Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 747/824/13-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: 51-2769км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013260000000041

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 747/824/13-к
		провадження № 51-2769 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                  ОСОБА_6 ,
		виправданого                                           ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та жителя  
		АДРЕСА_1 ),
		виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) (в редакції Закону № 221-VII від 18 квітня 2013 року).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області від 26 вересня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК (в редакції Закону № 221-VII від 18 квітня 2013 року), та виправдав у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК (в редакції Закону № 221-VII від 18 квітня 2013 року), - отримання службовою особою неправомірної вигоди - за таких обставин.
		ОСОБА_7 з 14 серпня 2009 року працював начальником лінійного пункту міліції на ст. Ромни лінійного відділу на ст. Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці, був працівником правоохоронного органу, представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		31 травня 2013 року о 14:05 ОСОБА_7 , знаходячись біля кафе « Оазіс » ( вул. Науменка 90, с. Харькове, Талалаївський район, Чернігівська область ), отримав від ОСОБА_8 1 400 грн неправомірної вигоди за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Прокурор, не погодившись з ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
		- не перевірив усі доводи апеляційної скарги прокурора; 
		- безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання недопустимими доказами протоколу від 01 червня 2013 року про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) та протоколу огляду від 29 липня 2013 року за результатами проведення 31 травня 2013 року негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) через невідкриття стороною обвинувачення ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року, що слугувала процесуальною підставою для проведення цього НСРД;
		- дійшов помилкового висновку про те, що протокол огляду, помітки та повернення грошових коштів від 31 травня 2013 року не містить даних, які вказують на винуватість ОСОБА_7 ;
		- не зважив на те, що стороною обвинувачення було вжито всіх можливих заходів для отримання ухвали апеляційного суду, що слугувала процесуальною підставою для проведення НСРД;  
		- не надав належної правової оцінки протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 01 червня 2013 року та показанням свідка ОСОБА_8 ;
		- в порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не зазначив достатніх підстав та мотивів, через які апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. 
		На касаційну скаргу прокурора виправданий та його захисник надіслали письмові заперечення, в яких, із наведенням відповідних аргументів, просили її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Виправдний та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		У касаційній скарзі прокурор покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, допущене судом апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та виклад доказів, що спростовують її доводи.
		Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.
		Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора дотримався не в повній мірі з огляду на таке.
		Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області вироком від 26 вересня 2022 року виправдав ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 368 КК (в редакції Закону № 221-VII від 18 квітня 2013 року) у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Не погоджуючись із цим вироком, прокурор подав апеляційну скаргу та, покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив його скасувати й ухвалити новий вирок, за яким визнати  ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 368 КК (в редакції Закону № 221-VII від 18 квітня 2013 року) винуватим та призначити відповідне покарання. 
		Свої вимоги прокурор обґрунтовував, зокрема, тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав ряд письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, недопустимими. Також зазначав про те, що матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення.
		Суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора залишив вирок суду стосовно ОСОБА_7 без зміни, а скаргу прокурора - без задоволення.
		Так, суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом протоколу від 01 червня 2013 року про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) з відповідними носіями інформації через порушення ст. 290 КПК.
		Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, з тієї причини, що їх не було в розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи в суді за умови своєчасного вжиття прокурором усіх необхідних заходів для їх отримання. Якщо ж сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК і суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ухвала слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року, як процесуальна підстава проведення вказаної НСРД, не була відкрита стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК; прокурор своєчасно не вжив необхідних заходів для її отримання після розсекречення, та не надав її суду й стороні захисту під час усього судового розгляду.
		Колегія суддів касаційного суду вважає такий висновок достатньо переконливим і умотивованим.
		Водночас суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК при перевірці інших доводів прокурора.
		Зокрема, суд апеляційної інстанції не дав ґрунтовних відповідей на твердження прокурора про те, що винуватість ОСОБА_7 доводиться іншими зібраними стороною обвинувачення доказами, які не пов`язані з дозволом слідчого судді, - показаннями свідка ОСОБА_8 , протоколом від 31 травня 2013 року огляду, помітки та повернення грошових коштів (2 000 грн), протоколом від 01 червня 2013 року про результати контролю за вчинення злочину 31 травня 2013 року (на підставі постанови прокурора від 29 травня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину - імітування обстановки злочину).
		Також у поданій апеляційній скарзі прокурор зазначав про те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не надав оцінки кожному з них з точки зору належності, допустимості, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції переконливо не вмотивував свого рішення про недопустимість протоколу огляду місця події через застосування до ОСОБА_7 працівниками поліції жорстокого поводження з огляду на зміст медичних документів, отриманих при огляді ОСОБА_7 , та те, що жодного розслідування такого факту в спосіб, передбачений КПК, не проводилось.
		Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів уважає, що, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, суд апеляційної інстанції усіх її доводів ретельно не перевірив, погодився з оцінкою доказів, зробленою судом першої інстанції, без їх власного ґрунтовного аналізу з урахуванням положень чинного законодавства.
		Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги прокурора, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, оскільки зазначене могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й щодо правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відтак касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року стосовно  ОСОБА_7  скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді: 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...