Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/17787/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 04.12.2024. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 07.04.2025
Номер судового провадження: 1-кп/127/710/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019020000000512

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/17787/20
		Провадження № 1-кп/127/710/20 
		 
		                                                       
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		04.12.2024 місто Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,,
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 27 грудня 2019 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019020000000512 за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, одруженого, учасника бойових дій, інваліда війни 2 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Стороною обвинувачення, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він будучи депутатом Вінницької обласної ради та заступником начальника управління з питань комунальної власності виконавчого апарату Вінницької обласної Ради, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом обману, володіючи інформацією про порядок надання та отримання у користування комунального майна територіальних громад області та положень власної посадової інструкції, відповідно до якої питання щодо прийняття рішень про передачу у користування таким майном не належить до його повноважень, у грудні 2019 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому на другому поверсі адміністративної будівлі Вінницької обласної Ради за адресою: АДРЕСА_2 , в ході спілкування із директором ТОВ «Юридична компанія « ОСОБА_7 » ОСОБА_6 , повідомив останньому про можливість сприяння в укладенні договору оренди приміщення, розташованого на першому поверсі адмінбудівлі «Книжка» за адресою: АДРЕСА_3 , переконавши ОСОБА_6 у наявності таких повноважень та вказавши, що за вказані дії останньому необхідно буде сплачувати йому 150 доларів США щомісячно упродовж дії відповідного договору оренди (суборенди) комунального майна, без урахування орендної плати та комунальних послуг.
		У подальшому, для реалізації свого злочинного наміру, продовжуючи вводити в оману ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , 22.01.2020 року повідомив ОСОБА_6 , що останньому необхідно звернутись до виконувача обов`язків начальника управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької обласної Ради ОСОБА_8 для з`ясування обставин наявності вільних для оренди приміщень (частин приміщень) адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_3 , вибору такого місця, а також подачі заяви про надання в оренду. Після чого ОСОБА_6 подано відповідну заяву щодо отримання в оренду частини приміщення за вказаною адресою.
		Пізніше, 29.01.2020 року ОСОБА_4 , володіючи інформацією про те, що заява ОСОБА_6 розглянута без задоволення, продовжив вводити в оману останнього вказуючи на значимість своїх дій та повноважень у вирішенні обговорюваного питання, повідомив про це останньому та вказав, що найкращим варіантом отримання у користування для розміщення об`єкту торгівлі є приміщення кіоску, розміщеного на цокольному поверсі адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_3 , який перебуває в оренді ОСОБА_9 , згідно договору оренди приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад Вінницької області від 10.10.2019 року за №7-189, строком дії до 09.09.2022 року.
		Надалі, 05.02.2020 року приблизно в 15:30  ОСОБА_4 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті, за адресою:  АДРЕСА_2  та спілкуючись із ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом обману, вкотре запропонував останньому надати йому раніше обумовлену суму грошових коштів (150 доларів США) за надання  ОСОБА_6  можливості здійснювати господарську діяльність у нежилому приміщенні кіоску, який розташований в холі на цокольному поверсі адмінбудинку за адресою:   АДРЕСА_3 . Одразу після цього, за вказівкою  ОСОБА_4 , останній разом із ОСОБА_6  вийшли з кабінету та приміщення обласної Ради та пройшли до приміщення торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою:  АДРЕСА_4 , де поруч з даним торговим центром  ОСОБА_4  отримав від  ОСОБА_6  частину обумовленої суми коштів розмірі 300 доларів США, що згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України становить 7455 грн., за надання в користування (суборенду) нежилого приміщення кіоску, який розташований в холі на цокольному поверсі адмінбудинку за адресою:   АДРЕСА_3 , для розміщення  ОСОБА_6  об`єкту торгівлі, як плату за надання йому послуг у виді забезпечення функціонування об`єкту торгівлі, всупереч умовам договору з ОСОБА_9 та невжиття будь-яких заходів з цього приводу як службовою особою упродовж наступних двох місяців, хоча не мав таких повноважень. Крім того, ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_6 кошти в сумі 300 доларів США шляхом обману, з причин, що не залежали від його волі не зміг довести свій злочинний намір до кінця, оскільки заволодів імітаційними грошовими коштами та відразу був викритий, так як ОСОБА_6 діяв під контролем працівників правоохоронних органів.
		Вказані дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
		Обвинувачений  ОСОБА_4  свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, суду повідомив, що знайомий із ОСОБА_6 ще з початку його депутатської каденції, оскільки останній був його помічником. Проте у 2017 році між ними стався конфлікт, оскільки ОСОБА_6 діяв всупереч його вказівкам та загальній позиції партії щодо участі у питаннях пов`язаних із релігійною складовою, після якого ОСОБА_4 попросив ОСОБА_6 скласти свої повноваження. Відтоді їхні стосунки стали неприязними, і вони припинили будь-яку співпрацю. Через майже два роки ОСОБА_4 випадково зустрів ОСОБА_6 в їдальні Вінницької обласної ради. ОСОБА_6 сів за його столик і почав задавати питання, зокрема, про те, де ОСОБА_4 працює. Той відповів, що обіймає посаду заступника начальника управління з питань комунальної власності виконавчого апарату обласної ради. ОСОБА_6 поцікавився, чи є вільні приміщення для оренди, оскільки його клієнти шукають такі об`єкти. На це ОСОБА_4 пояснив, що інформація про приміщення є у відкритому доступі і, за необхідності, він може надати дані про їхній статус і балансоутримувача. ОСОБА_4 також описав процедуру оренди: потрібно подати заяву до уповноваженого органу чи балансоутримувача, після чого розглядається питання про надання дозволу. У разі позитивного рішення документи передаються на розгляд комісії, а потім - на сесію обласної ради, яка ухвалює остаточне рішення. Після цієї розмови ОСОБА_6 почав регулярно заходити до кабінету ОСОБА_4 , навіть коли того не було на місці, і постійно розпитував колег про його місцеперебування. Це створило у ОСОБА_4 враження, що його переслідують.
		Згодом, ОСОБА_6 знову прийшов до нього та повідомив, що хоче взяти в оренду приміщення, яке знаходиться в будівлі «Книжка». ОСОБА_4 повідомив, що балансоутримувачем вказаного приміщення є управління спільної комунальної власності, начальником якого є ОСОБА_8 , тому йому необхідно звернутись до нього. Після чого, він набрав ОСОБА_8 та повідомив, що до нього прийде ОСОБА_6 та поцікавиться за приміщення, яке перебуває на балансі управління спільної комунальної власності. 
		Після чого, ОСОБА_6 пішов до ОСОБА_8 , який показав йому вільне приміщення для оренди. ОСОБА_6 написав заяву та його документи пішли на розгляд комунальної комісії. Разом з тим, комісія йому відмовила. 
		Тоді ОСОБА_6 повернувся до ОСОБА_4 та повідомив про результат. ОСОБА_4 повідомив, жодного впливу на комісію він не має, оскільки не являється її членом. Після чого, ОСОБА_6 повідомив, що він володіє інформацією, що один із знайомих ОСОБА_4 орендує приміщення на цокольному поверсі в будівлі «Книжка» та попросив запитати, чи зможуть знайомі віддати приміщення йому в оренду. ОСОБА_4 вказав, що дійсно його знайомий орендує приміщення в будівлі «Книжка», однак всі питання з приводу співпраці йому необхідно вирішувати особисто з ОСОБА_10 , а не з ним. Також ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_6 зможе працювати під документами ОСОБА_10 , так як це не заборонено законом. Після чого, ОСОБА_4 познайомив ОСОБА_6 з ОСОБА_10 . З цього моменту він не цікавився цим питанням, знав тільки те, що ОСОБА_10 передав йому ключі та документи на приміщення. 
		Через деякий час, до нього в кабінет прийшов ОСОБА_6 , який повідомив, що в нього все добре та в нього вийшло. Після чого вони вийшли з приміщення обласної ради. Тоді ОСОБА_6 повідомив, що він приніс йому вдячність у сумі 300 доларів США, на що ОСОБА_4 сильно здивувався, оскільки жодних розмов про якусь плату між ними не було. 
		Також в судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що вони дійсно обговорювали з ОСОБА_6 . приблизну вартість оренди приміщення, але точну вартість ОСОБА_4 сказати не міг, адже це питання вирішується не ним. Крім того, ОСОБА_4 не повідомляв ОСОБА_6 про будь-які гроші, які необхідно буде платити йому чи комусь іншому, тобто ОСОБА_6 повинен був сплачувати лише ті кошти, які будуть зазначені в договорі. 
		Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що він жодним чином не сприяв та не допомагав ОСОБА_6 отримати приміщення в оренду, так як це не було в його компетентності. Він просто познайомив його з користувачем приміщення, яким цікавився ОСОБА_6 , який вже потім спілкувався з користувачем особисто.
		Також ОСОБА_4 зауважив, що жодних приміщень для оренди ОСОБА_6 він не пропонував, а саме ОСОБА_6 приходив до нього з пропозиціями. ОСОБА_6 він жодним чином не обманював, оскільки він ОСОБА_6 повідомляв, що приміщення знаходиться в оренді, тому йому прийдеться працювати під іншими документами.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_6  повідомив, що він звернувся до правоохоронних органів зимою 2019 року. Декілька років тому він був помічником депутата ОСОБА_4 , знав останнього особисто. Пояснив, що в нього були партнери, з якими він мав відкрити кафе. Разом із партнерами вони  вирішили, що точку кафе можна відкрити в будівлі «Книжка» в м. Вінниці. Через декілька днів він бачився з  ОСОБА_4 , повідомив йому про вказані плани.  ОСОБА_4  працював заступником начальника управління з питань комунальної власності. Адміністративна будівля « Книжка » відноситься до комунального майна області. В ході розмови із  ОСОБА_4  повідомляв про плани облаштувати точку кафе в «Книжці», на що останній повідомив, що може допомогти. Далі мав ще багато зустрічей із  ОСОБА_4 , на одній із яких той повідомив, що може допомогти взяти 4 квадратних метра площі біля вікна в «Книжці». Перед цим, на одній із зустрічей говорив обвинуваченому, що біля вікна хороше місце для кафе. Згодом ОСОБА_4  сказав, що аби все було добре, можна домовитись з ним за 150-300 доларів США щомісячно за вказане місце. Вважав, що ОСОБА_4  є посадовою особою та може таким чином вимагати хабар, тому звернувся до правоохоронних органів. Далі близько 3 разів бачився з ОСОБА_4  з вказаного приводу. Загалом з  ОСОБА_4  бачився багато разів, оскільки неодноразово зустрічались в їдальні Вінницької обласної ради.  ОСОБА_4  не повідомляв, що в його повноваження не входить прийняття таких рішень, казав, що може сприяти у вирішенні вказаного питання - комісія Вінницької обласної ради мала його розглядати, подав відповідну заяву. Думав, що ОСОБА_4  може допомогти з вирішенням цього питання, самостійно нікуди не звертався. Про результати розгляду заяви комісією йому нічого було не відомо, згодом дізнався, що питання навіть не виносилось на розгляд, хоча ОСОБА_4  повідомляв, що його розглянули та відмовили.  ОСОБА_4  спочатку запевнив, що об`єкт можна буде отримати в оренду, порекомендував людину, яка мала в цьому сприяти. На той час вже звернувся в правоохоронні органи, виконував їх вказівки. Згодом ОСОБА_4  сказав, що є інше приміщення внизу (підвальне приміщення), де його люди орендують приміщення. Запропонував взяти частину площі в тому місці в оренду. Виявилось, що суборенда в тому договорі не передбачалась,  ОСОБА_4  казав, що він може працювати там під їх ім`ям. Розумів, що за таких умов в будь-який момент його можуть вигнати, вимагаючи хабар. Мав надавати обумовлену суму кожного разу за те, що ОСОБА_4  сприяв «в оренді». З приводу орендної плати  ОСОБА_4  сказав домовлятись з людиною на ім`я  ОСОБА_10 , якому мав платити за оренду і за комунальні послуги, а ОСОБА_10  в свою чергу - мав платити офіційно по договору оренди.  Якби знав про те, що його заява не розглядалась комісією та якби знав, що оренда буде неофіційною - не звернувся би до  ОСОБА_4 . Щодо надання обвинуваченому коштів, повідомив, що зайшов до нього на роботу в особистий кабінет на вул. Соборній.  ОСОБА_4  сказав, що «Не тут. Пішли вийдемо вип`ємо кави». Вийшли, та неподалік на вул. Грушевського передав  ОСОБА_4  імітаційні купюри, що виглядали як 300 доларів США - з рук в руки, а ОСОБА_4  скрутив їх і вклав в пачку від цигарок. Таким чином  ОСОБА_6  виконував вказівки правоохоронних органів. З дійсним орендарем підвального приміщення не спілкувався, вважав, що то може бути підставна особа (в договорі було вказано ім`я  ОСОБА_13 ).  ОСОБА_14 , що ОСОБА_10  це друг чи колега  ОСОБА_4 .  ОСОБА_10 показував об`єкт (в підвальному приміщенні), надав договір для ознайомлення та ключ. Всі документи на приміщення були в  ОСОБА_10 , однак в договорі було вказано ім`я  ОСОБА_13 . В те приміщення не заходив, ключем не користувався.  ОСОБА_10 казав, що можна заїжджати. Орендну плату мав сплачувати  ОСОБА_10 (800 чи 1000 грн. + комунальні послуги), з ОСОБА_4  про це не говорив. Додав, що при першій зустрічі із ОСОБА_4  не знав, де буде брати приміщення в оренду, говорив з ним про різні варіанти, казав, що було б добре в центрі міста. В розмові дійшов думки, що можна орендувати приміщення в будівлі «Книжка», тому запитав  ОСОБА_4  про це. Загалом він хотів приміщення біля вікна в «Книжці» - щодо цього приміщення і звертався за вказівкою обвинуваченого з заявою про оренду - на ім`я керівника «Книжки». Далі зі слів ОСОБА_4  дізнався, що заяву не задоволено, а згодом  ОСОБА_4  запропонував зняти приміщення яке в оренді в його людей, дав номер телефону ОСОБА_10 , але обвинувачений не повідомляв, що суборенда там не передбачена. Далі ОСОБА_4  зазначив, що це можна влаштувати неофіційно. Пропозиція ОСОБА_4  працювати не офіційно його не задоволила. Він не погоджувався працювати неофіційно, але вже був зобов`язаний виконувати вказівки слідчих, тому пішов на умови  ОСОБА_4 . Вказав, що ОСОБА_4  його обманув - оскільки домовлялись про одне приміщення - біля вікна, писав заяву з цього приводу, яка в подальшому не розглядалась. Передавав ОСОБА_4  300 доларів США (щомісячний платіж мав бути 150 доларів США), тобто передав кошти за два місяці. Потерпілий розумів, що вказане є неправомірним, але виконував вказівки правоохоронних органів. Таким чином ОСОБА_4 заподіяв йому шкоду, яка полягає в упущеній вигоді від тієї діяльності, яку він міг проводити. На момент подій жодної господарської діяльність не вів. Підтримав свій цивільний позов, вказав, що суму позову складає упущена вигода за 3 роки (оскільки позовна давність складає 3 роки). Був впевнений, що обвинувачений може забезпечити роботу його торгової точки (кафе) всупереч умов договору, оскільки він є службовою особою. Не знав, що до його повноважень не належить вирішення вказаних питань. ОСОБА_4 йому казав, що в нього є вплив на комісію і що там буде «все нормально». Потім говорив, що можна неофіційно здійснювати діяльність під чужими документам - за це мав сплачувати йому кошти. Додав, що про компенсацію за витрати на приміщення ні з ким не спілкувався. До того ж він не знав про обладання, яке знаходиться в приміщенні, так як в приміщення не заходив.
		В судовому засіданні, яке відбулось 02.12.2024 року потерпілий ОСОБА_6 відмовився давати показання у справі на підставі ст. 63 Конституції України. При цьому зазначив, що він не вважає себе потерпілим у даному провадженні, шкоди йому не завдано, злочину не відбулось, відмовився від поданого ним цивільного позову. Крім того, так як він не є потерпілим у даній справі і злочину не відбулось, просив кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закрити в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_9  повідомив, що він укладав договір оренди частини приміщення в будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 , на цокольному поверсі. Облаштував там кіоск (кав`ярню), здійснював господарську діяльність - реалізовував каву та супутні матеріали близько 3 місяців. Наймані працівники працювали з жовтня 2019 року по січень 2020 року. Влітку 2020 року розірвав вказаний договір. У нього була усна домовленість про співпрацю з ОСОБА_15 , вони спільно несли витрати з останнім в пропорції близько 50 на 50, але точні витрати кожного не рахували. Спілкувався із ОСОБА_15 щодо передання приміщення у суборенду. Безпосередньо із людиною, яка цікавилась суборендою не говорив, але мали їй передавати вказане приміщення. Цим питанням займався ОСОБА_15 . Вказана особа мала компенсувати витрати на облаштування приміщенні - в сумі близько 10000 грн. Після припинення діяльності у зв`язку із початком карантину, в приміщенні залишалось обладнання - кавоварка, лічильник, барна стійка, тумбочки. Кавоварку забрав в березні, оскільки вона була орендованою. Все інше майно залишалось у приміщенні. Зазначив, що не планував брати будь-яку додаткову плату за користування приміщенням, особа мала сплачувати лише за оренду, яка зазначена в договорі. Крім того, в його договорі було заборонено передавати приміщення в суборенду. Повідомив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не знає.
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_15  повідомив, що працював з ОСОБА_9 , коли працював в пенсійному фонді. З приводу використання ОСОБА_9 приміщення в «Книжці» повідомив, що приміщення взяте в оренду ОСОБА_9 . Останній здійснював там діяльність разом із ним на підставі усної домовленості вони відкрили кав`ярню. Офіційно у вказаному приміщенні господарською діяльністю не займався, а лише допомагав ОСОБА_9 . Разом з тим, вони спільно вкладали кошти в приміщення - на обладнання, устаткування, рекламу, експертизу. Хто скільки вкладав - не рахували. Всього витратили близько 300 доларів (в межах 10000 гривень). За барну стійку розраховувався валютою - 120 доларів США (з урахуванням матеріалів, фурнітури, кріплень). Здійснювали там діяльність близько 1-3 місяців, точніше не пам`ятає. Після чого зачинили кав`ярню. Якось до нього підійшов ОСОБА_4 та спитав, чи буде він займатись кав`ярнею. Він відповів, що більше не буде. Тоді ОСОБА_4 повідомив, що в нього є знайомий, який хоче займатися реалізацією кави - ОСОБА_6 та дав номер його телефону. Зустрічався із ОСОБА_6 3-4 рази з приводу передання йому приміщення в оренду. ОСОБА_6 спитав його, скільки він повинен компенсувати за вкладені в приміщення (кіоск) кошти. При цьому обладнання він мав завозити своє. Відповів, що в якості компенсації - буде достатньо 300 доларів США. Вказані кошти (компенсацію в сумі 300 доларів США) ОСОБА_6 мав передати йому через ОСОБА_4 , оскільки в нього не було можливості їх забрати самостійно, так як перебував в іншому місці та вважав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 друзі. ОСОБА_4 з ним не зв`язувався про передачу коштів. Кошти за оренду ОСОБА_6 мав сплачувати на рахунок управління комунальної власності на умовах договору під ім`ям ОСОБА_9 . Кошти за оренду мали сплачуватись на початку кожного місяця за попередній місяць в сумі 1800 гривень. Також ОСОБА_6 мав сплачувати комунальні платежі. ОСОБА_6 був попереджений про те, що він мав працювати під документами ОСОБА_9 . При цьому, вказана діяльність здійснювалась б офіційно, оскільки ОСОБА_6 працював би як найманий працівник. Домовились, що ОСОБА_6 починає роботу з моменту передачі йому ключів. Він передав ОСОБА_6 ключі та документи, які він просив (копії установчих документів, копія договору оренди) на третій зустрічі. Вказав, що він був обізнаний, що ОСОБА_4 є державним службовцем. З ОСОБА_9 суму відшкодування він не погоджував, але сума була приблизною. Гроші йому не віддали. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8  зазначив, що працює в управління з питань комунальної власності виконавчого апарату Вінницької обласної Ради. Суду повідомив, що ОСОБА_9 та його договір про оренду приміщення не пам`ятає. В грудні 2019 року його запитували про порядок отримання у оренду частини приміщення в будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 . Роз`яснив порядок дій - написати звернення для розгляду, яке в подальшому направляється з експертним висновок до профільної комісії Вінницької обласної ради. Не пам`ятає особу, яка зверталась з цього приводу, але відповідна заява подавалась в канцелярію управління з питань комунальної власності виконавчого апарату Вінницької обласної Ради для подальшого передання на розгляд Вінницької обласної ради. Результат розгляду не пам`ятає. Із ОСОБА_4 підтримує робочі стосунки, останній просив в нього надати консультації з можливої оренди приміщення по АДРЕСА_3 . Є спеціальний відділ, який відповідає за перевірку виконання умов договору раз на 3 місяці у випадку звернення (зауваження). Загалом оформлення договорів суборенди вони не практикують, але відповідний порядок передбачений, для розгляду вказаного питання необхідна заява орендаря. Максимальний строк дії оренди - на 5 років з можливістю пролонгації. Крім того, ОСОБА_8 пояснив процедуру отримання майна в оренду - береться дозвіл у власника майна на проведення конкурсу, оголошується конкурс, особи, які бажають взяти участь, подають документи, далі затверджується конкурсна комісія, призначається день проведення конкурсу. В подальшому, відбувається конкурс та визначається переможець конкурс. Далі особі яка виграла конкурс пропонується укласти договір. Випадків надання приміщення в суборенду він не пам`ятає. В договорі про оренду передбачено, що орендар має використовувати приміщення за цільовим призначення, своєчасно сплачувати оренду, зберігати в належному стані майно, яке йому було передане. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_16 , який працює в управлінні з питань комунальної власності виконавчого апарату Вінницької обласної Ради, суду пояснив, що в управління надійшла заява від ОСОБА_17 з приводу оренди приміщення в будівлі «Книжка», яке перебуває у комунальній власності, розглянули її та передали для подальшого прийняття рішення уповноваженою комісією. Комісія дозволила здати обране заявником приміщення. В подальшому на вказане приміщення оголошувався конкурс. Оскільки учасник був один, передали йому в оренду вказане майно. Чи здійснював там ОСОБА_9 діяльність йому достеменно не відомо, але помічав, що там поставили кавовий апарат, встановили поличку, ремонт робили - вказане приміщення знаходиться неподалік його робочого кабінету. З приводу передачі ОСОБА_9 приміщення в суборенду нічого не відомо, ніхто з цього приводу не звертався. При цьому передача комунальної власності в суборенду без погодження обласної ради неможлива.
		З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 27.12.2019 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) звернувся ОСОБА_6 . Згідно вказаної заяви він просив прийняти міри до заступника начальника управління з питань комунальної власності виконавчого апарату Вінницької обласної ради - ОСОБА_4 , який вимагає у нього неправомірну вигоду за сприяння в укладенні договору оренди приміщення, розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі «Книжка» за адресою: АДРЕСА_3 .
		З рапорту старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_18 вбачається, що до слідчого управління ГУНП у Вінницькій області надійшла заява громадянина ОСОБА_19 про те, що службова особа ОСОБА_20 будучи керівником одного із управлінь органів місцевого самоврядування Вінницькій області вимагає отримання неправомірної вигоди за сприяння в укладенні правочину в інтересах громадянина ОСОБА_19 . Вказане заява зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» ГУНП у Вінницькій області 27.12.2019 року № 1836.
		Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 27.12.2019 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.
		Відповідно до посвідчення № 26/18 ОСОБА_6 займає посаду директора ТОВ «Юридична компанія «ШАВЛЮК та ПАРТНЕРИ». Вказане також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом ТОВ.
		Відповідно до рішення Вінницької обласної ради № 220 від 28.10.2011 року затверджено порядок передачі майна в оренду, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області та інших питань, пов`язаних з передачею вище вказаного майна в оренду. 
		Згідно з протоколом огляду речей від 05.02.2020 року здійснено огляд несправжніх (імітаційних) засобів для проведення негласної слідчої дії, а саме макети грошових банкнот номіналом 100 (сто) доларів США на загальну суму 300 (триста) доларів США.
		Дані грошові банкноти мають наступні серії та номера:
		1. Банкнота номіналом 100 доларів США серії та номер LB 84242954 К;
		2. Банкнота номіналом 100 доларів США серії та номер LA 08597293 B;
		3. Банкнота номіналом 100 доларів США серії та номер LB 75144858 H.
		Вказані грошові банкноти оброблені спеціальною речовиною- люмінесцентним аерозолем «Промінь-1» та надані ОСОБА_6 , для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_4 з метою їх викриття.
		З протоколу освідування особи від 05.02.2020 року, яке здійснено на підставі постанови про освідування від 05.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_4 погодився пройти освідування. Проведеним освідуванням встановлено, що на пальцях та долонях правої та лівої руки ОСОБА_4 видимих ознак люмінісцетних речовин не виявлено. Крім того, були взяті змиви з обох рук ОСОБА_4 .
		З протоколу проведення огляду від 05.02.2020 року вбачається, що вказана слідча дія була проведена в приміщенні вестибюлю ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна, 10. Під час слідчої дії, ОСОБА_4 добровільно помістив на поверхню дерев`яного столу відкриту упаковку з-під сигарет червоного кольору з надписом «Cherry LS», всередині якої виявлено грошові кошти у сумі 300 доларів США, номіналом по 100 кожна за наступними серіями та номерами: LB 84242954 К; LA 08597293 B; LB 75144858 H. Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що щойно його давній знайомив по імені ОСОБА_10 надав вказану упаковку з-під сигарет, всередині якої знаходились грошові кошти у сумі 300 доларів США. На грошових коштах були сліди люмінесцентних речовин. Вказані грошові кошти було вилучено. Також під час проведення слідчої дії було вилучено добровільно видані ОСОБА_4 наступни речі: три паперових упаковки з-під сигарет червоного кольору з надписом «Cherry LS» у запакованому стані, мобільний телефон марки Iphone моделі XS в гумовому чохлі чорного кольору, всередині якого знаходиться сім-карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» за номером НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , та грошові кошти у сумі 504 гривні. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 10.02.2020 року було надано дозвіл на дану слідчу дію, а саме на огляд ОСОБА_4 .
		З протоколу затримання особи від 05.02.2020 року та з постанови про уточнення даних від 06.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_4 був затриманий 05.02.2020 року о 20:55 год. Разом з тим, згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2020 року встановлено інший час затримання ОСОБА_4 - 16.25 год.
		З посвідчення № 7 вбачається, що ОСОБА_4 є депутатом Вінницької обласної Ради 7 скликання.
		Відповідно до розпорядження Вінницької обласної ради № 49-рк від 11.03.2019 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника управління з питань комунальної власності виконавчого апарату обласної Ради з 12 березня 2019 року.
		З постанови про визнання документів речовими доказами від 06.02.2020 року вбачається, що імітаційні грошові кошти у сумі 300 доларів США, номіналом по 100 кожна з наступними серіями та номерами: LA 08597293 B; LB 75144858 H, LB 84242954 К; чотири паперових упаковки з-під сигарет червоного кольору з надписом «Cherry LS», мобільний телефон марки iPhone моделі XS в гумовому чохлі чорного кольору, всередині якого знаходиться сім карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» за номером НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_3 , грошові кошти у сумі 504 гривні, номіналом по 500 гривень - одна купюра, 1 гривня - чотири купюри було визнано речовими доказами у кримінальному проваджені. 
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2020 року на вище вказані речові докази накладено арешт.
		З висновку експерта № 29 від 28.02.2020 року вбачається наступне:
		1. На поверхнях 3 (трьох) банкнот іноземної валюти номіналом 100 доларів США із серійними номерами: LB 84242954 K B2, LB 75144858 H B2, LA 08597293 B A1, знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору).
		2. На поверхнях волокнистих серветок, якими були виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 - знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору).
		3. Нашарування спеціальних хімічних речовин на поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , на поверхнях грошових купюр та на поверхні аркуша паперу, який надано в якості зразка, мають спільну родову належність.
		Відповідно до листа заступника голови Вінницької обласної ради № 207-08-247 від 12.02.2020 року у 2020 році із письмовою заявою до Вінницької обласної Ради директор ТОВ «Юридична компанія «Шавлюк та партнери» ОСОБА_6 про отримання приміщення в оренду, яке є власністю Вінницької обласної Ради, для здійснення господарської діяльності, не звертався.
		Відповідно до розпорядження голови Вінницької обласної ради № 213 від 27.09.2018 року ОСОБА_8 призначено виконувачем обов`язків начальника управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області з 28 вересня 2018 року.
		З положення про управління з питань комунальної власності виконавчого апарату обласної ради вбачається, що в.о. начальника управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області ОСОБА_8 не є підлеглим заступнику начальника управління з питань комунальної власності виконавчого апарату обласної Ради ОСОБА_4 .
		З договору № 7-189 від 10.10.2019 року та акту прийому-передачі приміщення вбачається, що 10.10.2019 року Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, в особі заступника начальника управління ОСОБА_16 передало в оренду нежиле приміщення кіоску, загальною площею 10,55 м2, яке розташоване в холі на цокольному поверсі в адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_3 , ФОП ОСОБА_9 . Строк дії договору до 09.09.2022 року.
		Також у вказаному договорі передбачено, що отримання орендарем дозволу на передачу приміщень в суборенду передбачено порядком, затвердженим сесією обласної Ради.
		З постанови про передачу грошових коштів до УФЗБО ГУНП у Вінницькій області для зарахування на спеціально визначений депозитний рахунок уповноваженого банку від 18.03.2020 року вбачається, що грошові кошти в сумі 504 (п`ятсот чотири) грн., які упаковано в паперовий конверт білого кольору № 7, у УФЗБО ГУНП у Вінницькій області для зарахування на спеціально визначений депозитний рахунок уповноваженого банку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
		Відповідно до квитанції № 43 та квитанції до прибуткового ордера № 62 грошові кошти вилучені у затриманого ОСОБА_4 у сумі 504,00 (п`ятсот чотири грн. 00 коп.) передані на депозитний рахунок до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку.
		З протоколу проведення огляду від 19.03.2020 року вбачається, що на підставі письмової заяви в.о. начальника Управління спільної комунальної власності ОСОБА_8 , було проведено огляд нежитлового приміщення кіоску, загальною площею 10,55 м2, розташованого в холі на цокольному поверсі адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду встановлено, що в середині кіоску наявний прилавок, який проходить по периметру кіоску, на поверхні якого наявний пристрій для приготування кавових зерен, стіл та кавовий апарат. Зі слів ОСОБА_16 за період оренди кіоску ОСОБА_9 його було облаштовано вказаною бар-стійкою із двома металевими підставками (ніжками), столешнею на столі та двома прямокутними полками.
		З постанови про визнання предметів речовими доказами від 10.03.2020 року вбачається, що зразок фарбуючої речовини препарату «Промінь-1», яка міститься в паперовому конверті білого кольору за № 1; зразок спиртової серветки, яка міститься у паперовому конверті за № 2; змиви з правої руки ОСОБА_4 , які містяться у паперовому конверті за № 3; змиви з лівої руки ОСОБА_4 , які містяться у паперовому конверті за № 4 було визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.
		З постанови про визнання документів та предметів речовими доказами від 06.05.2020 року вбачається, що ключ до врізного замка та копії документів, а саме договору № 7-189 на оренду приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад області від 10.10.2019 на 5 арк., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ФОП ОСОБА_17 на 2 арк., паспорт громадянина України та коду ОСОБА_17 на 1 арк., витяг з реєстру платників єдиного податку на ОСОБА_9 на 1 арк., викопіювання приміщення «Книжка» на 1 арк. було визнано речовими доказами. З вказаної постанови слідує, що зазначені документи, а саме договір, виписку, паспорт, витяг та відкопіювання приміщення слідчому видав ОСОБА_6 в ході допиту 10.02.2020 року, а ключ ОСОБА_6 видав слідчому в ході допиту 06.05.2020 року. 
		З постанови про контроль за вчинення злочину від 05.02.2020 року вбачається, що у кримінальному провадженні № 12019020000000512 доручено провести негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно заступника начальника управління з питань комунальної власності виконавчого апарату Вінницької обласної Ради ОСОБА_4 . Під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії використати грошові кошти (імітаційні грошові кошти), які вручити із використанням спеціальних хімічних речовин, шляхом нанесення їх на вказані грошові кошти, які будуть передаватись в якості неправомірної вигоди безпосередньо ОСОБА_4 та (або) іншим особам за його вказівкою.
		Ухвалою слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 11.01.2020 року надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_4 , шляхом : - аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_4 ; зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з такою ознакою: номер НОМЕР_4 , НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», які знаходяться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_4 ; негласного візуального спостереження за ОСОБА_4 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічніх засобів для спостереження у публічно доступних місцях.
		Ухвалою слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 11.01.2020 року надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_6 , шляхом : - аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_6 ; зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з такою ознакою: номер НОМЕР_5 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», який знаходяться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_6 ; негласного візуального спостереження за ОСОБА_6 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічніх засобів для спостереження у публічно доступних місцях.
		З протоколів про аудіо-відео контроль особи від 03.02.2020 року та 06.02.2020 року і додатків до них, а саме аудіо-відеозаписів всіх розмов, які суд безпосередньо переглянув в судовому засіданні, судом встановлено наступне. 
		Так, ОСОБА_6 приходив до кабінету ОСОБА_4 шість разів, а саме 16.01.2020 року, 17.01.2020 року, 22.01.2020, 29.01.2020 року, 30.01.2020 року та 05.02.2020. Загалом предметом розмови слугувало укладення договору оренди приміщення 4 квадратних метрів в адмінбудівлі «Книжка». Під час першої зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що договір про оренду приміщення буде укладено офіційно та останні обговорили які можуть бути умови вказаного договору. При цьому ОСОБА_4 повідомляв, що питання передачі майна в оренду вирішується комісією, а не ним особисто. 
		Під час другої зустрічі 17.01.2020 року ОСОБА_4 повідомив, що він ще інформацією не володіє, тому ОСОБА_6 не може дати жодної відповіді, щодо надання майна в оренду. 22.01.2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розмовляють про хід розгляду питання про оренду та ОСОБА_6 переповідає розмову з ОСОБА_8 щодо наявності вже орендованого приміщення.
		Під час наступної зустрічі, а саме 29.01.2020 року ОСОБА_6 прийшов до ОСОБА_4 , де ОСОБА_4 повідомив, що в задоволенні заяви про надання майна в оренду відмовили. Також ОСОБА_4 повідомив, що на цокольному поверсі є приміщення з орендарем, який там не здійснює жодної підприємницької діяльності, тому ОСОБА_6 може працювати під його документами. При цьому ОСОБА_4 повідомляє, що йому необхідно домовлятись з орендарем та запропонував йому взяти в суборенду приміщення, яке знаходиться на цокольному поверсі в адмінбудівлі «Книжка»
		Наступна розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відбувалась 30.01.2020 року і стосувалась того, що ОСОБА_6 розпитує у ОСОБА_4 про особу, яка здійснює оренду приміщення та можливість з ним домовитись про суборенду. При цьому ОСОБА_4 зазначає про те, що головним питанням є те, щоб ОСОБА_6 зміг домовитись з орендарем щодо того, щоб ОСОБА_6 здійснював там підприємницьку діяльність, та на запитання ОСОБА_6 повідомляє, що договір суборенди може бути укладений якщо це дозволено. 
		05.02.2020 року ОСОБА_6 зустрічається з ОСОБА_4 та повідомляє, що між ним та орендатором відбулась домовленість, він починає здійснювати господарську діяльність без договору суборенди оскільки це не можливо, о 16.15 передає ОСОБА_4 згорток схожий на гроші.
		З протоколу про аудіо-відео контроль особи від 03.02.2020 року та додатків до нього вбачається, що 22.01.2020 року ОСОБА_6 зустрічався з ОСОБА_8 . В ході розмови, ОСОБА_6 повідомив, що він від ОСОБА_4 та хоче подивитись місце, яке можна взяти в оренду. Тоді ОСОБА_8 попросив жінку на ім`я ОСОБА_21 продемонструвати для розміщення торгової точки. В подальшому ОСОБА_8 повідомляє, що для взяття майна в оренду необхідно щоб комісія дала дозвіл. ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_4 сказав аналогічно. Потім ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 порядок передачі майна в оренду. В подальшому, ОСОБА_8 повідомив, що в них є приміщення з орендарем, однак вказаний орендар не користується приміщенням. Вказаний орендар є знайомим ОСОБА_4 , тому запропонував ОСОБА_6 з ним поспілкуватись. Крім того, 23.01.2020 року ОСОБА_6 знову приходив до ОСОБА_8 та приніс документи. Тоді ОСОБА_8 повідомив, що документи будуть передані на розгляд комісії.
		З протоколу про виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення негласної слідчої дії від 05.02.2020 року вбачається, що під час досудового розслідування, на підставі постанови прокурора від 05.02.2020 року, виготовлено несправжні (імітаційні) засоби на загальну суму 300 доларів США. Дані грошові банкноти мають наступні серії та номера:
		1. Банкнота номіналом 100 доларів США серії та номер LB 84242954 K;
		2. Банкнота номіналом 100 доларів США серії та номер LA 08597293 В;
		3. Банкнота номіналом 100 доларів США серії та номер LB 75144858 H.
		Вказані банкноти оброблені люмінесцентним аерозолем «Промінь-1».
		З протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 06.02.2020 року вбачається, що дана слідча дія проведена на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину від 05.03.2020 року. Так в ході проведення даної слідчої дії до ОСОБА_6 було прикріплено спеціальний технічний пристрій та відеокамеру. В подальшому, а саме 05.02.2020 року близько 15:48 год. ОСОБА_6 зустрівся із ОСОБА_4 у його службовому кабінеті, який розміщений на другому поверсі в адмінприміщені, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вийшли з адмінприміщення та пішли до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_4 та вели розмови на різні теми. В ході розмови ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 300 доларів США.
		В судовому засіданні також безпосередньо досліджено речові докази у справі.
		Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідивши письмові докази у заявленому сторонами обсязі, безпосередньо дослідивши аудіо- відео записи, речові докази у справі суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ст. 190 КК України та його слід виправдати.
		Враховуючи, що суд приймає рішення про виправдання ОСОБА_4 в зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, суд зазначає, що клопотання сторони захисту про визнання недопустими доказів у справі оцінюються судом за загальним критерієм - чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав та свобод особи. 
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав та свобод особи. Сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, в тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.
		Суд зазначає, що ті порушення про які стверджує захист не є такими, що позначилися на висновках суду, оскільки рішення про виправдання пов`язано не з вирішенням питання про достатність доказів у справі. Порушення, допущені під час освідування та затримання особи вже констатовані судом, який визнав дійсний час затримання особи, що є належною сатисфакцією. Фактичні дані, що містяться у вказаних доказах є важливими і врахованими судом, проте не істотними для забезпечення реалізації прав та свобод особи.
		Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Згідно ст. 190 КК України шахрайством визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. 
		Як вже зазначалось, ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України, як вчинення закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
		Таким чином, сторона обвинувачення, надаючи юридичну оцінку діям ОСОБА_4 чітко визначила, що він намагався заволодіти чужим майном, використовуючи спосіб обману.
		В теорії кримінального права та правозастосовній практиці поняття обману є визначеним та доволі сталим - обман полягає в повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або замовчуванні відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння майном або придбання права на майно. Обман є одним із способів вчинення шахрайства, який полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. (постанови Верховного Суду у справі № 711/6944/14-к від 03 червня 2021 року, у справі № 686/5749/16-к від 31 серпня 2023 року та багато інших).
		Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо).
		Проте обман в шахрайстві має існувати не просто як відокремлена подія чи факт, а має бути направленим саме на свідомість потерпілого, який не розуміючи внаслідок обману дійсного стану речей, будучи під впливом неправдивих відомостей, добровільно передає особі майно чи право на таке, не усвідомлюючи, що став об`єктом впливу та жертвою злочину.
		Саме така характеристика закладена в конструкції ст. 190 КК України та відмежовує вказану норму від суміжних складів кримінальних правопорушень.
		Ще у Пленумі Постанові ВСУ № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», зазначалось, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. 
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що для правильної кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України необхідним є встановлення обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу шахрайства, що може виражатися у формі обману чи зловживання довірою саме до потерпілої особи, із зазначенням того, які конкретно дії винного містять відповідні ознаки та якими доказами це підтверджується. (постанова Верховного Суду у справі № 686/5749/16-к від 31 серпня 2023 року).
		З доказів у справі, а саме показань обвинуваченого та потерпілого судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були тривалий час знайомі. ОСОБА_6 достовірно знав про посаду та повноваження ОСОБА_4 
		ОСОБА_6 був ініціатором звернення до ОСОБА_4 , що підтверджено не лише показаннями обвинуваченого та потерпілого, а й протоколами негласних слідчих розшукових дій від 03.02.2020 року.
		З вказаних доказів судом встановлено, що ОСОБА_6 був ініціатором звернення до ОСОБА_4 з питання отримання у оренду комунального майна.
		При цьому з показань ОСОБА_4 вбачається, що він повідомив ОСОБА_6 , що це не входить у коло його питань і рекомендував ОСОБА_6 звернутись до ОСОБА_8 , що підтверджено і відеозаписом розмови.
		З показань ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_8 та зафіксованого за відеоносій в ході НСРД спілкування між ними вбачається, що ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 , визначений порядок отримання майна в оренду.
		ОСОБА_6 згідно із обвинуваченням звернувся у встановленому порядку про отримання майна оренду, проте його не отримав в оренду.
		Разом з тим, вказаний розвиток подій описаний обвинуваченням як протиправні дії ОСОБА_4 , які були шахрайськими внаслідок обману. 
		Так, сторона обвинувачення зазначила в обвинуваченні ОСОБА_4 , що він в ході спілкування із ОСОБА_6 , повідомив останньому про можливість сприяння в укладенні договору оренди приміщення, розташованого на першому поверсі адмінбудівлі «Книжка» за адресою: АДРЕСА_3 , переконавши ОСОБА_6 у наявності таких повноважень, а потім продовжуючи вводити в оману ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_6 , що останньому необхідно звернутись до виконувача обов`язків начальника управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької обласної Ради ОСОБА_8 для з`ясування обставин наявності вільних для оренди приміщень вибору такого місця, а також подачі заяви про надання в оренду. Після чого ОСОБА_6 подано відповідну заяву щодо отримання в оренду частини приміщення за вказаною адресою, за якою прийнято негативне рішення.
		Суд зазначає, що жодна із вказаних обставин не є обманом. ОСОБА_6 жодної неправдивої інформації ніхто не повідомляв, йому детально роз`яснили порядок отримання майна в оренду.
		При цьому, вказане роз`яснення відповідає затвердженому Положенню про порядок оренди майна, перелік майна є відкритим та публікується, як і умови з переліком документів, які висуваються для особи, що бажає отримати майно в оренду.
		Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_4 «повідомив ОСОБА_6 про можливість сприяння в укладенні договору оренди приміщення, … переконавши ОСОБА_6 у наявності таких повноважень» нічим не підтверджено і є відвертим перекручуванням фактів, оскільки з протоколу про аудіо-відео контролю особи від 03.02.2020 року та додатків до нього, чітко встановлено, що ОСОБА_4 16.01.2020 року повідомив, що договір про оренду приміщення буде укладено офіційно та останні обговорили які можуть бути умови вказаного договору. При цьому ОСОБА_4 повідомив, що питання передачі майна в оренду вирішується комісією, а не ним особисто.
		Згідно із запису зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , ОСОБА_8 повідомляє, що для взяття майна в оренду необхідно щоб комісія дала дозвіл. ОСОБА_6 підтверджує, що ОСОБА_4 сказав аналогічно. Потім ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 порядок передачі майна в оренду. 
		Таким чином, жодного обману, тобто повідомлення хоч якоїсь неправдивої інформації, замовчування якоїсь інформації з доказів у справі не вбачається, ОСОБА_6 отримує від ОСОБА_4 достовірну інформацію.
		Згідно із обвинуваченням «потім 29.01.2020 року ОСОБА_4 , володіючи інформацією про те, що заява  ОСОБА_6  розглянута без задоволення, продовжив вводити в оману останнього вказуючи на значимість своїх дій та повноважень у вирішенні обговорюваного питання, повідомив про це останньому та вказав, що найкращим варіантом отримання у користування для розміщення об`єкту торгівлі є приміщення кіоску, розміщеного на цокольному поверсі адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_3 , який перебуває в оренді ОСОБА_9 , згідно договору оренди приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад Вінницької області від 10.10.2019 року за №7-189, строком дії до 09.09.2022 року».
		На підставі яких доказів сторона обвинувачення зазначила вказане суду не відомо, оскільки подані на обґрунтування вказаних тверджень докази свідчать про наступне.
		З розмови із ОСОБА_22 ОСОБА_6 дізнається, що є приміщення, яке вже перебуває в оренді, і орендар там не здійснює діяльності, за словами ОСОБА_8 вказаний орендар є знайомим ОСОБА_4 (протокол аудіо, відео контролю від 03.02.2020 року, розмова від 22.01.2020 року).
		Тобто інформацію про зазначене приміщення повідомив взагалі не ОСОБА_4 ОСОБА_6 , а ОСОБА_8 .
		Після цього ОСОБА_6 іде до ОСОБА_4 . Під час їх зустрічі 29.01.2020 року ОСОБА_4 повідомив, що в задоволенні заяви про надання майна в оренду відмовили, тобто каже правду. Тоді ОСОБА_6 починає розмову про інше приміщення та ОСОБА_4 повідомляє, що в цокольному поверсі є приміщення з орендарем, який там не здійснює жодної підприємницької діяльності, тому ОСОБА_6 може працювати під його документами. При цьому ОСОБА_4 повідомляє, що йому необхідно домовлятись з орендарем та взяти в суборенду приміщення, яке знаходиться на цокольному поверсі в адмінбудівлі «Книжка».
		Жодного обману у вказаному не має, оскільки із поданих прокурором документів вбачається, що вказане приміщення перебуває в оренді в ОСОБА_9 , строк дії договору до 09.09.2022 року.
		При цьому ОСОБА_4 говорить ОСОБА_6 правду, надає дані орендара та говорить про необхідність домовлятись з ним.
		З протоколу аудіо контролю, показань потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_15 судом встановлено, що між ними відбулись зустрічі в ході яких ОСОБА_6 був проінформований, що він може здійснювати господарську діяльність у вказаному приміщенні, використовуючи документи ОСОБА_9 .
		Учасники цієї події не приховували від ОСОБА_6 , що вони не зможуть оформити документ суборенди, ОСОБА_6 пропонувалось бути оформленим або як найманий працівник, або просто здійснювати діяльність, сплачуючи замість ОСОБА_9 орендну плату.
		Тобто і вказані докази свідчать, що ніхто, тим паче ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в оману не вводив. Навпаки, ОСОБА_6 пояснили ризики та неможливість переоформлення документів, тобто сказали правду.
		При цьому, ОСОБА_4 жодної участі у вказаних перемовинах не приймав, про умови не розмовляв, не домовлявся, присутній під час розмов не був. Все спілкування щодо зайняття ОСОБА_6 господарською діяльність у вказаному орендованому приміщенні відбувалось між ним та свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , що підтверджено даними аудіо та відеоконтролю, показаннями свідків та потерпілого ОСОБА_6 .
		ОСОБА_6 на вказане погодився, забрав в ОСОБА_15 документи і ключі, які потім в два прийоми видав працівникам поліції.
		Так, з постанови від 06.05.2020 року слідує, що документи, а саме договір оренди з ОСОБА_9 , виписку, паспорт ОСОБА_9 , витяг та відкопіювання приміщення, слідчому видав ОСОБА_6 в ході допиту 10.02.2020 року, а ключ від приміщення ОСОБА_6 видав слідчому в ході допиту 06.05.2020 року. 
		Отримання вказаних речей від ОСОБА_15 ОСОБА_6 підтвердив у своїх показаннях в судовому засіданні.
		Як вже зазначалось для правильної кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України необхідним є встановлення обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу шахрайства, що має виражатися у формі обману саме до потерпілої особи, із зазначенням того, які конкретно дії винного містять відповідні ознаки.
		Обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для рішення про передачу майна або права на майно, за наявності обов`язку їх повідомити (пасивний обман).
		ОСОБА_6 ніхто, тим паче ОСОБА_4 жодної неправдивої інформації щодо характеристики приміщення, правового статусу вказаного приміщення (обман у предметі), особистості ОСОБА_4 , його повноважень (точніше їх відсутності) або інших осіб в даному випадку справжнього орендаря (обман у особі), певних подій (способу здійснення діяльності), юридичних фактів ( того, що приміщення вже перебуває в оренді), дій окремих осіб, не повідомляв, від ОСОБА_6 ніхто нічого не приховував. ОСОБА_4 із це підтверджено показаннями самого ОСОБА_6 та записами їх розмов, говорив, що впливу на ці питання він не має, повноважень надавати в оренду майно не має, на комісію не впливає, на орендодавців також.
		Вказане свідчить, що у діях ОСОБА_4 відсутній обман. Його дії не утворили об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.
		Згідно ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання. Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 КК України за формою вини є умисним. Доказами у справі має бути доведено, що обвинувачений мав умисел на заволодіння майном шляхом обману, застосував вказаний обман свідомо, переслідуючи корисливу мету.
		Як вже зазначалось доказів вчинення ОСОБА_4 об`єктивних дій, що могли утворити склад вказаного кримінального правопорушення суду не надано, що зумовлює прямий висновок суду про недоведеність і наявності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення. За загальним правилом суб`єктивна сторона кримінального правопорушення встановлюється з оцінки вчинених об`єктивних дій. ОСОБА_4 дій, що утворюють диспозицію ст. 190 КК України не вчинив, що є доказом відсутності його умислу на вказане.
		Поряд з цим, суд окремо зазначає і на факт того, що ОСОБА_6 діяв не під впливом обману, він не був введений в оману, не став жертвою впливу на нього.
		При цьому в цій частині вироку слово «обман» буде застосовуватись судом не як встановлена обставина справи, оскільки вище суд встановив, що обману не було, а як визначення, що міститься у кримінальному праві. 
		Суд вважає за необхідне зазначити на один досить суттєвий аспект, що за визначенням шахрайства в теорії кримінального права завжди стоїть поєднання двох факторів обману та стану свідомості потерпілого внаслідок вказаного. Постулатом є те, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого бажання добровільно передати винуватому майно.
		У правому висновку у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 17 жовтня 2022 року (справа № 686/13801/16-к, провадження № 51-4160кмо20) вказано, що функціонально обман при вчиненні шахрайства не завжди спрямований на виникнення у  потерпілого уявлення про вигідність чи обов`язковість передачі майна (наприклад, це  стосується випадків передачі майна в тимчасове безоплатне користування, заволодіння чужим майном під виглядом збирання благодійної допомоги (військовим, пораненим, біженцям, хворим і т.п.), добровільних внесків, пожертвувань тощо).
		Повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на  нього винному, а отже і наступне фактичне протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.
		Заволодінням установлюється панування над річчю, що і є результатом застосованого обману потерпілого, якого в такий спосіб зовні добровільно спонукають передати винуватому майно чи право на майно, фактичним наслідком чого є заподіяння матеріальної шкоди.
		Проте ОСОБА_6 в даному випадку діяв не через вплив на нього «обману», а під контролем правоохоронних органів.
		Він не збирався нічого робити під впливом та внаслідок «обману» ОСОБА_4 , а бажав викрити ОСОБА_4 , співпрацюючи з правоохоронними органами.
		Суд зазначає, що ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів 27.12.2019 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення та просив прийняти міри до заступника начальника управління з питань комунальної власності виконавчого апарату Вінницької обласної ради - ОСОБА_4 , який вимагає у нього неправомірну вигоду за сприяння в укладенні договору оренди приміщення, розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі «Книжка» за адресою: АДРЕСА_3 .
		При цьому з доказів у справі слідує, що ОСОБА_6 у вказаний момент з будь-якими заявами щодо укладення договору оренди не звертався, а подав їх 23.01.2020 року, вже діючи під контролем правоохоронних органів.
		Тобто на момент першої зустрічі з ОСОБА_4 - 16.01.2020 року, ОСОБА_6 вже переслідував мету викрити ОСОБА_4 , а не був особою на яку здійснюється вплив та яка не здогадується про дійсні наміри щодо нього.
		Взагалі, дії ОСОБА_6 можна оцінити в певному розумінні як провокацію, в даному випадку він займав активну позицію, він вводив ОСОБА_4 в оману, приховуючи факт того, що підприємницькою діяльністю він займатись взагалі не збирається. Він був не жертвою дій ОСОБА_4 , а навпаки - використовував ОСОБА_4 і знайомство із ним лише з метою створити в нього уяву про зацікавленість в оренді приміщення.
		Суд знає, що ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви від 05 лютого 2008 року, «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року та інші). Із правових позицій цього суду вбачається, що має місце провокація вчинення злочину, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину (наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування);  злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.
		Разом з тим, оцінці на предмет наявності провокації правоохоронного органу підлягають дії особи, що утворили склад кримінального правопорушення. 
		На переконання суду, докази чого зазначені вище, в діях ОСОБА_4 відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, тобто він злочину не вчинив, а тому і провокації злочину в даному випадку як юридичного поняття не може існувати.
		Проте, суд зважає на дії потерпілого, а саме кількість зустрічей з ОСОБА_4 , їх ініціювання виключно потерпілим ОСОБА_6 , його наполегливість у численних контактах саме з ОСОБА_4 , спеціальне поступове підлаштовування цілей таких контактів в контексті змісту службових повноважень ОСОБА_4 , що надає достатні підстави вважати, що без указаних вище активних систематичних цілеспрямованих дій ОСОБА_6 самої події не відбулось би, що свідчить про те, що ОСОБА_6 аж ніяк не став введеним в оману, нічого не зрозумівшим про дійсні наміри ОСОБА_4 підприємцем, який добровільно, не усвідомлюючи, що по відношенню до нього вчиняється кримінальне правопорушення, передає майно особі, що ввела його у зазначений стан неусвідомлення, умисно повідомляючи неправді відомості, тобто обманюючи.
		При цьому суд зазначає, що факт того, що у ОСОБА_4 вилучили імітаційні грошові кошти, не утворює складу кримінального правопорушення, оскільки для кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України має бути доведено, що заволодіння чужим майном відбулось шляхом обману.
		В даному випадку, імітаційні кошти ОСОБА_4 ОСОБА_6 надав з метою його викрити, а не діючи під впливом обману внаслідок дій ОСОБА_4 .
		Взагалі суд вважає необхідним зазначити на один аспект вказаного кримінального провадження, який не врахований стороною обвинувачення, проте має, на переконання суду, бути роз`ясненим у вказаному вироку.
		З доказів у справі однозначно вбачається, що правоохоронні органи намагались викрити ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Про вказане свідчать витяг з ЄРДР, рапорт, заява, судові рішення про надання дозволів на проведення негласних слідчих розшукових дій тощо.
		Разом з тим, отримавши сукупність доказів у справі, сторона обвинувачення не висунула підозру ОСОБА_4 за вказаною статтею, а звернулась в суд з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.
		Пункт 9 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», вказує на що давання й одержання хабара тісно пов`язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар (наприклад, у зв`язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство тощо. 
		Суд зазначає, що не всі дії, які правоохоронні органи на стадії розслідування вважали такими, що підпадають під ознаки отримання незаконної винагороди у випадку не доведення їх доказами підлягають кваліфікації за ст. 190 КК України, або у вчинені замаху на вказане кримінальне правопорушення.
		Так можливо кваліфікувати дії особи лише за відповідних підстав, якщо вони містять склад вказаного кримінального правопорушення. При цьому, для доведення шахрайства слід мати докази того, що для заволодіння майном було використано спосіб обману, а особа, що передавала ці кошти була введена в оману.
		Жоден доказ у справі вказаного не те, що не підтверджує, а повністю спростовує як застосування ОСОБА_4 обману для заволодіння майном, так і передачу вказаних коштів ОСОБА_6 . ОСОБА_4 під впливом зазначеного обману.
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Стаття 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Обов`язок доказування покладений на сторону обвинувачення, що визначено ст. 92 КПК України.
		У вказаному провадженні сторона обвинувачення не довела, що  в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Так, доказами у справі не підтверджено наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, що зумовлює ухвалення судом ухвалення рішення про виправдання обвинуваченого.
		При вирішенні питання цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.
		Частиною 3 статті 129 КПК України передбачено, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		Про залишення позову без розгляду просив і потерпілий ОСОБА_6 .
		Враховуючи зазначене, суд залишає цивільний позов потерпілого без розгляду.
		Крім того у відповідності до ст. 124 КПК України судові витрати у справі, які згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні до висновку експерта становлять 1884,12 гривень компенсувати за рахунок держави та вирішити питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до ст. 100 КК України.
		Керуючись ст. 190 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України і виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 1884,12 гривень компенсувати за рахунок держави.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.
		Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2020 року скасувати.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме імітаційні грошові кошти у сумі 300 доларів США, номіналом по 100 кожна з наступними серіями та номерами: LA 08597293 B; LB 75144858 H, LB 84242954 К; чотири паперових упаковки з-під сигарет червоного кольору з надписом «Cherry LS», зразок фарбуючої речовини препарату «Промінь-1», яка міститься в паперовому конверті білого кольору за № 1; зразок спиртової серветки, яка міститься у паперовому конверті за № 2; змиви з правої руки ОСОБА_4 , які містяться у паперовому конверті за № 3; змиви з лівої руки ОСОБА_4 , які містяться у паперовому конверті за № 4, які відповідно до квитанції №82 зберігаються у камері зберігання речових доказів у слідчому управлінні ГУНП у Вінницькій області - знищити.
		Речовий доказ, а саме грошові кошти у сумі 504 гривні, номіналом по 500 гривень - одна купюра, 1 гривня - чотири купюри, які відповідно до квитанцій № 43 та 62 зараховані на спеціально визначений депозитний рахунок Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - повернути ОСОБА_4 .
		Речові докази, а саме мобільний телефон марки iPhone моделі XS в гумовому чохлі чорного кольору, всередині якого знаходиться сім карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» за номером НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_4 .
		Речові докази, а саме ключ до врізного замка - повернути власнику.
		Речові докази, а саме копії документів: договору № 7-189 на оренду приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад області від 10.10.2019 на 5 арк., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ФОП ОСОБА_17 на 2 арк., копії паспорту громадянина України та коду ОСОБА_17 на 1 арк., витяг з реєстру платників єдиного податку на ОСОБА_9 на 1 арк., викопіювання приміщення «Книжка» на 1 арк. - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...