Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 455/338/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 51-4482км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019140320000347

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 455/338/20
		провадження № 51-4482км24  
		 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання        ОСОБА_4 ,
		прокурора                                              ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Самбірського міжрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2024 року та ухвалу Львівського  апеляційного суду від 27 червня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 
		ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 
		2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 82 700 грн, моральну шкоду в розмірі 400 000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 58 300 грн.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду врозмірі 400 000 грн та 58 300 грн витрат на правову допомогу.
		 
		Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
		 
		Як установлено судом та детально викладено у вироку,  ОСОБА_7 , 05 вересня 2019 року близько 13:30, керуючи автомобілем марки «Рено Трафік», рухаючись  по автодорозі сполученням «Нагірне - Добромиль» в межах населеного пункту - села Городисько Старосамбірського району Львівської області, а саме по вул. Центральна поблизу будинку № 43, будучи зобов`язаним у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України (надалі Правил), затверджених постановою Кабінету Міністрів України» №1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями), знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, враховувати під час вибору швидкості сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, грубо порушив вимоги п. п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п.1.10. (в частині визначення термінів «безпечна дистанція», «обгін», «перешкода для руху», «перехрестя», «пішохідний перехід»); п. 13.1 (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу), 14.6. «Обгін заборонено: а) на перехресті, ….. в) ближче, ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом…» Правил, які виразилися в тому, що він будучи особою, яка керує транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, грубо порушуючи правила дорожнього руху, проїжджаючи ділянку вказаної автодороги на відстані ближче, ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, а також безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг, розпочав виконувати маневр обгону велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався в попутному з ним напрямку по правій смузі руху та котрого мав об`єктивну можливість своєчасно виявити на прямій та горизонтально рівній ділянці автодороги, а також маючи технічну можливість уникнути наїзду на вказаного велосипедиста, шляхом дотримання безпечної дистанції та шляхом виконання вимог Правил, вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 , який на ділянці автодороги, де розташований нерегульований пішохідний перехід та безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч та виїхав на смугу зустрічного руху.
		 
		05 вересня 2019 року близько 18:20 потерпілий ОСОБА_10 від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) травм, помер в приймальному відділенні КНП Старосамбірської районної ради «Добромильська районна лікарня».
		 
		Внаслідок грубого порушення водієм транспортного засобу ОСОБА_7 Правил дорожнього руху, велосипедист  ОСОБА_10 отримав численні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи, перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння.
		 
		Львівський апеляційний суд 27 червня 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі захисник не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_7 ,  вважає, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, тому просить ці рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		На переконання касатора, докази, які суди попередніх інстанцій аналізували, у сукупності не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		 
		Суди, ухвалюючи рішення, не дотрималися вимог процесуального закону щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення (ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та не надали належної оцінки доказам, чим не дотрималися приписів статей 85-89, 94 цього Кодексу.      
		 
		Апеляційний суд формально розглянув справу, без дотримання положень 
		ст. 419 КПК, не перевірив в повному обсязі доводи апеляційної скарги сторони захисту. 
		 
		Зокрема, захисник акцентує на тому, що поза увагою судів залишилися наступні доводи сторони захисту,  а саме:
		-          на дорозі, на якій сталася ДТП, були відсутні інформативні знаки «населений пункт» «пішохідний перехід» «нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг» «обмеження швидкості», «аварійна ділянка»;
		-          не з`ясовано, на якій відстані від правого краю дороги, в напрямку руху, рухався велосипедист;
		-          не встановлена об`єктивна видимість пішохідного переходу з транспортного засобу, яким керував ОСОБА_7 , у той часовий проміжок і при відповідних погодних умовах, що були на час ДТП. З метою перевірки вказаних обставин необхідно було з`ясувати, чи мав можливість водій у сонячну спекотну погоду, при новому асфальтному покритті, яке випромінює високу тепловіддачу і створює міраж, бачити дорожню розмітку «пішохідний перехід» та чи відповідала дана розмітка технічним вимогам і стандартам, чинного законодавства України; 
		-          не встановлено момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_7 згідно вимог п. 12.3 ПДР та чи мав він технічну можливість уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування; 
		-          не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між обгоном чи об`їздом велосипедиста з настанням ДТП;
		-          не досліджено дії велосипедиста згідно ПДР і чи перебувають вони в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.
		 
		Крім того, суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 без участі захисників, на присутності яких вони наполягали. 
		 
		Також місцевий суд, взявши як доказ фактичні дані судової інженерно- трасологічної експертизи від 21 лютого 2020 року № 0152207, не звернув увагу, що в ній маються суттєві розбіжності. Так експерт зазначає, що дії велосипедиста ОСОБА_10 не відповідають вимогам п.п.10.1 чинних ПДР, велосипедист ОСОБА_10 виконуючи маневр лівого повороту не переконався у його безпечності. Водночас експерт не дає оцінки, що саме від його неправомірних дій могла статися ДТП, при умові дотримання велосипедистом Правил дорожнього руху. На думку захисту, саме дії велосипедиста призвели до ДТП. Таким чином, суди детально не дослідили фактичні дані вказаного висновку експертизи, а тому безпідставно поклали його в основу вироку.
		 
		 
		 
		Суд першої інстанції безпідставно відмовляв у проведенні додаткових судових експертиз, для усунення розбіжностей фактичних даних висновку вказаної експертизи.
		 
		Також суд першої інстанції не відобразив у вироку суду в повному обсязі показання свідків ДТП, не дав їм належної оцінки та не співставив в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
		 
		Крім того, слідчий експеримент від 22 січня 2020 року за участю ОСОБА_7 був проведений без захисника, з яким був укладений відповідний договір на надання правової допомоги.
		 
		Сторона захисту вказує на те, що не зважаючи на наявні протиріччя між висновками суду першої інстанції та фактичними даними дорожньо-технічної та інженерно-транспортної експертизи від 17 вересня 2024 року №2986-Е, стороні захисту було відмовлено в перегляді кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Разом з цим результати вказаної експертизи  спростовують наявність у діях ОСОБА_7 складукримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК.
		 
		До суду касаційної інстанції надійшли заперечення представника потерпілих ОСОБА_13 , в яких вона не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі сторони захисту, і просить судові рішення залишити без зміни. Обґрунтовуючи свою позицію вказує на те, що суди достатньою мірою перевірили обставини, на які посилається захист у касаційній скарзі. Покарання призначене ОСОБА_7 відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Прокурор не підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, просив  судові рішення стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 433  КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.
		 
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
		 
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		 
		Крім додержання цих вимог, у судовому рішенні необхідно проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		 
		Верховний Суд неодноразово вказував на те, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена в повному обсязі.
		 
		Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		 
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , не перевірив ряду вагомих доводів апеляційної скарги захисту, чим не дотримався указаних вимог КПК, що, на думку колегії суддів, є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
		 
		Так, залишилися без відповіді та аналізу доводи сторони захисту про те, що на ділянці дороги, де сталося ДТП, були відсутні дорожні знаки «Населений пункт», «Пішохідний перехід» і «Нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг». Тобто, на думку захисту, саме порушення правил експлуатації доріг з боку Дорожньо-експлуатаційної служби, стало причиною ДТП.
		 
		Колегії суддів наголошує, що відповідь на вказані доводи, в цьому конкретному кримінальному провадженні мають істотне значення.
		 
		Також згідно з обвинуваченням, пред`явленим ОСОБА_7 , він не дотримався вимог п. 14.6 Правил дорожнього руху (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення), а саме вчинив обгін велосипедиста на ділянці автодороги на відстані ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, а також безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг. 
		 
		Згідно з п. 1.10 загальних положень Правил дорожнього руху (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) «Населений пункт» це забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.
		 
		Відповідно до фактичних даних протоколів огляду місця події з додатками, слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 й інформаційної довідки Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, у населеному пункті село Городисько Старосамбірського району Львівської області були відсутні дорожні знаки «Населений пункт», «Пішохідний перехід» та «Нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг» (т. 2, а. с. 46-60, 137, 139-150).
		 
		Крім того, за фактичними даними автотехнічної експертизи від 21 лютого 
		2020 року № 15/2/207 швидкість руху, з якою водій ОСОБА_7 вів керований автомобіль (90 км/год) безпосередньо перед пригодою, не суперечила максимально допустимій швидкості руху в місці скоєння ДТП, оскільки будь-яких дорожніх знаків, що обмежують швидкість, встановлено не було (Т. 2, а. с. 168). 
		 
		Водночас згідно з пред`явленим ОСОБА_7 обвинуваченням він, грубо порушуючи правила дорожнього руху, проїжджаючи ділянку вказаної автодороги на відстані ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, а також безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг, розпочав виконувати маневр обгону велосипедиста ОСОБА_10 , тобто почав обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.           
		 
		З урахуванням указаних обставин апеляційному суду необхідно дати оцінку сукупності встановлених фактичних обставин, зокрема з`ясувати, чи була забудована територія, де сталася ДТП, населеним пунктом у розумінні Правил дорожнього руху (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) та в разі підтвердження, що місце вчинення ДТП належить до критеріїв «Населений пункт», визначених у Правилах дорожнього руху, належним чином спростувати доводи сторони захисту в цій частині та дати оцінку сукупності обставин.
		 
		Потребує також ретельного аналізу спростування або підтвердження доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не вчинив порушення п. 14.6 Правил дорожнього руху, яким забороняється обгін на перехресті, враховуючи, що про наявність перехрестя він не знав, будь-які інформаційні знаки на дорозі про це були відсутні і виявити вчасно факт наявності перехрестя, щоб запобігти ДТП, він не міг.
		 
		Указані доводи захисту потребують оцінки сукупності фактичних обставин,  викладених у протоколах огляду місця події з додатками, слідчих експериментів, долучених документів, а також оцінки показань засудженого, потерпілих та свідків.
		 
		З урахуванням установлених обставин необхідно дати відповіді й на інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, які не знайшли своє відображення в ухвалі апеляційного суду, зокрема на твердження сторони захисту, що на висновки про винуватість ОСОБА_7 можуть впливати такі обставини: відстань, на якій від правого краю рухався велосипедист; об`єктивна видимість на час події пішохідного переходу та перехрестя була відсутня. Також потрібно перевірити доводи захисту в частині проведення допиту свідків без захисників й інші аргументи, при цьому врахувати позицію сторін, указану в касаційній скарзі та запереченнях на неї представника потерпілих.                   
		 
		Суду необхідно зважити на те, що одним з обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, є причинний зв`язок між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками, які настали від події.
		 
		Зокрема, якщо дорожньо-транспортна пригода виникла за участю декількох учасників, наявність чи відсутність у їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
		 
		Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки, передбачені ст. 286 КК, настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше її учасниками, суд повинен з`ясувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також те, чи не було причиною порушення зазначених правил одним учасником у зв`язку з їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути ДТП та її наслідків. 
		 
		З урахуванням цього колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції, маючи процесуальні можливості, не провів усебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення з урахуванням доводів сторони захисту.
		 
		Отже, ухвала Львівського  апеляційного суду від 27 червня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7  підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		 
		Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого ОСОБА_7 , для запобігання ризиків, передбачених 
		ст. 177 КПК, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі Верховний Суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. 
		 
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК,  Верховний Суд 
		 
		ухвалив: 
		 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Львівського  апеляційного суду від 27 червня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_7  скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		 
		Обрати  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 25 січня 2025 року включно.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...