Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/16059/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-15484ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 686/16059/22
		провадження № 61-15484св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, Чернівецька обласна військова адміністрація (Чернівецької обласної державної адміністрації), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бейлик Артур Беніамінович, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Палінчака О. М., від 29 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: П`єнти І. В., 
		Корніюк А. П., Талалай О. І., від 25 вересня 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним акту про примусове відчуження майна, зобов`язання вчинити дії.
		2.           В обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до нотаріально-посвідченої довіреності від 18 червня 2020 року має право на користування, володіння та розпорядження транспортним засобом MERCEDES-BENZ 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . 
		3.           На початку грудня 2021 року його знайомі ОСОБА_3 та 
		ОСОБА_2 попросили надати їм в користування цей транспортний засіб, домовившись, що повернуть автомобіль не пізніше 10 січня 2022 року, проте автомобіль повернуто не було. 
		4.           В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомили йому, що відносно ОСОБА_3 було зареєстровано кримінальне провадження та автомобіль спочатку був розміщений на спецмайданчику поліції в 
		м. Сокиряни, а потім переданий військовим для потреб територіальної оборони.
		5.           Згодом позивачу стало відомо, що в межах кримінального провадження № 12021262140000203 від 11 грудня 2021 року під час огляду місця події було вилучено вказаний автомобіль та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
		6.           14 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області було накладено арешт на спірний транспортний засіб, шляхом заборони володіння, користування та розпорядження (відчуження), а згідно з постанови заступника начальника ВП № 1 (Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області від 11 грудня 2021 року автомобіль визнано речовим доказом та передано на зберігання до відділення поліції № 1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП Чернівецькій області до вирішення справи по суті.
		7.           Згідно із наказом № 95 командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - в/ч НОМЕР_1 ) та актом примусового відчуження майна цей транспортний засіб було передано та поставлено на облік у в/ч НОМЕР_1 .
		8.           Позивач вважав дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо не повернення автомобіля до 10 січня 2022 року - неправомірними, а правочин щодо примусового відчуження транспортного засобу, оформлений актом про примусове відчуження, - недійсним.
		9.           Зауважував, що при укладенні акта сторонам було достеменно відомо про наявність кримінального провадження та те, що автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні, яке ще не закінчено. На транспортний засіб накладено арешт шляхом заборони користування, володіння і розпорядження (відчуження) майна і він перебував на спеціальному майданчику поліції.
		10.        Вказував, що згідно із наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 28 квітня 
		2022 року № 95 здійснено примусове відчуження спірного автомобіля із володіння територіального підрозділу ГУНП в Чернівецькій області (ВП № 1 Дністровського РВП) для потреб в/ч НОМЕР_1 , пов`язаних із виконанням завдань територіальної оборони в умовах правового режиму воєнного стану.
		11.        Водночас акт про примусове відчуження по формі і змісту не відповідає нормам чинного законодавства України. Акт складений в/ч НОМЕР_1 та погоджено з Чернівецькою районною військовою адміністрацію, проте сам акт про примусове відчуження не підписаний та не містить печатки, ані Чернівецької ОВА, ані Чернівецької РВА. У графі власник вказано тільки прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_4 та вказано, що автомобіль вилучений у ОСОБА_3 , проте відсутня будь-яка інша інформація. Акт не містить дати його підписання. Вартість майна визначалась не суб`єктом оціночної діяльності, а експертною установою Чернівецьким НДЕКЦ. Експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку. Експерт не вказав дату проведення огляду автомобіля та помилково визначив ринкову вартість автомобіля у розмірі 133 336,56 грн.
		12.        З огляду на недійсність акта про примусове відчуження транспортного засобу позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати в/ч НОМЕР_1 повернути спірний транспортний засіб.
		13.        Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивач просив суд
		-                     визнати неправомірними дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо неповернення ОСОБА_1 транспортного засобу MERCEDES-BENZ 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у строк до 10 січня 2022 року;
		-                     визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 95 від 28 квітня 2022 року, погоджений Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, щодо примусового відчуження вказаного автомобіля із володіння територіального підрозділу ГУНП в Чернівецькій області (відділення поліції № 1 Дністровського РВП) для потреб військової частини НОМЕР_1 в умовах правового режиму воєнного стану;
		-                     визнати недійсним акт про примусове відчуження (без номеру та дати), підписаний заступником начальника ВП № 1 (м. Сокиряни) ДРВП ГУНП в Хмельницькій області, заступником командира в/ч НОМЕР_1 з озброєння та начальником автомобільної служби в/ч НОМЕР_1 ;
		-                     зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повернути позивачу спірний транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		14.        Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
		15.        Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вимога про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 повернути автомобіль не підлягає задоволенню, оскільки спірний транспортний засіб було примусово відчужено на користь держави в умовах правового режиму воєнного стану для потреб в/ч НОМЕР_1 , пов`язаних із виконанням завдань територіальної оборони. В такому разі повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації, а у випадку фізичного знищення автомобіля позивач отримує право на компенсацію його вартості.
		16.        З огляду на поняття та мету примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження не може бути перешкодою у здійсненні примусового відчуження майна на користь держави, оскільки арешт чи будь яке інше обтяження на майно застосовується задля тимчасово обмеження (позбавлення) права саме власника (володільця) майна на розпорядження таким майном задля забезпечення тієї чи іншої мети.
		17.        Позивачем не наведено належних правових підстав для визнання судом незаконним та скасування наказу № 95 від 28 квітня 2022 року командира в/ч НОМЕР_1 , визнання недійсним акта про примусове відчуження автомобіля. Недоліки щодо форми акта не впливають на його зміст та законність в цілому. Незгода позивача з оцінкою транспортного засобу не позбавляє можливості оскаржити висновок експертного дослідження. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дії 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо неповернення спірного транспортного засобу є неправомірними.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		18.        У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бейлик А. Б. просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 29 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду 
		від 25 вересня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		19.        30 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Бейлик А. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 
		2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 вересня 
		2023 року у справі № 686/16059/22.
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які 
		у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		22.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 05 червня 2018 року справі № 543/730/14-ц, від 03 липня 2019 року 
		у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 22 квітня 
		2021 року у справі № 454/3657/18, від 12 червня 2019 року у справі 
		№ 927/352/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22, від 07 листопада 2018 року у справі 
		№ 200/21325/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 25 травня 
		2016 року у справі № 6-605цс16, від 18 січня 2023 року у справі № 6-2552цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		23.        Крім того, вважає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 1, 2, 4, 7, 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного або надзвичайного стану», статей 8, 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 41 Конституції України, статей 3, 16, 202, 215, 353, 638 Цивільного кодексу України (пункт 3 частини другої 
		статті 389 ЦПК України).
		24.        Зауважує, що спірний автомобіль було відчужено всупереч ухвали слідчого судді про накладення на транспортний засіб арешту, зумовленого необхідністю збереження його як речового доказу в кримінальному провадженні від знищення та відчуження.
		25.        Стверджує, що акт про примусове відчуження (без дати) по формі і змісту не відповідає нормам чинного законодавства. При цьому наголошує, що відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» акт про примусове відчуження підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів; право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
		26.        Звертає увагу, що посилання в акті про примусове відчуження на висновок експертного дослідження є помилковим, оскільки проведення оцінки транспортного засобу мало бути здійсненим відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який не розповсюджується на судових експертів.
		27.        Вважає наявний висновок про оцінку майна недостовірним, оскільки експерт не був попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; експерт не вказав дату проведення огляду транспортного засобу; ринкова вартість автомобіля визначена в розмірі 133 336,52 грн, тоді як згідно з бюлетеня автотоварознавця визначені цінові пропозиції в більшому розмірі - від 150 660 грн до 162 070 грн.
		Доводи осіб, що подали відзив на касаційну скаргу
		28.        У січні 2024 року Чернівецька обласна військова адміністрація та 
		в/ч НОМЕР_1 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
		29.        Чернівецька обласна військова адміністрація наголошує, що спірні правовідносини виникли щодо примусового відчуження державними органами майна позивача в період воєнного стану, а не з підстав укладення правочину, як помилково вважає позивач. Саме по собі порушення процедури заповнення акта про примусове відчуження не повинно породжуваних правових наслідків для його недійсності. Вважає, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позовних вимог про зобов`язання повернути транспортний засіб, оскільки в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану і зазначені позовні вимоги є передчасними. Вказує, що Чернівецькою обласною військовою адміністрацією не порушені права позивача.
		30.        В/ч 3113 зазначає, що примусове відчуження транспортного засобу відбулося в умовах правового режиму воєнного стану та у відповідності до вимог чинного законодавства України. З моменту підписання акта про примусове відчуження майна у фізичної особи під час дії воєнного стану майно переходить у власність держави до моменту закінчення воєнного стану. Саме по собі порушення процедури заповнення акта не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності. При проведені експертного дослідження щодо визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу експерт наочно оглянуто та оцінено, серед іншого і технічний стан автомобіля, що вказує на об`єктивність такого дослідження.
		31.        У січні 2024 року Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		Обставини справи, встановлені судами
		32.        Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 
		ОСОБА_4 є власником автомобіля MERCEDES-BENZ, модель 308D, 
		1994 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		33.        Відповідно до довіреності від 18 червня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Онищенко М. А., зареєстрованою в реєстрі за № 574, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 на розпорядження автомобілем MERCEDES-BENZ 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в тому числі керування ним. Довіреність видана строком на п`ять років до 18 червня 2025 року.
		34.        Із відповіді старшого слідчого відділення поліції № 1 (Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області 
		від 03 червня 2020 року вбачається, що 11 грудня 2021 року під час огляду місця події було вилучено автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель 308D, 1994 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		35.        Постановою заступника начальника відділення поліції № 1 (Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області 
		від 11 грудня 2021 року фургон вантажний MERCEDES-BENZ 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021262140000203 від 11 грудня 2021 року.
		36.        Ухвалою слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2021 року у справі № 722/1618/21 накладено арешт на вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 шляхом заборони володіння, користування та розпорядження (відчуження).
		37.        Відповідно до наказу № 95 від 28 квітня 2022 року командира в/ч НОМЕР_1 «Про примусове відчуження майна», погодженого із начальником Чернівецької обласної військової адміністрації, здійснено примусове відчуження із володіння територіального підрозділу ГУНП в Чернівецькій області (відділення поліції № 1 Дністровського РВП) для потреб в/ч НОМЕР_1 , пов`язаних із виконанням завдань територіальної оборони в умовах правового режиму воєнного стану, наступне майно: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ці обставини було зафіксовано актом про примусове відчуження вказаного транспортного засобу.
		38.        Згідно з висновком експертного дослідження № ЕД-19/126-22/2718-АВ від 02 травня 2022 року ринкова вартість вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент проведення дослідження (02 травня 2022 року) становить 133 336,52 грн.
		39.        Автомобіль MERCEDES-BENZ 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , прийнято на облік в/ч НОМЕР_1 та введено в штат автомобільної техніки в/ч НОМЕР_1 .
		40.        Вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області 
		від 03 листопада 2022 року у справі № 722/1279/22, серед іншого, 
		ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, скасовано арешт, накладений згідно з ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2021 року на фургон вантажний марки MERCEDES-BENZ 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу являється ОСОБА_4 та який на момент вилучення перебував в користуванні ОСОБА_3 , скасовано арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Вирішено повернути власнику ОСОБА_4 вказані автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		41.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		42.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		43.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		44.        За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.
		45.        Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		46.        Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		47.        У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»). 
		48.        Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації. 
		49.        03 березня 2022 року зазначений указ Президента України 
		від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
		50.        Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
		51.        Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.
		52.        Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
		53.        Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. 
		54.        Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості 
		(частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).
		55.        Частинами першою-другою статті 10 «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта.
		56.        Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
		57.        Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. 
		58.        Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		59.        Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:
		- під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;
		- реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;
		- залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 
		ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
		- право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (див., зокрема постанови Верховного Суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц, від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22).
		60.        Стаття 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
		61.        Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
		62.        Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
		63.        Аналогічне визначення військового командування міститься у статті 1 Закону України «Про оборону України».
		64.        Відповідно до статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		В акті зазначаються:
		1)                назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;
		2)                відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних 
		осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;
		3)                відомості про документ, що встановлює право власності на майно 
		(у разі наявності);
		4)                опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;
		5)                сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
		Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
		Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
		У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
		У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.
		У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
		Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
		65.        У матеріалах справи міститься наказ № 95 від 28 квітня 2022 року командира в/ч НОМЕР_1 «Про примусове відчуження майна», погоджений із начальником Чернівецької обласної військової адміністрації, відповідно до якого було здійснено примусове відчуження із володіння територіального підрозділу ГУНП в Чернівецькій області (відділення поліції № 1 Дністровського РВП) для потреб в/ч НОМЕР_1 , пов`язаних із виконанням завдань територіальної оборони в умовах правового режиму воєнного стану, транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель 308D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ці обставини було зафіксовано актом про примусове відчуження спірного транспортного засобу.
		66.        Наказ про відчуження спірного автомобіля прийнятий та погоджений уповноваженими на це особами, зокрема визначеними Законом «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
		67.        Відчужене майно було передано в/ч  НОМЕР_1 .
		68.        У вказаному акті про примусове відчуження спірного транспортного засобу зазначено назву військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження, відомості про власника автомобіля та документ, що встановлює право власності на майно, опис майна, достатній для його ідентифікації, та те, що оцінку майна проведено Чернівецьким науково-дослідним експертним-криміналістичним центром МВС України і на момент підписання акта вартість майна не виплачувалась.
		69.        Оскільки транспортний засіб був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та перебував на спеціальному майданчику поліції, акт про примусове відчуження майна хоч і складений за відсутності власника або його законного представника, але підписаний, зокрема заступником начальника ВП № 1 (м. Сокиряни) ДРВП ГУНП в Чернівецькій області.
		70.        Приписи статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачають можливість складення акта за відсутності власника або його законного представника та у такому разі останні мають право на ознайомлення з цим актом.
		71.        У разі відшкодування вартості примусово відчуженого майна оцінка майна може бути оскаржена до суду відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
		72.        У справі, що переглядається, вартість примусово відчуженого майна не відшкодована та оцінка відчуженого майна у цій справі позивачем не оскаржена.
		73.        Відчуження спірного автомобіля не перешкодило розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку суду.
		74.        Втручання у право користування, володіння та розпорядження позивача транспортним засобом переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. 
		75.        В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров`я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов`язком кожного громадянина України.
		76.        Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань.
		77.        В/ч 3113 підтвердила використання реквізованого автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивач не навів переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження спірного автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для нього надмірний тягар.
		78.        Втручання у право користування, володіння та розпорядження позивача відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.
		79.        За таких обставин, спірний автомобіль було відчужено з дотриманням приписів законодавства України, тому відсутні підстави для зобов`язання військової частини повернути цей автомобіль позивачу.
		Щодо обраного позивачем способу захисту 
		80.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків 
		(див., зокрема постанови від 28 серпня 2022 року у справі № 483/448/20, 
		від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року 
		у справі № 488/2807/17, від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19).
		81.        Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд: 
		-                     визнати неправомірними дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо неповернення ОСОБА_1 транспортного засобу в строк до 10 січня 
		2022 року;
		-                     визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 95 від 28 квітня 2022 року щодо примусового відчуження спірного автомобіля;
		-                     визнати недійсним акт про примусове відчуження (без номеру та дати);
		-                     зобов`язати військову частину повернути позивачу спірний транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
		82.        Надаючи оцінку вказаним позовних вимогам, колегія суддів вважає, що позивач обрав неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, оскільки їх задоволення не призведе до відновлення, як вважав позивач, порушених прав.
		83.        Акт про примусове відчуження та вилучення майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію. Підписання цього акта є лише етапом документального оформлення процедури реквізиції. Скасування цього акта не буде підставою для скасування реєстрації права власності військової частини на примусово відчужене майно.
		84.        Більше того, скасування вказаного акта не тільки не призведе до відновлення прав позивача, а й позбавить його можливості на відшкодування вартості майна у порядку частини другої статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану.
		85.        Наказ № 95 від 28 квітня 2022 року командира в/ч НОМЕР_1 щодо примусового відчуження спірного автомобіля вже виконаний, а тому вичерпав свою дію.
		86.        Скасування зазначеного документа жодним чином не поверне спірний автомобіль у власність позивача і не спростує існування документа при вирішенні питання щодо відчуження транспортного засобу.
		87.        Це ж стосується і визнання дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо неповернення ОСОБА_1 транспортного засобу неправомірними.
		88.        Пред`явлена позивачем вимога про зобов`язання військової частини повернути спірний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах з огляду на те, що спірний транспортний засіб після його примусового відчуження перебуває у власності держави і, відповідно, користуванні - військового підрозділу Збройних Сил України.
		89.        Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23, та не суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року справі № 543/730/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду 
		від 22 квітня 2021 року у справі № 454/3657/18, від 12 червня 2019 року 
		у справі № 927/352/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16, 
		від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22, від 07 листопада 2018 року 
		у справі № 200/21325/15-ц, у постановах Верховного Суду України 
		від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 18 січня 2023 року у справі № 6-2552цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
		90.        Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
		91.        Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, 
		а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		92.        Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		93.        Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		94.        Оскільки Верховний Суд змінює оскаржувані судові рішення в частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бейлик Артур Беніамінович, задовольнити частково.
		2.           Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 29 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду 
		від 25 вересня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...