Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 298/66/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-3222ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 298/66/21
		провадження № 61-3222св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., 
		Ситнік О. М., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Ільницького Сергія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 3 березня 
		2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д., 
		Фазикош Г. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв адвокат 
		Колотуха О. М., звернулася з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у майні, виплату грошової компенсації та визнання права власності на майно.
		В обґрунтування позову вказувала, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Чурей А. В. за № 531, та договору купівлі-продажу житлового будинку від 16 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу
		 Чурей А. В. за № 530, вона набула у власність домоволодіння, розташоване 
		на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за вказаною адресою.
		Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області 
		від 11 березня 2020 року проведено поділ вказаного домоволодіння та земельної ділянки між сторонами та визначено їх частки по 1/2 за кожним. Вартість домоволодіння складає 1 200 000 грн, з яких 980 000 грн - ринкова вартість будинку і 220 000 грн - вартість земельної ділянки.
		Такий поділ майна створює перешкоди позивачу у розпорядженні об`єктом нерухомого майна та позбавляє можливості повноцінно його експлуатувати.
		Посилаючись на те, що відповідач проживає за іншою адресою, має в особистій приватній власності житло, його частка у спільному домоволодінні є незначною, а спільне володіння і користування спільною власністю є неможливим, позивач просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку вказаного житлового будинку та земельної ділянки, визнавши за нею право власності на відповідні частки; виплатити ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості його часток грошові кошти у розмірі 600 000 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області 
		від 31 серпня 2021 року, ухваленим у складі судді Зизич В. В., у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частки відповідача у спільному майні є значними і припинення права на ці частки завдасть істотної шкоди його інтересам.
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 3 березня 2022 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Колотуха О. М. Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку літ. А загальною площею 224,0 кв.м, житловою 
		площею 94,8 кв.м, розташованого на АДРЕСА_1 .
		Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:01:010:0005 площею 0,0700 га, розташовану за вказаною адресою.
		Постановлено виплатити ОСОБА_2 600 000 грн з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, внесених на цей рахунок ОСОБА_1 .
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаних житлового будинку та земельної ділянки.
		Приймаючи постанову, суд апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції фактично позбавив позивача права володіти і користуватися будинком. Суд врахував, що у позивача, крім 1/2 частки спірного домоволодіння, іншого житла немає; натомість відповідачу на праві власності належить інше майно - 1/2 частка будинку та 1/4 частка квартири в АДРЕСА_1 . 
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про існування правових підстав для припинення права власності відповідача у вказаному майні на підставі статті 365 ЦК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У квітні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ільницький С. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову 
		Закарпатського апеляційного суду від 3 березня 2022 року і залишити в силі рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області 
		від 31 серпня 2021 року.
		Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статті 365 ЦК України, а саме без урахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року 
		у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) та Верховним Судом України у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11.
		На думку заявника, посилаючись на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 
		(провадження № 12-180гс18) та Верховним Судом України у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, суд апеляційної інстанції не врахував, що 
		у справі № 908/1754/17 предметом позову є припинення права на частку у спільному майні, розмір якої складав 1/214 (розмір частки позивача як іншого співвласника майна складав 213/214); у справі № 6-81цс11 - частки відповідачів складали 1/5 та 1/20 часток житлового будинку.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої 
		Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2024 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою 
		Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23). Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 
		2024 року провадження у справі поновлено.
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
		Судами встановлено, що згідно з договорами купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, посвідченими приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Закарпатської області Чурей А. В. 
		за реєстровими №№ 530 та 531, ОСОБА_4 набула у власність земельну ділянку та домоволодіння на АДРЕСА_1 .
		Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0700 га з кадастровим номером 2120855100:01:010:0005 та складається з житлового будинку літ А (має загальну площу 224 кв.м та житлову 94,8 кв.м); №1 - огорожа.
		Сторони перебували у шлюбі з 22 вересня 2001 року до 10 вересня 2015 року.
		Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області 
		від 11 березня 2020 року у справі 298/700/15-ц, яке набрало законної сили 
		23 листопада 2020 року, визначено, що частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності, зокрема, на житловий будинок площею 224 кв.м, розташованому на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровий номером 2120855100:01:010:0005 за цією ж адресою, складає 1/2 частку.
		Суди встановили, що співвласниками вказаного житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , частки яких складають по 1/2 частці.
		З інвентаризаційної справи № 1371 від 17 серпня 2006 року встановлено, що будинок АДРЕСА_1  складається з підвалу, першого поверху та мансарди і має загальну 
		площу 224 кв.м, житлову площу 94.8 кв.м. У вказаному будинку чотири житлові кімнати, кухня, два коридори, ванна, душова, туалет, хол, вітальня та лоджія.
		Вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області 
		від 19 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, - 
		умисного нанесення ОСОБА_4 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Суди встановили, що ОСОБА_2 , крім спірного нерухомого майна, належить на праві власності 1/2 частка будинку на АДРЕСА_2 та 1/4 частка 
		квартири АДРЕСА_3 . 
		За змістом висновків про вартість об`єктів оцінки, складених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 2 листопада 2020 року, ринкова вартість 
		будинку АДРЕСА_1 становить 980 000 грн, а земельної ділянки за вказаною адресою - 220 000 грн.
		В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 визнав, що спільне проживання у вказаному будинку неможливе.
		Суди встановили, що у ОСОБА_1 відсутнє інше житло, крім 1/2 частки 
		будинку   АДРЕСА_1 .
		Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
		У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
		В постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11 Верховний Суд України вказував, що аналіз статті 365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року 
		у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зазначила, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
		У справі, яка переглядається, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд встановили обставини щодо неможливості спільного володіння і користування сторонами належними їм частками спірного житлового будинку та земельної ділянки (пункт 3 першої статті 365 ЦК України). Проте вказані обставини можуть бути підставою для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
		У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року 
		у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 1 червня 2023 року 
		у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11 грудня 2023 року 
		у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10 січня 2024 року 
		у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
		Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи 
		(частина перша статті 76 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний 
		(пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року 
		у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надав оцінку поданим відповідачем доказам на підтвердження того, що припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, та зазначив, що:
		- ОСОБА_2 має сім`ю та проживає з жовтня 2020 року у спірному будинку разом з дружиною та двома малолітніми дітьми. При цьому ОСОБА_1 
		з 2017 року проживає за кордоном;
		- факт перебування у власності ОСОБА_2 1/2 частки будинку 
		на АДРЕСА_2 та 1/4 частки квартири 
		АДРЕСА_3 не свідчить про те, що припинення права власності на спірне майно не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї, оскільки ОСОБА_2 не є одноосібним власником вказаних житлових об`єктів, що не гарантує забезпечення відповідача та членів його сім`ї житлом.
		Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неможливість спільного володіння і користування майном, за умови, що припинення права власності відповідача на частки у спільному майні завдає істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї, не може бути підставою для припинення права на частки відповідно до статті 365 ЦК України.
		Приймаючи постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт перебування у власності відповідача іншого житла (1/2 частки будинку та 1/4 частки квартири) підтверджує, що припинення права на частки не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки цей суд не навів мотивів на спростування висновків місцевого суду щодо завдання припиненням права власності на спірне майно істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї, які, серед іншого, з жовтня 2020 року користуються 1/2 часткою житлового будинку загальною площею 224 кв.м (житловою площею 94,8 кв.м), а після припинення права на спірне майно мають (змушені будуть) проживати в 1/2 частці житлового будинку загальною площею 98,7 кв.м (житловою площею 62,9 кв.м) або 1/4 частці квартири загальною площею 75,52 кв.м (житловою площею 51,57 кв.м), що явно звужує житлові права останніх.
		Суд апеляційної інстанції на підставі оцінки тих же доказів дійшов протилежних висновків, не вказавши на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, допущених при оцінці доказів, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення.
		Крім того, апеляційний суд помилково зазначив про те, що внесення позивачем 600 000 грн на депозитний рахунок суду свідчить про можливість компенсувати ОСОБА_2 вартість його частки у спільному майні, тому припинення права власності відповідача не завдасть істотної шкоди його інтересам.
		Проте внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду за змістом частини другої статті 365 ЦК України є необхідною умовою ухвалення рішення про припинення права особи на частку у спільному майні у випадку встановлення підстав для такого припинення і не є елементом оцінки істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї.
		Колегія суддів також враховує, що частка ОСОБА_2 у спірному майні є рівною частці ОСОБА_1 у ньому, тому обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що припинення права власності на частку ОСОБА_2 у спільному майні завдасть істотної шкоди не тільки відповідачу, а й членам його сім`ї, які проживають у спірному будинку з його згоди.
		Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, 
		викладеними у постанові від 2 червня 2021 року у справі № 569/10336/18 (провадження № 61-4829св20).
		Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 
		1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
		Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки межам допустимого (розумного) втручання у право власності ОСОБА_2 за встановлених судами обставин та того, чи дотримано справедливого балансу інтересів обох сторін відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		За встановлених обставин підстави для примусового припинення права відповідача як співвласника на частку у спільній власності у розумінні 
		статті 365 ЦК України відсутні.
		Висновок місцевого суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) та постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, на які апеляційний суд хоч і послався, проте, приймаючи постанову, не врахував.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке суд апеляційної інстанції помилково скасував.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, а судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права і правильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови Закарпатського апеляційного суду від 3 березня 2022 року із залишенням в силі рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2021 року.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За загальним правилом при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.
		За подання касаційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір 
		у розмірі 17 448 грн.
		Враховуючи висновок суду касаційної інстанції про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають стягненню з ОСОБА_1 в розмірі 17 448 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Ільницького Сергія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 3 березня 
		2022 року скасувати і залишити в силі рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2021 року.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 448 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...