Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/18907/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: 61-3012ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 листопада 2024 року                                                              
		м. Київ
		справа № 760/18907/22
		провадження № 61-3012св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , Київська міська рада, 
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Седлецька Тетяна Анатоліївна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Седлецька Тетяна Анатоліївна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст позовних вимог 
		В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 2010 року; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
		В обґрунтування вимог вказувала, що вона з 2010 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджувала, що вони проживали з ОСОБА_3 як чоловік та дружина, то в його квартирі в Солом`янському районі в м. Києві, то в її квартирі на Оболоні в м. Києві, вели спільне господарство, а також були пов`язані один з одним взаємними правами та обов`язками.
		З 2010 року позивач не надавала істотного значення офіційній реєстрації шлюбу, хоча ОСОБА_4 неодноразово робив пропозицію зареєструвати шлюб. Відмова ОСОБА_1 вмотивована власною нерішучістю та рядом етичних причин, оскільки померлий був хрещеним батьком її єдиної доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та завжди брав активну участь у її вихованні, оточуючи турботою та любов`ю.
		Стверджувала, що завжди брала активну участь у вирішенні всіх побутових проблем померлого чоловіка - ОСОБА_3 , його мами та бабусі, опікувалася їх станом здоров`я, наводила лад в оселях, готувала, навіть організовувала дрібний ремонт в квартирах на власний смак і власним коштом, супроводжувала під час візитів до медичних закладів, особисто спілкувалась з лікарями, слідкувала за лікуванням та вчасним відвідуванням лікарів. Позивач особисто займалася організацією поховання бабусі громадянського чоловіка - ОСОБА_6 , його мами - ОСОБА_7 та самого ОСОБА_3 , у тому числі займалася замовленням, організацією робіт та оплаті по встановленню пам`ятника на могилі бабусі померлого ОСОБА_3 .
		Позивач зазначила, що організовувала сімейні свята вдома у ОСОБА_4 , враховуючи стан здоров`я його мами і бабусі, а також спільні фінансові можливості. Померлий ОСОБА_3 неодноразово зазначав про своє спільне проживання та ведення спільного господарства з позивачем своїм друзям, про те, що після його смерті все, що йому належало перейде у власність позивача.
		Позивач у разі необхідності перераховувала кошти на картку ОСОБА_3 , проте зазвичай оплата покупок, окрім комунальних послуг, здійснювалася за готівку. У червні 2016 року ними спільно проведено косметичний ремонт в квартирі, яка належала ОСОБА_4 . Організацією та придбанням матеріалів займалася позивач.
		Крім того, після ампутації правої нижньої кінцівки у 2015 році ОСОБА_3 , ОСОБА_1 опікувалася станом його здоров`я, організовуючи йому реабілітацію та здійснювала постійний цілодобовий догляд за ОСОБА_4 , який після операції за станом здоров`я потребував сторонньої допомоги, яку надавала позивач, купувала ліки, супроводжувала до лікарні, допомагала у побуті.
		Звертала увагу суду, що померлий ОСОБА_3 був колишнім наркотично залежним, в якого були складні відносини з рідними, натомість позивач мала позитивний вплив на нього, пройшла з ним тяжкий період його лікування та реабілітації, підтримувала його та фактично продовжила йому роки життя.
		Померлий ОСОБА_3 за час спільного проживання з позивачем заповів одну із належних йому на праві власності квартир доньці позивача, тому що вважав її хоч і не рідною, проте донькою.
		Після його смерті залишилось також нерухоме майно, що не було охоплене заповітом: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 . Після смерті протягом шестимісячного строку позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Седлецької Т. А.
		07 лютого 2022 року постановою приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю достатніх підстав для закликання до спадкування за законом. Нотаріус мотивувала свою відмову тим, що шлюб між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 не був зареєстрований належним чином в органах реєстрації актів цивільного стану, а тому відсутня належна правова підстава вважати, що позивач протягом тривалого часу проживала з померлим однією сім?єю та вела спільне господарство.
		Позивач в травні 2022 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 2010 року до дня його смерті. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року у відкритті провадження відмовлено, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. До вказаного висновку суд прийшов у зв`язку з існуванням спадкоємця п`ятої черги - двоюрідного дядька померлого - ОСОБА_2 .
		Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 12 липня 2023 року позов задовольнив.
		Встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 2010 року.
		Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в сукупності надані пояснення свідків та письмові докази, які надані позивачем, підтверджується, що позивач із померлим мали спільний бюджет, позивач опікувалась похованням ОСОБА_3 після його смерті та відповідним ритуалом, який з цим пов`язаний. Після смерті матері та бабусі ОСОБА_3 , вона як дружина залишилася єдиною, хто опікувався ним. Позивач допомагала йому в його реабілітації після зловживання наркотичними засобами, саме вона наполягала на лікуванні ОСОБА_3 Контролювала сам процес лікування та реабілітації.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на зазначені квартири, суд першої інстанції керувався статтею 1258 ЦК України та вказав, що позовні вимоги є доведеними.
		Київський апеляційний суд постановою від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Голиці Т. І., яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , задовольнив.
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
		Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		Апеляційний суд виходив з того, що з медичних документів ОСОБА_3 не вбачається, що саме позивач супроводжувала його під час лікування в медичних установах, здійснювала виклики бригад швидкої медичної допомоги у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 , враховуючи що останній був наркотично залежним, що саме позивач зазначена у медичних документах як контактна особа на випадок екстренної ситуації з ОСОБА_3 .
		Позивач не надала доказів того, що вона особисто несла витрати на лікування та реабілітацію ОСОБА_3 або приймала іншим чином участь у піклуванні про здоров`я ОСОБА_3 . Наявність декількох грошових переказів у період з листопада 2020 року до січня 2021 року не може свідчити про сталі сімейні стосунки з 2010 року до 2021 року.
		Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		Також суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання позивача про те, що померлий пропонував їй одружитися, а вона відмовилась, оскільки зазначені обставини жодним доказом не підтверджено. Наявність у позивача документів, пов`язаних із смертю та захороненням не можуть бути взятими до уваги, оскільки сама їх наявність не підтверджує факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків з померлим.
		Суд першої інстанції не повно дослідив наявні в матеріалах справи докази, не надав оцінки наданого представником відповідача звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, та відповідно змісту сторінок під іменем « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » в соцмережах Instagram та Facebook, адже з них прямо вбачається факт існування фактичних шлюбних відносин позивача не з ОСОБА_3 , а з іншим чоловіком.
		Отже, позивач не довела відповідними доказами факту спільного проживання сторін та обставин придбання спірного майна в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, ведення спільного господарства, побуту, витрачання коштів на спільні цілі, виконання взаємних прав та обов`язків, починаючи з 2010 року до 05 серпня 2021 року.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. 
		Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18. Також апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Доводи апеляційної скарги не були доведені з боку ОСОБА_2 . При цьому, відповідно до поданих ОСОБА_2 документів, немає жодного доказу про наявність в нього родинних відносин із спадкодавцем. Наданий відповідачем звіт стосовно веб-сторінки в мережі Інтернет, довідки про власника веб-сайту не можуть прийматись як докази, оскільки не містять належних і допустимих даних підтверджуючих ідентифікацію позивача та їх приналежності до неї, а також, що ця інформація є достовірною і безпосередньо стосується діяльності позивача. Жодного висновку експерта з цього приводу апеляційним судом не отримано.
		Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Солом`янського районного суду міста Києва.
		09 травня 2024 року цивільна справа № 760/18907/22 надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
		16 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Седлецькою Т. А. заведена спадкова справа № 30/2021 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи, померлий ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою 11 квітня 2018 року, за реєстровим № 1-12, на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій заповів належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 . Спадкоємиця за зазначеним заповітом прийняла спадщину в установленому законом порядку. Серед майна, що належало померлому на день його смерті, залишилось нерухоме майно, що не охоплене заповітом, а саме: квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 .
		29 вересня 2021 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Седлецької Т. А. надійшла заява про прийняття спадщини за законом від імені гр. ОСОБА_2 , двоюрідного дядька, згідно з якою він приймає спадщину, відповідно до статті 1265 ЦК України.
		04 лютого 2022 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Седлецької Т. А. надійшла заява про прийняття спадщини за законом від імені гр. ОСОБА_1 , згідно з якою вона приймає спадщину, відповідно до статті 1264 ЦК України після смерті свого громадянського чоловіка - ОСОБА_3 , що складається з квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .
		07 лютого 2022 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 27/02-31 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Седлецька Т. А. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 .
		Звертаючись з відзивом на позовну заяву відповідачем наданий Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет, створений Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», який наводить аналіз певної Facebookта Instagram сторінок із контактами зазначено « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_8 ».
		Також встановлено, що представник відповідача заперечуючи проти позовних вимоги надав суду доказ відео з інтерв`ю з позивачем, яке вона надавала журналістам як співачка, і що в цьому відео позивач розповідає про спільне проживання протягом багатьох років з іншим чоловіком, а саме - ОСОБА_10 .
		На підтвердження позовних вимог щодо факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю позивач до позовної заяви додала: копію свідоцтва про поховання; копію договору-замовлення від 07 серпня 2021 року № 01715 між КП «Ритуал» та ОСОБА_1 на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 ; копію заказу-наряду № 00135, замовник ОСОБА_11 , померлий ОСОБА_3 ; копію товарного чеку від 05 серпня 2021 року, найменування «Доставка» на суму 1 200 грн, отримувач ОСОБА_1 ; копію довідки КП «Ритуал» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, відповідно до якої ОСОБА_1 поховала на кладовищі «Біле» чоловіка ОСОБА_3 ; копію акта до договору від 07 серпня 2021 № 01715 між КП «Ритуал» та ОСОБА_1 ; квитанції: від 18 листопада 2020 року на суму 900 грн, відправник ОСОБА_3 , отримувач ОСОБА_1 ; від 19 листопада 2020 року на суму 200 грн відправник ОСОБА_3 , отримувач ОСОБА_1 ; від 22 грудня 2020 року на суму 100 грн відправник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_12 , від 17 січня 2021 року на суму 5 500 грн відправник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_3 ; від 29 січня 2021 року на суму 2 700 грн відправник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_3 .
		В суді першої інстанції наступні свідки надали свої пояснення:
		- свідок ОСОБА_13 , артист, колега позивача, який був допитаний у суді першої інстанції, повідомив, що знає ОСОБА_1 15 років, ОСОБА_9 є продюсером ОСОБА_14 . Останніх пов`язує лише робота. Вони ніколи не вели себе на людях як сім`я. Наголосив, що артисти то є творчі люди, які можуть проявляти любов і до своїх колег. Вдома не був, де ОСОБА_1 проживає конкретно не знав. Чи є в неї діти також не знав. Спілкування суто по роботі. На запитання чи бачив свідок ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 відповів, що ніколи не звертав увагу, її особистим життям не цікавився.
		- свідок ОСОБА_15 , майстер будівельних робіт, який був допитаний у суді першої інстанції, повідомив, що на АДРЕСА_4 позивач з її чоловіком попросили зробити маленький косметичний ремонт. Свідок приїхав і зробив кошторис, що потрібно купити. Поїхали всі разом в « Епіцентр », все купили, ОСОБА_1 платила на касі. ОСОБА_4 допомагав все заносити у квартиру і робити ремонт. Зі слів свідка, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели себе як чоловік і дружина. Вони були весь час разом, навіть запросили його повечеряти, за столом «ніжно» один до одного ставилися як чоловік та дружина. Вказав на деталі, які привернули його увагу в квартирі, запам`ятав ОСОБА_4 без правої ноги.
		- свідок ОСОБА_17 , спільний знайомий позивача та ОСОБА_3 , ресторатор, який був допитаний у суді першої інстанції, повідомив, що знайомий з ОСОБА_1 з 90-х років. З 2010 знає і ОСОБА_4 , її чоловіка. Позивач виступала в його ресторанах, а ОСОБА_3 чекав після таких концертів останню. Свідок також зазначив, що привозив для ресторану на продаж птицю, яку він самостійно вирощував. Крім того, свідок вказував, що на прохання позивача також надавав періодично роботу ОСОБА_3 , пов`язану з доставкою готових страв з ресторану на замовлення клієнтів, інколи лагодив в ресторані електрику. Після такої роботи іноді разом відпочивали за одним столом, за яким збирався весь персонал ресторану, була і ОСОБА_18 з ОСОБА_4 . Переконував в тому, що всі сприймали їх як пару. Проте свідок не знав, що ОСОБА_3 хрестив дочку ОСОБА_1 
		- свідок ОСОБА_19 , однокласниця, сусідка та друг померлого ОСОБА_3 , який була допитана у суді першої інстанції, повідомила, що знає його з трьох років. ОСОБА_3 розповідав, що на початку 90-х познайомився у ресторані з ОСОБА_1 , потім позивач вийшла заміж, народила дитину, ОСОБА_3 був хрещеним. Чоловік ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вживали наркотики, потім чоловік позивача помер. З 2010 року свідок бачила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 живуть разом як сім`я. У померлого з позивачем були спільні фото. Свідок детально розповідала про невідомі нікому раніше подробиці особистого життя ОСОБА_3 та позивача. Після ампутації кінцівок, наприклад, позивач звернулась до свідка з проханням допомогти ОСОБА_3 , оскільки йому важко морально. ОСОБА_3 захопився вирощуванням птиці і займався цим з ОСОБА_1 . Позивач та померлий жили то на АДРЕСА_4 , то на Оболоні. Якось Новий рік разом зустрічали, ОСОБА_3 готував гуся. Разом сиділи за святковим столом і смакували страву. Свідок розповіла, що шлюб ОСОБА_3 з колишньою дружиною було розірвано ще в 2007 році через різні характери і складнощі у спілкуванні один з одним, а потім ОСОБА_3 став чоловіком позивача. Проте шлюб вони так і не оформили. На питання пояснила, що мабуть їх все влаштовувало. Проте одне вона може сказати ствердно, що це була справжня родина і справжні теплі люблячі відносини один до одного. Свідок засвідчила, що коли вони проживали разом на АДРЕСА_4 , вона часто їх бачила, і як вони ходили разом, наприклад, за продуктами, як вони спільно робили ремонт, навіть із нею одного разу обговорювали придбання автомобіля ОСОБА_4 . Придбали ОСОБА_4 ноутбук, інкубатор, електроінструмент, щоб ОСОБА_4 було чим займатись. Свідок не омайнула і тяжкі періоди життя ОСОБА_4 , це період його реабілітації після зловживання наркотичними засобами в с. Косачівка, про ампутацію нижньої кінцівки. При цьому, свідок наголосила, що ОСОБА_1 як його цивільна дружина завжди була поруч, допомагала та морально підтримувала його і близьких. Підтвердила, що була у них в квартирі, бачила на власні очі спільний побут. Щодо характеристики померлого, то пояснила, що він мав дуже складний характер. Ніхто на нього впливу не мав. Він дуже любив матір і зайвий раз побоювався її образити, тому що розумів як вона страждала через його наркотичну залежність. Також зазначила, що його покійна матір за час свого життя ревнувала його, якщо можна так сказати, до тих жінок, які у нього були. І не може сказати, що мати полюбила позивача.
		- свідок ОСОБА_21 , сусідка з Оболоні, яка була допитана у суді першої інстанції, повідомила, що є сусідкою позивача. Свідок є медсестрою, робила уколи ОСОБА_3 , коли той жив з позивачем в її квартирі на Оболоні. Померлий казав, що ОСОБА_1 це жінка, яку він кохав все життя. ОСОБА_3 називав позивача «моя зірочка». З 2010 року позивач проживає на Оболоні, інших чоловіків ОСОБА_1 свідок не знає. Засвідчила, що бачила спільний побут позивача і ОСОБА_3 , які на той час разом проживали. Також пам`ятає, що ОСОБА_4 ампутували кінцівку, що в цей час була поруч саме позивач і допомагала йому.
		- свідок ОСОБА_22 , сусідка позивача і померлого ОСОБА_3 по Оболоні, яка була допитана у суді першої інстанції, повідомила, що знала позивача і ОСОБА_3 приблизно з 2015 року, бачила їх разом і коли вони разом купляли продукти харчування, і коли разом гуляли з собакою. Зауважила, що бувала в них вдома. Бачила спільний побут, особисті речі ОСОБА_4 в квартирі ОСОБА_23 на Оболоні. В свою відсутність ключі вони залишали в неї. Це дало їй підстави думати, що у них з нею були дуже близькі і дуже приятельські відносини. Він дуже переживав з приводу мами. Разом збирали гроші на придбання машини. Підкреслила, що ОСОБА_4 з нею ділився відверто, розмовляв про життя, про відносини з ОСОБА_23 . Свідок припустила, що вони об`єдналися, зійшлися після смерті чоловіка ОСОБА_23 від наркотиків.
		- свідок ОСОБА_24 , сусідка на АДРЕСА_4 , працівник ОК «Аерофлот», яка була допитана у суді першої інстанції, повідомила, що знала померлого з 2-х років, з моменту заселення в буд. АДРЕСА_4 . Зазначила, що часто бувала у нього вдома, оскільки доволі часто здійснювала на прохання матері ОСОБА_4 догляд за його бабусею. Свідок зазначала, що постійно спілкувалася із ними і знала, що позивач із ОСОБА_4 - пара. Вона регулярно спостерігала спільні прогулянки їх, часто спілкувалася, знала і те, що вони також проживали і в квартирі ОСОБА_23 на Оболоні . Свідок вказувала, що позивач опікувалася здоров`ям ОСОБА_4 , переймалась і його вільним часом, наприклад, намагалась придумати йому якесь хоббі. Свідок зазначила, що коли вона приходила доглядати за бабусею в квартиру, то бачила там речі позивача, зокрема, верхній одяг, взуття, речей інших жінок, як і самих інших жінок вона не бачила. Також звернула увагу, що жодного разу вона не бачила ОСОБА_2 . Також їй невідомо, що той піклувався про когось із родини ОСОБА_3 . Пригадала, що вперше його побачила, коли той спилював замки в квартирі, що залишилась після смерті ОСОБА_3 
		- свідок ОСОБА_26 , батюшка, який був допитаний у суді першої інстанції, повідомив, що мати ОСОБА_3 тривалий час підтримувала з ним стосунки, казала, що була спокійна, оскільки померлий був з ОСОБА_23 . Свідок знає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у громадянському шлюбі. Бачив, що позивач і померлий по зовнішнім ознаках як сім`я. Також зазначив, що 6-7 разів приїздив сповідувати і причащати матір померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 . Привозила його позивач. Також пригадав, що перед смертю мати ОСОБА_3 зізналась йому, що насправді дуже щаслива, що у ОСОБА_4 є ОСОБА_23 , що вони разом, що тепер вона спокійна та впевнена за його майбутнє.
		- свідок ОСОБА_27 , сусідка померлого ОСОБА_3 , подруга померлої матері ОСОБА_3 , повідомила, що знає ОСОБА_3 з трьох років. ОСОБА_1 не знає і не бачила. По розмовах також не знає. Мама ОСОБА_3 дала йому гроші на машину, однак гроші зберігала у сусідки, оскільки боялась, що син наркоман і все «піде» на наркотики. Коли мати померлого була у лікарні, свідок разом з дружиною відповідача відвідувала її. У ОСОБА_3 одного разу з`явилась ОСОБА_28 з центру реабілітації, з нею він товаришував. В гостях у померлого була часто. На похоронах та поминках мами та бабусі ОСОБА_3 не було позивача. Після смерті ОСОБА_3 позивач почала жити у квартирі померлого та змінила замки. При цьому, про особисте життя ОСОБА_3 не розповідав. Визнала, що на померлого був сильний вплив матері, яка з обережністю ставилася до дівчат, які «крутилися» біля сина.
		- свідок ОСОБА_29 , сусідка та подруга померлої матері ОСОБА_3 , повідомила, що з 1976 року знайома з мамою ОСОБА_3 , мають дружні стосунки. Ще дружить з дружиною відповідача. Ніколи жінок ОСОБА_3 не бачила, тільки колишню ОСОБА_30 . З самим померлим не дуже спілкувалась. Позивача ніколи не бачила, про неї ніколи не чула.
		- свідок ОСОБА_31 , сусідка та подруга померлої матері ОСОБА_3 , повідомила, що мама ОСОБА_3 була її сусідка і хороша знайома. У померлого була тільки ОСОБА_32 і ОСОБА_28 , більше нікого. ОСОБА_1 не бачила, познайомилась, коли помер ОСОБА_3 , позивач була з цивільним чоловіком. На АДРЕСА_4 інших жінок не було.
		- свідок ОСОБА_33 повідомила, що дружила з ОСОБА_3 та його матір`ю. Мати була всім світом для померлого, вона його з 14 років витягує з наркоманії. Мати мріяла, щоб ОСОБА_3 мав родину і дітей, проте остання з «обережністю» ставилася до жінок в його житті. В період між реабілітаційними центрами померлий жив у мами. У ОСОБА_3 була колись дружина, але мама його розлучила. Свідок була у них в гостях, ніяких жінок не бачила. В той же час, на питання, свідок повідомила, що померлий ОСОБА_3 жив з ОСОБА_34 - наркоманкою, з центру реабілітації, нібито там вони і познайомились. Похорони матері та бабусі ОСОБА_35 організувала попередня дружина ОСОБА_32 і саме вона готувала на похоронах ОСОБА_3 . Коли померла мама, ОСОБА_3 почав більш активно турбуватись про похресницю. Про особисте життя померлий не розказував, тільки про роботу. ОСОБА_3 вирощував качок.
		- свідок ОСОБА_36 повідомив, що ОСОБА_3 сусід знизу. ОСОБА_1 ніколи не бачив. Свідок допомагав померлому по комп`ютеру. У квартирі проживала мама, бабуся та ОСОБА_4 . Ніяких жінок не бачив. Приватним життям не цікавився. Хто організував поховання не знає. Автомобіль придбав ОСОБА_4 . ОСОБА_4 звертався до свідка, щоб допомогти купити ноутбук похресниці. Бачив ОСОБА_1 вже після смерті ОСОБА_3 
		- свідок ОСОБА_37 повідомив, що років 40 знає померлого, їхні мами вчителі в музичній школі, разом проводили дитинство. У дорослому віці менше спілкувались. У померлого були проблеми з наркотиками. Близько 2005-2007 років померлий вилікувався та влаштувався на роботу в типографію. З 2007 до 2009 року свідок та ОСОБА_3 разом працювали в типографії. У 2020 році захворіла мати й померлий звернувся до свідка з проханням допомогти по господарству. Про жінок ОСОБА_3 нічого не знає. Померлий проживав з мамою і бабусею. З 2010 року по день смерті в гостях не був. Про ОСОБА_1 не знає.
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
		Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.
		Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у постанові 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18 (провадження № 61-466св23).
		Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Згідно зі статтями 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		За змістом статей 1268, 1269 ЦК України факт прийняття спадщини пов`язується тісно з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, однак окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чинним законодавством не передбачено.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 127/1149/17-ц (провадження № 61-21375св18), від 21 березня 2018 року у справі № 2-844/2008 (провадження № 61-1424св18).
		Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження                                     № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
		Апеляційний суд встановив, що на підтвердження позовних вимог щодо факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю позивач до позовної заяви додала: копію свідоцтва про поховання; копію договору-замовлення від 07 серпня 2021 року № 01715 між КП «Ритуал» та ОСОБА_1 на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 ; копію заказу-наряду № 00135, замовник ОСОБА_11 , померлий ОСОБА_3 ; копію товарного чеку від 05 серпня 2021 року, найменування «Доставка» на суму 1 200 грн, отримувач ОСОБА_1 ; копію довідки КП «Ритуал» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, відповідно до якої ОСОБА_1 поховала на кладовищі «Біле» чоловіка ОСОБА_3 ; копію акта до договору від 07 серпня 2021 № 01715 між КП «Ритуал» та ОСОБА_1 ; квитанції: від 18 листопада 2020 року на суму 900 грн, відправник ОСОБА_3 , отримувач ОСОБА_1 ; від 19 листопада 2020 року на суму 200 грн відправник ОСОБА_3 , отримувач ОСОБА_1 ; від 22 грудня 2020 року на суму 100 грн відправник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_12 , від 17 січня 2021 року на суму 5 500 грн відправник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_3 ; від 29 січня 2021 року на суму 2 700 грн відправник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_3 .
		Однак, наявність у позивача документів, пов`язаних із смертю та захороненням не можуть бути взятими до уваги, оскільки сама їх наявність не підтверджує факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків з померлим.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).
		Перекази грошових коштів не містять систематичний характер, а також пересилання коштів у 2020 - 2021 році, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).
		З наданих позивачем медичних документів ОСОБА_3 не вбачається, що саме позивач супроводжувала його під час лікування в медичних установах, здійснювала виклики бригад швидкої медичної допомоги у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 , враховуючи що останній був наркотично залежним, зазначена у медичних документах як контактна особа на випадок екстренної ситуації з ОСОБА_3 . Крім того, позивач не надала належних доказів того, що вона особисто несла витрати на лікування та реабілітацію ОСОБА_3 або приймала іншим чином участь у піклуванні про здоров`я ОСОБА_3 .
		Пояснення свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, і пояснення у цій справі свідків про наявність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_3 є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних. При цьому, пояснення свідків у цій справі є різними, інших належних і достатніх доказів того, що позивач з померлим ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет чи витрачали кошти на спільні цілі позивач суду не надала. Пояснення свідка про ремонт без доказів придбання будівельних матеріалів та фото, не є належним доказом здійснення ремонту квартири та ведення спільного господарства.
		Крім того, відсутні в матеріалах справи спільні фото позивача та померлого ОСОБА_3 за 2010-2021 роки.
		Разом з тим, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21).
		Суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, та відповідно змісту сторінок під іменем « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » в соцмережах Instagram та Facebook, з яких вбачається факт існування фактичних шлюбних відносин позивача не з ОСОБА_3 , а з іншим чоловіком, що спростовує доводи позивача. Висновки зроблені в результаті аналізу фотографій та коментарів під ними, що розміщені на сторінках позивача та ОСОБА_38 в соцмережах Instagram та Facebook, узгоджуються з інформацією, яку повідомила позивач в інтерв`ю журналісту FM-TV, зокрема інформація яка була надана в інтерв`ю, підтверджує факт відсутності між позивачем та ОСОБА_3 ознак притаманних подружжю у період з 2010 року до дня смерті останнього.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що позивач не підтвердила належними та допустимими доказами, що вона та ОСОБА_3 починаючи з 2010 року до 05 серпня 2021 року мали спільний бюджет, спільне харчування, придбавали майно для спільного користування, обидва приймали участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу, між ними існували усні чи письмові домовленості про порядок користування житловим приміщенням та інші обставини, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що відповідно до поданих ОСОБА_2 документів, немає жодного доказу про наявність в нього родинних відносин із спадкодавцем не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.
		При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження  № 14-446цс18)).
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18 колегія судів відхиляє, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Так, у справі № 644/6274/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: «Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 234 ЦПК України у редакцій, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 5 частини першої статті 293 ЦПК України у редакцій, чинній з 15 грудня 2017 року).
		У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 256 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; частина друга статті 315 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
		У разі згоди заявника з відмовою у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця з підстав припинення піклування про останнього, за відсутності спору з приводу законності означеної відмови та щодо припинення піклування суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту - віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця - за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні».
		У справі № 129/1033/13-ц предметом спору є визнання недійсними рішення загальних зборів співвласників підприємства, зобов`язання внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства, зобов`язання Тростянецьке МУЮ скасувати записи про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів.
		У справі № 264/949/19 позивач звернувся з позовом про захист прав на знак для товарів і послуг.
		У справі № 587/2051/18 предметом спору є зобов`язання спростувати розповсюджену неправдиву інформацію. У постанові від 07 липня                                     2021 року,  Касаційний цивільний суд зазначив, що відповідач заперечував відповідність оригіналу наданим позивачем відтвореним копіям веблистування із необмеженим колом осіб і просив витребувати оригінали електронних документів, втім суд відхилив зазначене клопотання. Це стало підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд. У справі, що переглядається подібних клопотань позивач не заявляла, звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернетбув оцінений апеляційним судом у сукупності з іншими доказами у справі. 
		Разом з тим, висновки викладені апеляційним судом у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, При цьому, у зазначених справах суди, зокрема, у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовили.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд за її участю цієї справи
		В касаційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, просила провести розгляд справи за її участю.
		Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд за її участю цієї справи.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...