Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/5640/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 25.11.2024
Номер судового провадження: 51-3396км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018260040000400

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 727/5640/18
		провадження № 51-3396 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                 ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		захисника                                                      ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
		прокурора                                                   ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_7 , подану з метою реабілітації померлого   ОСОБА_8 , на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року щодо 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стадниця Вінницького району Вінницької області, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 
		ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Змістоскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		2. Ухвалено вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2020 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК і на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з іспитовим строком - 3 роки, виконувати самостійно.
		3. Стягнуто з ОСОБА_8 у рахунок відшкодування майнової шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_9 - 42 780,78 грн, ОСОБА_10 - 87 376,67 грн.
		4. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
		5. За цим вироком ОСОБА_8 19 лютого 2018 року в період з 11:00 до 12:00, підібравши ключ до замка на вхідних дверях, проник у квартиру АДРЕСА_1 , звідки викрав майно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Після цього він покинув місце скоєння злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 42 780,78 грн, а потерпілій ОСОБА_11 - 650 грн.
		6. Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 20 лютого 2018 року в період з 15:50 до 16:15, підібравши ключ до замка на вхідних дверях, проник у квартиру АДРЕСА_2 , звідки викрав майно потерпілої ОСОБА_10 на загальну суму 87 376,67 грн, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення. 
		7. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 11 травня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 був залишений без змін, однак цю ухвалу 
		було скасовано постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду 
		від 06 вересня 2023 року.
		8. Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 28 лютого 2024 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2022 року щодо 
		ОСОБА_8 скасував. 
		9. Кримінальне провадження № 12018260040000400 від 20 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК за епізодом крадіжки майна потерпілої ОСОБА_10 закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпано можливості їх отримати, за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - закрив на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		10. У касаційній скарзі, поданій з метою реабілітації померлого ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині закриття кримінального провадження за епізодом вчинення крадіжки майна потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_11 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК та закрити кримінальне провадження за цим епізодом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпано можливості їх отримати.
		11. При цьому ОСОБА_7 зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на спростування доводів скарг ОСОБА_8 про те, що з 21 по 
		24 березня 2018 року всі процесуальні дії щодо нього здійснювалися поліцією з порушенням його прав та законних інтересів. Указує, що в цей період статус ОСОБА_8 не був визначеним, даних про роз`яснення йому процесуальних прав, його місцезнаходження в цей період немає, орган досудового розслідування в ході перевірки не спростував цих доводів сторони захисту. Також, на її думку, виникає сумнів щодо якості проведених перевірок за скаргами ОСОБА_8 . 
		12. Унаслідок зазначених порушень апеляційний суд визнав недопустимим доказом протокол відібрання зразків вушних раковин, наданих для проведення експертиз, проте помилково не взяв за основу ці висновки, коли закривав кримінальне провадження за епізодом щодо потерпілих  ОСОБА_9 і ОСОБА_11 .
		13. Крім того, стверджує, що пред`явлення речей для впізнання, а саме каблучки, було здійснено з порушенням ч. 2 ст. 229 КПК, оскільки три із чотирьох каблучок мали один камінець і лише одна каблучка мала суттєві відмінності в зовнішньому вигляді, яку впізнав потерпілий.
		14. Наголошує, що суди дійшли передчасного висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_8 за епізодом крадіжки майна потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , оскільки не доведено проникнення до вказаної квартири саме ОСОБА_8 , не встановлено способу проникнення в житло і його перебування в приміщенні, не надано правильної оцінки суперечностям у доказах, наданих органами досудового розслідування, зокрема тому, що в період вчинення злочину невідома особа в сірій шапці (згодом встановлена як ОСОБА_8 ) перебувала в іншому місці, на значній відстані від місця крадіжки, а злочин вчинявся іншими невстановленими особами. Також зазначає, що неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_8 за цим епізодом за кваліфікуючою ознакою «проникнення в житло», оскільки не було встановлено обставин потрапляння до житла.
		15. На переконання ОСОБА_7 , висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		16. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
		Позиції учасників судового провадження 
		17. Захисник підтримав подану скаргу. Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		18. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та доповненнях до неї, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		19. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		20. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		21. У касаційній скарзі  ОСОБА_7 оспорює ухвалу апеляційного суду лише у частині закриття кримінального провадження щодо  ОСОБА_8  за епізодом вчинення крадіжки майна потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_11 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Стверджує, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості в суді й вичерпано можливості їх отримати, а тому за цим епізодом кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. 
		22. Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі ОСОБА_7 , серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, за оскаржуваним епізодом, вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка на підставі положень статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
		23. Отже, під час перегляду судового рішення у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
		Щодо доводів про відсутність доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за епізодом стосовно потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_12 .
		24. Як убачається з матеріалів провадження, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, суд зробив з додержанням ст. 23 КПК, з`ясувавши всі обставини, передбачені ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
		25. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_12 , яка повідомила, що 19 лютого 2018 року з квартири ( АДРЕСА_3 ) були викрадені її речі, а саме срібна каблучка та каблучка (біжутерія). У судовому засіданні вона впізнала свою каблучку (біжутерію), вилучену працівниками поліції під час обшуку у квартирі, де проживав ОСОБА_8 . При цьому пояснила, що впізнає її, оскільки самостійно замінювала один камінець, який менший за розміром і трішки відрізняється кольором.
		26. Крім того, винуватість ОСОБА_8 підтверджується фактичними даними, що містяться в письмових доказах, зміст яких детально викладено у рішенні, зокрема: 
		- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19 лютого 
		2018 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що цього дня в період з 08:30 до 13:30 невідома особа проникла до квартири АДРЕСА_1 та викрала гроші й золоті вироби (т. 1, а. п. 121);
		- протоколі обшуку від 21 березня 2018 року за місцем проживання ОСОБА_8 , за даними якого під час цієї слідчої дії було вилучено речі та документи, серед яких була біжутерія в кількості дев`яти штук (зокрема, каблучка) (т. 2, а. п. 3-6);
		- протоколі огляду речей та документів від 22 березня 2018 року з фототаблицею до нього, згідно з яким було оглянуто вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 речі, зокрема каблучку (перстень) з біжутерії (т. 2, а. п. 7-29);
		- відповіді на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК, у якій зроблено аналіз камер відеонагляду, розташованих біля магазину «Бренд Бар» (вул. Небесної Сотні, 11) (т. 1, а. п. 172-178); 
		- протоколі добровільної видачі від 27 лютого 2018 року, згідно з яким було видано записи відеоспостереження, збережені на DVD-R, інв. № 8 (т. 1, а. п. 185-186), на яких видно, як невідома особа в сірій шапці в період з 10 до 13 години ходить навколо будинку, декілька разів заходить у магазин і спостерігає за навколишньою обстановкою біля будинку та в інших письмових доказах.
		27. Як убачається з матеріалів провадження, під час розгляду кримінального провадження місцевим судом ОСОБА_8 не визнавав винуватості у вчиненні цього кримінального порушення та відмовився надавати показання на підставі ст. 63 Конституції України.
		28. Разом із тим, фактичні дані, які покладено в основу судового рішення та на яких ґрунтується обвинувачення, отримано у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, законність їх збирання (формування) та процесуальне закріплення не викликають сумніву. Тому ці дані за ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.
		29. Отже, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за цим епізодом за ч. 3 ст. 185 КК.
		30. Також Суд наголошує на тому, що відповідно до досліджених судами доказів, зокрема відповіді на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК, а також протоколу добровільної видачі із додатком DVD-R, інв. № 8, на якому збережено відеозаписи з камер, установлених біля магазину «Бренд Бар», особа в сірій шапці (надалі було встановлено, що це ОСОБА_8 ) перебуваючи біля будинку потерпілих, кілька разів не була у полі зору камер протягом досить тривалого часу (15 і 37 хвилин). Крім того, потерпіла ОСОБА_12 за певними особливостями (особисто замінений камінець, що був менший за розміром і відрізнявся за кольором) впізнала вилучену за місцем проживання ОСОБА_8 каблучку. Матеріали провадження не містять будь-яких даних, які б доводили іншу версію знаходження каблучки потерпілої за місцем проживання ОСОБА_8 , не зазначено такої і в касаційній скарзі. Викладеним спростовуються твердження ОСОБА_7 щодо відсутності ОСОБА_8 на місці та його непричетності до вчинення злочину. 
		31. З огляду на викладене доводи касаційної скарги в частині помилковості висновків суду апеляційної інстанції про закриття кримінального провадження за цим епізодом на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, а не п. 3 ч. 1 цієї статті не знайшли свого підтвердження.
		Щодо доводів касаційної скарги про порушення вимог КПК під час проведення впізнання каблучки потерпілою
		32. Відповідно до ч. 1 ст. 229 КПК перед тим, як пред`явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. Частиною 2 цієї статті передбачено, що річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. Згідно з ч. 3 ст. 229 КПК, у випадку, якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред`являється в одному екземплярі.
		33. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла 
		ОСОБА_12 надала слідчому фотокартки викрадених у неї речей (т. 1, а. п. 164-167). У судових засіданнях місцевого суду, а згодом і в суді апеляційної інстанції, потерпіла ОСОБА_12 впізнала свою каблучку, при цьому пояснила, за якими саме ознаками її впізнає. 
		34. Суди, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_8 , послалися саме на фотокартки та показання потерпілої, надані під час розгляду кримінального провадження в судах. Протокол пред`явлення речей для впізнання, на недопустимість якого посилається     ОСОБА_7 у касаційній скарзі, не покладено в основу обвинувачення.
		35. Тож оскільки в оскарженому рішенні відсутні посилання на протокол пред`явлення речей для впізнання, доводи касаційної скарги ОСОБА_7 в цій частині задоволенню не підлягають.
		Щодо доводів касаційної скарги про порушення працівниками правоохоронних органів під час збирання доказів фундаментальних прав ОСОБА_8 . 
		36. Переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_5 , апеляційний суд, виконавши вказівки, зазначені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 вересня 2023 року, якою було скасовано попередню ухвалу апеляційного суду в цьому кримінальному провадженні, повторно дослідив ряд письмових доказів і допитав потерпілу ОСОБА_12 , а отже здійснив апеляційний розгляд з дотриманням статей 404, 405 КПК.
		37. Цей суд установив, що в період з 21 по 24 березня 2018 року було порушено фундаментальні права ОСОБА_8 , через те що присутність останнього в цей час не була зареєстрована в журналі відвідувачів приміщення поліції, тобто до дня його офіційного затримання він перебував у приміщенні ГУНП у Чернівецькій області та спілкувався з працівниками поліції. Також констатовано, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про роз`яснення йому протягом цього часу права на захист й інших процесуальних прав.
		38. Установивши зазначені порушення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримання експериментальних зразків вушних раковин 
		ОСОБА_8 (22 березня 2018 року) для експериментального дослідження було здійснено в умовах, які виключають добровільність їх надання ним. Унаслідок цього всі подальші експертизи, проведені зі зразками вушних раковин ОСОБА_8 , отриманими 22 березня 2018 року, які є похідними, були визнані недопустимими доказами відповідно до ст. 87 КПК.
		39. При цьому апеляційний суд правильно зазначив про те, що здійснення представниками правоохоронних органів процесуальних дій з ОСОБА_8 повинно було відбуватися з дотриманням вимог Конституції України та кримінального процесуального закону, який визначає правила таких взаємовідносин. Проте матеріали кримінального провадження не містять даних про добровільність надання ОСОБА_8 таких зразків, як і рішень суду щодо їх примусового відібрання.
		40. Посилання ОСОБА_7 на те, що апеляційний суд, виключивши посилання як на докази винуватості всі докази, які були здобуті із використанням отриманих експериментальних зразків вушних раковин ОСОБА_8 , закрив кримінальне провадження за епізодом крадіжки майна ОСОБА_10 , на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, однак помилково не закрив з цієї підстави провадження за епізодом вчинення крадіжки майна у потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 не знайшли свого підтвердження. 
		41. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки майна потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на підставі сукупності інших письмових доказів та показань потерпілої ОСОБА_12 , зміст яких детально наведено у судовому рішенні та які, не є ані такими, що отриманні із фундаментальним порушенням прав ОСОБА_8 , ані  похідними від них.
		42. Також цей суд перевірив доводи апеляційних скарг про застосування до ОСОБА_8 недозволених методів досудового розслідування та встановив, що постановою про закриття кримінального провадження від 18 січня 2024 року за скаргою ОСОБА_8 щодо незаконного затримання 21 березня 2018 року в м. Вінниці, застосування фізичної сили та подальшого доставлення до Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області, закрито кримінальне провадження № 62020240000000115 від 30 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з встановленням відсутності в діях працівників управління КОРД ГУНП в Чернівецькій області та працівників УКР ГУНП в Чернівецькій області складу кримінального правопорушення (т. 6, а. п. 76-81). Апеляційний суд також установив, що молодшому інспектору ВОАП ЦОП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_13 за порушення функціональних обов`язків, що виразилося в невнесенні до журналу відвідувачів даних щодо перебування 21 березня 2018 року у приміщенні ГУНП ОСОБА_8 та інших осіб, винесено догану.
		43. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.
		44. Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_7 також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		45. Істотних порушень норм матеріального та процесуального права 
		у кримінальному провадженні під час його перегляду судом касаційної інстанції не встановлено, а тому відсутні передбачені ст. 438 КПК підстави для скасування оскаржених судових рішень. Отже, подану касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...