Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/14614/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано судом: 04.12.2024. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Результат оскарження 08.04.2025 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 240/14614/24/14720/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		04 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/14614/24
		категорія 112010201
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся  ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у переведенні його на пенсію державного службовця від 21.06.2024;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести, здійснити нарахування та виплату йому пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 14.06.2024 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідці Ємільчинської селищної ради Житомирської області № 162 від 14.06.2024, з урахуванням виплачених сум.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами протиправно, за наявності у нього всіх необхідних умов, визначених законодавством для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відмовлено у такому переведенні, з підстав відсутності необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби для призначення пенсії. З підстав наведених у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
		Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
		Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзив на позов, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначило, що позивач станом на 01.05.2016 не набув 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, як це передбачено п.10 і п.12 розділу ХІ Закону України "Про державну службу" №889-VIII.
		У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позовних вимог не визнало та просить відмовити у позові. Вказало, що позивач станом на 01.05.2016 не займав посаду державної служби та не має не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу". Позивач не є особою, яка на день набрання чинності цим Законом мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу", а відтак не може вважатися особою, яка з досягненням пенсійного віку має право на перехід на пенсію державного службовця, передбачену ст.37 Закону № 3723-XII.
		У період із 02.09.2024 по 16.09.2024, 07.10.2024 та із 04.11.2024 по 18.11.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці, із 25.11.2024 по 01.12.2024 - у відрядженні.
		Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
		У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Суд встановив, що ОСОБА_1 з 06.10.2008 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
		14.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, надавши до заяви довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №162 від 14.06.2024, видану Ємільчинською селищною радою.
		Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 21.06.2024 №918060166838 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
		Підставою для винесення вказаного рішення слугувало те, що станом на 01.05.2016 заявник не набув необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України та актами Кабінету Міністрів України.
		Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 24.06.2024 № 0600-0208-8/78234 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу.
		Не погоджуючись з відмовою у переведенні з пенсії за віком, призначеної у відповідності з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком у відповідності з Законом України "Про державну службу", позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно з нормами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).
		Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 цього Закону право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
		Статтею 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		Статтею 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
		Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
		Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
		Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
		Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
		За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
		Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
		Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
		Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
		Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
		Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
		Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.
		Згідно із пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
		Відповідно до статті 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-IIІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
		Встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 від 25.07.1977 містяться наступні записи про роботу:
		- 10.04.2002 - обраний Ємільчинським селищним головою;
		- 10.04.2002 - прийняв присягу державного службовця;
		- 10.04.2002 - присвоєно одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
		- 31.03.2004 - присвоєно десятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
		- 15.04.2005 - присвоєно дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
		- 11.04.2006 - обраний Ємільчинським селищним головою;
		- 11.04.2006 - прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування;
		- 11.04.2006 - присвоєно восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
		- 29.03.2007 - присвоєно сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
		- 12.11.2010 - обраний Ємільчинським селищним головою;
		- 13.11.2015 - звільнений у зв`язку із припиненням повноважень відповідно до ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".
		З огляду на такі обставини та на наведені правові норми, суд приходить до висновку, що до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди роботи ОСОБА_1 з 10.04.2002 по 13.11.2015 на посаді голови Ємільчинської селищної ради.
		Разом з цим, суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, зі змінами (далі - Порядок № 22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
		Тобто, питання призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший вид вирішує за принципом екстериторіальності відповідний територіальний орган ПФУ, який після вирішення зазначених питань передає електронну пенсійну справу до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
		Суд зазначає, що заяву позивача про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності.
		Так як відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, то рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.06.2024 №918060166838, яким відмовлено у перерахунку пенсії (переведенні з одного виду пенсії на інший) через відсутність необхідного стажу роботи позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 є протиправним та підлягає скасуванню. Спірні періоди підлягають до зарахування до стажу державної служби.
		Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
		Разом з тим, суд зазначає, що у спірних відносинах відповідач наразі не реалізував своє повноваження щодо зарахування до стажу державної служби позивача спірного у цій справі періоду його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 10.04.2002 по 13.11.2015 та, як наслідок, не дослідив питання наявності у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
		З практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
		При цьому, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		З огляду на наведене, позовна вимога про зобов`язання перевести із дня звернення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідці Ємільчинської селищної ради Житомирської області № 162 від 14.06.2024, є передчасною та задоволенню не підлягає.
		У даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з дня звернення із заявою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
		Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.
		Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
		 
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул.Гоголя,34, м.Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36000, ЄДРПОУ: 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.06.2024 №918060166838 про відмову в переході з пенсії за віком, обчисленої за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 (з дня звернення із заявою), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя В.А. Панкеєва
		 
		 
		 
		04.12.24

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...