Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 514/1835/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано судом: 04.12.2024. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.01.2025
Номер судового провадження: 1-кп/514/197/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162270000630

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		____________________________________________________________________
		 
		Справа№ 514/1835/24
		Провадження по справі № 1-кп/514/197/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 грудня 2024 року
		 
		 
		Тарутинський районний судОдеської областів складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162270000630 від 12.11.2024 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Каплани Арцизького району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 338 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		23 вересня 2024 року приблизно о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_4 спільно з особою, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на алеї, прилеглої до будівлі Будинку культури, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , вступили у неправомірну змову, направлену на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
		Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на порушення громадського порядку ОСОБА_4 разом з особою, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, знаходячись на алеї, прилеглої до будівлі Будинку культури, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, що виразилось у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, моральності та добропристойності, помітили Державний Прапор України та прапор Європейського союзу, які були встановлені на фасаді вищезазначеної будівлі, після чого маючи мету направлену, на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, у присутності сторонніх осіб, умисно шляхом пошкодження тримачів, зірвали Державний Прапор України та прапор Європейського союзу.
		Крім цього, 23 вересня 2024 року приблизно о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_4 разом з особою, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на алеї, прилеглої до будівлі Будинку культури, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , керуючись єдиним умислом, діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб, маючи прямий умисел, спрямований на наругу над Державним Прапором України, який згідно статті 20 Конституції України є державним символом України, під час дії воєнного стану, який введено у дію Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, строк дії якого в подальшому воєнного стану в Україні продовжувався, у тому числі згідно Указу Президента України № 469/2024 від 23.07.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 3891-ІХ з 12.08.2024 строком на 90 діб, де безпричинно у присутності сторонніх осіб, демонструючи своє зневажливе ставлення до Державного Прапора України, підійшли до стяготримача із Державним Прапором України, який був піднятий та встановлений органом державної влади відповідно ст. 23 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», застосувавши відносно нього фізичну силу відкрито відірвали його від стяготримача, при цьому не зважали на зауваження оточуючих їх осіб, чим виявили власне зневажливе ставлення до Державного символу України.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та підтвердив обставини скоєних кримінальних правопорушень. У вчиненому розкаявся.
		Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений, його захисник, потерпілі та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, та матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порідку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 338 КК України, а саме публічна наруга над Державним Прапором України, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
		Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. ст. 28, ч. 1 ст. 338 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем мешкання характерехується з задовільної сторони, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно зі ст.66 КК України, відсутні.
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, його наслідків, особи обвинуваченого, обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.
		Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
		Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні - не пред`являвся.
		Процесуальні витрати відсутні.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 176-179, 194, 349, 368, 370, 374, 376, 392, 395, 532 КПК України, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. ст. 28, ч. 1 ст. 338 КК України та призначити йому покарання:
		за ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
		за ч. 1 ст. 338 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 296 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		В силу положень ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 04 грудня 2024 року.
		Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишити в силі до набрання вироком законної сили.
		Речові докази, як знаходяться на зберіганні у відділенні поліції № 2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, а саме:
		 змив на марлевий тампон з поверхні дерев`яного флагштоку (об`єкт № 1), упакований в паперовий конверт НПУ СУ, опечатаний полімерною пломбою NPU-0306237 та печаткою відділення судово-медичної цитології КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи»; 
		 змив на марлевий тампон з поверхні дерев`яного флагштоку (об`єкт № 2), упакований в паперовий конверт НПУ СУ, опечатаний полімерною пломбою NPU-0306236 та печаткою відділення судово-медичної цитології КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи»; 
		 змив на марлевий тампон з поверхні дерев`яного флагштоку (об`єкт № 3), упакований в паперовий конверт НПУ СУ, опечатаний полімерною пломбою NPU-0306235 та печаткою відділення судово-медичної цитології КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи»  знищити.
		Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржено учасниками процесу протягом 30-ти днів з моменту його проголошення до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тарутинський районний суд Одеської області.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		 
		Суддя               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...