Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/1725/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-9674ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 206/1725/24
		провадження № 61-9674св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради»,
		заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
		прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року у складі судді Поштаренко О. В., присяжних: Міненка Г. І., Мінзера О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст заяви
		1.                 У квітні 2024 року комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» звернулося до суду із заявою про надання 
		ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку.
		2.                 Заява мотивована тим, що 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 була госпіталізована до психіатричного стаціонару у зв`язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу (діагноз): гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії F23.0, який обумовлює її небезпеку для себе та оточуючих.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		3.                 Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, заяву задоволено.
		Госпіталізовано ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» для надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди.
		Роз`яснено, що заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про госпіталізацію у примусовому порядку.
		4.                 Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, є підстави для її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку без її усвідомленої згоди на підставі статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		5.                 У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Верби А. П. на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року.
		6.                 Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 
		7.                 Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		8.                 У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Верба А. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		9.                 Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07, від 18 грудня 2019 року у справі № 552/5273/18, від 10 вересня 2020 року у справі № 127/25395/18, 
		від 09 листопада 2022 року у справі № 297/3100/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 212/5617/22, від 09 травня 2024 року у справі № 206/3939/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		10.             Також, підставою касаційного оскарження зазначає порушення норм процесуального права, а саме: розгляд справи апеляційним судом за відсутності заявниці, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання; недослідження зібраних у справі доказів; встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		11.             Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій не роз`яснив ОСОБА_1 її права як учасника справи, не пересвідчився в отриманні нею копії заяви, а суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності 
		ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, внаслідок чого вона не мала можливості реалізувати процесуальні права, визначені законом.
		12.             Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що сама по собі наявність висновку лікаря-психіатра при відсутності інших належних і допустимих доказів про відповідний стан особи є недостатньою для ухвалення рішення про примусовий психіатричний огляд особи у психіатричному закладі без її усвідомленої згоди.
		13.             Також зазначає, що суд першої інстанції прийняв до розгляду і розглянув по суті заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , подану неповноважною особою і в спосіб, який суперечить ЦПК України. Копія заяви про примусову госпіталізацію була надіслана на електронну пошту районного суду, а не через Електронний кабінет в ЄСІТС. Подана заява і додані документи не були засвідчені електронним підписом автора такого звернення.Крім того, враховуючи, що заявник звернувся до суду в паперовій формі без надання доказів направлення зацікавленим особам, до поданої заяви мали бути застосовані наслідки, визначені цивільним процесуальним кодексом. Також суди ухвалили рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи на підставі неналежних і недопустимих доказів.
		14.             Задовольняючи заяву лікаря-психіатра про примусову госпіталізацію 
		ОСОБА_1 до психіатричного закладу, суд першої інстанції не врахував, що примусова госпіталізація особи можлива лише у виняткових випадках. Суд також не навів у своєму рішенні, якими доказами чи обставинами підтверджується, що стан ОСОБА_1 такий, що дозволяє дійти переконливого висновку про те, що дійсно є підстави для її примусового тримання у психіатричній лікарні. 
		15.             Заявник не надав суду достатніх доказів на підтвердження того, що 
		ОСОБА_1 не спроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність або доказів обставин вчинення чи виявлення реального наміру вчинити нею дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		16.             У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпропетровської обласної прокуратури на касаційну скаргу, в якому остання просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що при винесенні оскаржуваного рішення ОСОБА_1 мала ознаки тяжкого психічного розладу, становила небезпеку для себе та оточуючих, а тому суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про її госпіталізацію в психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існували підстави, передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		17.             Під час розгляду справи у суді першої інстанції була присутня особа, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію - ОСОБА_1 , та її захисник - адвокат Верба А. П.
		18.             Як встановлено з відеофіксації судового розгляду у цій справі, ОСОБА_1 не змогла відповісти на питання, які їй були поставлені судом та учасниками процесу щодо обставин, які передували її госпіталізації. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції був присутнім її представник - адвокат Верба А. П.
		19.             У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Верба А. П. подав клопотання про повернення відзиву на касаційну скаргу, посилаючись на те, що прокурор не є учасником справи, відзив підписаний неуповноваженою особою, до відзиву не додано доказів надсилання копій відзиву усім учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 .
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		20.             Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно із рапортом, складеним співробітниками поліції, останні прибули на виклик за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із повідомленням жінки із сусіднього будинку про те, що на восьмому поверсі на балконі знаходиться мати з маленькою дитиною, яка висловлюється нецензурною лайкою та виштовхує дитину з вікна. Піднявшись на восьмий поверх вказаного будинку, було встановлено гр-ку ОСОБА_1 та малолітню дитину ОСОБА_2 . Зі слів сусідів було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово своєю поведінкою загрожує та нарікає себе та дитину на небезпеку. Постійно знаходиться в стані сп`яніння та виходить з дитиною на балкон.
		21.             03 квітня 2024 року було видано направлення на госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарем - психіатром ШМД ОСОБА_3 , який після особистого огляду останньої зробив висновок про необхідність її госпіталізації до психіатричного стаціонару для лікування у зв`язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу (діагноз): гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії F23.0, внаслідок чого ОСОБА_1 становить небезпеку для себе та оточуючих.
		22.             На підставі цих відомостей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була оглянута черговим лікарем-психіатром ОСОБА_4 . КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», 03 квітня 2024 року о 20 год. 13 хв., який підтвердив наявність психічних розладів у вигляді: стан хворої погіршувався поступово, стала напруженою, замкненою, почала зловживати алкоголем, постійно сварилась з сусідами. В день госпіталізації розгойдувала дитину біля вікна. Злобна, дратівлива, емоційно лабільна, напружена, тривожна, негативістична. Відвертається від співбесідника, відмовляється від подальшого спілкування з лікарем. Настрій знижений. Увага нестійка, відволікаєма, фіксована на своїх внутрішніх переживаннях. Критика до свого хворобливого стану відсутня. Встановив діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії F 23.0 та підтвердив обґрунтованість рішення про госпіталізацію у примусовому порядку відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-ІІІ від 22 лютого 2000 року.
		23.             При обстеженні психічного стану ОСОБА_1 в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» комісія лікарів виявила, що виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, у зв?язку з чим: стан хворої погіршувався поступово, стала напруженою, замкненою, почала зловживати алкоголем, постійно сварилась з сусідами. В день госпіталізації розгойдувала дитину біля вікна. Злобна, дратівлива, емоційно лабільна, напружена, тривожна, негативістична. Відвертається від співбесідника, відмовляється від подальшого спілкування з лікарем. Настрій знижений. Увага нестійка, відволікаєма, фіксована на своїх внутрішніх переживаннях.
		24.             Відповідно до виправленого висновку комісії лікарів-психіатрів щодо обґрунтування необхідності госпіталізації до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради»,ОСОБА_1 потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» №1489-111 від 22 лютого 2000 року. ОСОБА_1 було поставлено попередній діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії F 23.0.
		25.             У судовому засіданні лікар - психіатр ОСОБА_5 підтримала заяву, зазначаючи, що ОСОБА_1 було госпіталізовано до психіатричного закладу вже не вперше, у січні місяці 2024 року остання перебувала на лікування з тих самих підстав, оскільки намагалася викинути свою малолітню дитину з вікна. Окрім того, ОСОБА_1 наразі є агресивною, знаходиться у збудженому стані, місця не утримується, говорить нісенітниці, відмовляється від їжі, є небезпечною для себе та оточуючих, а також не може самостійно задовольняти свої потреби.
		26.             У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 вважала за можливе задовольнити заяву, посилаючись на її обґрунтованість. Також зазначила, що ОСОБА_1 на її запитання стосовно тих обставин, що передували поданню вказаної заяви, не відповідала, говорила не по суті поставлених питань, не була контактна, у неї була поведінка, яка не відповідала обстановці, а також із заявою про госпіталізації звернулися сторонні особи, а саме сусіди, які мешкають не в її будинку.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		27.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		28.             Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		29.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		30.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		31.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		32.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		33.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		34.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		35.             Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
		36.             Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		37.             Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
		38.             Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
		39.             Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
		40.             Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
		41.             Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		42.             Зазначена гарантія узгоджується з пунктом 5 Принципу 4 - «Визначення психічної хвороби» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 
		від 17 грудня 1991 року № 46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов`язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
		43.             Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.
		44.             Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
		45.             Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
		46.             Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
		47.             У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
		48.             Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації (частина друга статті 17 вказаного Закону України).
		49.             Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
		50.             Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі «Заїченко проти України» (№ 2) від 26 лютого 2015 року (заява 
		№ 45797/09)).
		51.             Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
		52.             Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
		53.             До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
		54.             Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
		55.             Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
		56.             Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).
		57.             Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		58.             Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		59.             Ухвалюючи рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, оцінив у сукупності надані заявником докази і дійшов достатньо обґрунтованого висновку про вжиття таких заходів стосовно ОСОБА_1 .
		60.             Під час вирішення справи судами надано належну оцінку висновку комісії лікарів-психіатрів щодо обґрунтування необхідності госпіталізації ОСОБА_1 до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» на підставі статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
		61.             Комісією лікарів-психіатрів встановлено ОСОБА_1 діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії F 23.0.
		62.             Комісія лікарів встановила, що  ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, у зв?язку з чим: стан хворої погіршувався поступово, стала напруженою, замкненою, почала зловживати алкоголем, постійно сварилась з сусідами. В день госпіталізації розгойдувала дитину біля вікна 8 поверху. Злобна, дратівлива, емоційно лабільна, напружена, тривожна, негативістична. Відвертається від співбесідника, відмовляється від подальшого спілкування з лікарем. Настрій знижений. Увага нестійка, відволікаєма, фіксована на своїх внутрішніх переживаннях. У відділенні відмовлялась від прийому їжі та рідини.
		63.             З огляду на вказане комісія лікарів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-ІІІ від 22 лютого 2000 року.
		64.             У судовому засіданні лікар - психіатр ОСОБА_5 підтримала заяву, зазначаючи, що ОСОБА_1 було госпіталізовано до психіатричного закладу вже не вперше, у січні місяці 2024 року остання перебувала на лікування з тих самим підстав, оскільки намагалася викинути свою малолітню дитину з вікна. Окрім того, ОСОБА_1 наразі є агресивною, знаходиться у збудженому стані, місця не утримується, говорить нісенітниці, відмовляється від їжі, є небезпечною для себе та оточуючих, а також не може самостійно задовольняти свої потреби.
		65.             Лікар-психіатр ОСОБА_5 підтвердила обставини щодо поведінки та діагнозу захворювання та зазначила, що ОСОБА_1 необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах.
		66.             За встановлених обставин слід погодитися з судами попередніх інстанцій про те, що на момент звернення КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» із заявою про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку, існували підстави, передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», для її госпіталізації до психіатричного закладу без усвідомленої згоди у зв`язку із її небезпекою для себе та оточуючих.
		67.             Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження 
		№ 14-446цс18).
		68.             Відповідно до частини першої, другої статті 341 ЦПК України заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку (про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги) розглядається судом протягом 
		24 годин з дня її надходження до суду.
		69.             Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги або про госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов`язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги, який подав заяву, адвоката чи законного представника особи, стосовно якої розглядається питання, пов`язане з наданням психіатричної допомоги.
		70.             Слід зазначити, що питання щодо надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку було розглянуто у суді першої інстанції за участі присяжних, прокурора, представника особи, стосовно якої вирішується питання, самої особи, стосовно якої вирішується питання, пов`язанез наданням психіатричної допомоги, та представника закладу з надання психіатричної допомоги, що подав заяву.
		71.             У суді апеляційної інстанції справа переглянута у присутності прокурора та представника особи, стосовно якої вирішується питання, пов`язане з наданням психіатричної допомоги, які погодилися з розглядом судом справи за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання (зокрема адвокат Верба А. П. поклався на розсуд суду, а прокурор вважав за можливе розглянути справу за відсутністю зазначених осіб, що відображено у журналі судового засідання).
		72.             Також судами враховано, що із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» є адреса: 49115, м. Дніпро, вул. Бехтерва,1, а єдиною особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо є її керівник ОСОБА_7 .
		73.             В матеріалах справи міститься копія довіреності від 04 квітня 2024 року 
		№ 297, виданої генеральним директором КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_5 - лікаря-психіатра. Вказаною довіреністю ОСОБА_5 уповноважено звертатись від імені та в інтересах КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» до суду з усіма правами та обов`язками заявника при наданні ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку (а. с. 4, зворот).
		74.             Апеляційним судом було враховано допущені судом першої інстанцій процесуальні порушення і вказано, що ці порушення не спростовують факту наявності у ОСОБА_1 (на момент її госпіталізації) тяжкого психічного розладу та необхідності її примусової госпіталізації.
		75.             Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18).
		76.             Слід також врахувати ту обставину, що із заявою про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» звернулося 04 квітня 2024 року, оцінка стану її здоров`я проводилася саме на момент вирішення питання про необхідність її госпіталізації, у строк, визначений частиною першою статті 341 ЦПК України.
		77.             Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду 
		від 04 вересня 2024 року у справі № 206/1277/24 (провадження № 61-9679св24).
		78.             У судовому рішенні суду першої інстанції роз`яснено, що заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про госпіталізацію у примусовому порядку (стаття 17 Закону України «Про психіатричну допомогу».
		79.             Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли достатнім чином обґрунтованого висновку про задоволення заяви КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку із урахуванням приписів статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
		80.             Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
		Щодо клопотання про повернення відзиву на касаційну скаргу
		81.             У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Верба А. П. подав клопотання про повернення відзиву на касаційну скаргу, посилаючись на те, що прокурор не є учасником справи, відзив підписаний неуповноваженою особою, до відзиву не додано доказів надсилання копій відзиву усім учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 .
		82.             Однак зазначені доводи суперечать приписам частини другої статті 341 ЦПК України, частини четвертої статті 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», якими визначено обов`язкову участь прокурора під час розгляду справ, пов`язаних з наданням особі психіатричної допомоги. Відзив подано уповноваженою особою, до нього додано докази надсилання копій відзиву учасникам справи, зокрема представнику ОСОБА_1 - адвокату Вербі А. П. Об`єктивних підстав для повернення відзиву на касаційну скаргу Верховним Судом не встановлено.
		83.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
		84.             Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича про повернення відзиву на касаційну скаргувідмовити.
		2.                 Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича залишити без задоволення.
		3.                 Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...