Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5320/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/760/1311/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022101110000094

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №760/5320/22
		1-кп/760/1311/24
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(повний текст)
		 
		28 листопада 2024 р.                                                                м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва
		в складі колегії суддів:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 
		суддів                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря                                 ОСОБА_4 
		прокурора                                 ОСОБА_5 
		захисника                                 ОСОБА_6 
		обвинуваченої                         ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, дані про яке внесено до ЄРДР за № 22022101110000094 від 21.04.2022 р. клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання обвинуваченої та її захисника про зміну запобіжного заходу,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Під час судового розгляду прокурор звернувся до суду із клопотанням, в якому просив продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
		В поданому клопотанні прокурор зазначив, що 16 березня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_7 постановою заступника керівника Київської міської прокуратури, обрано та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на тридцять діб. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2022 року строк тримання ОСОБА_7 під вартою продовжено до 16.05.2022 року.
		У подальшому, під час розгляду справи по суті ухвалами Солом`янського районного суду м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
		Строк тримання ОСОБА_7 під вартою закінчується у зв`язку з чим виникла необхідність продовження цього строку дії.
		Прокурор вказує, що ризики, що були враховані в ході обрання та продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час проведення досудового розслідування та в суді, які передбачені ст. 177 КПК України, що не зменшились та продовжують існувати. 
		Так, прокурор вказує, що обвинувачення підтверджується наданими ним та дослідженими в ході судового розгляду доказами. Обвинувачена ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому існують ризики переховування від суду, продовження кримінальних порушень, в яких вона обвинувачується.
		Підставою для продовження запобіжного заходу є її обвинувачення у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років, а також наявність наведених вище ризиків, які передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Виходячи із цього, прокурор вважає, що застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не можливе в силу закону, оскільки ст. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачає, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, виключно тримання під вартою. Тому застосування до обвинуваченої іншого запобіжного заходу не можливе в силу закону
		Захисник та обвинувачена проти задоволення клопотання прокурора заперечували, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні. 
		Так обвинувачена надала суду свої письмові заперечення та спільно із захисником - клопотання про зміну запобіжного заходу, в яких вказала, що пред`явлене їй обвинувачення сфальсифіковане, не ґрунтується на нормах закону та не підтверджується належними і допустимими доказами.
		Вказала, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні. Вона має сталі соціальні зв`язки, зокрема, рідну сестру, яка про неї піклується та племінника, що є сином сестри.
		Обвинувачена стверджує, що не буде переховуватися від суду оскільки має намір довести свою невинуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину, в Україні вона має стійкі соціальні зв`язки, отже не має наміру виїжджати за межі України. В запереченнях також вказала, що доводи прокурора є надуманими, а тому підстави для продовження запобіжного заходу відсутні.
		ОСОБА_7 вказала, що ризик вчинення нею іншого злочину за допомогою всесвітньої мережі «Інтернет» із використанням електронних пристроїв та встановлених в них месенджерів є надуманим.
		Обвинувачена вкотре зазначила, що на її думку, вона була незаконно затримана та до неї був незаконно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		В клопотанні про зміну запобіжного заходу обвинувачена та її захисник вказують, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, відсутні. Так, обвинувачена є відомою правозахисницею, бере активну участь у суспільному житті, має досвід політичної роботи. Крім того, в клопотанні обвинувачена стверджує, що не може перебувати в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я, ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні, а тому обвинувачена та захисник просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку поручителя ОСОБА_8 , яка є особою, що заслуговує на особливу довіру. 
		Заслухавши прокурора, захисника, обвинувачену та дослідивши матеріали клопотання та заперечень, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до наступних висновків.
		Обвинувачена ОСОБА_7 обвинувачується органом досудового розслідування в тому, що у лютому 2022 року вона вступила у попередню злочинну змову з представниками іноземної держави - Російської Федерації та організацій цієї ж країни, отримавши від них завдання підготувати лист на ім`я постійного представника Російської Федерації при ООН ОСОБА_12 , в якому мала відобразити із застосуванням маніпулятивних технологій ситуацію щодо розвитку суспільно-політичної ситуації в Україні, діяльності керівництва держави, а також ситуації на Сході України, за наслідками введення в країні військового стану та ведення військових дій, у контексті прихованого ідеологічного обґрунтування та виправдання військової агресії на території України з боку РФ. 
		В обвинувальному акті також зазначається, що 28 лютого 2022 року о 06 год. 50 хв., ОСОБА_7 , підготувала та скерувала відповідний лист із текстом промови проросійського спрямування на адресу невстановлених досудовим розслідуванням осіб на території Російської Федерації, що ведуть підривну діяльність проти України в інформаційній сфері. У вказаному листі ОСОБА_7 діючи умисно, розповіла про події, які відбуваються на території м. Києва та України, викривляючи їх на користь Російської Федерації, виправдовуючи необхідність російській військовій агресії проти України, усвідомлюючи при цьому, що вказаний текст буде офіційно розміщений в засобах масової інформації та з ним зможе ознайомитись необмежена кількість осіб. 
		Сторона обвинувачення також стверджує, що у подальшому, невстановленими досудовим розслідуванням особами, у попередній змові з якими діяла ОСОБА_7 , використовуючи текст надісланого останньою листа, підготовлено промову, з якою 28.02.2022 виступив постійний представник Російської Федерації при ООН ОСОБА_10 під час одинадцятої надзвичайної спеціальної сесії ГА ООН.
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 р обвинуваченій продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 грудня 2024 року включно.
		На думку суду продовжують існувати ризики, можливість існування яких була встановлена в попередніх ухвалах суду, якими обвинуваченій був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначені прокурором в клопотанні: 1) обвинувачена може переховуватися від суду, 2) обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
		Так, обвинувачена може переховуватися від суду перебуваючи на волі, оскільки не має сталих соціальних зв`язків, а тому може вжити спроб залишити територію України. Так, її рідна сестра періодично знаходиться за кордоном, про інших членів сім`ї суду не відомо. Про племінника суду інформації також не надано. 
		Як вже зазначалося в попередніх ухвалах суду, під час судового розгляду були досліджені докази, зокрема, протокол огляду мобільного телефону обвинуваченої від 12 березня 2022 р, виходячи із змісту якого вона на початку березня 2022 р. намагалася виїхати до м. Бєлгород російської федерації, де в неї проживає племінниця. Крім того, під час судового розгляду обвинувачена повідомила суд, що на початку року також мала намір виїхати до Угорщини. 
		Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченої.
		Так, санкцією ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
		Разом з тим, при вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , суд обґрунтовує таку необхідність не лише суворістю можливого покарання, а усім комплексом ризиків, які об`єктивно існують в даному кримінальному провадженні та передбачені ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
		Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вид та міру покарання, що загрожує їй у випадку визнання винуватою та зазначені вище обставини, суд вважає наявним ризик того, що вона може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання. 
		Цей ризик ураховується судом у сукупності із ризиками вчинити інший злочин.
		Як випливає із наданих прокурором доказів, що наявні в матеріалах справи, зокрема листів, адресованих керівництву рф та підписаних обвинуваченою, існує ризик продовження виготовлення та поширення обвинуваченою матеріалів, у яких міститься подання завідомо недостовірної інформації, що містить ознаки державної зради. Оскільки об`єктивною стороною злочину, який інкримінується обвинуваченій, є надання іноземній державі, іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за допомогою месенджерів та всесвітньої мережі «Інтернет», суд обґрунтовано вважає, що існує ризик продовження такої діяльності під час перебування обвинуваченої на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченої користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів. 
		Дана інформація не сприймається судом, як доказ вини обвинуваченої у вчиненні відповідних діянь, а лише розцінюється як можливий чи вірогідний ризик вчинення правопорушення. Саме оцінка вірогідності ризиків і є відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України завданням суду при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. 
		Таким чином, суд вважає, що існують обґрунтовані ризики того, що перебуваючи на волі, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Крім того, під час судового засідання обвинувачена поводить себе агресивно, постійно порушує порядок в залі під час судового розгляду, намагається вчинити дії, спрямовані на зрив судового засідання, внаслідок чого неодноразово видалялася із зали судових засідань. Така поведінка обвинуваченої свідчить про те, що перебуваючи на волі вона може перешкоджати кримінальному провадженню, намагаючись уникнути судових засідань або зірвати їх.
		Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню.
		Виходячи із зазначеного, суд вважає встановленими та доведеними ризики, що передбачені п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
		Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в попередніх ухвалах Солом`янського районного суду м. Києва, якими обвинуваченій було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання зменшилися чи зникли.
		На даний час, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1… Кримінального кодексу України.
		Таким чином, врахувавши положення ст. 177 та 178 КПК України, зокрема, репутацію обвинуваченої, яка, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду або вчинити новий злочин та те, що застава не зможе запобігти цьому, суд не визначив розмір застави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
		Таким чином, при вирішенні питання про можливість визначення (невизначення) розміру застави, суд керується чинною на дату винесення ухвали редакцію абз. 3 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, яка, як вже зазначалось, дає суду право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1… Кримінального кодексу України. Оскільки в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду від 12 квітня 2022 р. розмір застави не визначений, суд продовжує строк дії запобіжного заходу без визначення застави.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. 
		Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи .
		Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
		Так, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_7 альтернативних запобіжних заходів, суд застосовує положення ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, яка визначає, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тримання під вартою.
		Своїм рішення від 19.06.2024 Конституційний суд України визнав такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.
		Дана норма є імперативною і додаткового тлумачення не потребує.
		Виходячи із положень абз.5,6,7 п. 6.3 рішення, Конституційний Суд України наголошує, що, визначивши такі критерії для застосування слідчим суддею, судом до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законодавець дотримав міжнародних стандартів щодо застосування тримання під вартою, збалансував потребу між забезпеченням ефективного здійснення кримінального провадження та правом особи на свободу та особисту недоторканність, щодо якої його відкрито, й установив тримання такої особи під вартою лише на підставі вмотивованого судового рішення. Законодавець відтворив ці ж критерії для застосування слідчим суддею, судом до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши в частині шостій статті 176 Кодексу, що цей запобіжний захід під час воєнного стану застосовують не лише залежно від тяжкості злочину, а й за наявності ризиків, що їх визначено статтею 177 Кодексу. Водночас без наявності таких ризиків цей запобіжний захід за частиною шостою статті 176 Кодексу не мають застосовувати. Згідно з частиною другою статті 177 Кодексу, зокрема, слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, що їх установлено Кодексом.
		Отже, запобіжний захід у виді тримання під вартою встановлений обвинуваченій ОСОБА_7 на підставі вимог норм законодавства України.
		Безумовно, тривалість перебування обвинуваченої під вартою є обставиною, яка враховується судом, але вона обумовлена тяжкістю висунуто обвинувачення, тривалістю та складністю кримінального провадження, необхідністю детального дослідження доказів, їх вагомістю та, в даному випадку, переважає над приватним правом особи на особисту свободу.
		Крім того, тривалість перебування обвинуваченої під вартою обумовлена і процесуальною поведінкою сторони захисту, зокрема надмірно частою заміною захисників з ініціативи обвинуваченої, систематичного неприбуття даних захисників в судові засідання, внаслідок чого дані засідання постійно відкладаються, зловживання обвинуваченою своїми процесуальними правами, зокрема, систематичними заявами про відвід складу суду, прокурору та секретарю, з чого починається майже кожне судове засідання, а також надмірною кількістю різноманітних клопотань великого обсягу, які як правило, дублюють зміст вже заявлених та розглянутих клопотань. Крім того, сторона захисту багато засідань поспіль всупереч вимогам ч. 2 ст. 327 Кримінального процесуального кодексу України не забезпечила явку свідків в судове засідання, про допит яких обвинувачена заявила клопотання.
		При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано стан здоров`я обвинуваченої.
		Так, виходячи із змісту інформації Київської міської медичної частини Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області від 15.06.2022 р., стан здоров`я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини так і в лікарняних закладах МОЗ України вона не потребує.
		Згідно відповіді № 681 від 02.08.2022 р. з Київської міської медичної частини Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області стан здоров`я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини, так і в лікарняних закладах МОЗ вона не потребує.
		Згідно відповіді № 888 від 29.05.2023 з Філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області, стан здоров`я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Стаціонарного лікування вона не потребує. Потребує постійного прийому гіпотензивних препаратів, які є в наявності Київській міській медичній частині. Необхідною медичною допомогою ОСОБА_7 забезпечена в повному обсязі.
		Згідно відповіді № Ф/КИ-24 від 16.02.204 на адвокатський запит ОСОБА_11 з Філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області, за час перебування в установі неодноразово консультована лікарями Київської міської медичної частини, а саме терапевтом, невропатологом, хірургом, травматологом, гінекологом, ендокринологом, отоларингологом, офтальмологом, стоматологом Також за час перебування під вартою була обстежена лабораторно та інструментально (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, рентгенографія органів грудної клітки, ультразвукове обстеження щитовидної залози, органів черевної порожнини, нирок та органів малого тазу, обстежена за допомогою мобільного діагностичного комплексу.
		За результатами консультацій було призначене лікування (амбулаторно). Частина ліків була видана за рахунок медичної частини, а лікарські препарати, які не закуповуються централізовано, було запропоновано передати від родичів.
		Київська міська медична частина відноситься до лікарняного закладу, який надає виключно первинну медичну допомогу, а надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги не передбачене, у зв`язку із чим провести рекомендовані обстеження в умовах КММЧ не можливо.
		У той же час, відповідно до вимог нормативних актів Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_7 має право як на вільний вибір обраного лікаря-фахівця так і лікарняного закладу МОЗ України або сертифікованого приватного (комерційного) лікарняного закладу у якому він бажає отримати необхідну медичну допомогу, при умові оплати даних послуг ним особисто, його родичами або законним представником.
		Отже, якщо обвинувачена потребує додаткового обстеження та лікування і лікувальних закладах, то такі дії здійснюються відповідно до «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 (в ред. від 27.06.2023) та це не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.
		Будь-яких лікарських висновків, що б підтверджували неможливість перебування обвинуваченої в умовах слідчого ізолятора, як про це стверджує обвинувачена, стороною захисту не надано.
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновків, що правові підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, оскільки лише запобіжний захід у виді тримання обвинуваченої під вартою без визначення розміру застави може забезпечити її належну процесуальну поведінку, інші запобіжні заходи, що не пов`язані із триманням під вартою, в силу закону застосовані бути не можуть.
		Виходячи із зазначеного, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні клопотань обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
		Клопотання прокурора задовольнити.
		Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		Строк дії ухвали визначити до 26 січня 2025 року включно.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою - з моменту отримання її копії.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...