Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-412/07 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Номер судового провадження: 61-13095ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-412/07
		провадження № 61-13095св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якої є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; 
		відповідач -Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області; 
		особа, яка подала апеляційну скаргу, -  ОСОБА_4 ;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Григорусь Н. Й.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок.
		Позов мотивовано тим, що вона з ОСОБА_6 , з яким перебувала 
		у зареєстрованому шлюбу, разом побудували житловий будинок 
		АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік - ОСОБА_6 помер і вона є такою, що фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала у спірному будинку та прийняла спадщину.
		У подальшому вона звернулась до нотаріальної контори, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки житловий будинок не був належним чином зареєстрований у бюро технічної інвентаризації за її покійним чоловіком, що підтверджується довідкою від 27 грудня 2006 року.
		Посилаючись на викладене,   ОСОБА_5 просила суд визнати за її покійним чоловіком ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 
		Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року у складі судді Єзерської І. В. позов  ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано право власності на житловий будинок 
		АДРЕСА_1 за 
		ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Суд першої інстанції, врахувавши, що відповідач не заперечує проти задоволення позову, а також встановивши, що самочинний будинок  
		АДРЕСА_1 , як і земельна ділянка, на якій він розташований, належали померлому чоловіку позивачки, 
		тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову 
		 ОСОБА_1 .
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій. 
		ОСОБА_4 , який не брав участі у справі, у квітні 2023 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 
		й просив поновити строк на апеляційне оскарження.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року та ухвалою цього суду 
		від 28 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залучено 
		до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року скасовано. 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступниками якої є: 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відмовлено.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баньківського В. В. задоволено. 
		Ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження, від 28 квітня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Житомирського апеляційного суду 
		від 24 жовтня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі (провадження 
		№ 61-16189св23).
		Верховний Суд зазначив, що усупереч вимогам процесуального закону, апеляційний суд передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без наведення належних мотивів та обґрунтувань, а отже, безпідставно відкрив апеляційне провадження у цій справі після спливу значного періоду часу, чим порушив принцип правової визначеності. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції мав дослідити зібрані у справі докази, надати їм належну правову оцінку та за результатами наданої оцінки вирішити питання про наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. Водночас суд має враховувати, що доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнавши причини пропуску такого строку неповажними.
		У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року відмовлено.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копію рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року ОСОБА_4 отримав 08 липня 2021 року. Із апеляційною скаргою на вказане судове рішення заявник звернувся лише 19 квітня 2023 року, проте 
		не вказав причин та не надав доказів на підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися із апеляційною скаргою у визначений процесуальним законом строк.
		Суд також зазначив, що ОСОБА_4 не був залучений до участі у розгляді цієї справи, за наслідками розгляду якої ухвалено рішення суду, яке на його думку, порушує його майнові права, що у розумінні процесуального закону є підставою для відкриття апеляційного провадження. Проте, за встановлених обставин у цій справі, які підтверджуються доказами у справі № 278/1716/21 за позовом ОСОБА_2 до Глибочицької об`єднаної територіальної громади в особі Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок, заявник, отримавши копію оскаржуваного рішення суду ще 08 липня 2021 року, не подав апеляційну скаргу 
		у визначений цивільним процесуальним законодавством строк.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: 
		Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2024 року заяви про самовідвід суддів Верховного Суду: Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. задоволено. Відведено суддів Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакару Н. Ю. від участі у розгляді касаційної скарги  ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у справі № 2-412/07. Справу передано на повторний автоматизований розподіл.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., 
		Шипович В. В.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року заяви про самовідвід суддів Верховного Суду: Синельникова Є. В., Шиповича В. В. задоволено. Відведено суддів Синельникова Є. В., Шиповича В. В. від участі у розгляді касаційної скарги 
		 ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 
		2024 року у справі № 2-412/07. Справу передано на повторний автоматизований розподіл. 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., 
		Лідовець Р. А.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. 
		У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції 
		неправильно застосував статтю 358 ЦПК України, так як не врахував, що він 
		не був залучений до участі у розгляді цієї справи, проте суд першої інстанції вирішив питання про його права. З тексту рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року у справі № 278/1716/21 за позовом ОСОБА_2 до Глибочицької об`єднаної територіальної громади в особі Глибочицької сільської ради, до   ОСОБА_8 ,   ОСОБА_7 про визнання недійсними та скасування рішення виконкому, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок, яке було ухвалено судом без його участі, дізнався про рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року у справі № 2-412/07. 
		10 квітня 2023 року його представник ознайомився з матеріалами справи 
		№ 2-412/07 і отримав копію оскаржуваного судового рішення, що підтверджується відповідною заявою, зареєстрованою у канцелярії районного суду. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Також зазначав, що за життя ОСОБА_9 не зверталась до відповідних органів державної влади про оформлення права власності на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року.  Вважав, що вказане судове рішення не потягло за собою жодних правових наслідків, так як за життя ОСОБА_9 не отримувала відповідних правовстановлюючих документів. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
		При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
		Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).
		Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
		У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
		Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
		Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У пункті 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 
		2019 року у справі № 908/1141/15-г.
		При цьому слід зазначити, що норми ГПК України у цій частині повністю уніфіковані з нормами ЦПК України.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), застосування правил, передбачених пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, щодо строків оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до 15 грудня 2017 року.
		За правилами частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (частина перша статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
		Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження 
		№ 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя 
		статті 3 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі 
		№ 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) погодилася з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, про те, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.
		У статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які 
		не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.
		Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою 
		статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
		Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
		При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
		Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, 
		а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
		Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
		Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
		Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
		Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, 
		у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
		Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 
		2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та 
		від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження 
		№ 61-10856св20).
		Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення від 19 лютого 2007 року, ОСОБА_4 зазначав, що він не був залучений до участі у розгляді цієї справи, проте вказаним рішенням суду порушуються його права. Про існування справи № 2-412/07 він дізнався із рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року у справі № 278/1716/21 за позовом ОСОБА_2 до Глибочицької об`єднаної територіальної громади в особі Глибочицької сільської ради, 
		ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок.
		Судом апеляційної інстанції було досліджено матеріали вищевказаної справи 
		№ 278/1716/21, з якої вбачається, що 14 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом. У переліку додатків до позовної заяви пунктом 9 зазначено рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року у справі № 2-412/07 (оскаржуване рішення), копію якого долучено до матеріалів справи та копії для сторін у справі (том 1, а. с. 22).
		Судом першої інстанції направлялась поштове відправлення за № 10649 на адресу ОСОБА_4 , в якому містилися судова повістка, копія ухвали суду 
		від 01 липня 2021 року про відкриття провадження у справі № 278/1716/21, копія позовної заяви з додатками на 20 аркушах для відома та належної підготовки, яке він отримав 08 липня 2021 року, відповідно до рекомендованого відправлення 
		(том 1, а. с. 36, 44).
		ОСОБА_4 разом із представниками ОСОБА_10 або ОСОБА_11 брали участь у судових засідання у справі № 278/1716/21, зокрема, 20 вересня 
		2021 року, 15 лютого 2022 року, 22 вересня 2022 року (том 1, а. с. 58-61, 199-201, 229-231). Подавали відзив, в якому, обґрунтовуючи свої заперечення на доводи позовної заяви ОСОБА_2 , містилось посилання на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року у цій справі 
		(том 1, а. с. 225-228).
		При повторному розгляді питання про поновлення строку на апеляційне скарження, яка подана 19 квітня 2023 року, суд апеляційної інстанції, встановивши, що  ОСОБА_4 , який не брав участі у розгляді цієї справи,
		08липня 2021 року ознайомився із текстом рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19лютого 2007 року у справі № 278/1716/21 за позовом ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку, що зазначені заявником підстави для поновлення строку неповажними тавідмовив у відкритті апеляційного провадження. При цьому, заявником не наведено обставин та не надано відповідних доказів, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого заявником безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а тому наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
		Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання ОСОБА_4 , як особи, яка не брала участі у цій справі, що 
		він усвідомив, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області 
		від 19 лютого 2007 року у справі № 2-412/07 порушує його права тільки лише після ухвалення рішення Житомирського районного суду Житомирської області 
		від 15 березня 2023 року у справі № 278/1716/21, повний текст якого складено 
		24 березня 2023 року, не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження у розумінні положень цивільного процесуального законодавства.
		Сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу (більше шістнадцяти років з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення), за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.
		Доводи касаційної скарги  ОСОБА_4 є безпідставні та спростовуються вищенаведеним, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
		При новому судовому розгляді апеляційний суд виконав вказівки Верховного Суду, обставини справи встановлені правильно й повно, а тому підстав задоволення касаційної скарги Верховний Суд не убачає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Г. В. Коломієць
		 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...