Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/995/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.05.2025
Результат оскарження 27.05.2025 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/932/574/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №932/995/24
		Провадження №2/932/995/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		07 жовтня 2024 року                                             м. Дніпро
		Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: 
		головуючого-судді Цитульського В.І.,
		за участю секретаря Дубовик К.В.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		представника відповідача ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди, 
		В С Т А Н О В И В :
		06.02.2024 позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути із відповідача безпідставно набуті грошові кошти за період з 02.07.2021 по 06.09.2023 в сумі 127420,04 грн. та моральну шкоду за період з 06.02.2016 по 13.11.2023 в сумі 100411,30 грн.
		Ухвалою судді Овчиннікової О.С. від 09.02.2024 відкрито загальне позовне провадження.
		У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 , 20.06.2024 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_6 .
		Ухвалою від 21.06.2024 останнім прийнято справу до свого провадження.
		Ухвалою від 04.09.2024 закрито підготовче провадження.
		Узагальнені доводи учасників справи.
		В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебував у шлюбі з відповідачем з 24.09.2011. 06.02.2016 у відповідачки народилася дочка, батьком якої записано позивача як другого із подружжя. З 2020 року шлюбні відносини припинилися, а рішенням суду від 23.03.2021 шлюб розірвано. За позовом відповідача, рішенням суду від 03.11.2021, з позивача стягнено аліменти на дитину. Рішення суду виконувалося державним виконавцем. У 2023 році встановлено, що позивач не є біологічним батьком дитини.
		Позивач стверджує, що відповідач зі народження дитини знала про те, що позивач не є біологічним батьком дитини та просить стягнути грошові кошти, які отримані в процесі виконання рішення про стягнення аліментів.
		Окрім цього позивач зазначає, що він з 06.02.2016 брав участь в утриманні та вихованні чужої дитини, відмовився від кар`єри тому має право на відшкодування моральної шкоди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати за період перебування його у відпустці по догляду за дитиною та додатково 50 тис. грн. за п`ять років виховання та утримання дитини.
		Представник відповідача надав відзив, в якому позовні вимоги заперечує, зазначає по те, що відповідач допускала можливість того, що позивач не є біологічним батьком її дитини, проте впевнилася в цьому лише у 2023 році, після отримання висновку судової експертизи. Відтак її дії не можна визнати недобросовісними. Окрім цього підставою для стягнення грошових було судове рішення, яке є чинним.
		Також відповідач стверджує про недоведеність вимоги про стягнення моральної шкоди.
		При цьому відповідач просить не брати до уваги надані позивачем аудіозаписи розмови та судового засідання, оскільки надані копії не засвідчені на відповідність оригіналу.
		Позивач та представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримали, надали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, навів доводи, аналогічні фабулі відзиву. Також представник вказав, що відповідачем за вимогами про повернення аліментів мала б бути дитина як власника аліментів.
		Обставини, встановлені судом.
		24.09.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено шлюб, актовий запис №573.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_8 , батьками якої записані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
		Згідно довідки ГУНП в Дніпропетровській області від 22.12.2023 ОСОБА_1 у період з 15.08.2016 по 06.02.2019 перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2021 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2021 стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_8 в розмірі частини всіх видів заробітку, починаючи із 02.07.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
		Вказане рішення на даний час чинне.
		Рішення про стягнення аліментів виконувалося державним (ВП №67811096 відкрито 10.12.2021) виконавцем шляхом звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 (постанова від 23.12.2021).
		Згідно довідки роботодавця боржника ГУНП в Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження №67811096 за період з 01.12.2021 по 06.09.2023 із заробітної плати ОСОБА_1 відраховано 127420,04 грн.
		Постановою державного виконавця від 13.09.2023 виконавчий лист повернуто ОСОБА_4 на підставі заяви останньої.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2023 задоволено позов ОСОБА_9 , визнано останнього батьком ОСОБА_8 та винесено зміни у відповідний актовий запис. Рішення суду ґрунтується на висновку судової молекулярно-генетичної експертизи.
		В судовому засіданні також прослухано запис судового засідання від 05.04.2023 за участі відповідача та на якому вона вказує, що вона знала про те що позивач не є батьком її дитини.
		Що іншого запису такий не дозволяє ідентифікувати співрозмовників. 
		Законодавство, що застосовано судом.
		Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
		Передбачений статтею 1212ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
		Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
		Згідно зі статтею 129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2022 у справі справа №677/876/21, встановивши, що аліментні виплати позивач здійснив не добровільно, а в примусовому порядку в межах відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість повернення цих коштів платнику аліментів в порядку, визначеному статтею 1215 ЦК України.
		У випадку, якщо з підстав відсутності кровного спорідненості з дитиною відповідач у порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством, порушить питання про скасування судового рішення про стягнення з нього аліментів за нововиявленими обставинами, законом передбачені особливості повороту виконанням судового рішення у справах про стягнення аліментів (стаття 445 ЦПК України).
		Відповідно до положеньстатті 179 СК Україниаліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
		Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Водночас, вимога про повернення коштів, витрачених на забезпечення життєдіяльності дитини, не відповідає інтересам дитини.
		За приписами ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		У відповідностідо приписівстатей 12,81ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі №347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.
		Висновки суду.
		Щодо повернення безпідставно набутих аліментів.
		Оскільки становлено, що аліментні виплати позивач здійснив не добровільно, а в примусовому порядку в межах відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, вбачається неможливість повернення цих коштів платнику аліментів в порядку, визначеному статтею 1215 ЦК України.
		У випадку скасування судового рішення про стягнення з позивача аліментів за нововиявленими обставинами, законом передбачені особливості повороту виконанням судового рішення у справах про стягнення аліментів (стаття 445 ЦПК України).
		Щодо відшкодування моральної шкоди то позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення ним душевних страждань та не наведено конкретного мотивування в чому такі страждання проявилися.
		Відтак суд приходить до переконання про є необґрунтованість позову.
		Інші доводи сторін не впливають на правильність вирішення справи тому не беруться до уваги та їх оцінки суд не здійснює.
		Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а інших судових витрат до відшкодування не заявлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		Керуючись ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -
		У Х В А Л И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди  відмовити.
		 
		Рішення судунабирає законноїсилипіслязакінчення строкуподанняапеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено 17.10.2024.
		 
		Суддя:                                                         В.І. Цитульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...