-DM-2082-УДП, UDP-DM-1041-УДП, UDP-DM-2184-УДП, UDP-DM-2250-УДП, UDP-DM-1031-УДП, UDP-DM-1072-УДП, UDP-DM-2383-УДП, UDP-DM-2238-УДП, UDP-DM-2193-УДП (т. 7 а.п. 30-59);
		- висновку комісійної судової економічної експертизи від 08 серпня 2023 року №18680, згідно з яким розмір збитків (матеріальної шкоди) внаслідок втрати активів, переданих згідно договору від 15 вересня 2017 року №633 КФО від фрахтування флоту, укладеного між ПрАТ «УДП» та ТОВ «Олтекс-ОД», складатиме разом 82 654 391,00 грн.;
		- копії реєстраційної справи ТОВ «Олтекс-Од», а також інших матеріалів.
		Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_5 до подій вищевказаних кримінальних правопорушень.
		Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів обґрунтованості підозри є безпідставними, спростовуються вищезазначеними матеріалами та зводяться до надання власної оцінки доказам.
		Також, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з її недоведеністю, виходячи з наступного.
		Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
		Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати, щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційній скарзі. Слідчим суддею надано оцінку наданим стороною обвинувачення відомостям про обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з дослідженими матеріалами дають достатні підстави вважати цілком обґрунтованими твердження органу досудового розслідування про можливу причетність ОСОБА_5 до подій імовірного їх вчинення.
		За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за викладених у повідомленні про підозру обставин.
		Відтак, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
		Щодо набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні колегія суддів зазначає наступне.
		Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
		Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК; 2) об`єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.277 КПК, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК.
		Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
		Згідно із ч.1 ст.278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч.3 ст.111 КПК).
		Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні встановлено у ст.135 КПК.
		У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК). 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст.42 КПК.
		Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч.1 ст.42, ст.135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
		Як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів провадження, для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 25 січня 2024 року стороною обвинувачення вжито такі заходи:
		- 26 січня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку направлено за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 ; 
		- 26 січня 2024 року засобами поштового зв`язку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 скеровано повістки про виклик ОСОБА_5 до детектива НАБУ на 29 січня, 01, 05 лютого 2024 року. 
		- 25 січня 2024 року як додатковий захід повідомлення сканкопії повідомлення про підозру ОСОБА_5 надіслано за абонентським номером НОМЕР_1 , яким користується останній, в електронному вигляді за допомогою мобільного додатку «WhatsApp», що дозволяє дзвонити і відправляти електронні повідомлення користувачам. 
		Для вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 вжито такі заходи:
		- 18 квітня 2024 року за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направлено на адреси захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
		Таким чином орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, відтак, ОСОБА_5 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а тому відносно нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
		Доводи та посилання захисників на недотримання передбаченої КПК порядку та процедури повідомлення не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.
		Враховуючи встановлені обставини, на переконання колегії суддів орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у передбачений ч.2 ст.135 КПК спосіб як особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді та констатує факт набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні з 25 січня 2024 року.
		Отже, доводи апеляційної скарги на порушення процедури повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та не набуття останнім з цієї підстави статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, які є майже ідентичними запереченнями, висловленими стороною захисту під час розгляду клопотання слідчим суддею, не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими колегією суду обставинами.
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, колегія суддів враховує наступне.
		Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 . 
		В межах доводів апеляційної скарги суд перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
		Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
		Оцінюючи наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів зауважує, що сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді із клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умов, коли ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
		Зазначене обумовлює певну специфіку при доведенні (обґрунтуванні) та перевірці наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
		       Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч.1 ст.7 КПК, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) (ч.2 ст.7 КПК).
		Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 КПК (ч.1 ст.297-1 КПК). Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів (окрім тих, що зазначені в абз.1 ч.2 ст.297-1 КПК) не допускається, крім випадків, коли, зокрема, злочини вчинені особами, які оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду (абз.3 ч.2 ст.297-1 КПК).
		       Тобто, режим спеціального досудового розслідування (in absentia) дозволяє провести і завершити досудове розслідування без обов`язкової участі підозрюваного, забезпечивши його повідомлення (виклик) в спеціальному порядку, передбаченому ст.297-5 КПК.
		Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК спрямоване на розшук підозрюваного, який переховується за кордоном з метою ухилення від кримінальної відповідальності, і примусове залучення його до кримінального процесу з метою обрання (застосування) щодо нього запобіжного заходу для нівелювання ризиків.
		       Обґрунтування необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині доведення ризиків під час здійснення спеціального досудового розслідування має базуватися на доводах щодо можливості їх реалізації в умовах перебування підозрюваного за кордоном. У цьому світлі на переконання суду ризик ухилення від органів слідства та суду може не братися до уваги (чи він a priori матиме вкрай незначну вагу) при вирішенні клопотання по суті, оскільки вже є фактично реалізованим і цей факт вже враховано при наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, що дозволяє органу досудового розслідування провести і завершити досудове кримінальне провадження за відсутності підозрюваного.
		Оскільки систематична неявка підозрюваного за викликом не перешкоджає подальшому руху кримінального провадження в режимі спеціального досудового розслідування, то його відсутність на цьому етапі не може перешкоджати слідству.
		       Крім того, суд враховує такі обставини: 17 лютого 2023 року ОСОБА_5 виїхав за межі території України та до цього часу не повернувся. Постановою детектива НАБУ від 06 лютого 2024 року ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук, оскільки під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 установлено, що він відсутній за зареєстрованим та фактичним місцем свого проживання. 
		       Враховуючи викладені обставини, фактичну недосяжність підозрюваного для слідства та суду на момент розгляду клопотання та наявність в органу досудового розслідування дозволу на здійснення щодо підозрюваного спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні суд оцінює цей ризик як незначний, проте наявний.
		Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилковості зазначених слідчим суддею мотивів, проте вони не спростовують правильність висновку щодо наявності зазначеного ризику.
		В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Також, оцінюючи імовірність впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_5 виконував роль пособника та здійснював дії за вказівкою інших осіб, залучав до проведення робіт з ліхтерами на території Турецької Республіки свідка ОСОБА_11 і може здійснювати вплив на нього або інших свідків у кримінальному провадженні, з якими він знайомий та пов`язаний робочими стосунками, оскільки підозрюваному через його захисників відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
		Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що підозрюваний, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив та узгоджувати спільні дії з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
		З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
		Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, на які вказували детектив та прокурор. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про необґрунтованість та неспроможність висновків слідчого судді, спростовуються наданими стороною обвинувачення клопотанням та матеріалами, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, та мотивами, зазначеними в оскаржуваній ухвалі, а тому на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині доведеності прокурором наявності достатніх підстав вважати що підозрюваного оголошений у міжнародний розшук, суд враховує наступне.
		Як зазначалося вище, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором, зокрема наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК).
		Слід констатувати, що КПК жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК доведеністю існування обставин, які б стали підставою для міжнародного розшуку, проте визначає необхідність доведення оголошення підозрюваного, обвинуваченого у такий розшук.
		Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч.1 ст.281 КПК).
		Разом з цим чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч.2 ст.281 КПК при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. У подальшому (після оголошення розшуку підозрюваного) його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ч.3 ст.281 КПК).
		       З аналізу зазначеної статті вбачається, що факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч.6 ст.193 КПК покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук та його здійснення.
		Крім того, за змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. 
		Розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу, а ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення.
		Отже момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
		За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281, ч.6 ст.193 КПК.
		Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної ухвали за наслідками розгляду клопотання і на теперішній час ОСОБА_5 є оголошеним у міжнародний розшук, оскільки таке рішення відповідно до ст.281 КПК прийняте у межах компетенції уповноваженою посадовою особою держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи.
		З урахуванням наявної в матеріалах клопотання постанови детектива НАБУ від 06 лютого 2024 року про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного, колегія суддів вважає доведеними факти як оголошення особи у міжнародний розшук, так і наявності передбаченої ч.6 ст.193 КПК умови для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
		Крім того, відповідно до ч.1, 3 ст.110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
		Відповідно до ч.2 ст.281 КПК про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.
		Отже, прийняття постанови про оголошення підозрюваного у розшук є процесуальним рішенням слідчого (детектива), яке відповідно до ч.1 ст.303 не підлягає окремому оскарженню слідчому судді під час досудового розслідування, проте може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.
		Разом з цим, на спростування висновку слідчого судді про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук захисник посилався на те, що надання стороні обвинувачення копій офіційних документів, які підтверджують державу та адресу його проживання за межами України свідчать про припинення існування передумов, які слугували підставою для винесення постанови від 06 лютого 2024 року про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_5 та, як наслідок, про відсутність підстав для того, аби вважати його оголошеним у такий розшук.
		Як вже зазначалось та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_5 17 лютого 2023 року залишив територію України у напрямку виїзд та відтоді не повертався.
		Також встановлено, що детективом НАБУ у відповідності до ч.2 ст.135 КПК здійснено заходи для виклику підозрюваного ОСОБА_5 на 29 січня, 01 лютого та 05 лютого 2024 року для проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема, допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів у цьому кримінальному провадженні, проте, у вказані дати підозрюваний, який належним чином повідомлений про підозру, виїхав, перебуває за межами України, не з`явився без поважних причин на виклик детектива, будучи належним чином повідомленим про такий виклик.
		Постановою детектива НАБУ від 06 лютого 2024 року ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.
		Аналізуючи та порівнюючи зазначені в постанові від 06 лютого 2024 року підстави для оголошення міжнародного розшуку підозрюваного та положення ч.1 ст.281 КПК, колегія суддів констатує її відповідність (постанови) зазначеній нормі КПК, оскільки передумовою її винесення слугувала сукупність обставин, таких як виїзд ОСОБА_5 за межі території України, відсутність відомостей про його місце проживання/перебування, належне повідомлення його про необхідність з`явитися на виклик детектива та, власне, неявка ОСОБА_5 без поважних причин на виклик детектива.
		Враховуючи наведене, сам по собі факт надання стороні обвинувачення відомостей про фактичне місце проживання/перебування особи не призводить до «автоматичного» нівелювання обставин, які слугували підставами для оголошення її розшуку, зокрема такої як неявка без поважних причин на виклик детектива.
		У зв`язку з чим, з урахуванням встановлених обставин, які передували оголошенню підозрюваного у розшук, колегія відхиляє доводи сторони захисту про безпідставність прийнятого детективом НАБУ рішення про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук та припинення існування підстав для такого.
		Так само колегія суддів не вбачає порушення слідчим суддею порядку розгляду клопотання за відсутності підозрюваного та зауважує на такому.
		Відповідно до ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Враховуючи, що постановою детектива НАБУ від 06 лютого 2024 року підозрюваного оголошено в міжнародний розшук, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно слідчим суддею дотримано порядок, а саме встановлено підставу для можливості розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності ОСОБА_5 .
		В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
		При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. 
		Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
		Керуючись ст.392, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2024 року про обрання  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року залишити без змін. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		___________ ___________ ___________
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...