Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/4600/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 28.11.2024
Номер судового провадження: 51-729км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016220470001879

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2024року
		м. Київ
		справа № 643/4600/17
		провадження № 51-729 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 ,
		засудженого                            ОСОБА_6 ,
		у режимі відеоконференції
		захисника                                ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12016220470001879, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 186 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 січня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за:
		-   ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин;
		-   ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
		-   ч. 1 ст. 353 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
		-   ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
		На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточно ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
		Вирішено цивільні позови, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 змінено. На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 353 КК України закрито та останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Виключено з резолютивної частини вироку рішення про застосування ч. 1 ст. 70 КК України і призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 02 березня 2016 рокуприблизно о 22:12 год, перебуваючи у дворі приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки з ОСОБА_9 та її донькою ОСОБА_10 завдав останнім численних тілесних ушкоджень, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Крім того, ОСОБА_6 13 січня 2017 року, приблизно о 17;45 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 , проходивши повз будинок АДРЕСА_3 , побачив зі спини не знайомого йому раніше ОСОБА_12 , підійшовши до нього, видаючи себе за працівника правоохоронного органу, з метою полегшення відкритого заволодіння чужим майном, продемонстрував розгорнутий гаманець з довідкою про звільнення з місць позбавлення волі, видавши це за службове посвідчення працівника поліції та почав з`ясовувати у ОСОБА_12 про наявність заборонених предметів. При цьому, наказав пред`явити вміст кишень. Під час демонстрування вмісту кишень, ОСОБА_6 вихопив з рук потерпілого майно та завдав удар кулаком в область обличчя, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, та з місця вчинення злочину зник, спричинивши ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 2000 грн.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалуапеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом допущено неправильне застосування положень статей 50, 66, 75 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання та які дають підстави для звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
		Прокурор, посилаючись на обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, вважала, що ухвалу апеляційного суду слід скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_13 та засуджений ОСОБА_6 заперечили проти поданої касаційної скарги прокурора та просили її залишити без задоволення. Крім того, засуджений ОСОБА_6 під час свого виступу зазначив, що з моменту вчинення останнього кримінального правопорушення (2017 рік), за який він засуджений, минуло майже 8 років, з того часу ним не вчинено жодного правопорушення, він став на шлях виправлення, створив сім`ю, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, займається волонтерством.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. 
		Так, ОСОБА_6  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , дотримався наведених вимог матеріального права.
		Так, у своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , не оспорюючи встановлені фактичні обставини кримінального провадження, доведеність обвинувачення та кваліфікацію діянь, наводив доводи щодо суворості призначеного йому покарання з огляду на необґрунтоване не застосування місцевим судом положень ст. 75 ККУкраїни і вважав, що його слід звільнити від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком. Наводив доводи, які не були враховані, на його думку, судом першої інстанції при призначенні покарання.
		Апеляційний суд погодився із зазначеними доводами та змінив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. При цьому, апеляційний суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 ККУкраїни формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретного кримінального правопорушення. Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги те, що ОСОБА_6 у добровільному порядку відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, приніс свої вибачення та відсутності претензій до нього з боку потерпілого. Крім того, судом апеляційної інстанції було взято до уваги перебування на утриманні останнього дружини та двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, працевлаштування водієм таксі за договором, позитивну характеристику за місцем проживання. Також, апеляційним судом було наголошено, що з моменту вчинення злочину минуло більше 7 років, та за цей час не було виявлено жодних фактів протиправної поведінки засудженого.
		Разом із тим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, апеляційний суд зважив на обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, оскільки ОСОБА_6 визнав вину повністю, активне сприяння розкриттю злочину.. 
		Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції, усупереч твердженням прокурора, належно умотивувавши своє рішення, визнав їх такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців та звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
		У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги прокурора стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - застосування ст. 75 КК України та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через його м`якість.
		 
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.
		Істотних порушень вимог кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, які були би підставою для скасування ухвали апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.
		За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                         ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...