Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 132/3338/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-12432ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 132/3338/19
		провадження № 61-12432св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого- Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
		   
		учасники справи:
		 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа- Калинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сороновича Андрія Андрійовича на рішення Калинівського районного суду Вінницької області                               від 08 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Павленка І. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актових записів та стягнення аліментів.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , біологічним батьком яких є відповідач. У шлюбі сторони не перебували, лише зустрічалися у період часу з серпня 2017 року до травня 2018 року.
		Вказувала на те, що після народження дітей відповідач не бажав визначити їх походження від нього за заявою матері та батька, а тому у свідоцтвах про народження дітей відомості про батька записані за вказівкою матері згідно                      з частиною першою статті 135 СК України.
		Зазначала, що діти проживають разом із нею, усі обов`язки з виховання та утримання дітей вона несе сама, а відповідач ухиляється від утримання дітей, матеріальної допомоги у добровільному порядку не надає. Водночас відповідач             офіційно працевлаштований, а саме обіймає посаду заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-латвійського підприємства «Хімімпекс», отримує високий дохід, є особою працездатного віку                і може надавати матеріальну допомогу дітям.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд:
		- визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , актовий запис про народження якого за № 176 від 27 серпня 2018 року, вчинений Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Калинівський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області), та зобов`язати Калинівський РВ ДРАЦС ГТУЮ          у Вінницькій області внести відомості до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , де у відомостях про батьківство зазначити ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і видати свідоцтво про народження дитини з урахуванням вказаних змін;
		- визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , актовий запис про народження якого за № 177 від 27 серпня 2018 року, вчинений Калинівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області, та зобов`язати Калинівський РВ ДРАЦС ГТУЮ             у Вінницькій області внести відомості до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , де у відомостях про батьківство зазначити ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і видати свідоцтво про народження дитини з урахуванням вказаних змін;
		- стягувати щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року
		позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано ОСОБА_2 батьком малолітніх дітей: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження якого за № 176 від 27 серпня 2018 року, вчинений Калинівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області, та зобов`язано Калинівський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області внести відомості до актового запису про народження дитини          ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у відомостях про батьківство зазначити ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і видати свідоцтво про народження дитини з урахуванням вказаних змін;
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження якого за № 177 від 27 серпня 2018 року, вчинений Калинівським РВ ДРАЦС ГТУЮ 
		у Вінницькій області, та зобов`язано Калинівський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області внести відомості до актового запису про народження дитини            ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у відомостях про батьківство зазначити ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і видати свідоцтво про народження дитини з урахуванням вказаних змін.
		Прізвище, ім`я та по батькові дітей, дату та місце їх народження, а також відомості про матір залишити без змін.
		Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно її віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позовної заяви, тобто з 09 вересня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
		Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави 768,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допущено рішення          в частині стягнення аліментів до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
		 
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом                 Сороновичем А. А., залишено без задоволення, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року залишено без змін.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції,                              з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 неодноразово не з`являвся до Вінницького НДЕКЦ МВС України для відбору експериментальних зразків, не надав доказів, які б вказували на поважні причини, які перешкоджали йому з`явитися до Вінницького НДЕКЦ МВС України, а тому дійшов висновку про застосування наслідків ухилення відповідача від участі                    у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, передбачені статтею 109 ЦПК України, та визнав факт, для з`ясування якого експертиза була призначена,            а саме факт батьківства ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також стягнув аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання дітей.
		 
		Відхиляючи доводи відповідача про те, що підставою для категоричного висновку про визнання батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, який у матеріалах справи відсутній, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 неодноразово не з`являвся до Вінницького НДЕКЦ МВС України для відбору експериментальних зразків, що дало суду підстави застосувати наслідки, передбачені статтею 109 ЦПК України.
		 
		Також апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що відповідач                не міг з`явитись для проведення експертизи у зв`язку із постійною небезпекою ракетних ударів, перебоями із енергопостачанням, загрозою оголошення сигналу «повітряна тривога», проте надав висновок експертного дослідження від 08 травня 2023 року № ЕД-19/111-23/21686-БД Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, у якому встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_2 , оскільки саме лише посилання заявника на вказані вище обставини не є поважною причиною для нез`явлення до експертної установи для відібрання біологічних зразків. Водночас, апеляційний суд зазначив, що вперше суд першої інстанції призначив експертизу у цій справі ухвалою від 11 листопада 2019 року, тобто ще до запровадження в Україні воєнного стану, а тому вказані доводи не виправдовують процесуальної поведінки відповідача та не свідчать про існування об`єктивних перешкод для прибуття ним до експертної установи.
		 
		Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги  висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08 травня 2023 року № ЕД-19/111-23/21686-БД, який наданий відповідачем, оскільки зразки букального епітелію відбираються                               в приміщеннях підрозділів Експертної служби МВС самостійно особами, ДНК-профіль яких підлягає встановленню (для малолітньої особи - батьком та/або матір`ю, іншим законним представником) у присутності фахівця (фахівців) експертного підрозділу, саме якому доручено проведення дослідження,                                 а відбирання біологічних зразків (букального епітелію) для проведення молекулярно-генетичних експертиз у цивільних справах про спірне батьківство проводиться за одночасної присутності дитини, матері, батька. Натомість із висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08 травня 2023 року № ЕД-19/111-23/21686-БД                         не слідує, що відібрання біологічних зразків (букального епітелію) у                           ОСОБА_2 для проведення експертизи відбулось за одночасної присутності дітей, батька і матері. Крім того, відібрання букального епітелію у ОСОБА_2 не було здійснене в установі, якій доручено проведення експертизи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Соронович А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалив рішення про визнання відповідача батьком малолітніх дітей без проведення експертизи, яка має категоричне доказове значення при вирішенні спорів щодо встановлення батьківства, та за відсутності інших доказів, які підтверджують заявлені позовні вимоги, а тому батьківство відповідача не може вважатись доведеним.
		Призначаючи у справі експертизу, суд першої інстанції обрав експертну установу, проти якої заперечував відповідач з мотивів ризику упередженості та необ`єктивності результатів експертизи, у зв`язку з чим відповідач надав зразки ДНК, а саме, локуси, які містяться у матеріалах справи та які можуть встановити батьківство з найвищою процентною ставкою, та заявив клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України для їх подальшої передачі для проведення експертизи з метою проведення повторної судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи з використанням ДНК, проте суд відмовив           у задоволенні клопотань про витребування доказів та призначення експертизи,             у зв`язку з чим відповідач був позбавлений права у повній мірі доводити обставини, які мають вирішальне значення для встановлення категоричного висновку у цій справі щодо його батьківства.
		Крім того, клопотання про призначення експертизи також заявлено у суді апеляційної інстанції, однак апеляційний суд вказане клопотання не розглянув.
		Також апеляційний суд розглянув справу за відсутності сторони відповідача,                        не розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції                            в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23), від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23); суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зубань О. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення суду без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , його батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27 серпня     2018 року.
		 
		Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , його батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27 серпня 2018 року.
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00020852601, сформованого 27 серпня           2018 року, в актовому записі про народження дитини ОСОБА_4 відомості про батька ОСОБА_10 записані за вказівкою матері згідно з частиною першою статті 135 СК України.
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00020852337, сформованого 27 серпня           2018 року, в актовому записі про народження дитини ОСОБА_3 відомості про батька ОСОБА_10 записані за вказівкою матері згідно з частиною першою статті 135 СК України.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Сороновича А. А.               не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені                  з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		 
		Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
		 
		Спірні правовідносини стосуються визначення походження дитини від батька за заявою матері, яка не перебуває у шлюбі, та за відсутності спільної заяви батьків при реєстрації народження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
		Правове регулювання відносин при народженні дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, врегульоване положеннями статті 123 СК України, які передбачають порядок визначення походження такої дитини від подружжя.
		 
		У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.
		 
		При цьому положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають                  у шлюбі між собою.
		 
		Так, відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:     1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.
		 
		Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
		 
		При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини              у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
		 
		Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
		 
		Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
		 
		Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
		 
		Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
		 
		У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест     є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти росії»                     від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05, § 34).
		 
		Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
		 
		Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. 
		 
		Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу                    у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		 
		У справі, яка переглядається, 11 листопада 2019 року ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області клопотання позивача про призначення у справі судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи з використанням ДНК задоволено, призначено у цій справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу з використанням ДНК, на вирішення якої поставлено питання: 
		чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_3 .? 
		чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_4 .?
		Проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи                                        з використанням ДНК доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що знаходиться за адресою:          м. Вінниця, вул. Василя Порика, 8, попередивши експерта (експертів) про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього (них) обов`язків.
		Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми                ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з`явитися за викликом до експертної установи для надання необхідних матеріалів.
		Роз`яснено сторонам у справі положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі (а. с. 73-76, т. 1).
		 
		27 січня 2020 року на адресу судупершої інстанції надійшло клопотання судового експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру           про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми з`явитися до Вінницького НДЕКЦ МВС України на 12 лютого 2020 року для відбору експериментальних зразків (а. с. 145, т. 1).
		 
		17 лютого 2020 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання судового експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми з`явитися до Вінницького НДЕКЦ МВС України      10 березня 2020 року для відбору експериментальних зразків. Крім того, судовим експертом зазначено, що 12 лютого 2020 року для відбору експериментальних зразків до Вінницького НДЕКЦ МВС України з`явилась ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 не з`явився (а. с. 150, т. 1).
		 
		10 березня 2020 року ОСОБА_2 надіслав на електронну пошту суду першої інстанції заяву, у якій вказав, що на 10 березня 2020 року призначено відбір експериментальних зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи. Також він вказав, що 06 березня 2020 року уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Малюком О. М. і бажає саме за його участі з`явитись до експертної установи, однак адвокат 10 березня 2020 року зайнятий у іншій справі        в Голосіївському районному суді міста Києва, а ОСОБА_2 потребує кваліфікованої правової допомоги в силу порушення його законних прав та інтересів, тому просив перенести відбір експериментальних зразків на іншу дату та повідомити його належним чином. Заявник зазначив, що документи на підтвердження зайнятості адвоката та договір від 06 березня 2020 року буде надано експерту та суду на час приїзду (а. с. 155, т. 1).
		 
		16 березня 2020 на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання судового експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми з`явитися до цієї установи 02 квітня 2020 року для відбору експериментальних зразків. Крім того, судовим експертом зазначено, що 10 березня 2020 року для відбору експериментальних зразків до Вінницького НДЕКЦ МВС України з`явилась ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а  ОСОБА_2 не з`явився. Одночасно експерт повідомила, що 10 березня 2020 року на адресу Вінницького НДЕКЦ МВС України надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він просив перенести дату відбору експериментальних зразків (а. с. 160, т. 1).
		 
		24 березня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшло повідомлення судового експерта про неможливість проведення експертизи № 65 від 14 квітня 2020 року в зв`язку з неявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми до експертної установи для відібрання експериментальних зразків (а. с. 164, т. 1).
		 
		26 квітня 2023 року ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Глядика Б. М. про повернення до стадії підготовчого провадження. 
		Також цією ухвалою задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Глядика Б. М. про призначення у справі судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи з використанням ДНК, призначено у цій справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу з використанням ДНК, на вирішення якої поставлено питання: 
		чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_3 .? 
		чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_4 .?
		Проведення експертизи доручено експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 8. 
		Попереджено експерта (експертів) про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього (них) обов`язків. 
		Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з`явитися за викликом до експертної установи для надання необхідних матеріалів. 
		Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача. 
		Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. 
		Роз`яснено сторонам у справі положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі (а. с. 134 -138, т. 2).
		 
		08 травня 2023 року висновком експертного дослідження № ЕД-19/111-23/21686-БД судового експерта іншої експертної установи - Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України К. Транько встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_2 (а. с. 213-230,    т. 2).
		 
		14 червня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання судового експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України Немикіна О. М. про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми з`явитися до цієї установи     05 липня 2023 року для відбору експериментальних зразків (а. с. 151, т. 2).
		 
		07 липня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання судового експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України Немикіна О. М. про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми з`явитися до цієї установи      27 липня 2023 року для відбору експериментальних зразків. Також експертом було повідомлено, що 05 липня 2023 року для відбору експериментальних зразків з`явилась ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ,          а  ОСОБА_2 не з`явився (а. с. 154, 159, т. 2).
		 
		08 серпня 2023 року на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта Немикіна О. М. від 28 липня 2023 року № СЕ-19/102-23/10512-БД про неможливість проведення експертизи з посиланням на вище вказані клопотання експерта та на наказ Експертної служби МВС № 3-ЕС-Н від 05 грудня 2019 року «Про затвердження Інструкції про порядок відбирання зразків букального епітелію для проведення судових молекулярно-генетичних експертиз у цивільних справах, молекулярно-генетичних експертних досліджень за зверненнями фізичних і юридичних осіб».                    За змістом пунктів 2. 3 розділу ІІ цієї Інструкції зразки букального епітелію відбираються в приміщеннях підрозділів Експертної служби МВС самостійно особами, ДНК-профіль яких підлягає встановленню (для малолітньої особи - батьком та /або матір`ю, іншим законним представником) у присутності фахівця (фахівців) експертного підрозділу, якому доручено проведення дослідження. Відбирання біологічних зразків (букального епітелію) для проведення молекулярно-генетичних експертиз у цивільних справах про спірне батьківство проводиться за одночасної присутності дитини, матері, батька (а. с. 163-164, т. 2).
		 
		06 вересня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Глядика Б. М. про долучення доказів,         у якому він просив долучити до матеріалів справи висновок експертного дослідження Київського НДЕКЦ МВС України від 08 травня 2023 року                                   № ЕД-19/111-23/21686-БД (а. с. 202-204, т. 2), 03 жовтня 2023 року - клопотання про призначення повторної судово-генетичної експертизи у Вінницькому НДЕКЦ МВС України (а. с. 233-236, т. 2) та 03 жовтня 2023 року - клопотання про витребування доказів, у якому адвокат просив визначити генетичні ознаки (ДНК-профілю) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та проводити їх у порівнянні із генетичними ознаками ОСОБА_2 , що зазначені у висновку експертного дослідження від 08 травня 2023 року № ЕД-19/111-23/21686-БД Київського НДЕКЦ МВС України (а. с. 240-242, т. 2).
		 
		03 жовтня 2023 року ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката     Глядика Б. М. про долучення доказів у справі, про призначення повторної судово-генетичної експертизи та про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України. 
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наданий відповідачем висновок експертного дослідження Київського НДЕКЦ МВС України від 08 травня 2023 року № ЕД-19/111-23/21686-БД, отриманий без процесуального документа суду, встановленого статтею 258 ЦПК України. Призначення повторної судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи із визначенням генетичних ознак (ДНК-профілю) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та проведення їх порівняння із генетичними ознаками ОСОБА_2 є неможливим, оскільки відібрання зразків та їх збереження для подальшого направлення до експертної установи для проведення молекулярно-генетичної експертизи для встановлення батьківства чинним законодавством не передбачено (а. с. 245-248, т. 2).
		 
		28 листопада 2023 року до суду першої інстанції від представника відповідача - адвоката Петренка А. В. надійшло клопотання, у якому він просив: призначити судово-генетичну ДНК експертизу у Вінницькому НДЕКЦ МВС України, на вирішення якої поставити питання: чи може бути особа, ДНК-профіль якої встановлено                      у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 08 травня 2023 року                      № ЕД-19/111-23/21686-БД, батьком ОСОБА_3 .?; чи може бути особа,            ДНК-профіль якої встановлено у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 08 травня 2023 року № ЕД-19/111-23/21686-БД, батьком ОСОБА_4 .?; застосувати висновок експертного дослідження Київського НДЕКЦ МВС України     від 08 травня 2023 року № ЕД-19/111-23/21686-БД; зобов`язати сторону позивача сприяти проведенню експертизи (а. с. 23-25, т. 3).
		 
		28 листопада 2023 року ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Петренка А. В. з аналогічних підстав, які зазначені в ухвалі суду 03 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката      Глядика Б. М. (а. с. 39 - 42, т. 3).
		 
		Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити             у його визнанні.
		 
		Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
		 
		Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня               2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22)та інших.
		 
		Судова практика з указаного процесуального питання щодо застосування                         статті 109 ЦПК України є сталою та незмінною.
		 
		У справі, яка переглядається, суд першої інстанції двічі призначав у справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу з використанням ДНК,                                      а ОСОБА_2 неодноразово не з`являвся до Вінницького НДЕКЦ МВС України для відбору експериментальних зразків.
		 
		За таких обставин колегія судів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про застосування наслідків ухилення відповідача від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що у справі не була проведена експертизи, яка має категоричне доказове значення при вирішенні спорів щодо встановлення батьківства, висновків судів не спростовують, оскільки судова молекулярно-генетична експертиза не проведена у зв`язку з неодноразовою неявкою    ОСОБА_2 до Вінницького НДЕКЦ МВС України для відбору експериментальних зразків.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що суд доручив проведення експертизи Вінницькому НДЕКЦ МВС України, щодо якого відповідач заперечував з мотивів ризику упередженості та необ`єктивності результатів експертизи, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, призначаючи експертизу у справі, не допустив порушень вимог, передбачених частиною третьою статті 103 ЦПК України, згідно         з якоюпри призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто                  у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд             з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. 
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності сторони відповідача, не розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). 
		 
		У справі, яка переглядається, відповідач та його представник були належним чином повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді, були обізнані про дату судового розгляду справи апеляційним судом, однак у судове засідання, призначене на 03 вересня 2024 року, не з`явилися. Представник відповідача подав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку                           з перебуванням його у відпустці. Відповідач клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини своєї неявки у судове засідання апеляційний суд                          не повідомив.
		 
		Колегія суддів зазначає, що явка до апеляційного суду учасників справи                                    не є обов`язковою, позиція відповідача у справі є чіткою і зрозумілою, а тому розгляд справи апеляційним судом за відсутності відповідача та його представника не призвів до порушення права відповідача на судовий захист.
		 
		Незазначення в постанові апеляційного суду про розгляд по суті клопотання про відкладення розгляду справи не є підставою для скасування правильного по суті           та законного судового рішення.
		 
		Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не розглянув клопотання відповідача про призначення експертизи, оскількиклопотання про призначення експертизи одержано апеляційним судом        04 вересня 2024 року (а. с. 246-247, т. 3), тобто після закінчення апеляційного розгляду та прийняття апеляційним судом постанови у цій справі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах  Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження     № 61-6030св18), від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21 (провадження         № 61-564св23), від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження                № 61-10510св23), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сороновича Андрія Андрійовича  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2024 року залишити                без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,      є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Г. В. Коломієць
		 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...