Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/11648/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 04.12.2024. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 07.01.2025
Номер судового провадження: 13897/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		04 грудня 2024 року м. Рівне№460/11648/24
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
		 ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1  про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 березня 2022 року по 18 грудня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум, а також суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від З0 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
		Ухвалою від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/11648/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що позивач з 29 березня 2022 року по 18 грудня 2023 року проходив службу у  ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням у цей період визначався, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, тобто шляхом множення 1762 грн на відповідний тарифний коефіцієнт, як це передбачалося пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, яким пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 викладено в новій редакції. Разом з тим, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, відтак з січня 2020 року пункт 4 Постанови №704 від 30.08.2017 підлягав застосуванню в редакції до внесення змін Постановою №103. Ігноруючи вказане та ту обставину, що відповідно до Законів про Державний бюджет України на відповідний рік на 01.01.2022 прожитковий мінімум було встановлено на рівні 2481,00 грн., а на 01.01.2023 - 2684,00 грн, відповідач продовжив використовувати розрахункову величину - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. Таким чином, відповідач виплачував позивачу щомісячне грошове забезпечення у меншому, ніж належало розмірі. Відповідно і нарахування інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивача.
		Згідно з відзивом на позовну заяву, ІНФОРМАЦІЯ_3 позовних вимог не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що  ІНФОРМАЦІЯ_3 утворився 02.04.2022 та до 15.09.2023 не мав власних рахунків в зв`язку з чим підрозділ був зарахований на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, в період з 02.04.2022 по 31.08.2023, нарахування та виплата грошового забезпечення особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в тому числі інших передбачених законодавством доплат, премій, винагород, тощо) здійснювалось безпосередньо посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вищевикладене прямо свідчить про те, що відповідач не порушував прав позивача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки заявлені до неналежного відповідача. Що стосується періоду з 15.09.2023 по 18.12.2023, то відповідач зауважував на тому, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», яка є чинною та відповідно до якої позивачу здійснювалося нарахування грошового забезпечення. Відтак, вимога позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, є необґрунтованою.
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 є учасником бойових дій і з 29 березня 2022 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №356 від 18 грудня 2023 року виключений зі списків особового складу зонального відділу, з усіх видів забезпечення у зв`язку з переводом на нове місце служби.
		Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_3 до 15.09.2023 не мав власних рахунків, в зв`язку з чим підрозділ був зарахований на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.03.2022 №248/1345. 
		Відповідно до цього, з 29.03.2022 по 15.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 не нараховував ОСОБА_1 грошового забезпечення. 
		З облікової картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2023 рік вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 нараховував йому грошове забезпечення лише за період: вересень-грудень 2023 року. За цей період посадовий оклад позивача було визначено на рівні 6630 грн., тобто такий визначався шляхом множення розміру 1762 гривні на тарифний коефіцієнт 3,76 (за 35 тарифним розрядом). Грошова допомога на оздоровлення на цей період не нараховувалась і не виплачувалась. 
		24.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29 березня 2022 року по 18 грудня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповіді №1529/8842 від 23 вересня 2024 року вказав ОСОБА_1 на те, що в періоді з 02.04.2022 по 31.08.2023 нарахуванні і виплата грошового забезпечення особовому складу здійснювалася безпосередньо посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Вважаючи порушеним право на належне грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 соціальний захист військовослужбовців  це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військово-службовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
		Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Пунктом 4 постанови №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
		Разом з тим, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103, пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов, в тому числі і до постанови №704. 
		Так, постановою №103 пункт 4 постанови №704 було викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
		Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатної особи складав 1762,00 грн. 
		Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VIII від 23.11.2018 було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
		За наведеного, у 2018 та 2019 роках, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення базової величини - 1762,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт і залишалися незмінними. 
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто той пункт, яким в тому числі викладено в новій редакції пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (https://reestr.court.gov.ua/ Review/87361222).
		З огляду на вказане, з дати набрання вказаним судовим рішенням законної сили, тобто з 29.01.2020, була відновлена дія пункту 4 постанови №704 у первісній редакції.
		Водночас, 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704». Зазначена Постанова набрала чинності 20.05.2023, є чинною та по-іншому врегульовує відповідні правовідносини.
		Так, пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
		Також пунктом 2 указаної Постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, виклавши абзац перший в такій редакції: «4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
		Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 з вересня по грудень 2023 року правомірно нараховував і виплачував ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі посадового окладу, окладу за військовим званням, розрахованого, виходячи з розміру 1762 грн. шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
		Що стосується попереднього період, а також періоду нарахування і виплати грошової допомоги на оздоровлення, то судом встановлено, що в період з 02.04.2022 по 31.08.2023, нарахування та виплата грошового забезпечення особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в тому числі інших передбачених законодавством доплат, премій, винагород, тощо) здійснювалось безпосередньо посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Доказів зворотного суду не надано. 
		Наведене свідчить, що в даній частині позивач звернувся до неналежного відповідача.
		Варто зазначити, що відповідно до частин першої-третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
		Згідно із частиною першою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
		Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.
		Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
		Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.
		За правилами ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
		Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
		Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
		Із аналізу наведеного положення права слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо того відповідача, якого визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до того, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
		Матеріалами справи стверджується, що позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного.
		В той же час, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. А пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача. При цьому, вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.
		Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю до вказаного відповідача.
		З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні усіх позовних вимог слід відмовити. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В :
		 
		ОСОБА_1 в позові до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 березня 2022 року по 18 грудня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум, а також суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від З0 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум, - відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 
		Повний текст рішення складений 04 грудня 2024 року 
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ) 
		Відповідач -  ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ) 
		 
		 
		Суддя Н.В. Друзенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...