Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/4253/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-1660ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                      
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                               
		 
		27 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 676/4253/21
		провадження № 61-1660св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, 
		відповідачі: ОСОБА_1 , Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація Хмельницької області, 
		третя особа - Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду         від 16 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Гринчука Р. С.,                 Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		У липні 2021 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Кам`янець-Подільська РДА), третя особа - Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання недійсним розпорядження, скасування реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Позовна заява прокурора мотивована тим, що розпорядженням Кам`янець-Подільської РДА від 02 жовтня 2009 року № 721/2009-р затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1053 га, кадастровий номер 6822489500:09:005:0041, розташовану на території Чабанівської сільської ради Хмельницької області за межами населених пунктів                   і призначену для ведення індивідуального садівництва. На підставі цього розпорядження, 25 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 125734, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0109755950179.
		За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 19 квітня 2021 року № 189, спірна земельна ділянка, відповідно до Публічної кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років, накладається на квартал 45 Подільського лісництва та квартал 7 Староушицького лісництва Державного підприємства «Кам`янець-Подільське лісове господарство» (далі - ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство»).
		Зазначив, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася з порушенням вимог закону, оскільки на момент передачі земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041 відносилася до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», в межах лісового заказника місцевого значення «Староушицький». Натомість, Кам`янець-Подільська РДА, за відсутності відповідних повноважень і згоди позивача, всупереч установленому порядку, змінила цільове призначення вказаної ділянки та передала її у власність ОСОБА_1 .
		Оскільки спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, має обмежений режим господарювання та не може передаватися у приватну власність, її зайняття не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, отже, у порядку задоволення негаторного позову ОСОБА_1 зобов`язана повернути цю ділянку державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Хмельницької ОДА) з правом постійного користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство».
		- визнати недійсним розпорядження Кам`янець-Подільської РДА від 02 жовтня 
		2009 року № 721/2009-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 »;
		- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1053 га, кадастровий номер 6822489500:09:005:0041, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо цієї ділянки речових прав та їх обтяжень;
		- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,1053 га, 
		кадастровий номер 6822489500:09:005:0041, державі в особі Хмельницької ОДА з правом постійного користування державного підприємства «Кам`янець-Подільське лісове господарство».
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області          від 03 серпня 2022 року у складі судді Шевцової Л. М. у позові керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької ОДА до ОСОБА_1 , Кам`янець-Подільської РДА, третя особа - Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання недійсним розпорядження № 721/2009-р від 02 жовтня 2009 року та скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041, зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041, площею 0,1053 га, державі в особі Хмельницької ОДА з правом постійного користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством встановлено, що територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, є Держгеокадастр та його структурні підрозділи, і саме такі органи наділені правом встановлювати чи спростовувати інформацію, пов`язану з порушенням норм земельного законодавства, в тому числі набуття і реалізації права на землю. Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041 не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005 (яка перебуває у постійному користуванні ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп».
		Прокурор не довів віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення. Ця ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав із земель сільськогосподарського призначення та передана у приватну власність ОСОБА_1 з додержанням вимог чинного законодавства. Вимоги про визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041 із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень не підлягають задоволенню, оскільки обраний прокурором спосіб захисту є неефективним через те, що не може призвести та не призведе до захисту чи відновлення порушеного речового права держави у разі його наявності, зокрема повернення у володіння або користування спірної земельної ділянки. Оскільки прокурором не доведено, що Хмельницькій оОДА чи ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» належала спірна земельна ділянка, такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача повернути державі в особі Хмельницької ОДА спірну земельну ділянку з правом передачі її в постійне користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», як негаторний позов, є безпідставним та не підлягає задоволенню. 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2022 року - без змін.
		 
		Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження                        № 61-667св23).
		 
		Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції указав, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не встановив фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів прокурора про те, що Кам`янець-Подільською РДА передано у приватну власність особі для ведення індивідуального садівництва земельну ділянку лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, яка перебуває у користуванні ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» і накладається на землі лісового фонду, а саме на виділ 5 кварталу 20 Староушицького лісництва та виділ 7 кварталу 58 Подільського лісництва, що підтверджується, у тому числі, інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 19 квітня 2021 року № 188, Публічною кадастровою картою та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство».
		 
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено.
		Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 03 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позов задоволено.
		Визнано недійсним розпорядження Кам`янець-Подільської РДА від 02 жовтня 
		2009 року №7 21/2009-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ».
		Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1053 га, з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041. 
		Припинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усі зареєстровані щодо цієї ділянки речові права та їх обтяження.
		Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1053 га, 
		з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041 державі в особі Хмельницької ОДА 
		з правом постійного користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство».
		Стягнуто з Кам`янець-Подільської РДА на користь Хмельницької обласної прокуратури 2 270,00 грн судових витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції, 3 405,00 грн судових витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції та 4 540,00 грн судових витрат зі сплати судового збору в суді касаційної інстанції.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури 4 540,00 грн судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції, 6 810,00 грн судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції та 9 080,00 грн судових витрат по сплаті судового збору в суді касаційної інстанції.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виконавши вказівки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення, встановив, що Кам`янець-Подільською РДА передано у приватну власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва земельну ділянку лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, яка перебуває у користуванні ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», що підтверджується, у тому числі, інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 19 квітня               2021 року № 189, Публічною кадастровою картою та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», які є належними та достатніми доказами для висновку про накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду.
		 
		Пославшись на положення частини десятої статті 25 Закону України «Про державний земельний кадастр», суд апеляційної інстанції вказав, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 31 січня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року заяви суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. про самовідвід задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А.,               Шипович В. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року заяви суддів Верховного Суду Синельникова Є. В., Шиповича В. В. про самовідвід задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2024 року справу призначено судді-доповідачу 
		Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Лідовець Р. А.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, іншим учасникам направлено її копії.
		 
		У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду                   у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) та у постановах Верховного Суду               від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц (провадження № 61-974св19), від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 (провадження № 61-26169св18),         від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61-4998св22), від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц (провадження № 61-26278св18), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада         2018 року у справі № 910/18770/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17.
		 
		Заявник указує, що подані прокурором докази та інші матеріали справи не дають підстав для висновку, що передана їй у власність земельна ділянка є землями лісогосподарського призначення. 
		Передача їй земельної ділянки у власність для ведення садівництва здійснена з дотриманням чинного законодавства.
		Під час розгляду справи позивач не надав доказів місця розташування спірної земельної ділянки.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У квітні 2024 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури подав відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.  
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Розпорядженням Кам`янець-Подільської РДА від 04 березня 2008 року                              № 134/2008-р ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га, з метою передачі у власність для ведення садівництва, розташованої на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, за межами населених пунктів.
		 
		У 2009 році фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на замовлення          ОСОБА_1 виготовила проект землеустрою щодо відведення зазначеної  земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Чабанівської сільської ради, за межами населеного пункту Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, який містить вихідну земельно-кадастрову документацію та довідку згідно з формою 6-зем                              від 07 вересня 2009 року № 2007р про належність земельної ділянки, яка відводиться у власність ОСОБА_1 , до категорій земель сільськогосподарського призначення. Експлікацією земель за формою 6-зем. також підтверджено віднесення спірної земельної ділянки до категорій земель сільськогосподарського призначення. Ця технічна документація погоджена в установленому порядку та була об`єктом державної експертизи землевпорядної документації від 06 серпня 2009 року № 815.
		 
		Розпорядженням Кам`янець-Подільської РДА від 02 жовтня 2009 року № 721/2009р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1053 га, для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Чабанівської сільської ради, за межами населених пунктів.
		На підставі цього розпорядження, 25 грудня 2009 року виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 125734, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0109755950179, кадастровий номер земельної ділянки 6822489500:09:005:0041.
		 
		Земельна ділянка площею 0,1053 га, з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041, зареєстрована як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі, (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення індивідуального садівництва, код цільового призначення - 01.05).
		 
		Згідно з інформаційними довідками ДП «Кам`янець-подільський лісгосп»                       від 30 квітня 2021 року № 126 та від 15 червня 2021 року № 195, земельні ділянки, у тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041, які за даними Публічної кадастрової карти передані у приватну власність для ведення садівництва, співпадають з матеріалами базового лісовпорядкування (планшети 2001, 2011 років), в результаті накладення цифрових баз Держгеокадастру та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання          ВО «Укрдержліспроект». Ці ділянки входили до складу Новоушицької лісомеліоративної станції, частина якої передана в постійне користування ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство». В 2014 році виготовлено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі       (на місцевості), на підставі якої реєстратором проведено нанесення меж державного лісового фонду ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп». Відповідно до Публічної кадастрової карти перераховані земельні ділянки (у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041), знаходяться за межами нанесеної лінії.
		 
		Згідно з інформацією Управління у Кам`янець-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 листопада 2021 року № 18-22-0.371-398/32-21, за даними Публічної кадастрової карти земельна ділянка ОСОБА_1 не накладається на земельну ділянку, яка відображена та зазначена у планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування, які містяться у технічній документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на території Чабанівської сільської ради ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство».
		 
		У листі Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 19 квітня 2021 року №189 надано фрагмент з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 45 Подільського лісництва ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп» та кварталу 7 Староушицького лісництва цього ж підприємства і межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років та межею земельної ділянки згідно з поданим кадастровим номером.
		 
		Як повідомило Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства в листі від 29 квітня 2021 року № 03-484 (без картографічного матеріалу), за інформацією ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп» виявлено накладення земельних ділянок, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041, на земельну ділянку лісового фонду, на вилучення якої лісгосп згоди не давав.
		 
		Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» для ведення лісового господарства на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, виготовленої приватним підприємством «Хмельницькгеопроект» у 2014 році, до складу земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005 не входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041.
		Згідно з інформацією Департаменту природних ресурсів та екології Облдержадміністрації від 05 травня 2021 року № 04.1/2370 (без картографічного матеріалу), ряд земельних ділянок, у тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 6822489500:09:005:0041, знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький» площею 2715,0 га, створеного рішенням Хмельницької обласної ради від 17 грудня 1993 року № 3. Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення та використання.
		 
		Згідно з повідомленням ТОВ «Джафар» від 27 січня 2022 року, яке є ліцензійною землевпорядною організацією, за даними Публічної кадастрової карти земельна ділянка площею 0,1053 га, кадастровий номер 6822489500:09:005:0041, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822489500:09:004:0005, яка перебуває у користуванні             ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», а знаходиться поряд.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
		 
		Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).
		 
		Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).
		За змістом частини другої статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		 
		Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:      а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
		 
		До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша статті 5 ЛК України).
		 
		Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
		 
		Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
		Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорону лісового фонду.
		 
		До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів          (пункт «а» частини другої статті 55 ЗК України).
		 
		Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 ЗК України, згідно з частиною першою якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		 
		Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:                                                             а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства;                                в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (частини друга, п`ята статті 149 ЗК України).
		 
		Крім того, статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного       фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		 
		Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
		 
		Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).
		 
		Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
		 
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
		 
		Частиною п`ятою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
		 
		Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). 
		Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше                                      не передбачено законом.
		 
		Частина перша статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду. 
		 
		Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Отже, системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема для будівництва житла, був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження                   № 14-256цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що … [планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР                        11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові               від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14)].
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури просив визнати недійсним розпорядження, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку, вказавши, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 19 квітня             2021 року № 189, спірна земельна ділянка, відповідно до Публічної кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років накладається на квартал 45 Подільського лісництва та квартал 7 Староушицького лісництва ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп».
		 
		Встановивши, що спірна земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2011 року знаходиться в кварталі 45 виділу 1 Подільського лісництва, а отже, відноситься до земель лісового фонду та природно-заповідного фонду і перебуває в постійному користуванні ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп», рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення повноважним органом виконавчої влади не приймалося, у законного користувача не вилучалася і відповідна проектно-технічна документація                                    не розроблялася, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		Надаючи оцінку зібраним доказам, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги докази, зібрані  ОСОБА_1 у 2022 році та подані суду на спростування доводів прокурора про те, що спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду, ураховуючи, що після виготовлення у 2014 році технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на підставі якої реєстратором проведено нанесення меж державного лісового фонду ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп», до Публічної кадастрової карти вносилися зміни.
		 
		Висновок апеляційного суду узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі                  № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 18 січня 2023 року у справі                        № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) та постанові Верховного Суду                             від 16 серпня 2023 року у справі № 676/4200/21 (провадження № 61-2362св23). 
		 
		Також висновок апеляційного суду узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22), у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 676/4211/21 (провадження № 61-2262св23) згідно з яким зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику                              є негаторний, а не віндикаційний позов.
		 
		Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), виклала висновок про те, що …[суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду].
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада           2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 26 червня           2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 06 липня         2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) та у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц (провадження № 61-974св19), від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 (провадження                 № 61-26169св18), від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61-4998св22), від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц (провадження № 61-26278св18), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 21 грудня              2018 року у справі № 922/901/17, не заслуговують на увагу, зокрема,  з огляду на таке.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено у постановах від 20 листопада 2018 року у справі 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26 лютого 2019 року                      у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).
		 
		У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц (провадження № 61-26278св18) зазначено, що «співставлення складених в різні періоди планів суміжних земельних ділянок є не досить коректним для надання об`єктивного висновку щодо накладання земельних ділянок. Крім того, чинними законодавчими актами та нормативно-технічними документами не визначено поняття «накладання земельних ділянок», але воно зустрічається в професійній діяльності землевпорядників і стосується випадків, коли внаслідок допущених при виготовленні земельно-кадастрової документації помилок різним особам видається документ на право власності (користування, оренди) на одну і ту ж земельну ділянку».
		 
		У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61- 4998св22) зазначено, що «саме позивач, а не відповідач, повинен довести обставини повного накладення земельних ділянок, а у випадку неповного накладення земельних ділянок - повинен довести, в якому саме розмірі».
		 
		У справі № 924/1237/17  Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2018 року погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що прокурор у зверненні з позовом до суду не визначив орган (органи), уповноважений здійснювати державою відповідні функції у спірних правовідносинах, що не було враховано судом першої інстанції; прокурором у цій справі безпідставно не зазначено орган (органи), уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. 
		 
		У постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18 Верховний Суд зазначив, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.
		 
		Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 вказав, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
		 
		Зазначені висновки не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки у цій справі на підставі наданих позивачем та досліджених доказів встановлено накладення земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1 , на земельну ділянку лісового фонду, що знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький», який входить до складу природно-заповідного фонду України та перебуває у користуванні ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп».
		 
		Посилання у касаційній скарзі на неналежну оцінку доказів судом апеляційної інстанції суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд                          не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції дотримався вимог частини першої статті 417 ЦПК України, виконавши вказівки, що містилися в постанові  Верховного Суду                      від 04 жовтня 2023 року, встановив, що спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              Д. Д. Луспеник
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		                                                                                                        Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		                                                                                                        Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...