Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/31831/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 05.12.2024. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.

Номер судового провадження: 2/686/1752/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/31831/23
		Провадження № 2/686/1752/24 
		 
		       
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2024 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький міськрайонний суд 
		в складі: головуючого  судді Стефанишина С.Л.,
		при секретарі  Козуляк І.В.,
		за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,представника відповідача ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії посилаючись на те, що 09.06.2023 року під час перевірки стану карткового рахунку банку через Приват 24 було виявлено, що банк без відома позивача оформив онлайн кредитну картку № НОМЕР_1 , яка була відображена у мобільному додатку. 12.06.2023 року позивачем подано заяву до банку стосовно зазначеного факту.
		Крім цього, 30.04.2023 року невідомою особою було проведено ряд фінансових операцій та не санкціоновано знято з зазначеної карти 32550 грн. Вважає зазначені дії банку незаконними тому просить суд визнати неукладеним кредитний договір від 02.03.2023 року між позивачем та банком, скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції банком за кредитним договором, визнати неправомірними дії банку щодо списання власних коштів позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості за вище зазначеним кредитним договором, згідно якого оформлено кредитну карту у розмірі 3231.52 грн. та зобов`язати відповідача повернути позивачу зазначені кошти, стягнути з банку моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 
		Ухвалою суду від 30.11.2023 року відкрито провадження по справі та справу призначено у підготовче засідання в загальному провадженні на 19.12.2023 року.
		07.02.2024 року до суду надійшов відзив на позов, у якому заперечуються позовні вимоги.
		02.07.2024 року ухвалою суду підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
		У судове засідання представник позивача з`явилася, підтримала позовні вимоги, надала суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, посилаючись на мотиви викладені у відзиві на позов. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 02.03.2023 клієнту ОСОБА_3 та її дочці у Хмельницькому відділенні №2 були видані картки "Універсальна" 5168752007566352 та "Юніора" 5168752024791116, які в той же день були активовані.
		29.04.2023 клієнт зайшла по посиланню на фішингову сторінку, де ввела логін і пароль для входу від Приват24 (перехід здійснено на сайт з подальшою компрометацією входу під акаунтом "Приват24" клієнта), при цьому вхід в акаунт було підтверджено IVR дзвінком на номер НОМЕР_2 .
		30.04.2023 року було проведено ряд фінансових операцій та не санкціоновано знято з зазначеної карти 32550 грн. 
		Даними відділу службової безпеки банку підтверджується, що відповідачем було проведено службову перевірку, результати якої викладені у заключенні № ZAKL-2023/1-8338363.
		З аналізу хроніки авторизацій в Приват 24 клієнта ОСОБА_3 було встановлено, що 29.04.2023р. в 22:10:45 відбулася авторизація в акаунті клієнта з нетипового для неї девайсу: CPH1893RU|OPPO, ip - 46.211.92.28, login НОМЕР_3 . Відновлення доступу в приват24 під час авторизації відбулася по IVR дзвінку на номер НОМЕР_2 (витяг 3). Також банком в мобільний додаток Приват24 клієнта надсилалося повідомлення про створення нової сесії в Приват24 (витяг 4). Клієнт при цьому не скасував цю авторизацію. Під час цієї сесії відбулася зміна кредитного ліміта по карті Зміни пароля від Приват 24 до проведення авторизації не було. Надалі авторизації в акаунті клієнта відбувалися з того самого нетипового девайсу і 30.04.2023р. Дані по авторизаціям в Приват24 за період 29-30.04.2023 детальніше о писано в файлі логів входу в Приват24 клієнта (витяг 5, 6, 7, 8). Також було встановлено що 30.04.2023 в 10:53 карта 5168752007566352 була токенізована на Device type WATCH (витяг 9). Токен 5355604287016389 для операцій згенерований в момент прив`язки реальної карти клієнта до даного нетипового пристрою 
		Враховуючи матеріали перевірки, можна зробити висновок про те що02.03.2023 клієнт ОСОБА_3 разом з донькою відвідала Хмельницьке відділення № НОМЕР_4 , звернулася до спеціаліста з обслуговування клієнтів Хмельницьке відділення №2 ОСОБА_4 де їм були видані картки "Універсальна" 5168752007566352 та "Юніора" 5168752024791116, які в той же день були активовані. Надалі 29.04.2023 ймовірно клієнт зайшла по посиланню на фішингову сторінку, де ввела логін і пароль для входу від Приват24 (перехід здійснено на сайт з подальшою компрометацією входу під акаунтом "Приват24" клієнта), при цьому вхід в акаунт було підтверджено IVR дзвінком на номер НОМЕР_2 . Отже, клієнт самостійно повідомила третім особам свій логін та пароль до системи "Приват24". Надалі шахраї 29.04.2023р. підвищили кредитний ліміт по карті та 30.04.2023р. токенізовали карту НОМЕР_1 . Транзакції щодо зняття готівки через каси магазинів проведено за допомогою Device type WATCH з NFC-модулем Token requestor description MiPay з токенізованою карткою та вводом пін-коду. Карта НОМЕР_1 була токенізована на Device type WATCH (витяг 9), Token requestor description MiPay, ІР адреса з якої відбувалась токенізація не відома.
		Разом з тим, банком проводилася робота щодо оспорення транзакцій за правилами платіжної системи та повернення коштів клієнту таким шляхом. В результаті проведеної роботи банком було повернуто 3187,24 грн. на карту клієнта 4149499389852953 та 8000 філіппінських песо і 4.57 EUR повернуто на карту НОМЕР_1 .
		Таким чином, провівши службову перевірку за викладеними обставинами в позовній заяві, спеціалістами служби безпеки банку встановлено, що зняття грошових коштів з картки клієнта ОСОБА_3 стало можливим за сприяння розголошення конфіденційних даних клієнтом.
		Зважаючи на вище викладене суд приходить до висновку, що    операції зі зняття коштів з картки позивача стали можливими лише в результаті розголошення позивачем персональних даних, відповідальність за які несе саме позичальник.
		Суд вважає, що позивач приховує від суду, що він передав особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому заволоділи його коштами які були на рахунку.
		Правовідносини, які склалися між сторонами, діють у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами, які регулюються, ЦК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постановою Національного Банку України №705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та якою затверджено Порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням.
		Згідно з п.1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка  це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, тримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України.
		Згідно підпункту 6 пункту 4 розділу Порядку емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням визначено, що платіжна операція - це дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками.
		Вимогами пунктів 1-8 розділу IV Порядку визначено, що банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та вимог цього порядку.
		Пунктами 1, 2,6 розділу VI Порядку визначено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Отже, саме користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Відповідно до п. 23.4 ст. 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатор переказу до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача.
		Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.
		Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.
		Як видно з обставин, які викладені у позові та фактів, які встановлені службовим розслідуванням, позивач до банку платника про повернення переказаних коштів до настання дати валютування не звертався. Позивач звернувся до банку платника після настання дати валютування, тобто після зарахування коштів на рахунок отримувача, а тому строки, встановлені п.п. 23.1, 23.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для вчинення дій з відкликання переказу пропущені позивачем як ініціатором переказу  позивачем по справі.
		Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.
		У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі 182/5175/16-ц суд прийшов до такого правового висновку, що на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку клієнта відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк», то останній не повинен нести відповідальність за дану операцію.
		Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц (касаційне провадження № 61-13643св 18): "ОСОБА1 не виконала вимог, передбачених Положенням щодо нерозголошення персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу користуватися спеціальним платіжним засобом, та у ході бесіди повідомила третій особі інформацію про персональний ідентифікаційний номер кредитної картки, унаслідок чого стало можливим її використання та ініціювання платіжної операції, у вигляді зняття кредитних коштів особою, яка не мала на це законного права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відповідальності ОСОБА1 за неналежне виконання умов кредитного договору».
		Позивачем не надано до суду жодних доказів, що спірні списання коштів з карток відбулись поза волевиявленням позивача та що такі банківські операції на той момент не відповідали його внутрішній волі. Натомість, обставини справи свідчать про те, що оспорювані фінансові операції відбулися з ручним веденням конфіденційної інформації, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності за зазначені операції, про які він був повідомлений вже після їх здійснення.
		Покликання позивача на те, що ці операції здійснені невідомою особою у шахрайський спосіб, не є достатніми та належними доказами.
		Так, на підтвердження позовних вимог позивач посилається навитяг з ЄДРДР про вчинення кримінального правопорушення стосовно неї. Проте, сама лише наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.
		Така правова позиція викладена Верховним Судом у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц провадження № 61- 31835св18 від 10.04.2019 року, у справі №524/3979/16-ц провадження № 61-20290св18, де стороною у справі є АТ КБ Приватбанк стосовно застосування Умов та правил надання банківських послуг.
		Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
		Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Однак, доказів, які б за наслідками розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення достеменно встановлювали факти здійснення шахрайських дій з картковими рахунками позивача суду не надано.
		Вимогами ст.1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		В даному випадку виключень законом не встановлено. Наявність вини є необхідною складовою для розгляду питання щодо відшкодування моральної шкоди. 
		Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди може здійснюватися за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини банку. 
		Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Суд вважає, що позивачем не доведено, в розумінні ст. 60 ЦПК України, заподіянні їй моральних страждань відповідачем.
		Відповідно до Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння особи яка її заподіяла, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням особи яка її заподіяла та вини останнього в її заподіянні. 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. 
		Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне  за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого  спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		Відповідно до змісту частин 3, 4 та 5 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу і запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зважаючи на викладене, враховуючи досліджені докази по справі, обставини справи, які встановлено службовим розслідуванням, суд вважає, що позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими і достовірними доказами порушень банком умов укладеного між ними договору та вимог закону, які регулюють кредитні правовідносини тому позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		На підставівикладеного такеруючись ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд -
		 
		ухвалив:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне рішення суду складено 04.12.2024 року. 
		 
		 
		Суддя Сергій Стефанишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...