Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/95/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2024.
Дата набрання законної сили: 29.11.2024
Номер судового провадження: 61-12550ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		29 листопада 2024 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 766/95/23 
		провадження № 61-12550св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., 
		 
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», 
		 
		розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 листопада 2023 року у складі судді Скрипніка Л. А. та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у складі колегії суддів Склярської І. В., Вейтас І. В., Радченка С. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення боргу, зобов`язання вчинити певні дії, виплату сум індексації заробітної плати та компенсацію витрат, скасування наказу про звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (далі - УДП «Укрінтеравтосервіс»), у якому просив: 
		 
		- стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» на свою користь борг, що становив: 
		 
		у період з 01 листопада 2013 року до 01 січня 2017 року - 37 959,96 грн; 
		 
		у період з 01 січня 2017 року до 04 вересня 2018 року - 226 775,18 грн; 
		 
		- зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» виплатити борг; 
		 
		- розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати, компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, та перерахувати на рахунок позивача; 
		 
		- скасувати дію наказу від 04 вересня 2018 року № 65-к «Про звільнення» та поновити його на роботі на посаді викладача філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»; 
		 
		- стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» на свою користь заборгованість із заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, борг, що становив: 
		 
		у період з 04 вересня 2018 року до 31 грудня 2018 року - 17 316,00 грн; 
		 
		у період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року - 58 227,00 грн; 
		 
		у період з 01 січня 2020 року до 31 серпня 2020 року - 43 934,00 грн; 
		 
		у період з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року - 23 255,00 грн; 
		 
		у період з 01 січня 2021 року до 30 листопада 2021 року - 76 744,00 грн; 
		 
		у період з 01 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року - 7 558,00 грн; 
		 
		у період з 01 січня 2022 року до 30 вересня 2022 року - 58 023,00 грн; 
		 
		у період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року - 23 372,00 грн; 
		 
		у період з 01 січня 2023 року до 31 травня 2023 року - 38 953,00 грн; 
		 
		- зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» виплатити зазначений борг та перерахувати на рахунок позивача; 
		 
		-зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати та компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, та перерахувати на рахунок позивача. 
		 
		Свої вимоги  ОСОБА_1 мотивував тим, що наказом філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» від 04 вересня 2018 року № 65-к його звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 
		 
		Підставою для звільнення слугував табель обліку використання робочого часу, акти про відсутність на роботі у період з 22 серпня до 04 вересня 2018 року, а також рішення профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс» про надання згоди на звільнення. 
		 
		10 вересня 2018 року він звертався до роботодавців із заявою про поновлення на роботі, але відповіді так і не отримав. 
		 
		Вважає, що причини припинення з ним трудових відносин не відповідають дійсним обставинам справи, процедура застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул проведена з порушеннями трудового законодавства. Керівник філії прийняв рішення, що ґрунтувалося на неправдивих відомостях та підроблених документах. Крім того, йому безпідставно не нараховано доплат до заробітної плати відповідно до тарифного розряду викладача. 
		 
		Подання роботодавця про звільнення розглянуто на засіданні профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс» за його відсутності,що є порушенням вимог     статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». 
		 
		Зазначав, що він звертався до поліції із заявою про вчинений злочин, однак правоохоронні органи не здійснюють належного досудового розслідування за фактом його незаконного звільнення з роботи. 
		 
		Вважав, що оскільки він постраждав від злочину та є потерпілим у межах кримінального провадження, то його звільнення з посади викладача автошколи є таким, що не відбулося, а трудові відносини не припинилися, у зв`язку з чим наявні підстави для його поновлення на роботі. 
		 
		З 01 листопада 2013 року йому протиправно не виплачено заробітну плату відповідно до тарифного розряду викладача «спеціаліст 2 категорії 16» (тарифний коефіцієнт 2.79), а з 11 березня 2016 року відповідно до тарифного розряду викладача «спеціаліст 1 категорії 17» (тарифний коефіцієнт 3). 
		 
		Оскільки він не одержав належної винагороди за працю, то наявні підстави для стягнення заборгованості із виплати заробітної плати за період з 01 листопада          2013 року до 04 вересня 2018 року, а також з урахуванням недоплаченої внаслідок неправильного розрахунку заробітної плати суми компенсації за невикористані дні відпустки. 
		 
		Позивач також зазначав, що після незаконного звільнення з 04 вересня 2018 року він має право на стягнення заборгованості із заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 02 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. 
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у справі № 766/21922/19 за позовом ОСОБА_1 до УДП «Укрінтеравтосервіс», філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів вже вирішувалося питання про визнання незаконним наказу від 04 вересня 2018 року № 65-к «Про звільнення» та припинення його дії. 
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 13 жовтня 2021 року у справі № 766/21922/19 відмовив у задоволенні позову  ОСОБА_1 з огляду на те, що позивач пропустив встановлений трудовим законодавством місячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав. 
		 
		Разом із тим, обраний позивачем спосіб захисту щодо оспорюваного наказу у цій справі є відмінним від обраного ним способу захисту у справі № 766/21922/19, однак, на переконання суду, у задоволенні позовних вимог, як у частині припинення дії оспорюваного наказу, так і в частині інших позовних вимог, слід відмовити з огляду на неправильний спосіб захисту порушеного права. 
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 01 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовив. 
		 
		Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки в основному судовому рішенні бути розглянуті усі заявлені позовні вимоги, а також вирішені всі інші питання. 
		 
		Херсонський апеляційний суд постановою від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області                          від 02 листопада 2023 року задовольнив частково. 
		 
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 листопада 2023 року в частині позовних вимог про: 1) зобов`язання УДП «Укрінтеравтосервіс» виплатити борг (01 листопада 2013 року - 04 вересня 2018 року); 2) розрахування та виплату суми індексації заробітної плати, компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, та перерахування на рахунок ОСОБА_1 боргу: у період з 01 листопада 2013 року до   01 січня 2017 року та у період з 01 січня 2017 року до 04 вересня 2018 року;                            3) скасування дії наказу від 04 вересня 2018 року № 65-к «Про звільнення» та поновлення ОСОБА_1 на посаді викладача філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»; 4) зобов`язання УДП «Укрінтеравтосервіс» розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати та компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, та перерахування на рахунок ОСОБА_1 скасував, провадження у справі в частині наведених позовних вимог закрив. У частині інших позовних вимог рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 
		 
		Апеляційнускаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2023 року залишив без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2023 року -без змін. 
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що заявлені  ОСОБА_1 у цій справі позовні вимоги щодо незаконності звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання УДП «Укрінтеравтосервіс» виплатити борг, розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати вже були предметом судового розгляду у справі № 766/21922/19. 
		 
		ОСОБА_1 неодноразово зазначав про існування підстав для поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, однак оцінка цієї обставини була надана судом у цивільній справі № 766/21922/19 і іншого позивач не довів. 
		 
		Викладення ОСОБА_1 прохальної частини позовної заяви в іншому форматі не свідчить про відмінність правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі та у справі, яка вже розглядалася судом та у якій ухвалено рішення, що набрало законної сили. 
		 
		Отже в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю. 
		 
		Разом із тим, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 також просив стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2018 року до 31 травня 2023 року у загальному розмірі 347 382,00 грн, а також зобов`язати відповідача виплатити зазначений борг шляхом перерахування на картковий рахунок позивача. 
		 
		У цій частині матеріально-правові вимоги позивача не збігаються із вимогами, які вже були предметом судового розгляду у справі № 766/21922/19, оскільки ОСОБА_1 заявив про стягнення певної суми грошових коштів та зобов`язання виплатити борг у визначеному ним розмірі. Проте встановлена судовими рішеннями у справі № 766/2192/19 відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 05 вересня   2018 року до дня фактичного поновлення на роботі за одних і тих же обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги про стягнення грошових сум у цій справі, унеможливлює задоволення наведених позовних вимог. 
		 
		Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що в основному судовому рішенні бути розглянуті усі заявлені позовні вимоги, а також вирішені всі інші питання. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		 
		У вересні 2024 року  ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області                        від 02 листопада 2023 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду                     від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 та у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 30 жовтня    2018 року у справі № 826/12721/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що преюдиційним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2021 року у справі № 766/21922/19, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду      від 25 квітня 2024 року, встановлено факт порушення відповідачем норм трудового права під час звільнення позивача з роботи. 
		 
		Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання УДП «Укрінтеравтосервіс» перерахувати та виплатити позивачу заробітну плату за всі періоди роботи за 2013-2018 роки з урахуванням надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, апеляційний суд залишив поза увагою те, що у позовній заяві наведено нові обставини щодо обґрунтування цих вимог. Нетотожність хоча б одного з елементів позову не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованої особи за вирішенням спору. 
		 
		Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, а тому працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України. 
		 
		Аргументи інших учасників справи 
		 
		У жовтні 2024 року УДП «Укрінтеравтосервіс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 25 вересня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області. 
		 
		17 жовтня 2024 року справу № 766/95/23 передано до Верховного Суду. 
		 
		Фактичні обставини, з`ясовані судами 
		 
		ОСОБА_1 працював у філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» на посаді викладача. 
		 
		Наказом від 04 вересня 2018 року № 65-к ОСОБА_1 звільнено з посади викладача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (відсутність на роботі у період з 22 серпня до 04 вересня 2018 року без поважних причин) з виплатою компенсації за невикористану відпустку. 
		 
		У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувала цивільна справа № 766/21922/19 за позовом ОСОБА_1 до УДП «Укрінтеравтосервіс», філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів. 
		 
		У справі № 766/21922/19 позивач остаточно просив суд: 
		 
		- поновити строк для звернення до суду з вимогою про поновлення на посаді викладача; 
		 
		- визнати незаконним наказ від 04 вересня 2018 року № 65-к «Про звільнення», припинити його дію та зобов`язати відповідачів скасувати цей наказ; 
		 
		- поновити його на посаді викладача з 05 вересня 2018 року; 
		 
		- визнати неправомірною відмову відповідачів у виплаті йому надбавки за кваліфікаційною категорією «спеціаліст другої категорії» з 01 листопада 2013 року; 
		 
		- зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» перерахувати та виплатити йому заробітну плату за всі періоди роботи на підприємстві за 2013-2018 роки з урахуванням надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, починаючи з 01 листопада 2011 року, з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати; 
		 
		- зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» негайно нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 05 вересня 2018 року до дня фактичного поновлення на роботі на посаді викладача з урахуванням надбавки встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати; 
		 
		- визнати протиправною відмову відповідачів у присвоєнні позивачу кваліфікаційної категорії «спеціаліст першої категорії» з 11 березня 2016 року та зобов`язати уповноважених осіб УДП «Укрінтеравтосервіс» видати відповідний наказ про присвоєння позивачу кваліфікаційної категорії «спеціаліст першої категорії» з                         11 березня 2016 року; 
		 
		- визнати протиправними дії т. в. о. директора філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» Малаха О. М. та незаконними накази від 05 березня 2018 року № 13 «Про притягнення до дисціплінарної відповідальності»; від 12 березня 2018 року № 15 «Про відсторонення від виконання обов`язків викладача»; від 31 липня 2018 року № 33 «Про притягнення до дисціплінарної відповідальності»; 
		 
		- визнати неправомірними та протиправними дії посадових осіб філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», які складали акти про відсутність позивача на роботі; 
		 
		- визнати неправомірними та протиправними дії осіб профспілкового комітету УДП «Укрінтеравтосервіс», які надали згоду на звільнення позивача; 
		 
		- стягнути з т. в. о. директора філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» Малаха О. М. на свою користь 88 850,00 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 13 жовтня 2021 року у справі № 766/21922/19 у задоволенні позову відмовив. 
		 
		Херсонський апеляційний суд постановою від 25 квітня 2024 року у справі № 766/21922/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2021 року задовольнив. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2021 року в частині залучення до участі у справі співвідповідачем філію «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» скасував, а провадження у справі в частині заявлених позивачем вимог до філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» закрив. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2021 року залишив без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		 
		У справі № 766/21922/19 суди встановили, що: 
		 
		- звільнення позивача відбулося з порушенням вимог пункту 4 частини першої        статті 40 КЗпП України. Однак,  ОСОБА_1 отримав копію наказу про звільнення        06 вересня 2018 року, а з позовом про поновлення на роботі звернувся до суду лише 31 жовтня 2019 року. Отже, позивач пропустив визначений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, підстав для визнання строку пропущеним з поважних причин не встановлено; 
		 
		- оскільки у поновленні позивача на роботі відмовлено, то позовні вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню; 
		 
		- відмовляючи у задоволенні позовних вимог про незаконність виплати позивачу заробітної плати без урахування надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, про неправомірність відмови у присвоєні йому кваліфікації спеціаліста першої категорії, суди керувалися тим, що матеріали справи не містять відомостей щодо присвоєння ОСОБА_1 , як педагогічному працівнику, кваліфікаційного звання «спеціаліст другої категорії», а тому відсутні підстави для зобов`язання підприємства здійснити позивачеві перерахунок його заробітної плати за всі періоди роботи на підприємстві за 2013-2018 роки відповідно до надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати. 
		 
		Звертаючись у червні 2023 року до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив: 
		 
		- стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» на свою користь борг, що становив: у період з 01 листопада 2013 року до 01 січня 2017 року - 37 959,96 грн; у період з 01 січня             2017 року до 04 вересня 2018 року - 226 775,18 грн; 
		 
		- зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» виплатити борг; 
		 
		- розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати, компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, та перерахувати на рахунок позивача; 
		 
		- скасувати дію наказу від 04 вересня 2018 року № 65-к «Про звільнення» та поновити його на роботі на посаді викладача філії «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»; 
		 
		- стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» на свою користь заборгованість із заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, борг, що становив: у період з 04 вересня         2018 року до 31 грудня 2018 року - 17 316,00 грн; у період з 01 січня 2019 року до             31 грудня 2019 року - 58 227,00 грн; у період з 01 січня 2020 року до 31 серпня               2020 року - 43 934,00 грн; у період з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року - 23 255,00 грн; у період з 01 січня 2021 року до 30 листопада 2021 року - 76 744,00 грн; у період з 01 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року - 7 558,00 грн; у період з 01 січня 2022 року до 30 вересня 2022 року - 58 023,00 грн; у період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року - 23 372,00 грн; у період з 01 січня 2023 року до 31 травня              2023 року - 38 953,00 грн; 
		 
		- зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» виплатити зазначений борг та перерахувати на рахунок позивача; 
		 
		- зобов`язати УДП «Укрінтеравтосервіс» розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати та компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, та перерахувати на рахунок позивача. 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. 
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. 
		 
		У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		 
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). 
		 
		У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99). 
		 
		Разом із тим завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). 
		 
		У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. 
		 
		Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України. 
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої, частин другої та третьої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. 
		 
		Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. 
		 
		Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18), на яку посилався заявник у касаційній скарзі. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. 
		 
		Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. 
		 
		Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (постанова Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19 (провадження             № 61-1251св23)). 
		 
		Однією з цілей застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подання нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. Здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. 
		 
		Предмет позову у справі, яка переглядається, є тотожним предмету позову у справі № 766/21922/19, в якій ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до УДП «Укрінтеравтосервіс» про припинення дії та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання відповідача виплатити борг, розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Це рішення було предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 та                 25 квітня 2024 року набрало законної сили. 
		 
		У справі, яка переглядається, та у справі № 766/21922/19 також є тотожними підстави позовів, оскільки в обох справах позивач обґрунтовував свої вимоги про скасування (припинення дії) наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання відповідача виплатити борг, розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати тим, що процедура застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул проведена з порушеннями трудового законодавства; керівник філії прийняв рішення, що ґрунтувалося на неправдивих відомостях та підроблених документах, у зв`язку з чим позивач звертався до поліції із заявою про вчинений злочин; підприємство безпідставно не нарахувало доплат до заробітної плати відповідно до встановлених тарифних розрядів викладача. Відмінність полягає лише в тому, що позивач розширив виклад позовних вимог та змінив суми нарахування. 
		 
		Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, такі зміни суми вимог, перефразування, розширення викладу позовних вимог не свідчить про зміну предмета та підстав позову про скасування (припинення дії) наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання відповідача виплатити борг, розрахувати та виплатити суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. 
		 
		Таким чином, вже існує рішення Херсонського міського суду Херсонської області         від 13 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили, у справі № 766/21922/19, тобто ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі в частині наведених позовних вимог на підставі пункту 3 частини першої       статті 255 ЦПК України. 
		 
		Рішенням ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. 
		 
		Разом із тим, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 також просив стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2018 року до 31 травня 2023 року у загальному розмірі 347 382,00 грн, а також зобов`язати відповідача виплатити зазначений борг шляхом перерахування на картковий рахунок позивача. 
		 
		У цій частині матеріально-правові вимоги позивача не збігаються із вимогами, які були предметом судового розгляду у справі № 766/21922/19, оскільки ОСОБА_1 заявив про стягнення певної суми грошових коштів та зобов`язання виплатити борг у визначеному ним розмірі. Проте встановлена судовими рішеннями у справі № 766/2192/19 відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 05 вересня   2018 року до дня фактичного поновлення на роботі за одних і тих же обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги про стягнення грошових сум у цій справі, унеможливлює задоволення наведених позовних вимог, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що преюдиційним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 жовтня 2021 року у справі № 766/21922/19, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, встановлено факт порушення відповідачем норм трудового права під час звільнення позивача з роботи, а тому заявник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки законодавець пов`язує обов`язок роботодавця сплатити працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу за умови винесення рішення про його поновлення на роботі, проте у справі № 766/21922/19 суди відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі. 
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання УДП «Укрінтеравтосервіс» перерахувати та виплатити позивачу заробітну плату за всі періоди роботи за 2013-2018 роки з урахуванням надбавки для встановленого рівня кваліфікації спеціаліста другої категорії, апеляційний суд залишив поза увагою те, що у позовній заяві наведено нові обставини щодо обґрунтування цих вимог, є неспроможними, оскільки не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. 
		 
		У свою чергу, доводи заявника про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду                     від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 та у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 30 жовтня    2018 року у справі № 826/12721/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать правовим висновкам, сформованим у наведених постановах суду касаційної інстанції, на які міститься посилання у касаційній скарзі. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. 
		 
		З огляду на викладене, оскільки питання про достатність доказів відноситься до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і апеляційним судом не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, то аргументи касаційної скарги про те, що суди не сприяли повному, об`єктивному і неупередженому розгляду справи, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень і стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини,право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня          2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99). 
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, під час вирішення позову в частині витребування земельних ділянок було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанційв означеній частині, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції (у нескасованій та незміненій після апеляційного перегляду частинах) та апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України. 
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 листопада 2023 року   у нескасованій і незміненій після апеляційного перегляду частинах та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:Є. В. Петров   А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...