Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/7636/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-6856ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                               
		 
		27 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/7636/23
		 
		провадження № 61-6856св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Комунальне підприємство «Київпастранс», Відокремлений підрозділ комунального підприємства «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування автобусів»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Максимовим Миколою Ігоровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня             2024 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Євграфової Є. П., Шкоріної О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс»), Відокремленого підрозділу (далі - ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування автобусів» про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він з 11 листопада 2013 року прийнятий на роботу до КП «Київпастранс» на посаду головного механіка в автобусний парк № 8. 31 грудня 2013 року наказом КП «Київпастранс» № 237 його переведено на посаду головного інженера, а 17 грудня 2021 року наказом ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування» № 41/вк його переведено на посаду слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду.
		24 березня 2022 року КП «Київпастранс» видало наказ № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до пункту 1.2.1 вищевказаного наказу, з 24 березня 2022 року тимчасово призупинено дію трудових договорів працівників, посади яких передбачені штатними розписами, затвердженими додатками до наказів                             від 26 листопада 2021 року № 228, від 10 грудня 2021 року № 238, від 20 грудня              2021 року № 237, від 23 грудня 2021 року № 245, від 19 січня 2022 року № 5, крім посад, передбачених штатними розписами, затвердженими пунктом 1 цього наказу та у разі потреби змінами і доповненнями до штатних розписів.
		24 березня 2022 року ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування автобусів», керуючись наказом КП «Київпастранс» від 24 березня 2022 року № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», видано наказ № 4/вх «Про призупинення дії трудового договору», пунктом 1.1 якого з 24 березня 2022 року призупинив дію трудових договорів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників на період дії воєнного стану згідно з переліком який додається до цього наказу, зокрема з 24 березня 2022 року призупинено дію його трудового договору.
		Позивач уважав указані накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з того, що право роботодавця на призупинення трудового договору настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її, до того ж нормами вказаного Закону передбачено одночасне настання як неможливості роботодавця надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником. Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. 
		При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права. Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору можуть свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Вказував, що за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу,                                      а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору. 
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ КП «Київпастранс» № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» стосовно ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати наказ ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування» № 4/хв «Про призупинення дії трудового договору» стосовно ОСОБА_1 ; стягнути з КП «Київпастранс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 березня 2022 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року у складі судді Анохіна А. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Київпастранс» від 24 березня                     2022 року № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» стосовно ОСОБА_1 .
		Визнано незаконним та скасовано наказ Відокремленого підрозділу                                    КП «Київпастранс»  від 24 березня 2022 року № 4/хв «Про призупинення дії трудового договору» стосовно ОСОБА_1 
		Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період часу з 24 березня 2022 року до 14 грудня 2023 року у розмірі 209 596,59 грн. 
		Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено неможливості надання роботи позивачу, так як КП «Київпастранс» та                                               ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування автобусів» здійснює свою господарську діяльність, працює, працівники виконують свої функції.
		У ході розгляду справи судом не встановлено, що на час видання оспорюваних наказів існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
		Суд вважав, що оскаржувані накази не містять вказівки на конкретну підставу, причини призупинення дії трудового договору, не наведено обґрунтування про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки за трудовим договором, тобто не було дотримано порядку призупинення дії трудового договору на підставі наведених вище законодавчих актів, що є підставою для скасування таких наказів.
		При цьому, суд вказав, що оскільки роботодавець із власної ініціативи, без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку із цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України). 
		Суд послався на відповідну практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу КП «Київпастранс» задоволено.
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Про деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Київ та Київська область були виключені із переліку територій, на якій ведуться (велися) бойові дії. Тобто до 06 грудня 2022 року місто Київ та Київська область відносились до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, і у роботодавця було законне право на призупинення дії трудового договору з працівником.
		Враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно встановлено, що спірними наказами було допущено порушення норм трудових прав ОСОБА_1 , то були відсутні також підстави для задоволення вимог про стягнення середньої заробітної плати на користь позивача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Максимов М. І., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував практику Верховного Суду з розгляду подібних справ про те, що умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. Проте, відповідачі, на момент прийняття оспорюваних наказів, свою діяльність не припиняли, продовжували працювати тоді, і по цей час. При цьому, позивач висловлював бажання виконувати свої трудові обов`язки.
		Крім того, апеляційним судом не було враховано, що відповідачі призупинили трудові договори вибірково, більшість працівників продовжили працювати.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2024 року КП «Київпастранс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження                № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі                             № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Максимовим М. І., додаткові пояснення у справі, подані у липні 2024 року, оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного законом процесуального строку.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Касаційну скаргу подано до Верховного Суду у травні 2024 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		05 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до КП «Київпастранс» на посаду головного механіка в автобусний парк № 8.
		 
		31 грудня 2013 року наказом КП «Київпастранс» № 237 його переведено на посаду головного інженера, а 17 грудня 2021 року наказом ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування» № 41/вк переведено на посаду слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду.
		 
		24 березня 2022 року КП «Київпастранс» було видано наказ № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Відповідно до пункту 1.2.1 вищевказаного наказу, з 24 березня 2022 року тимчасово призупинено дію трудових договорів працівників, посади яких передбачені штатними розписами, затвердженими додатками до наказів від 26 листопада                2021 року № 228, від 10 грудня 2021 року № 238, від 20 грудня 2021 року № 237,                   від 23 грудня 2021 року № 245, від 19 січня 2022 року № 5, крім посад передбачених штатними розписами, затвердженими пунктом 1 цього наказу та в разі потреби змінами і доповненнями до штатних розписів.
		 
		24 березня 2022 року ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування автобусів», керуючись наказом КП «Київпастранс» від 24 березня 2022 року № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», видано наказ № 4/вх «Про призупинення дії трудового договору», пунктом 1.1 якого з 24 березня 2022 року призупинив дію трудових договорів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників на період дії воєнного стану згідно з переліком, який додається до цього наказу, зокрема, з 24 березня 2022 року призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , який на час видання зазначених вище наказів працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду у ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування автобусів».
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                  статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 вересня                 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735св23), від 31 січня                     2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23), від 28 лютого                2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 504/1435/22 (провадження № 61-11160св23), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також, зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Максимова М. І. підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		 
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		 
		Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		 
		Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		 
		15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і  галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		 
		Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		 
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		 
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		 
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів  до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		 
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		 
		Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і  не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
		 
		Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		 
		Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у  зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. 
		 
		Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено абсолютної неможливості надання роботи позивачу, адже КП «Київпастранс» та ВП КП «Київпастранс» «Станція технічного обслуговування автобусів» здійснюють свою господарську діяльність, працюють, працівники виконують свої функції. У ході розгляду справи судом не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
		 
		Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд помилково виходив лише з того, що на час винесення оспорюваного наказу про зупинення трудових відносин та до 06 грудня 2022 рокуКиїв та Київська область були включені до переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії, оскільки для правильності вирішення цього спору ключовою обставиною є встановлення функціонування підприємства, його можливість забезпечити роботою працівника, а працівника - виконувати її.
		При цьому, відповідачі не довели обставин неможливості забезпечити позивача роботою. За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи,                 КП «Київпастранс» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками. Принцип такої вибірковості КП «Київпастранс» належно не обґрунтувало. 
		Саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками саме на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.
		 
		Вказані правові висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, на яку послався заявник у касаційній скарзі, зокрема, у постановах: від 15 вересня                 2023 року у справі № 161/7449/22 (провадження № 61-735св23), від 31 січня                     2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23), від 28 лютого                2024 року у справі № 465/3919/22 (провадження № 61-17848св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 504/1435/22 (провадження № 61-11160св23), а відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції повинен був враховувати такі висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У КЗпП України відсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України, яку суд першої інстанції вірно застосував.
		 
		Про можливість застосувати положення частин першої, другої статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у вже згаданих постановах у справах № 161/7449/22, № 161/8196/22, № 465/3919/22, № 464/2944/23, 444/2538/23.
		 
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову  ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 4 294,4 грн судового збору, то ця сума коштів підлягає стягненню з КП «Київпастранс» на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє його касаційну скаргу, скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яким його позов задоволено.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Максимовим Миколою Ігоровичем, задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 рокускасувати.
		 
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1  (реєстраційні номери облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...