Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/1600/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 04.12.2024. Зареєстровано: 04.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 06.01.2025
Номер судового провадження: 2/511/461/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Роздільнянський районний суд Одеської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 511/1600/24 
		Номер провадження: 2/511/461/24
		02 грудня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого судді - Гринчак С. І., 
		секретаря судового засіданняПолихи Ю.О.,
		представника відповідача - адвоката Яковлєвої-Ангеловської О.А. (дистанційно)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приват Банк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання транзакцій нечинними, зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до АТ КБ «Приват Банк», в якій просить: 
		- визнати нечинними транзакції, проведені 17 лютого 2023 року щодо зняття коштів з кредитної картки № НОМЕР_1 , емітованої на її ім`я Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приват Банк», на оплату за рекламні послуги соціальної мережі Інтернет «Facebook», у загальному розмірі 16 114 грн. 00 коп.;
		- Зобов`язати Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приват Банк» відновити її порушені права як споживача фінансових послуг шляхом відновлення стану карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого па моє ім`я, що існував до проведення незаконних транзакцій 17 лютого 2023 року, а саме, шляхом повернення на рахунок незаконно переведених грошових коштів в загальному розмірі 16 114 грн. 00 коп.
		Свої вимогимотивує тим,що вона, ОСОБА_1 ,є клієнтомАкціонерного ТоваристваКомерційного Банку«Приват Банк»(надалі-АТ КБ«Приват Банк»).На підставіукладеної збанком угодивона отримала,зокрема,кредитну картку№ НОМЕР_1 із встановленимна нійкредитним лімітом.За відсутностінеобхідності кредитними коштами,вона некористувалась,однак вонизнаходились нарахунку.Протягом усього часу її перебування у фінансово-договірних відносинах з АТ КБ «Приват Банк» її фінансовий номер був та залишається «+38 098 018 25 50». Саме з прив`язкою до цього номеру мобільного телефону було здійснено прив`язку її фінансового профілю у додатку «Приват24», на цей номер телефону вона завжди отримувала повідомлення та дзвінки від працівників АТ КБ «Приват Банку».
		Так, протягом доби 17 лютого 2023 року з її кредитної картки, емітованої АТ КБ «Приват Банк» проводились транзакції зі зняття кредитних коштів у невеликих сумах за рекламні послуги соціальної мережі Інтернет «Facebook», у загальному розмірі списано 16 114 грн.00 коп. Повідомлення про списання коштів надходили на її мобільний телефон. При цьому, жодних дзвінків для підтвердження транзакцій на її телефон не надходило, як і відповідних запитів на підтвердження транзакцій через додаток «Приват24».
		Таким чином, 17 лютого 2023 року невідомі особи невідомим шляхом, ймовірно з використанням мобільної мережі «Київстар» та банківської системи АТ КБ «Приват Банк» провели безготівкові операції (транзакції) у валюті картки, кошти на які списувалися з належного їй кредитного карткового рахунку в АТ КБ «Приват Банк» (кредитна картка № НОМЕР_1 ). На вказані операції вона доручення чи згоди не надавала та таке відбулося поза її волею, а відтак такі дії безсумнівно є шахрайськими. Про це їй стало відомо з повідомлень про проведені транзакції, отриманих на мобільний телефон, а остаточно підтверджено при зверненні до співробітників АТ КБ «Приват Банку».
		З метоюподальшого припиненнянеправомірних транзакційприблизно о21:50год.17лютого 2023року воназателефонувала операторовібанку зпроханням здійснитиблокування картки,а о21.54год.цього ждня зателефонувалана лінію102з повідомленнямпро вчиненняшахрайських дійвідносно мененевідомими особами.Працівниками ВП №2 (с. Усатове) Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області її повідомлення було зареєстроване в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) за №738 від 21 лютого 2023 року.
		25 лютого 2023 року працівниками слідчого відділення поліції №2 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області за заявою ОСОБА_1 з приводу вищевикладених фактів відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023163250000069 та розпочато досудове розслідування. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.190 ч.3 КК України. Досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню триває по цей час, де вона визнана потерпілою.
		Таким чином, нею було вжито усі необхідні дії щодо невідкладного повідомлення про
		несанкціоновані платіжні операції, що нею не виконувались.
		Крім того, 03 березня 2023 року вона звернулася до АТ КБ «Приват Банк» з проханням
		провести службовуперевірку зприводу проведеннянезаконних транзакцій17лютого 2023року поїї рахункута повернутикредитні коштина рахунок,тобто відновитийого стан,що існувавдо проведенняоспорюваних транзакцій.Натомість,залишок незаконнознятих коштівна рахунокне повернуто,жодної відповідіза результатамипроведення перевіркине надано,як іне відновленозалишок коштівна рахункудо тогостану,у якомувін бувперед виконаннямцих незаконнихоперацій.Напрочуд, протягом 2024 року мені періодично почали надходили повідомлення та дзвінки від колекторів банку з вимогою погасити кредитну заборгованість.
		   При цьому, позивачка зазначає, що платіжну кредитну картку не втрачала, іншим особам не передавала, сумлінно виконувала умови щодо зберігання та використання будь- якої інформації про її рахунки, картки, контрольну інформацію клієнта банку, ідентифікатори користувача, РIN-коди, паролі системи «Приват24» та інших даних, які б дали змогу ініціювати платіжні операції чи іншим чином сприяти їх незаконному використанню, не розповсюджувала. Незаконні транзакції проведено по її рахунку без фізичного пред`явлення або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу - банківської картки. До того ж подальше проведення шахраями дій з використанням її карткового рахунку здійснено невідомими особами без її відома та волевиявлення.
		Позивачка вважає, що саме дії банку, на який покладено контроль та обов`язок перевірки всіх «підозрілих» транзакцій і при виявленні таких застосовувати право на блокування рахунку, призвели до настання негативних наслідків, у тому числі порушення її прав як споживача фінансових послуг, а тому за їх захистом та відновленням, вона звертається до суду з даним позовом.
		Заяви, клопотання сторін та процесуальні дії суду.
		Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.28).
		05.06.2024 року на адресу суду позивач ОСОБА_1 подала заяву про подальший розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того надала заяву про стягнення витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката та долучення доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (а.с.35,36-39).
		28.08.2024 року через систему «Електронний Суд» надійшла заява представника відповідача  адвоката Яковлєвої-Ангеловської О.А. з письмовими поясненнями з запереченнями на позовну заяву, в якій просили у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (а.с.59-63)
		Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.09.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.74).
		Позиція сторін в судовому засіданні.
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.35).
		В судовому засіданні представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» адвокат Яковлєва-Ангеловська О.А., діюча на підставі Ордеру серії ВН №1218950 від 19.01.2023 року, будучі в режимі відеоконференції (дистанційно) заперечувала щодо заявлених вимог та просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на заперечення викладені у письмових поясненнях.
		Крім того, представник відповідача зазначила, що ПриватБанком була надана відповідь на звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію стосовно підстав списання грошових коштів з платіжної картки № НОМЕР_2 , з якої вбачається наступна інформація: «Банком була ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи. У відповідності до Правил Міжнародної платіжної системи MasterCard, встановлено ліміт на проведення операцій по оскарженню у кількості не більш ніж по 15 заявок. В ситуації, що склалася, ліміт встановлено Міжнародною платіжною системою, а отже Банк ніяким чином не має права вплинути на кількість операцій, які можливо оскаржити. За результатами оскарження, претензійна робота виграна. Грошові кошти повернено на Вашу картку № НОМЕР_2 . Також на Ваше прохання по карті НОМЕР_2 проведено перерахунок. За результатом перерахунку на карту відшкодована сума 882,27 грн.»
		Отже, просила врахувати суд, що позивачка звертаючись до суду скрила інформацію та не зазначила в позовній заяві про те, що грошові кошти були повернуті Міжнародною платіжною системою MasterCard.
		Також представник відповідача просила відмовити позивачу у вимогах щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
		Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку що позовна заява ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 16.07.2007 між Акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено Угоду про надання банківських послуг №SAMDN№40000014987188 (Анкета -заява надання банківських послуг) на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на карту з подальшою можливістю збільшення кредитного ліміту. Відкрито картковий рахунок № № НОМЕР_2 з встановленням на картці кредитного ліміту у розмірі 30000 грн.. ( а.с. 21).
		Також встановлено, що операції по картці з якими не згоден позивач, проведено безконтактним шляхом, через сервіс Gugle Pay.
		Сервіс Gugle Pay  безконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат.
		Відповідно доп.2.3.1.1.2.,п.2.3.1.1.3. Умов та правил надання банківських послуг (далі Умов) Клієнт виходячи з технічних можливостей своїх та Банку, подає до Банку розрахункові документи у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування: система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, системи «LigPay» та «Sendmoney», ATM, TCO, SMS, месенджери та будь-які інші системи «клієнт-банк», «клієнт  Інтернет  банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо Банком надається така технічна можливість.
		Згідно п.2.1.4.7.1., п.2.1.4.7.2. Умов, Клієнт має право здійснювати операції за допомогою Безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, в тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності картки в банкоматі тощо).
		Процедура ідентифікації Клієнта, який бажає скористатися Безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між Банком та Клієнтом (Фінансовий номер телефону Клієнта, ПІН (у випадку якщо встановлений на рахунку Клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо).
		Згідно з п.2.1.4.5.1 - 2.1.4.5.8 Умов, Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. 
		Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
		Клієнт зобов`язанийстежити завитратою коштіву межахплатіжного лімітуз метоюзапобігання виникненнянесанкціонованого овердрафту.Клієнт зобов`язанийінформувати Банкта правоохоронніоргани профакти втратиКартки,ПІНу,або отриманняінформації проїх незаконневикористання. У разі втрати/ крадіжки фінансового номера телефону або зміни номера телефону, який є фінансовим, Клієнт зобов`язаний негайно інформувати Банк.
		Тобто, зміст договору обслуговування банківського рахунку та умови, укладеного між ОСОБА_1 , і Банком договору, передбачають, поміж прав, наявність також обов`язків у клієнта під час користування банківською карткою.
		Судом встановлено, що протягом доби 17.02.2023 з належної ОСОБА_1 платіжної картки емітованої АТ КБ «Приват Банк» проводились транзакції зі зняття кредитних коштів у невеликих сумах за рекламні послуги соціальної мережі Інтернет «Facebook», у загальному розмірі списано 16 114 грн.00 коп.
		Як стверджує позивачка, зазначені кошти було списано несанкціоновано, без її згоди.
		Відтак вирішуючи цей спір, необхідно встановити, чи були дотримані ОСОБА_1 вищенаведені обов`язки, виконання яких є необхідними для захисту її прав, як споживача банківських послуг.
		Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Правило ст.1073 ЦК України передбачає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Як видноз наданихписьмових доказів(а.с.21-25),які підтверджуютьфакт списаннягрошових коштівза рекламніпослуги соціальної мережі Інтернет «Facebook» з карткового рахунку ОСОБА_1 17.02.2023, що призвело до утворення заборгованості перед Банком в сумі 16188, грн. 89 коп., таке зняття грошових коштів стало можливим в результаті розголошення клієнтом іншій особі конфіденційної інформації щодо свого карткового рахунку та інформації щодо логіну і паролю входу в акаунт Приват24. 
		Відповідно до п.2.1.4.12.3 Умов клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних.
		Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування картки і за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в Стоп-лист Платіжною системою. (п.2.1.4.12.4., п. 2.1.4.12.5.,п. 2.1.4.12.9. Умов)
		Відповідно до п.1.6, 1.7 постанови НБУ №22 від 21.01.2004р. Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
		Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку. Відповідно до п.2.35 постанови НБУ №22 від 21.01.2004р., кошти що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
		Відповідно до ст.5.1 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Суб`єктами правових відносин що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відповідно п.5.1 постанови НБУ №22 від 21.01.2004р., та статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.
		Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині повернення Банком грошових коштів, є необґрунтованими, оскільки Банк не несе відповідальності перед позивачем за його дії.
		Крім того, порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, передбачений Положенням про здійснення операцій з використанням платіжних засобів затвердженим Постановою НБУ від 05.11.2014 року №705 (далі  Положення) якою викладені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції які не виконувалися користувачем (розділ 6 Постанови НБУ від 05.11.2014 року №705) Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконання некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, встановлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (розділ 6, п.8)
		Пунктами 7 та 8 Постанови НБУ від 05.11.2014 року №705 визначено, що Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції.
		Так, судом встановлено, що позивачка звернулася до банку після певного періоду часу після настання такої події.
		Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщуються на офіційному сайті у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.
		Відповідно до п.1.1.5.14 Умов, клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.
		Згідно п.1.1.5.13 Умов, Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки/рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.
		Банк не несе відповідальності у випадку якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS  повідомленні Пін-коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів (п.1.1.5.5.) За змістом п.1.1.5.12. Умов, відповідальність Банку перед Клієнтом обмежується документально підтвердженим реальним збитком, що виник у Клієнта внаслідок неправомірних дій або бездіяльності Банку, який діє навмисно або з грубою необережністю. За жодних умов Банк не несе відповідальності перед Клієнтом за будь-які непрямі, побічні або випадкові збитки або збиток (у тому числі упущену вигоду), навіть у випадку, якщо він був сповіщений про можливість виникнення таких збитків або збитку.
		Так,у позовнійзаяві,позивачка стверджує,що на операції посписанню грошовихкоштів зїї картки,вона дорученнячи згодине надавалата такевідбулося позаїї волею.Про цеїй сталовідомо зповідомлень пропроведені транзакції,отриманих намобільний телефон. Також стверджує, що платіжну кредитну картку не втрачала, іншим особам не передавала, сумлінно виконувала умови щодо зберігання та використання будь- якої інформації про її рахунки, картки, контрольну інформацію клієнта банку, ідентифікатори користувача, РIN-коди, паролі системи «Приват24» та інших даних, які б дали змогу ініціювати платіжні операції чи іншим чином сприяти їх незаконному використанню, не розповсюджувала. Незаконні транзакції проведено по її рахунку без фізичного пред`явлення або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу - банківської картки.
		Проте, таке жодними доказами не підтверджено.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
		В запереченнях відповідач законодавчо наводить та стверджує, що задля того, щоб зняти грошові кошти з платіжної карти повинно було правильно (коректно) ввести ПІН-код карти. Без розголошення з боку позивача або недбалого поводження позивачем з ПІН-кодом своєї картки, інша особа не змогла би зняти чи переказати кошти.
		Пунктом 9 розділу УІ Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операції з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05.11.2014 року №705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі №564/678/15-ц (касаційне провадження №61-13643св18), від 14 серпня 2019 року у справі №317/2745/16-ц (касаційне провадження №61-16611св18), від 18 вересня 2019 року у справі №564/2153/16-ц (касаційне провадження №61-30804св18) від 09 жовтня 2019 року у справі №545/3918/16-ц (касаційне провадження №61-28615св18) зазначений правовий висновок підтримав.
		Відповідно до п.1.1.5.28 Умов, у разі якщо Держатель картки дає згоду на проведення операції з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу.
		Згідно п.1.1.5.29 Умов, держатель Картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки карти в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, в разі коли його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. У відповідності до вимог п.1.1.5.33, Клієнт несе відповідальність за всі операції що проводяться клієнтом та/або третіми особами з відома або без відома клієнта при використанні мобільних додатків для здійснення фінансових операцій.
		Таким чином, якщо зазначені операції за твердженням Позивачки нею не здійснювались, то дані операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам. 
		Суд вважає, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочини, стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
		З огляду на викладене, підстави для звільнення позивачки від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг, відсутні. Відповідно до укладеного договору позивачка отримала кредит
		Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. 
		Частиною 3 статті 1066 ЦК України визначено, що Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. 
		Нормою ч. 1 ст. 1067 ЦК України визначено, що Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. 
		Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України, Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Вказані норми законодавства зобов`язують банк до виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів з рахунку. 
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. 
		Пункт 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачає обов`язок користувача не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа №691/699/16) та від 05 грудня 2018 року (справа №754/15020/15), користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Згідно правової позиції висловленої у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа № 489/1649/17), лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
		Частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Підстави звільнення від доказування чітко визначені в статті 82 ЦПК України. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. 
		Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний, тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. 
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа №129/1033/13). 
		З врахуванням наведеного, доводи позивачки викладені в позовній заяві є необґрунтованими, оскільки нею не надано належних та допустимих доказів, які свідчили б, що саме з вини відповідача або його неправомірних дій було списано декількома транзакціями грошові кошти з банківської карти позивачки, а її твердження, що вона платіжну кредитну картку не втрачала, іншим особам не передавала, сумлінно виконувала умови щодо зберігання та використання будь-якої інформації про її рахунки, картки, контрольну інформацію клієнта банку, ідентифікатори користувача, РIN-коди, паролі системи «Приват24» та інших даних, які б дали змогу ініціювати платіжні операції чи іншим чином сприяти їх незаконному використанню, не розповсюджувала, не є підтвердженими доказами в матеріалах справи. 
		Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що позивачкою не доведено обставин, на яких грунтуються її позовні вимоги, відтак, підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.1073 ЦК України не встановлено. А тому, позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, у зв`язку з недоведеністю обставин, на які вона покликається, як на підставу позовних вимог. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 14.02.2018 у справі № 127/23496/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 691/699/16, від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22.
		Щодо стягнення процесуальних витрат по справі.
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 
		Оскільки у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, тому судові витрати на правничу допомогу, задоволенню не підлягають.
		Частиною 6 ст.141ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст.ст.ст. ст.10,11,76,81,141,209,212,213,247, 259, 263-264, 268, 272-273 ЦПК України,суд,- 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 доАкціонерного ТоваристваКомерційного Банку«Приват Банк»про захистправ споживачафінансових послуг,визнання транзакційнечинними,зобов`язання вчинитипевні дії,- відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. 
		Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст Рішення виготовлений та підписаний суддею 04 грудня 2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя С. І. Гринчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...