Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 948/1065/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-6269ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 948/1065/22
		провадження № 61-6269св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держпраці в Харківській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» - Забашти Віктора Федоровича на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2023 року у складі судді Кравець С. В., додаткове рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У грудні 2022 року (на підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року №2/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ) ОСОБА_1 звернувся до Машівського районного суду Полтавської області з позовом до комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КНП ХОР «ЦЕМД та МК»), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держпраці в Харківській області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.                 Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду фельдшера швидкої та невідкладної медичної допомоги Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги по переводу, а 01 червня 2015 року переведений на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги в КНП ХОР «ЦЕМД та МК». Позивач виконував функції фельдшера на території Великобурлуцької селищної територіальної громади відповідно до графіка роботи, який узгоджувався між роботодавцем та працівником, тоді як на момент звернення до суду не отримав ані наказу про звільнення, ані інших документів, які стали підставою для звільнення. 
		3.                 Позивач зазначає, що були відсутні підстави для звільнення за прогул, оскільки у випадку відсутності працівника, безпосередній керівник повинен написати доповідну, після розгляду якої приймається рішення про подальше розслідування, а потім складається акт про відсутність працівника на роботі. Водночас вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так як станом 
		на 25 квітня 2022 року Великобурлуцька селищна територіальна громада перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, а до вересня 2022 року працівниками невідкладної допомоги, зокрема і позивачем, надавалася допомога місцевим мешканцям окупованих територій. 
		4.                 На початку вересня 2022 року позивачу було повідомлено, що через посилення обстрілів Великобурлуцької селищної територіальної громади та змінами у законодавстві, трудовий договір, що укладався між сторонами, призупинений на час окупації території та неможливості медичною установою виконувати свої обов`язки, а тому більшість працівників можуть не виконувати покладені на них обов`язки та роз`яснена необхідність очікування подальшого повідомлення про вирішення питання про відновлення трудових відносин. 
		5.                 Після 11 вересня 2022 року територія була деокупована. На початку жовтня 2022 року позивачу стало відомо, що він звільнений з займаної посади, тоді як при звільненні працівника у зв`язку з прогулом має бути дотримано певну процедуру звільнення, а у даному випадку відсутнє будь-яке оформлення (фіксація) відповідачем факту вчинення ним дисциплінарного порушення норм трудової дисципліни та порядку застосування дисциплінарного стягнення, що передбачено статтями 147, 149 КЗпП України. Так, відповідачем йому не було надано у будь-якій формі наказ про застосування дисциплінарного стягнення у формі звільнення для можливості ознайомитись із його змістом, підставами та обґрунтуванням цього, в тому числі під розписку, як того вимагає вищевказана стаття КЗпП України. Позивачем неодноразово вживалися заходи для отримання копії наказу про звільнення та документів, що стали його підставою, але у відповідь на адвокатський запит відповідачем повідомлено про неможливість надання відповіді, зокрема на адвокатський запит, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості збирання доказів до подання позову.
		6.                 З огляду на вказане вище у сукупності  ОСОБА_1  просив:
		- поновити строк звернення до суду; 
		- визнати протиправним та скасувати наказ КНП ХОР «ЦЕМД та МК» №404-к 
		від 05 вересня 2022 року в частині його звільнення на підставі пункту четвертого статті 40 КЗпП України;
		- поновити його на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги в КНП ХОР «ЦЕМД та МК»; 
		- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2022 року по дату ухвалення рішення у даній справі.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		7.                 Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2023 року позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано наказ КНП ХОР «ЦЕМД та МК» від 05 вересня 2022 року № 404-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП ХОР «ЦЕМД та МК» з 06 вересня 2022 року.
		Стягнено з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2022 року до 28 вересня 2023 року в розмірі 223 728,84 грн, з якої необхідно утримати податки та інші обов`язкові платежі. 
		Здійснено розподіл судових витрат.
		8.                 Додатковим рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року стягнено з КНП ХОР «ЦЕМД та МК» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
		9.                 Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційні скарги КНП ХОР «ЦЕМД та МК» залишено без задоволення, рішення Машівського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 жовтня 2023 року залишено без змін.
		10.             Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення позивача до суду не був пропущений, оскільки пункт 1 Прикінцевих положень КЗпП є безумовним та не пов`язує необхідність поновлення строку з будь-якими поважними причинами. Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем оголошувався простій, таких доказів не надано і позивачем, а відтак суд визнав доводи позивача в цій частині безпідставними. Водночас, надаючі оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки смт. Великий Бурлук, де знаходилося робоче місце позивача, з 24 лютого по 10 вересня 2022 року перебувало в окупації, тому відсутність позивача на робочому місці та, як наслідок, звільнення за прогул у період з 01 по 05 вересня 2022 року не підтверджене належними та допустимими доказами; той факт, що позивач здійснював колабораційну діяльність, що могло бути підставою для його звільнення, не підтверджене відповідним обвинувальним вироком суду або, принаймні, фактом звернення до правоохоронних органів, а відтак, суд дійшов висновку, що позивач був звільнений з роботи незаконно, у зв`язку із чим наказ про його звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.
		11.             Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, який, на його думку, дав належну оцінку показанням допитаних свідків ОСОБА_2 і 
		ОСОБА_3 у сукупності з іншим доказами, що подані у справі, і з посиланням на статтю 111-1 КК України дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту колабораціонізму, як і факту роботи позивача на підприємстві окупантів. Апеляційний суд також погодився з висновком місцевого суду про порушення відповідачем визначеної статтею 149 КЗпП України процедури звільнення позивача, зокрема, незабезпечення можливостей для отриманням від останнього як порушника трудової дисципліни письмових пояснень, в тому числі, із зазначенням ним поважності причин відсутності на робочому місці. Матеріали справи не містять доказів (посадової інструкції, наказів, тощо), з яких підстав та у межах яких повноважень головний фельдшер здійснював перевірку виходу на роботу працівників, зокрема, ОСОБА_1 , яким чином ним (фельдшером) був встановлений факт невиходу на роботу.
		12.             Крім того, дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний суд погодився із визначеним судом першої інстанції розміром присуджених витрат на правову допомогу.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		13.             У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника КНП ХОР «ЦЕМД та МК» - Забашти В. Ф. на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 28 вересня 
		2023 року, додаткове рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.
		14.             Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2023 року в справі №948/1065/22 в частині стягнення з КНП ХОР «ЦЕМД та МК» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 223 728, 84 грн, крім суми заробітної плати за один місяць.
		15.             Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		16.             У касаційній скарзі КНП ХОР «ЦЕМД та МК», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
		17.             Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		18.             Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території, розпочав роботу на підприємстві, та званій «скорой помощи» держави агресора, тому, починаючи з 01 вересня 
		2022 року, погодившись на роботу на підприємстві іншої держави, він фактично відмовився та перестав виконувати функції фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення КНП ХОР «ЦЕМД та МК», на телефонні дзвінки не відповідав. Зважаючи на обставини перебування працівників підприємства на тимчасово окупованій території, іншого способу зажадати пояснення, як зателефонувати працівнику на номер телефона, вказаний в особовій справі, у роботодавця не має.
		19.             05 вересня 2022 року видано наказ №404-к, яким між іншим було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади. Витяг з вказаного наказу разом з листом від роботодавця було направлено ОСОБА_1 на його домашню адресу простим листом, оскільки АТ «Укрпошта» не здійснювала прийом рекомендованих листів, адресованих на тимчасово окуповані території.
		20.             З огляду на вказане вважає, що КНП ХОР «ЦЕМД та МК» виконані всі можливі на той час вимоги до порядку застосування дисциплінарного стягнення.
		21.             Судами попередніх інстанцій було правильно відхилено твердження позивача про оголошення простою, оскільки за ініціативою адміністрації КНП ХОР «ЦЕМД та МК» за весь час дії воєнного стану на території України жодний трудовий договір не було призупинено з жодним працівником підприємства. Усі працівники, які 01 вересня 2022 року не перейшли  на роботу до іншого підприємства «скорой помощи», продовжують працювати у Великобурлуцькому відділенні КНП ХОР «ЦЕМД та МК».
		22.             Також зазначає, що суди дали вільне трактування показів свідків 
		ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які повідомили, що з перших чисел вересня 2022 року тих, хто не погодився працювати на «скорой помощи», не допустили до роботи, а ті, хто погодився на співпрацю, - продовжили працювати. Обидва свідки повідомили, що їм відомо, що ОСОБА_1 продовжив працювати, що його бачили люди.
		23.             Вказує про безпідставність тверджень позивача про непроведення з ним остаточного розрахунку, оскільки згідно з відомостями нарахування коштів, з ним було проведено остаточний розрахунок при звільненні та кошти було перераховано на його картковий рахунок в сумі 23 090,36 грн.
		24.             Вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що позивач проставив підпис про отримання трудової книжки 05 вересня 2022 року, оскільки позивач взагалі не ставив дати отримання трудової книжки, а у графі міститься інформація про підставу видачі трудової книжки - номер і дата наказу про звільнення. Позивач отримав трудову книжку в день, коли приходив до управління підприємства 23 вересня 2022 року.
		25.             Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що ОСОБА_1 в липні 2022 року було здійснено нарахування також за роботу за сумісництвом, проте пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, визначено виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а саме не враховується заробітна плата на роботі за сумісництвом, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків (премія).
		26.             Крім того, вважає, що адвокат не міг представляти інтереси позивача під час судового процесу, оскільки строк дії договору сплинув ще до початку розгляду справи судом, а особа, яка надавала пояснення, підтримувала позов, заявляла клопотання, не могла бути учасником справи. Оскільки позивач жодного разу не був присутнім в судовому засіданні, то позов взагалі повинен був бути залишений судом без розгляду. При цьому у суді апеляційної інстанції адвокат надав для підтвердження своїх повноважень ордер з тим самим номером по двох справах.
		27.             Також зазначав, що проведений судом розрахунок судового збору не відповідає законодавству.
		28.             Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		29.             Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 жовтня 2013 року 
		ОСОБА_1 був прийнятий по переводу з КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги на 1,0 посаду фельдшера швидкої та невідкладної медичної допомоги (диспетчера з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам), що підтверджується витягом з наказу «Про прийом на роботу» №175-к від 01 жовтня 2013 року та записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09 березня 1984 року.
		30.             Як убачається з трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , 01 червня 2015 року він був переведений на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, 
		а 05 вересня 2022 року звільнений з займаної посади за прогул.
		31.             Згідно з рапортом головного фельдшера КНП ХОР «ЦЕМД та МК» 
		від 05 вересня 2022 року при перевірці роботи відділень було встановлено, що в період з 01 по 05 вересня 2022 року, в тому числі ОСОБА_1 - фельдшер з МНС не виходить на роботу у відділення КНП ХОР «ЦЕМД та МК» без поважних причин, а тому просив звільнити вказаного працівника.
		32.             З копії акту від 05 вересня 2022 року, складеного працівниками відділу кадрів КНП ХОР «ЦЕМД та МК», вбачається, що 05 вересня 2022 року у приміщенні відділу кадрів на гучному зв`язку вони намагалися додзвонитися до ОСОБА_1 з приводу пояснення причин відсутності його на роботі; даний телефон, який останній залишив для зв`язку, знаходився поза зоною досяжності.
		33.             Згідно з витягом з наказу «Про прийом та звільнення» №404-к від 05 вересня 2022 року та відповідного запису у трудовій книжці ОСОБА_1 було звільнено 
		05 вересня 2022 року за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
		34.             Листом інспектора відділу кадрів №300/03 від 05 вересня 2022 року, адресованого ОСОБА_1 , останнього повідомлено, що він був звільнений з роботи з 05 вересня 2022 року у зв`язку з відсутністю на роботі за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України та роз`яснено йому про необхідність звернутися до відділу кадрів для отримання трудової книжки, яке було направлено йому простим поштовим листом, у зв`язку з тим, що на пошті відмовилися прийняти рекомендований лист через те, що адресати перебувають на тимчасово окупованій території, що підтверджується відповідним актом 
		від 05 вересня 2022 року.
		35.             З копії витягу з книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них №2 вбачається, що ОСОБА_1 проставлений підпис у графі №13 «розписка працівника в отриманні трудової книжки».
		36.             За даними відомості нарахування коштів №72 (остаточний розрахунок при звільненні) за вересень 2022 року відображено, що 06 вересня 2022 року на картковий рахунок співробітника ОСОБА_1 було нараховано 23 090,36 грн.
		37.             Згідно з розрахунковими листами за березень-вересень 2022 року з позивачем в ці періоди проведено повний розрахунок, при цьому у серпні 
		2022 року заробіток без відрахувань становив 15 353,09 грн, а у липні 2022 року 20 057,40 грн.
		38.             З наданого представником позивача розрахунку середнього заробітку вбачається, що ним обрахований заробіток за один робочий день - 804,78 грн 
		39.             В судовому засіданні за клопотанням відповідача були допитані свідки: ОСОБА_2 - фельдшер з МНС та ОСОБА_3 - в.о. старшого фельдшера.
		40.             Так, свідок ОСОБА_2 показав, що в період з 29 серпня по 01 вересня 2022 року старший фельдшер ОСОБА_4 проводив опитування про можливість працювати в російській федерації, на що свідок відповів відмовою, а тому 
		02 вересня 2022 року його вже не допустили до роботи. З 02 по 07 вересня 
		2022 року працювали лише три чоловіка, зокрема і Пасинок, а в пункті постійного базування - ще два чоловіка. Більшість працівників була проти співраці з ворогом, страшно було, що заставлять, але саме до свідка не приходили, тоді як до деяких приїздили та погрожували. Ті, хто погодився працювати, - залишися, а хто ні - пішли у відпустки, оскільки 28 - 29 серпня 2022 року відкрилася швидка рф. Після деокупації Пасинок приходив до відділення і просився до колективу, щоб їх взяли назад, але колектив зібрався і вирішив, що їм не місце. Проте, особисто свідок не чув, як пропонували позивачу роботу в рф і, чи приносив він документи, не бачив, оскільки з 02 вересня 2022 року на роботу не виходив. Не бачив, і чи був Пасинок на роботі 05 вересня 2022 року, а про те, що він працював з рф, дізнався від інших.
		41.             Свідок ОСОБА_3 показав, що 30 - 31 серпня 2022 року колишній старший фельдшер запрошував по одному працівнику і запитував, чи будуть працювати в рф, тобто в іншій організації, на що він відповів відмовою. 01 вересня 2022 року він відпрацював на зміні та його повідомили, що якщо не принесе документи, то 
		02 вересня 2022 року не допустять до роботи. Йому сказали, що може на роботу не приходити з 02 вересня 2022 року, тобто фактично був звільнений. Хто перейшов, йому невідомо, оскільки тоді боялися навіть виходити, хоча їх не чіпали, бо вони працювали на швидкій. Ті хто погодився працювати на ворога, 09 вересня 
		2022 року все покинули, а особисто свідок вийшов на роботу 12 вересня. Після деокупації Пасинок приходив на роботу, але йому повідомили про звільнення, при цьому він не заперечував, що працював на рф. За Пасинка не бачив, чи працював 05 вересня 2022 року, оскільки не був на роботі. Всі працівники швидкої хотіли працювати, але без переходу, тоді як їм не дозволили.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		42.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		43.             Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		44.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		45.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		46.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		47.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		48.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		49.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		50.             Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
		51.             Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
		52.             Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
		53.             До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).
		54.             Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
		55.             У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.
		56.             Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».
		57.             Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
		58.             Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21) та від
		13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22 (провадження № 61-11016св23).
		59.             У цій справі судами установлено, що згідно з рапортом головного фельдшера КНП ХОР «ЦЕМД та МК» від 05 вересня 2022 року при перевірці роботи відділень було встановлено, що в період з 01 по 05 вересня 2022 року, в тому числі ОСОБА_1 - фельдшер з МНС не виходить на роботу у відділення КНП ХОР «ЦЕМД та МК» без поважних причин, а тому просив звільнити вказаного працівника.
		60.             З копії акту від 05 вересня 2022 року, складеного працівниками відділу кадрів КНП ХОР «ЦЕМД та МК», вбачається, що 05 вересня 2022 року у приміщенні відділу кадрів на гучному зв`язку вони намагалися додзвонитися до ОСОБА_1 з приводу пояснення причин відсутності його на роботі; даний телефон, який останній залишив для зв`язку, знаходився поза зоною досяжності.
		61.             При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач сам не заперечував  факт не з`явлення на роботу з вересня 2022 року, оскільки зазначав, що «на початку вересня 2022 року йому було повідомлено, що… трудовий договір є призупиненим на час окупації території та неможливості Великобурлуцьким відділенням екстреної (невідкладної) медичної допомоги належно виконувати свої обов`язки. Пізніше у вересні 2022 року він з`явився до Великобурлуцького відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, але отримав відповідь, що трудовий договір є зупиненим та більшість працівників можуть не виконувати покладені на них обов`язки. Від роботодавця в телефонному режимі було повідомлено, що позивачу слід очікувати повідомлення про відновлення трудового договору та продовження трудових відносин».
		62.             Водночас, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем не оголошувався простій, позивач не повідомлявся про зупинення роботи та отримував заробітну плату у період з березня по серпень 2022 року (включно), що підтверджується наданими відповідачем розрахунковими листками по нарахуванню заробітної плати.
		63.             Апеляційний суд вказаного не врахував, та не звернув уваги, що підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади було саме вчинення прогулу у період з 01 по 05 вересня 2022 року, а не злочину, передбаченого статтею 111-1 КК України, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку, що недоведення відповідачем факту переходу позивача на інше місце роботи та праці на ворога, а також відсутність обвинувального вироку щодо позивача, є підставою для задоволення його позову про поновлення на роботі.
		64.             Крім того, апеляційний суд не врахував, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення (частина перша стаття 149 КЗпП України) не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений поданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі 
		№ 6-2801цс15).
		65.             Вказаний правовий висновок в подальшому підтриманий Верховним Судом в постановах від 13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22 (провадження 
		№ 61-11016св23) та від 18 квітня 2024 року у справі № 522/13629/22 (провадження № 61-16186св23).
		66.             Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		67.             Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		68.             Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		69.             Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі 
		№ 129/1033/13-ц).
		70.             Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		71.             Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		72.             Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		73.             Апеляційний суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам у сукупності, не врахував, що позивач не заперечував у позовній заяві своєї відсутності на робочому місці, починаючи з вересня 2022 року.
		74.             Також суд не надав оцінки суперечливій поведінці позивача. Так, у позовній заяві позивач вказував, що не з`являвся на роботу з початку вересня 2022 року, оскільки в телефонному режимі йому було повідомлено про призупинення трудового договору, однак хто саме йому телефонував та коли саме не зазначив. Водночас у відповіді на відзив позивач вже вказував, що 05 вересня 
		2022 року надавав медичну допомогу деяким пацієнтам, тобто виконував покладені на нього обов`язки.
		75.             Отже, апеляційний суд належним чином доводи сторін не перевірив, не врахував, що підставою для звільнення позивача було вчинення ним прогулу, а не вчинення ним не злочину, передбаченого статтею 111-1 КК України, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема й щодо здійснення відповідачем дій, передбачених вимогами статті 149 КЗпП України, дійшовши передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
		76.             Таким чином, фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції у повному обсязі не встановлено, не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам у сукупності, а до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.
		77.             Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, та вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		78.             Доводи касаційної скарги щодо незгоди із додатковим рішенням суду першої інстанції не перевіряються судом касаційної інстанції, оскільки питання щодо розподілу судових витрат вирішується після вирішення справи по суті спору.
		79.             Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		80.             Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		81.             Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 Касаційну скаргу представника комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» - Забашти Віктора Федоровича задовольнити частково.
		 
		2.                 Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...