Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/26371/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-9692ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/26371/19
		провадження № 61-9692св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року у складі судді Кушнір С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації,про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом примусового виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що 04 лютого 2019 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського МНО Сень-Силкою І. В. У вказаній квартирі також зареєстрована ОСОБА_3 .
		3.            За результатами проведених електронних торгів 21 лютого 2019 року позивач набув право власності на зазначену квартиру на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Київського МНО Заган М. А.
		4.            Набувши у власність майно, яке раніше належало ОСОБА_2 , позивач звернувся до нього з вимогою про добровільне звільнення квартири протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, однак відповідач відмовився звільнити квартиру до ухвалення відповідного рішення суду.
		5.            Вважає, що відповідач порушив вимогу частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку», а саме після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно не звільнив житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
		6.            Будь-яка домовленість або договір про проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні між сторонами відсутня. У зв`язку з тим, що відповідачі залишилися зареєстрованими в квартирі, а факт їх реєстрації обмежує право власності позивача, він вимушений звернутися до суду.
		7.            Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні права власності житлом за адресою: АДРЕСА_2 шляхом примусового виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення; визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		8.            Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, позов задоволено частково.
		9.            Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
		10.         Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за кошти, отримані за кредитним договором, яка в подальшому була реалізована на прилюдних торгах. Суди вказали, що відповідачі не мали обґрунтованих підстав вважати, що після звернення стягнення на квартиру вони матимуть змогу використовувати її як власне житло.
		11.         Водночас позивач, який придбав квартиру з прилюдних торгів, сплативши її повну вартість, з урахуванням вимог закону, обґрунтовано очікував, що зможе безперешкодно реалізувати своє право власності як щодо користування жилим приміщенням, так і щодо розпорядження цим нерухомим майном. 
		12.         Також судами враховано, що у власності відповідача ОСОБА_2 перебуває житловий будинок, площею 69,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		13.         У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
		14.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		15.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		16.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
		17.         Підставою касаційного оскарження заявникзазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 643/11929/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		18.         Як на підставу касаційного оскарження заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		19.         Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відповідач набував спірну квартири частково за особисті кошти, тому він не підлягає виселенню з житла без надання окремого благоустроєного житла у тому самому населеному пункті відповідно до вимог ЖК України.
		20.         Також посилається на те, що введено мораторій на дію статті 40 Закону України «Про іпотеку» в частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на предметі іпотеки.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		21.         У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від ОСОБА_1 , у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		22.         27 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Сень-Силкою І. В., за умовами якого відповідач набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін квартира продана за 368 650 грн. Покупець сплатив продавцю суму договору до підписання і нотаріального посвідчення цього договору (п. 1.1., 2.1., 2.3.).
		23.         27 вересня 2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 556-022/07Р, за умовами якого банк надав позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 65 700 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п .6.1.14 даного договору.
		24.         27 вересня 2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 556-022/07Р, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Сень-Силкою І. В. За умовами договору іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором № 556-022/07Р від 27 вересня 2007 року та можливих змін до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
		25.         Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 6 листопада 2014 року у справі № 760/25928/13-ц позов ПАТ КБ «Правекс-банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з вказаних осіб на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» заборгованість в сумі 95 668 доларів США (що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 14 серпня 2013 року 764 679,04 грн), з яких: 55 344 доларів США (що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 14 серпня 2013 року 442 364,60 грн.) - непогашений кредит; 7 845 доларів США (що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 14 серпня 2013 року 213 066,12 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 26 656 доларів США - відсотки за користування кредитом; 5 823 доларів США (що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 14 серпня 2013 року 46 543,24 грн) - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.
		26.         Відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 47 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акта про проведені електронні торги по реалізації арештованого майна, затвердженого Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва 18  лютого 2019 року, приватний нотаріус Київського МНО Заган М. А. 21 січня 2019 року видала ОСОБА_1 свідоцтво /про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів/ на квартиру АДРЕСА_1 .
		27.         Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року у справі № 760/5966/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «СЕТАМ» приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заган М. А., ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва та запису про право власності.
		28.         Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 11 квітня 2018 року у квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 - з 17 травня 2011 року; ОСОБА_3 - з 16 вересня 2016 року.
		29.         За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 296502007 від 26 січня 2022 року ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 грудня 2006 року приватним нотаріусом Вишгородського РНО Київської області Грицаєнко Ю. І.
		Позиція Верховного Суду
		30.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		31.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		32.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		33.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		34.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		35.         Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
		36.         Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
		37.         Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		38.         Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		39.         Відповідно до статті 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
		40.         Судами встановлено, що позивач є новим власником спірної квартири, яку набув на електронним торгах під час реалізації майна в порядку звернення стягнення.
		41.         У своїй практиці у подібних справах Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що вирішуючи питання виселення колишнього власника житла, яке було предметом іпотеки (у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки), з іпотечної квартири, суди мали з`ясувати, чи є (була) ця квартира предметом іпотеки та чи була вона придбана за рахунок кредитних або особистих коштів іпотекодавця, чи буде забезпечений відповідач іншим житлом у разі його виселення з квартири, яка є предметом іпотеки та придбана не за рахунок кредитних коштів.
		42.         Належним правилом, яке встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є норми статті 109 ЖК України.
		43.         Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.
		44.         Отже, частиною другою статті 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
		45.         Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.
		46.         Водночас стаття 109 ЖК Української РСР не може беззаперечно використовуватися боржниками проти правомірних вимог кредиторів про виселення у всіх випадках, коли предметом іпотеки виступають житлові приміщення, призначені для постійного або тимчасового проживання, оскільки зазначена правова норма спрямована на регулювання суспільних відносин, коли виселення відбувається з єдиного житла боржника і не може бути застосована, коли боржник має декілька місць, придатних для проживання. У протилежному випадку така поведінка боржника призвела б до порушення меж здійснення цивільних, у тому числі житлових, прав, оскільки при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, що передбачено пунктом шостим частини першої статті 3, частинами другою, третьою статті 13 ЦК України.
		47.         Дія статті 109 ЖК Української РСР спрямована на захист житлових прав фізичних осіб, які мають лише єдине місце постійного проживання. Частина друга статті 109 ЖК Української РСР не може бути підставою для відмови у виселенні особи, яка має більше одного місця проживання, і не може бути підставою для звуження правомочностей власника.
		48.         Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц.
		49.         Гарантія надання іншого постійного житлового приміщення поширюється на осіб, для яких житло, з якого вони підлягають виселенню у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, є єдиним об`єктом житлової нерухомості, що перебуває у їхній власності або користуванні. За наявності в особи у власності іншого (інших) об`єкту житлової нерухомості, яким вона має право безперешкодно користуватись, така особа може підлягати виселенню з іпотечного житла без надання іншого житлового приміщення, оскільки така особа в результаті виселення не стає безхатченком, у неї відсутня потреба у забезпеченні житлом. Отже, відсутні підстави вважати, що на таку особу буде покладено надмірний тягар. Інше тлумачення положень частини другої статті 109 ЖК Української РСР допускало б покладення індивідуального надмірного тягаря на іпотекодержателя (нового власника), могло б поставити його у набагато гірше становище порівняно з особою, яка підлягає виселенню, і свідчило про порушення справедливо балансу між правами учасників спору (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 209/2032/14-ц).
		50.         При вирішенні питання застосування частини другої статті 109 ЖК Української РСР Верховний Суд наголошував на необхідності встановлення відповідності такого виселення вимогам пропорційності в розумінні положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, співмірності втручання у право на мирне володіння майном і дотримання справедливого балансу між правом власності позивача на майно та правом користування цим майном відповідачами (постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 442/328/19-ц, від 29 вересня 2021 року у справі №  344/12708/19, від 08 грудня 2021 року в справі №209/2032/14-ц, від 15 лютого 2023 року у справі № 127/7630/20).
		51.         Принцип пропорційності є одним із основних принципів, яким керується Європейський суд з прав людини при вирішенні спорів та який передбачає дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		52.         Таким чином, враховуючи те, що у власності відповідача є інше нерухоме майно, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що ОСОБА_2 підлягає виселенню із спірної квартири.
		53.         Наведене спростовує доводи заявника про те, що спірна квартира була придбана частково за його особисті кошти, хоча й суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач на підтвердження вказаних тверджень не надав доказів.
		54.         З підстав наявності у відповідача іншого житлового будинку колегія суддів відхиляє посилання заявника на неможливість його виселення відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким, серед іншого, введено мораторій на дію статті 40 Закону України «Про іпотеку» (в частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти). Доказів того, що інше житло, належне на праві власності відповідачу, є непридатним, відповідач під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надав. 
		55.         Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		56.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		57.             Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника  ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		2.            Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...