Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/1593/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 25.11.2024
Номер судового провадження: 61-7903ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		Справа № 138/1593/18
		Провадження № 61-7903св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рябоконя Руслана Павловича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року в складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кіцманська районна державна нотаріальна контора Чернівецької області, про встановлення факту родинних відносин, зміну черговості одержання права на спадкування та
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що з березня 2013 року вона проживала разом зі своїм двоюрідним дядьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Починаючи з 2014 року ОСОБА_3 потребував постійного медичного лікування та догляду у зв`язку із тяжкими захворюванням. Позивачка робила внутрішньом`язові ін`єкції, перев`язки після операції, готувала їжу, прибирала в будинку. 
		У порядку поділу майна подружжя її колишній чоловік ОСОБА_4 віддав їй всі грошові кошти, виручені від продажу спільної квартири, які вона використовувала на матеріальне забезпечення ОСОБА_3 . Також позичала грошові кошти на його лікування у своїх друзів та знайомих. 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно. Позивачка звернулася до Кіцманської районної державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про прийняття спадщини. Листом державний нотаріус повідомив її про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з непідтвердженням родинного зв`язку зі спадкодавцем.
		Просила суд: 
		- встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідною племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- змінити черговість в одержанні права на спадкування та надати їй як спадкоємиці п`ятої черги за законом право на спадкування разом із рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є спадкоємицею другої черги за законом. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		27 листопада 2023 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідною племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.
		04 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що факт родинних відносин позивачки з спадкодавцем, а саме, що позивачка є двоюрідною племінницею спадкодавця, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		Позивачка є спадкоємицею п`ятої черги після смерті спадкодавця і вона не довела належними, достовірними, достатніми доказами наявності передбачених частиною другою статті 1259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обставин і юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї могло виникнути право на спадкування в другу чергу, зокрема здійснення лише нею протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		30 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рябокінь Р. П. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду залишити без змін. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотання позивачки про призначення в справі посмертної судово-медичної експертизи.
		Зазначене вважає порушенням принципу змагальності та рівності сторін, свідчить про невстановлення судами обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Також заявник вказує, що, незважаючи на наявні в справі заяви сторін про неможливість участі в апеляційному перегляді справи через хвороби, апеляційний суд безпідставно визнав ці причини неповажними та розглянув справу без участі представників позивачки та відповідачки, чим позбавив їх доступу до правосуддя.
		У частині задоволення позову (про встановлення факту родинних відносин, а саме, що позивачка є двоюрідною племінницею заповідача) рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржено.
		Доводи інших учасників справи
		Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		06 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Суворовського районного суду м. Одеси. 
		У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Слобода-Яришівській Могилів-Подільського району Вінницької області народився ОСОБА_1 ; батько - ОСОБА_6 , матір - ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 13 листопада 1969 року Слобода-Яришівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області.
		ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Слобода-Яришівській Могилів-Подільського району Вінницької області народилася ОСОБА_1 ; батько - ОСОБА_1 , матір - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 30 травня 1977 року Яришівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області.
		03 червня 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила своє прізвище « ОСОБА_1 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія № НОМЕР_3 , виданим 18 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Могилів-Подільському реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області. 
		Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копій актових записів, витягів з книги записів актів громадянського стану підтверджено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є бабою позивачки та матір`ю її батька, є рідною сестрою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка є матір`ю ОСОБА_3 . Батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_12 є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є прадідом та прабабою позивачки та дідом і бабою її батька та двоюрідного дядька ОСОБА_3 .
		Факт родинних відносин позивачки з спадкодавцем, а саме, те що вона є двоюрідною племінницею спадкодавця, підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_1 та сестра спадкодавця - ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28 березня 2017 року Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено актовий запис № 93.
		Після його смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою спадкодавця, подали до Кіцманської районної державної нотаріальної контори Чернівецької області заяви про прийняття спадщини.
		24 жовтня 2017 року листом № 1113/02-14 державний нотаріус Кіцманської районної державної нотаріальної контори Чернівецької області повідомив позивачку про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не підтверджено родинний зв`язок із ОСОБА_3 .
		Довідкою голови правління Садівницького товариства «Енергетик» № 46 від 04 вересня 2017 року підтверджено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 06 березня 2013 року до 14 березня 2017 року.
		Згідно з довідкою від 18 грудня 2017 року ОСОБА_3 до 30 листопада 2014 року працював у компанії Кастамону Романія та займав посаду офіційного представника з продажу на ринку України, отримував заробітну плату.
		Із відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 протягом 2014-2016 років чотири рази виїздив за кордон, останній раз з 24 до 30 червня 2016 року - до Туреччини.
		ОСОБА_3 був активним волонтером та відвідував зону Антитерористичної операції (далі - АТО), що підтверджується фотографіями, на яких він зображений з військовими, а також копією консультативного висновку психіатра від 20 серпня 2016 року, де зазначено в графі «анамнез» - «зі слів соматичні захворювання виникли на фоні постійних стресів протягом останніх півтора року. Займається волонтерством в зоні АТО, остання поїздка 5 днів тому».
		Матеріали справи містять медичну документацію ОСОБА_3 , згідно з якою йому визначено діагноз - цироз печінки змішаного генезу в стадії декомпенсації клас С по Чайльд-П`ю; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки з локалізацією виразки в цибулині, в стадії загострення; портальна гіпертензія; варикозне розширення вен стравоходу III ст., кровотеча з варикозних вен стравоходу; анемія; асцит; печінкова і токсична енцефалопатія. Періодично перебував на стаціонарному лікуванні.
		09 серпня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 відчужив квартиру АДРЕСА_2 за ціною - 46 000 грн.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		За вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		У касаційному порядку оскаржується, і, відповідно, переглядається, лише справа в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну черговості в одержанні права на спадкування. 
		Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Спадкування за законом врегульовано в главі 86 Книги шостої ЦК України.
		Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 522/21808/18, від 11 вересня 2024 року в справі № 308/7566/19, від 30 жовтня 2023 року в справі № 753/16113/20, від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц та ін.).
		За вимогами статей 1261-1265 ЦК України: 
		- у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
		- у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
		- у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;
		- у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;
		- у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.
		У справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_3 , тобто спадкоємицею другої черги після його смерті останнього.
		Судовими рішеннями в справі, що переглядається, встановлено факт, що позивачка ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею спадкодавця ОСОБА_3 , тобто спадкоємицею п`ятої черги після його смерті останнього.
		Згідно з вимогами частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
		Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		Для задоволення такого позову необхідна наявність усіх п`яти зазначених обставин.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року в справі № 638/11578/21, від 25 вересня 2024 року в справі № 278/2203/21, від 05 червня 2024 року в справі № 357/2432/22, від 26 березня 2024 року в справі № 339/186/22, від 22 березня 2023 року в справі № 753/10668/19 та ін.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди керувалися тим, що матеріали справи не містять належних, достовірних і достатніх доказів наявності передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України обставин і юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивачки могло б виникнути право на спадкування у другу чергу, зокрема здійснення лише нею протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки матеріалами справи підтверджено, що медичні (лікарські) документи, пояснення свідків не містять підтверджень знаходження ОСОБА_3 в безпорадному стані. Незважаючи на встановлені діагнози, спадкодавець був активною людиною, самостійно рухався і обслуговував себе (т. 3, а. с. 213-215).
		ОСОБА_3 був активним волонтером та постійно відвідував зону АТО, остання відома поїздка - серпень 2016 року, тобто приблизно за 6 місяців до смерті.
		Суди в справі дослідили надану позивачкою медичну документацію і встановили, що ОСОБА_3 дійсно мав деякі хвороби: цироз печінки змішаного генезу в стадії декомпенсації клас С по Чайльд-П`ю; виразкову хвороба дванадцятипалої кишки з локалізацією виразки в цибулині, в стадії загострення; портальну гіпертензію; варикозне розширення вен стравоходу III ст., кровотечу з варикозних вен стравоходу; анемію; асцит; печінкову і токсичну енцефалопатія, проте така документація не містить висновків на підтвердження перебування спадкодавця ОСОБА_3 в безпорадному стані. Перебування спадкодавця певний час у медичному закладі на стаціонарному лікуванні та необхідність лікування достовірно не свідчать про його безпорадний стан у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
		Не доведено позивачкою і тієї обставини, що вона самостійно, тривалий час забезпечувала спадкодавця матеріально, оскільки доказів, що вона працювала або отримувала інше грошове забезпечення, матеріали справи не містять. 
		Посилання позивачки на те, що вона витрачала на лікування ОСОБА_3 грошові кошти, надані її колишнім чоловіком, які він отримав від продажу квартири, не підтверджують факту тривалого часу матеріального забезпечення спадкодавця, оскільки згідно з договором купівлі-продажу квартири від 09 серпня 2016 року (за 6 місяців до смерті спадкодавця) продаж квартири вчинено за 46 000,00 грн, що значно менше вартості лікування. Крім того, всі договори на надання медичних послуг та замовлення укладалися та підписувалися особисто ОСОБА_3 .
		Колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів судами попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції позбавлений повноважень втручатися в оцінку доказів, яка надана судами в установленому законом порядку. 
		Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотання позивачки про призначення в справі посмертної судово-медичної експертизи, колегією суддів відхиляються з тих підстав, що відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України суд надає оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, а тому відмова в призначення в справі посмертної судово-медичної експертизи щодо дослідження питання, чи перебував спадкодавець на час смерті в безпорадному стані, не спростовує висновків судів про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами здійснення протягом тривалого часу матеріального забезпечення спадкодавця, що є однією з п`яти обов`язкових обставин для застосування частини другої статті 1259 ЦК України. 
		І суд першої інстанції, й апеляційний суд в ухвалах про відмову в призначенні посмертної судово-медичної експертизи належним чином обґрунтували підстави такої відмови, зокрема у зв`язку з тим, що зібрані в справі докази є достатніми для встановлення обставин, що мають значення для справи, тому немає необхідності в призначенні судової експертизи (т. 3, а. с. 147, т. 4, а. с. 12-14). Ухвали судів відповідають вимогам статті 260 ЦПК України.
		Щодо тверджень касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Отже, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
		Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та ін.
		Неявка учасника судового процесу в судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності такого учасника чи його представника.
		Сторона позивачки реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності представника позивачки не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Позивачка та її представник брали участь в судових засіданнях суду першої інстанції від 29 січня, 13 листопада 2019 року, 15, 16 вересня 2021 року, 25 січня 2022 року, 26 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 253-256, т. 3, 44-49, 105, 106, 112-118, 133, 134, 194, 195), їх доводи і заперечення були заслухані судом, судове засідання від 27 листопада 2023 року, коли було проголошено судове рішення, проведено без сторони позивача за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Рябоконя Р. П., у якому представник вказав, що суд заслухав виступи сторін, допитав свідків та дослідив письмові докази в справі, тому у зв`язку з тим, що справа слухається тривалий час, задля дотримання розумних строків її розгляду просив провести розгляд справи без участі сторони позивача (т. 3, а. с. 208).
		Зважаючи на наведене аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції права заявника на справедливий судовий розгляд не знайшли свого підтвердження.
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, в справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають таїх не спростовують.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рябоконя Руслана Павловича залишити без задоволення.
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          О. М. Ситнік
		                                                                                                                      В. М. Ігнатенко 
		                                                                                                                      С. О. Карпенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...