Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/9962/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-1536ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 753/9962/22
		провадження № 61-1536св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, Акціонерне товариство «Універсал Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович,  розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року у складі судді  Гусак О. С. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О. О. (далі - приватний нотаріус КМНО Сергеєв О. О.), приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. (далі - приватний виконавець Лановенко Л. О.)  про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна та скасування рішення державного реєстратора.
		Позов мотивовано тим, що відповідно до протоколу про проведення електронних торгів від 28 жовтня 2021 року торги з реалізації іпотечного майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 , не відбулися.
		01 листопада 2021 року приватний виконавець Лановенко Л. О. склала акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого стягувачу АТ «Універсал Банк» в рахунок погашення заборгованості у сумі 1 889 280 грн передано вказане іпотечне майно.
		03 листопада 2021 року приватний нотаріус Сергеєв О. О. видав свідоцтво про право власності, на підставі якого винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, підставою державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна.
		Позивач вважає, що акт про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна є незаконними та мають бути скасовані, оскільки при описі та арешті майна приватним виконавцем боржник був відсутній, повідомлення про здійснення опису не отримував, ринкова вартість майна занижена, а виконавець протиправно не зупинив торги у зв`язку з розпочатою ОСОБА_1 процедурою про визнання його неплатоспроможним.
		На підставі викладеного,   ОСОБА_1 просив суд:
		визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 01 листопада 2021 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна від 03 листопада 2021 року, номер 1607, про залишення за АТ «Універсал Банк» нереалізованого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;
		скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Сергеєва О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2021 року, індексний номер 44819064, номер запису про право власності/довірчої власності 61334829, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 10 квітня 2023 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 
		Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2022 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано таким.
		У зв`язку з оголошенням прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель АТ «Універсал Банк» заявив про залишення за собою предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. 
		У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 Закону України «Про іпотеку», а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, які не відбулися.
		Отже, місцевий суд виснував, що відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про іпотеку».
		Суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи позивача щодо реалізації предмета іпотеки за нижчою від ринкової ціною з тих підстав, що ОСОБА_1 , якому направлялось  ознайомлення із оцінкою майна на його адресу, щодо дій приватного виконавця не заперечував, звіт про оцінку у встановленому законом порядку не оскаржував, доказів, які б спростували звіт про оцінку майна, суду не надав.
		Під час здійснення приватним виконавцем Лановенко Л. О. опису та арешту належного боржнику ОСОБА_1 майна за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку відсутністю боржника під час вчинення виконавчих дій залучено двох понятих, що узгоджується з нормами чинного законодавства.
		Місцевий суд не взяв до уваги наданий представником позивача звіт про оцінку спірного майна, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «АПРЕЙСЕР ЕЛІТ» (далі - ТОВ «АПРЕЙСЕР ЕЛІТ») 20 лютого 2022 року, оскільки такий звіт суд вважав неповним, зокрема, з яких даних виходив оцінювач, визначаючи ринкову вартість квартири у розмірі 2 757 110 грн, не відомо.
		Суд не встановив в діях приватного виконавця порушень закону щодо незупинення вчинення виконавчих дій та незняття з реалізації арештованого майна, оскільки станом на момент проведення електронних торгів (28 жовтня 2021 року) ухвали суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 постановлено не було.
		У рішенні також зазначено, що в частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки крім приватного виконавця Лановенко Л. О., АТ «Універсал Банк» та приватного нотаріуса Сергеєва О. О. співвідповідачем має бути Державне підприємство «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), яке є організатором прилюдних торгів.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна є неефективним способом захисту у спірних правовідносинах, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21). Так, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, зокрема і тих, які не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Сама по собі видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.
		Місцевий суд зазначив про відсутність  підстав для задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Універсал Банк», оскільки вона є похідною від вимоги про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки, у задоволенні якої судом відмовлено.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду. В апеляційній скарзі зазначав, що місцевий суд не врахував, що електронні торги не відбулися; АТ «Універсал Банк» передано нерухоме майно на підставі заяви про залишення за собою нереалізованого майна; приватний виконавець Лановенко Л. О. при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні допустив порушення чинного законодавства, зокрема, будучи повідомленим про звернення позивача до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, не відклав проведення виконавчих дій; позивач не був присутнім при здійсненні опису і арешту нерухомого майна; звіт про оцінку майна виготовлений з порушенням норм закону.
		Київський апеляційний суд постановою від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року - без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки під час реалізації предмета іпотеки за вартістю, визначеною висновком суб`єкта оціночної діяльності у межах виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором, можливість стягувача після перших електронних торгів, які не відбулися, скористатися своїм правом на придбання предмета іпотеки за ціною перших електронних торгів, враховуючи інтереси іпотекодавця у виконавчому провадженні щодо якнайповнішого задоволення вимог кредитора, складення у такому випадку виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку».
		Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оцінки спірного майна з тих підстав, що оцінка майна, здійснена в процесі виконання рішення суду, відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас позивач не оскаржував звіт про визначення вартості майна, який був складений ТОВ «Приватна експертна служба», дій (бездіяльність) приватного виконавця не оскаржував.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 15, 650, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у взаємозв`язку зі статями 4, 5, 13, 48 ЦПК України; статей 32, 34, 57, 61, 74 Закону України «Про виконавче провадження».
		У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суди помилково вважали процедуру набуття майна на прилюдних торгах, які не відбулися, договором купівлі?продажу; ДП «СЕТАМ» не є продавцем майна з прилюдних торгів, тому не має відповідати за цим позовом; приватному виконавцю було відомо про звернення ОСОБА_1 (боржника) до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, тому він був зобов`язаний відкласти вчинення виконавчих дій; заявник був позбавлений можливості оскаржити звіт про оцінку майна, оскільки довідався про неї після проведення прилюдних торгів.
		Доводи інших учасників справи
		У березні 2024 року від АТ «Універсал Банк» на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів позивача, відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення  - без змін. 
		АТ «Універсал Банк» зазначає, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може залишити за собою іпотечне майно після будь-яких електронних торгів, що не відбулися; на час проведення аукціону провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито не було; звіт про оцінку майна, складений ТОВ «Приватна експертна служба», боржник не оскаржував.
		Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву, заперечень щодо доводів касаційної скарги до суду не надіслали.  
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1  у січні 2024 року.
		Верховний Суд ухвалою від 11 березня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував цивільну справу з Дарницького районного суду міста Києва.
		У березні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 69,7 кв. м, належала ОСОБА_1 
		08 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 144 000 доларів США.
		Цього ж дня між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому квартиру.
		Голосіївський районний суду міста Києва заочним рішенням від 15 лютого 2017 року у справі № 752/13802/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва  від 04 жовтня 2017 року, стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 126 304,93 доларів США, що за курсом НБУ на день розгляду справи становить 3 439 341,60 грн, та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
		На підставі виданого Голосіївським районним судом міста Києва виконавчого листа від 27 квітня 2018 року № 752/13802/15 за заявою стягувача АТ «Універсал Банк» приватний виконавець Лановенко Л. О. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1.
		27 травня 2019 року приватний виконавець Лановенко Л. О. винесла постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 . Виконавчі дії вчинено в присутності представника стягувача та понятих, боржник присутній не був.
		03 вересня 2021 року приватний виконавець Лановенко Л. О. винесла постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яку надіслано, зокрема, на адресу боржника ОСОБА_1 . 
		Відповідно до звіту про оцінку від 08 вересня 2021 року, що виконаний ТОВ «Приватна експертна служба», вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 1 889 280 грн. 
		Ознайомлення з оцінкою сторонам виконавчого провадження було надіслано на їх адреси приватним виконавцем Лановенко Л. О. 16 вересня 2021 року.
		28 жовтня 2021 року проведено перші електронні торги квартири АДРЕСА_2 .
		Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів від 28 жовтня 2021 року № 558064 торги (реєстраційний номер лота 495778) не відбулися у зв`язку з відсутністю цінової пропозиції від жодного учасника.
		29 жовтня 2021 року АТ «Універсал Банк» повідомило приватного виконавця Лановенко Л. О., ОСОБА_1 та  ДП «Сетам» про намір іпотекодержателя залишити за собою нереалізоване майно за початковою ціною, визначеною на початок проведення електронних торгів у розмірі 1 889 280 грн.
		28 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, направив  приватному виконавцю Лановенко Л. О. заяву-повідомлення про зняття лота № 495778 з торгів, призначених на 28 жовтня 2021 року, з тих підстав, що боржник ОСОБА_1 розпочав процедуру банкрутства.
		Приватний виконавець Лановенко Л. О. листом від 28 жовтня 2021 року повідомила представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та не є підставою для зняття з реалізації арештованого майна.
		01 листопада 2021 року приватний виконавець Лановенко Л. О. склала акт про реалізацію предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого стягувач (іпотекодержатель) АТ «Універсал Банк» залишив за собою предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості.
		На підставі вказаного акта про реалізацію предмета іпотеки приватний нотаріус Сергеєв О. О. видав свідоцтво від 03 листопада 2021 року, яким посвідчив право власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Універсал Банк» та прийняв цього ж дня рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень № 61334829.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у  касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
		Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
		Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у  редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
		Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
		Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавча служба укладає відповідний договір.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що, з огляду на правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.
		Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		У правовій доктрині сформульовано точку зору, згідно з якою продавцем майна, яке реалізується з торгів у межах виконання рішення суду, є власник майна, оскільки саме його майно продається; держава не переносить на себе право власності на це майно і діє в зазначеному випадку від імені власника-боржника.
		Таким чином, з аналізу змісту статей 203, 215, 650, 655 і 656 ЦК України, положень Порядку реалізації арештованого майна вбачається, що: реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажі майна, за яким продавцем відчужуваного майна є боржник, переможець прилюдних торгів виступає покупцем, а особами, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів; складання за результатами проведення прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
		Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21.
		Водночас Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. 
		Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів (далі - Порядок), електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.
		Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».
		У разі якщо електронний аукціон з реалізації предмета іпотеки оголошено таким, що не відбувся, акт про реалізацію предмета іпотеки (у разі придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна) видається на підставі протоколу, сформованого за результатами електронного аукціону, що не відбувся.
		Права та обов`язки іпотекодержателя у разі визнання електронного аукціону таким, що не відбувся, визначено у статті 49 Закону України «Про іпотеку».
		Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - у  редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У такому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронного аукціону, що не відбувся, та актом про проведення електронного аукціону. Такий акт є підставою для видачі нотаріусом іпотекодержателю свідоцтва про залишення за собою майна з електронного аукціону, що не відбувся.
		З огляду на зазначене процедура передачі виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється протоколом про проведення електронного аукціону та складенням виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Однак за своєю правовою природою така процедура не може бути ототожнена з процедурою відчуження майна з прилюдних торгів тільки тому, що за результатами проведення прилюдних торгів державний виконавець також складає акт.
		Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу (укладення якого підтверджується протоколом електронних торгів) та дії сторін, спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця (затвердження акта про проведені електронні торги, видача або надсилання його покупцю, звернення покупця до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем).
		Отже, у разі залишення стягувачем за собою нереалізованого майна оформлення та підписання договору купівлі-продажу майна як окремого документа законодавством не передбачено. Натомість такий договір укладається шляхом звернення виконавця до стягувача з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна з одночасним припиненням права вимоги стягувача до боржника в межах вартості нереалізованого майна (оферта) та виявлення стягувачем волі залишити за собою це майно (акцепт). Виконання договору з боку покупця (стягувача) полягає у внесенні на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь стягувача, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. Подальші дії покупця (стягувача) та виконавця спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця. З цією метою виконавець складає акт та видає або надсилає його покупцю, покупець отримує свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися (стаття 72 Закону України «Про нотаріат»), звертається до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем.
		Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, які застосовані судами у справі, яка переглядається.
		У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК  України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.
		Так, згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.
		Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 206/2421/16-ц, від 31 січня 2024 року у справі № 755/4534/21.
		Колегія суддів погоджується з тим, що відчуження майна боржника на прилюдних торгах за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, та яка, на думку позивача, є значно нижчою від ринкової,  порушує права і законні інтереси боржника, який бажає реалізувати належне йому майно за найбільш вигідною ціною для погашення наявної заборгованості перед стягувачем. Проте суд має перевірити, чи було допущено порушення законодавства під час проведення торгів, чи вплинуло це на результати торгів, та чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
		Подібний висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24). Так, у постанові зазначено, що для визнання судом електронних торгів недійсними обов`язковими умовами є наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи вплинули ці порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та у разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що приватний виконавець Лановенко Л. О. під час виконавчого провадження допустила порушення законодавчих вимог щодо порядку реалізації та передачі майна стягувачу, чим істотно порушено його права як сторони виконавчого провадження, а саме, що опис та арешт квартири боржника проведено без його участі; звіт про оцінку нерухомого майна не відображав дійсної його вартості; приватний виконавець не зупинила проведення електронних торгів.
		З огляду на фактичні підстави позову ОСОБА_1 підлягає встановленню наявність порушень під час вчинення виконавчих дій, зокрема, щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, які вплинули на результати торгів (нереалізація майна на перших електронних торгах) та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (боржника).
		Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. 
		У частині другій статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено про те, що присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
		Суди встановили, що 27 травня 2019 року приватний виконавець Лановенко Л. О. винесла постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_2 . Виконавчі дії вчинено в присутності представника стягувача та понятих, боржник присутній не був. 
		Отже, під час вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника приватним виконавцем Лановенко Л. О. дотримано вимог Закону  України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
		Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
		Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
		Суди встановили, що 03 вересня 2021 року приватний виконавець Лановенко Л. О. винесла постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яку надіслано, зокрема, на адресу боржника ОСОБА_1 . 
		Відповідно до звіту про оцінку від 08 вересня 2021 року, що виконаний ТОВ «Приватна експертна служба», вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 1 889 280 грн. 
		Ознайомлення з оцінкою сторонам виконавчого провадження було надіслано на їх адреси приватним виконавцем Лановенко Л. О. 16 вересня 2021 року.
		Оскільки оцінка майна здійснена під час виконання рішення суду, то відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/44440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19)).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) викладено висновок, який застосовано судами у справі, яка переглядається: «Порушення, допущені державним (приватним) виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом».
		Отже, дії приватного виконавця у виконавчому провадженні до призначення електронних торгів не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для скасування акта приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, яким іпотечне майно передано стягувачу у рахунок погашення боргу.
		Суди встановили, що у межах процедури виконавчого провадження звіт про оцінку майна та постанову виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 не оскаржував. 
		Щодо доводів позивача про те, що у приватного виконавця Лановенко Л. О. були наявні підстави для зупинення проведення електронних торгів суди першої та апеляційної інстанцій врахували таке.
		28 жовтня 2021 року проведено перші електронні торги квартири АДРЕСА_2 .
		Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів від 28 жовтня 2021 року № 558064 торги (реєстраційний номер лота 495778) не відбулися у зв`язку з відсутністю цінової пропозиції від жодного учасника.
		29 жовтня 2021 року АТ «Універсал Банк» повідомило приватного виконавця Лановенко Л. О., ОСОБА_1 та  ДП «Сетам» про намір іпотекодержателя залишити за собою нереалізоване майно за початковою ціною, визначеною на початок проведення електронних торгів у розмірі 1 889 280 грн.
		28 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, направив  приватному виконавцю Лановенко Л. О. заяву-повідомлення про зняття лота № 495778 з торгів, призначених на 28 жовтня 2021 року, з тих підстав, що боржник ОСОБА_1 розпочав процедуру банкрутства.
		Приватний виконавець Лановенко Л. О. листом від 28 жовтня 2021 року повідомила представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та не є підставою для зняття з реалізації арештованого майна.
		Відповідно до пункту 2 розділу XІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду; відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.
		Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), згідно з якою виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі: відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
		Враховуючи те, що як станом на час проведення перших електронних торгів (28 жовтня 2021 року), так і станом на складення приватним виконавцем Лановенко Л. О. акта про реалізацію предмета іпотеки (01 листопада 2021 року), відповідно до якого стягувач (іпотекодержатель) АТ «Універсал Банк» залишив за собою предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 , відомостей про відкриття господарським судом провадження у справі про неплатоспроможність боржника у приватного виконавця не було, тому суди правильно вважали, що посилання позивача на протиправну бездіяльність виконавця щодо незупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні та порушення у зв`язку з цим його прав та інтересів є необґрунтованими.
		Надавши оцінку спірним правовідносинам, враховуючи те, що позивач не надав доказів на підтвердження неправомірності дій приватного виконавця щодо підготовки майна до реалізації, проведення його оцінки та передачі майна стягувачу, зокрема недотримання порядку реалізації майна, визначеного законами України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», а також те, що ОСОБА_1 не оскаржував дії приватного виконавця, зокрема щодо визначення оцінки спірного майна, не довів, що вартість нереалізованого на прилюдних торгах майна є значно нижчою від ринкової, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний  суд,  дійшов правильного висновку про  відсутність порушення приватним виконавцем Лановенко Л. О. майнових прав та законних інтересів позивача під час передання майна стягувачу у рахунок погашення боргу, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки.
		Колегія суддів також погоджується з висновками судів про те, що оскільки позивач не довів порушення приватним виконавцем його майнових прав та законних інтересів під час передання майна стягувачу у рахунок погашення боргу, інші позовні вимоги, зокрема про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення державного реєстратора також не підлягають задоволенню.
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтовані з таких підстав.
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
		Під час касаційного перегляду судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в  яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Крім того, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. 
		На обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження ОСОБА_1  посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 15, 650, 655, 656 ЦК України у взаємозв`язку зі статями 4, 5, 13, 48 ЦПК України; та статей 32, 34, 57, 61, 74 Закону України «Про виконавче провадження».
		З огляду на встановлені судами фактичні обставини у цій справи, у контексті наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що місцевий та апеляційний суди відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин правильно врахували висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, посилання на які зазначено у цій постанові касаційного суду. 
		Оскільки Верховний Суд вже викладав подібні правові висновки щодо оскарження акта державного (приватного) виконавця, складеного за результатом проведення електронних торгів, зокрема й тих, які не відбулися, та на підставі яких стягувачу передано майно боржника в рахунок погашення заборгованості, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 130/1125/22 (провадження № 61-12467св23),  посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є необґрунтованим.
		Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.
		Доводи касаційної скарги про помилкове зазначення у рішенні суду першої інстанції про неможливість вирішення позовної вимоги про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки до організатора торгів (ДП «Сетам») з огляду на незалучення останнього до участі у справі відповідачем не спростовує правильних по суті спору висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не є підставою для їх зміни чи скасування.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, та підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка відповідає вимогам закону і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд, на підставі статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                             І. М. Фаловська
		С. О. Карпенко
		В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...