Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/3477/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2024. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2024.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Номер судового провадження: К/9901/13795/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 320/3477/19
		адміністративне провадження № К/9901/13795/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 (суддя: Панченко Н.Д.), 
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 (судді: Черпіцька Л.Т., Пилипенко О.Є., Собків Я.М.)
		у справі № 320/3477/19 
		за позовом Головного управління ДПС у Київській області 
		до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		про стягнення податкового боргу,
		В С Т А Н О В И В:
		У липні 2019 року Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Київській області, податковий/контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 , платник податків), в якому просило стягнути з відповідача на користь державного бюджету 111000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
		В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 111000 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем узгоджених сум грошових зобов`язань по фінансовим санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020, позов задоволено та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету 111000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що за відповідачем рахується узгоджена сума податкового зобов`язання, яка набула статусу податкового боргу у розмірі 111000,00 грн. та несплаченого відповідачем на момент прийняття рішення про стягнення такого боргу.
		Не погоджуючись із судовими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ФОП ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		В доводах касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. 
		Додає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки відсутності доказів отримання ФОП ОСОБА_1 податкових-повідомлень рішень, для належного їх адміністративного оскарження, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги податкового органу не можуть вважатися узгодженим податковим боргом.
		Крім того, за твердженням відповідача, суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що листи-відправлення не отримувалися саме відповідачем, що не може свідчити про узгодження податкового боргу. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили, що в тих листах знаходились саме податкові повідомлення-рішення, на які посилається позивач.
		Скаржниця, посилаючись на позицію викладену у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 822/2695/16 зазначила, що згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
		Відповідач зауважує, що вона не мала можливості реалізувати своє права на оскарження податкових повідомлень-рішень, оскільки вона їх не отримувала, а відтак податкові зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень є неузгодженими.
		Також зазначає, що суди повинні були виходити з положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, згідно з якими податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення, у зв`язку з чим ці всі обставини підлягали дослідженню та правовій оцінці судами попередніх інстанцій на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини. Зауважує, що аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 808/8020/14.
		При цьому, відповідач наполягає на відсутності правових підстав для нарахування їй земельного податку з мотивів відсутності об`єкта оподаткування, визначеного у статті 270 Податкового кодексу України.
		Тоді як сформовану податкову вимогу від 26.09.2018 № 131273-53 податковий орган надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яка була отримана 09.10.2018.
		Заявник також наголошує, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що податкова вимога від 26.09.2018 № 131273-53  на суму 74000,27 грн. не співпадає з позовними вимогами про стягнення податкового боргу у розмірі 111000,00 грн.
		Скаржник також зазначає, що вона не допускала до проведення перевірок податковий орган, а рішення про призначення та проведення фактичних перевірок їй ніхто не вручав. Стверджує, що під час слухання справи в апеляційній інстанції, представник відповідача, просив суд звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №  826/17123/18, в якій зазначено, що судова палата відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 24.05.2019 у справі № 826/16221/15, від 03.10.2019 у справі № 820/850/16, від 16.10.2019 у справі № 820/11291/15, від 22.11.2019 у справі № 815/4392/15, тощо.
		Додає, що рішення суду не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Відповідач також зазначає про пропуск податковим органом тримісячного строку звернення до суду, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, у зв`язку з чим, а також враховуючи все вищевикладене просить касаційну скаргу задовольнити.
		Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2020 заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено та зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі № 320/3477/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
		Заперечення або відзив на касаційну скаргу позивачем надано не було, що не є перешкодою для розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з частиною 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Так, ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 , в якій скаржниця посилається на практику Верховного Суду (постанови від 09.04.2019 у справі №  822/2695/16, від 19.03.2019 у справі № 808/8020/14, від 26.02.2019 у справі №  826/14908/18, від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18), яка не була врахована судами попередніх інстанцій, тобто формально на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відтак, виходячи з доводів скаржниці, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Київській області протягом 2017-2018 років проведено ряд фактичних перевірок ФОП ОСОБА_1 , а саме:
		1) 16.06.2017 податковим органом проведено фактичну перевірки, за результатами якої складено акт від 19.06.2017 № 271/10-36-40/2685303848 (т. 1 а.с. 19-20), на підставі якого було винесено податкові повідомлення-рішення: 
		1-1) від 09.08.2017 № 0003864001 (т. 1 а.с. 23) про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення статті 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №  481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 24); 
		1-2) від 09.08.2017 №  0003874001 (т. 1 а.с. 25) про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн. за допущені порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 26);
		1-3) від 09.08.2017 № 0003884001 (т. 1 а.с. 27) про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн. за допущені порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 28).
		Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 0302001310204 на адресу ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , однак до податкового органу повернувся конверт з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 29-30). 
		2) 13.07.2017 проведено фактичну перевірку, за результатами якої складено акт №  1822/1000/14/2685303848 (т. 1 а.с. 15-16). На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2017 № 0035961406 (т. 1 а.с. 17) про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі - Постанова № 957);
		Копію вказаного податкового повідомлення-рішення було надіслано рекомендованим листом на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , яке отримано ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором №  0315119955590 (т. 1 а.с. 18)
		3) 29.03.2018 проведено фактичну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки від 30.03.2018 № 131/10-36-40/2685303848 (т. 1 а.с. 39-40). На підставі вказаного перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення: 
		3-1) від 21.05.2018 № 0005154001 (т. 1 а.с. 43) про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення статті 11-1 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 44); 
		3-2) від 21.05.2018 № 0005164001 (т. 1 а.с. 45)  про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн. за допущені порушення статті 11 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 46); 
		3-3) від 21.05.2018 № 0005174001 (т. 1 а.с. 47) про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення Постанови № 957 та статті 18 Закону №  481/95-ВР з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 48).
		Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , які отримано ФОП ОСОБА_1 31.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором №  0315120855780 (т. 1 а.с. 49).
		4) 01.06.2018 податковим органом проведено фактичну перевірку відповідача, за результатами якої складено акт від 04.06.2018 №  241/10-36-40/2685303848 (т. 1 а.с. 31-32). На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: 
		4-1) від 04.07.2018 № 0007064001 (т. 1 а.с. 34) про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення вимог Постанови № 957 та статті 18 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 35); 
		4-2) від 04.07.2018 № 0007074001 (т. 1 а.с. 36) про застосування фінансових санкцій на суму 10000 грн. за допущені порушення вимог статті 11-1 Закону № 481/95-ВР з долученим розрахунком (т. 1 а.с. 37).
		Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , які 13.07.2018 отримано ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором №  0315121970148 (т. 1 а.с. 38).
		26.09.2018 податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №  131273-53 на суму 74000,27 грн. (т. 1 а.с. 14) та надіслано на адресу відповідача.
		Суди зазначили, що оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені, а відтак не скасовані, то грошові зобов`язання, визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями на суму 111000,00 грн. вважаються узгодженими, у зв`язку з чим податковий орган звернувся до суду про стягнення податкового боргу.
		Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до п/п 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
		Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
		Згідно з п. 56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
		При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
		Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зауважує, що останні не містять доказів звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з позовними заявами про оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, які були отримані відповідачем відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, а відтак наявний у відповідача податковий борг у розмірі 111000,00 грн., є узгодженим.
		Більш того, Суд зазначає, що станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач також не скористалася своїм правом, передбаченим ст. 177 КАС України, щодо пред`явлення зустрічного позову у строк, визначений ч. 1 ст. 177 КАС України.
		Враховуючи викладене, а також зважаючи на несплату ФОП ОСОБА_1 сум узгодженого податкового зобов`язання у загальному розмірі 111000,00 грн., які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог та правомірність їх задоволення щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості.
		Доводи відповідача відносно того, що вона не отримувала зазначені вище податкові повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки вказані обставини спростовуються зазначеними вище висновками Суду та наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
		Щодо доводів скаржника відносно того, що вона не допускала податковий орган до проведення перевірок, а також рішення про проведення таких перевірок їй не було вручено, що свідчить про незаконність проведення таких перевірок, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, виходячи з наступного.
		Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких і сформовано суму податкового зобов`язання прийняті за результатами проведених фактичних перевірок. 
		Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, при цьому камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з п/п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав перелічених у підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
		Тобто, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що на відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23.
		Більш того, у відповідності до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
		В той же час, ознайомлюючись з матеріалами справи, з останніх не вбачається, що ФОП ОСОБА_1 скористалася своїм правом, передбаченим п. 86.1 ст. 86 ПК України та надала на такі висновки актів фактичних перевірок свої зауваження.
		Посилання відповідача у касаційній скарзі на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 24.05.2019 у справі №  826/16221/15, від 03.10.2019 у справі № 820/850/16, від 16.10.2019 у справі №  820/11291/15, від 22.11.2019 у справі № 815/4392/15, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки предметом розгляду таких справ було визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами як документальних перевірок так і фактичних, тоді як предметом даного спору є стягнення з ФОП податкового боргу.
		Також є безпідставним посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №  826/17123/18, оскільки така постанова прийнята не Великою Палатою Верховного Суду, а Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, предметом якої було оскарження наказу про проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень.
		Крім того, необґрунтованими є посилання скаржниці у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18, оскільки у такій справі спір виник між Національним банком України, як позивачем та ТОВ «ФК «Октава фінанс», як відповідачем з підстав стягнення штрафних санкцій. 
		Більш того, з постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 822/2695/16 вбачається, що спір у такій справи виник у зв`язку зі стягненням податковим органом з відповідача податкового боргу, за результатами оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень.
		Відтак, є безпідставними доводи скаржника з посиланням на постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №  822/2695/16, від 26.02.2019 у справі №  826/14908/18, від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, як на підставу оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій відповідно до п.  1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки правовідносини, наведені у таких постановах і у даній справі є різними.
		Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 808/8020/14, в якій суд зазначив, що суди повинні були дослідити доводи відповідачки про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання із земельного податку є неузгодженими з огляду на те, що відповідачка їх не отримала, якою справу було направлено на новий розгляд, то колегія суддів зауважує, що таку справу неможливо враховувати, оскільки у такій постанові судом не сформовано остаточний правовий висновок, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Більш того, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій не були досліджені обставини вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення, яким нараховано податкове зобов`язання із земельного податку, тоді як, у даній справі, суди попередніх інстанцій встановлюючи обставини справи дослідили факт вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень, на підставі оцінки доказів. Тоді як переоцінка доказів не входить до повноважень касаційного суду.
		Щодо доводів відповідача про пропуск податковим органом тримісячного строку звернення до суду, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, то колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки ч. 1 ст. 122 КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, який, в даному випадку, визначений статтею 102 ПК України.
		Так у постанові від 25.02.2020 у справі №  1340//5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
		Цей висновок Верховного Суду підтриманий у низці постанов. Відповідно, висновок Верховного Суду з питання застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України є сформованим і усталеним. Відступу від такого висновку в порядку, встановленому статтею 346 КАС України, здійснено не було і колегія суддів не вважає за необхідне від такого відступити.
		Щодо посилання відповідача на те, що податкова вимога від 26.09.2018 № 131273-53  на суму 74000,27 грн. не співпадає з позовними вимогами про стягнення податкового боргу у розмірі 111000,00 грн., то вказані доводи не змінюють наявності у відповідача узгодженого податкового боргу, який платником податків не погашений. Більш того, у відповідності до абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		Відносно доводів скаржника на те, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що листи-відправлення не отримувалися саме відповідачем, що не може свідчити про узгодження податкового боргу, а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили, що в тих листах знаходились саме податкові повідомлення-рішення, на які посилається позивач, то Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень, про що свідчать підписи про одержання, тоді як на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень в правому верхньому куті містяться відмітки, а саме: дата та номер податкових повідомлень-рішень, які і були вкладенням листів-відправлень.
		При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до операторів поштового зв`язку із запитами та/або скаргами про неналежне оформлення та/або заповнення (підроблення) рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, тоді як такі податкові повідомлення-рішення були надіслані податковим органом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідачем не заперечується та не спростовується.
		Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішення чи вчиненні процесуальних дій.
		Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №  320/3477/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                  І.А. Васильєва
		Cудді                                                                                                              В.П. Юрченко
		                                                                                                              В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...