Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/5868/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 21.11.2024
Номер судового провадження: 51-3870км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018030010000066

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 161/5868/18
		провадження № 51-3870 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 
		у режимі відеоконференції
		захисників:                              ОСОБА_6 ,
		                                               ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                  ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                                                           № 12018030010000066, за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дубно, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12 лютого 2020 року за ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1, ч. 1, 4                ст. 70 КК України до 3-х років 2 місяці позбавлення волі,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 187 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня                     2020 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за: ч. 2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 лютого 2020 року у виді 2 місяців позбавлення волі, призначено остаточне покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією всього майна, що є його власністю. 
		Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Зазначеними судовими рішеннями також засуджено ОСОБА_9 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.  
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , 31 січня 2018 року, близько 23:00 год, діючи повторно, шляхом вільного доступу, із автомобіля марки «PEUGEOT Boxer», н.з. НОМЕР_1 , що знаходився біля буд. АДРЕСА_2 , таємно викрали належне ОСОБА_10 майно на загальну суму 3048,33 грн. 
		Крім того, вони ж діючи за попередньою змовою між собою, 03 лютого                            2018 року, близько 23:00 год, повторно, шляхом розбиття скла, із автомобіля марки «ВАЗ 2104», н.з. НОМЕР_2 , що знаходився біля буд. АДРЕСА_1 , таємно викрали належне ОСОБА_11 майно на загальну суму 1796,67 грн.  
		Крім того, вони ж, за попередньою змовою між собою, 10 лютого 2018 року, близько 23:20 год, діючи повторно, шляхом вільного доступу, із автомобіля марки «УАЗ 469», н.з. НОМЕР_3 , що знаходився біля буд. АДРЕСА_3 , таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_12 майно на загальну суму 360,50 грн.  
		Крім того, вони ж, за попередньою змовою між собою, 10 лютого 2018 року, близько 23:50 год, діючи повторно, із автомобіля марки «ВАЗ 21043», н.з. НОМЕР_4 , що знаходився біля буд. АДРЕСА_3 , таємно викрали належне ОСОБА_13 майно вартістю 1000 грн., чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
		Крім того, вони ж, за попередньою змовою між собою, 12 лютого 2018 року, близько 00:35 год, діючи повторно, шляхом підбору ключа проникли до господарського приміщення на території домоволодіння, що за адресою:                         АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_14 майно на загальну суму 6000 грн. 
		Крім того, вони ж, за попередньою змовою між собою, 12 лютого 2018 року, близько 20:00 год, діючи повторно, шляхом вільного доступу проникли до будинку, що за адресою: АДРЕСА_5 , звідки таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_15 майно на загальну суму 5816 грн.
		Крім того, вони ж, за попередньою змовою між собою, 14 лютого 2018 року, близько 15:00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у під`їзді будинку АДРЕСА_3 , вчинили напад поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого ОСОБА_16 , який виразився у приставлені ножа ОСОБА_8 до шиї потерпілого із погрозою його застосування, після чого відкрито викрали з внутрішньої кишені куртки потерпілого належне ОСОБА_16 майно на загальну суму 4035,33 грн.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи вимоги своєї скарги наводить доводи щодо неправильної, на його думку, кваліфікації дій                       ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України за епізодом з потерпілим                          ОСОБА_16 , оскільки вважає що відсутні докази, які б підтверджували наявність попередньої змови у ОСОБА_8 з ОСОБА_9 на вчинення саме розбійного нападу. Вважає, що застосування предмету, схожого на ніж є припущенням потерпілого та не підтверджується матеріалами кримінального провадження. На думку захисника, в діях ОСОБА_8 за вказаним епізодом наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а не ч. 2 ст. 187 КК України, як кваліфікував суд. 
		Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_9 , також вважала обґрунтованою касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 та просила її задовольнити. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції надіслала заперечення на касаційну скаргу в яких, обґрунтовуючи безпідставність наведених захисником доводів, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
		Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, проте водночас, судові рішення щодо                     ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині засудження за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами крадіжок від 01 січня та 10 лютого 2018 року підлягають зміні, в зв`язку з тим, що набули чинності зміни до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, вплинуло на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до                  ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність через неправильну, на його думку, кваліфікацію дій останнього за ч. 2 ст. 187 КК України за епізодом з потерпілим                         ОСОБА_16 , оскільки вважає, що відсутні докази, які б підтверджували наявність попередньої змови у ОСОБА_8 з ОСОБА_9 на вчинення саме розбійного нападу, а також погрозу застосування насильства при цьому.
		Проте як убачається зі справи, аналогічні за змістом та вимогами доводи захисник наводив у своїй апеляційній скарзі та вони були предметом перевірки апеляційного суду.
		За вимогами ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
		Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Як убачається зі справи, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження в апеляційному порядку, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильну, на його думку, кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких цю апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Вказаний суд визнав наведені захисником ОСОБА_8 доводи безпідставними, оскільки матеріалами кримінального провадження та показаннями потерпілого ОСОБА_16 підтверджено, що вчинення даного злочину супроводжувалося погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, яка полягала у приставлянні ножа                     ОСОБА_8 до шиї потерпілого, що останнім сприймалось як реальна та небезпечна загроза його життю та здоров`ю. При цьому посилання захисника про те, що потерпілий ОСОБА_16 не бачив в руках у ОСОБА_8 ножа, а лише це припускав, а тому обвинувачення останнього за ч. 2 ст. 187 КК України ґрунтується на припущеннях, також визнав необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_16 , а також даними протоколу огляду місця події від 15 лютого 2018 року.
		Зважаючи на узгодженість дій засуджених між собою у спільному викраденні майна потерпілого, апеляційний суд обґрунтовано визнав твердження сторони захисту про відсутність між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 попередньої змови на вчинення розбою безпідставними.
		З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 саме розбійного нападу на потерпілого за попередньою змовою групою осіб, апеляційний суд обґрунтовано визнав правильними, вмотивованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з чим також погоджується суд касаційної інстанції.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_8 , не встановлено.
		Водночас, положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX)  внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зокрема до                        ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
		У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок про застосування норми права: «Зміни, внесені Законом № 3886 IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886 IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння». Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
		Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1  статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на                         1 січня звітного податкового року.
		ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими і засуджено, у тому числі, за вчинення 10 лютого 2018 року крадіжки належного ОСОБА_12 майна на суму 360,50 грн та належного ОСОБА_13 майна на суму 1000 грн.
		Крім того, ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено, у тому числі, за вчинення 01 січня 2018 року крадіжки належного ОСОБА_17 майна на суму 595 грн.
		Станом на 01 січня 2018 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а 50 відсотків від його розміру - 881 грн.
		Відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України на момент вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 1762 грн.
		Отже, вартість викраденого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 майна 10 лютого 2018 року, а також ОСОБА_9 майна 01 січня 2018 року була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність.
		За таких обставин, у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підлягають зміні, шляхом виключення з їх мотивувальних частин посилання на вчинення                    ОСОБА_9 01 січня 2018 року таємного викрадення належного ОСОБА_17 майна, а також на вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 10 лютого 2018 року таємного викрадення належного ОСОБА_12 майна та 10 лютого 2018 року таємного викрадення належного ОСОБА_13 майна, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
		При цьому виключення з обвинувачення зазначених епізодів таємного викрадення майна не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 та                       ОСОБА_8 за іншими епізодами крадіжок та розбійного нападу, а також на правильність призначеного покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 2                                   ст. 187 КК України та остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. 
		Колегія суддів вважає покарання, призначене засудженим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення. 
		В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 змінити. Виключити із зазначених судових рішень посилання на вчинення ОСОБА_9 01 січня 2018 року таємного викрадення належного ОСОБА_17 майна, а також на вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9                            10 лютого 2018 року таємного викрадення належного ОСОБА_12 майна та 10 лютого 2018 року таємного викрадення належного ОСОБА_13 майна. 
		В решті зазначені судові рішення залишити без зміни. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...