Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/676/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 03.01.2025
Номер судового провадження: 1-кп/338/85/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091120000054

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 338/676/24
		04 грудня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області 
		в складі : головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю : секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12024091120000054 про обвинувачення  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, не працюючого, розлученого, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимого, громадянина України, за ч.4 ст.185 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_5 вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану. 
		Злочин скоєно за таких обставин.
		ОСОБА_5 ,близько 12години 20хвилин 17квітня 2024року, перебуваючи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_2 , на транспортній стрічці каси обслуговування побачив мобільний телефон марки «Apple iPhone 11 Pro Max» в силіконовому прозорому чохлі, який випадково залишила ОСОБА_6 .
		Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також усвідомлюючи, що даний мобільний телефон належить комусь із місцевих жителів чи відвідувачів магазину та розуміючи, що ця особа може повернутись за виявленою ним річчю, щоб поновити контроль над своїм майном, таємно викрав мобільний телефон марки «Applei Phone 11 Pro Max» вартістю 15500 грн із вставленою в ньому сім картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» вартістю 150 грн та чохлом вартістю 138 грн., який належить ОСОБА_6 .
		Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 з викраденим телефоном місце вчинення кримінального правопорушення покинув та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 15788 грн. 
		В судовомузасіданні  ОСОБА_5 свою винуу вчиненніінкримінованого йомукримінального правопорушеннявизнав повністю,підтвердив викладенів обвинуваченніобставини тадав показанняпро те,що близько 12 години 20 хвилин 17 квітня 2024 року, перебуваючи в магазині «Торба», що на вул. Шевченка, 49 в селищі Богородчани, викрав мобільний телефон марки «Apple iPhone 11 Pro Max» в силіконовому прозорому чохлі, який випадково залишила ОСОБА_6 на транспортній стрічці каси обслуговування магазину. Телефон відніс додому та залишив у своєму будинку. Після того, як його викрили, він повністю розповів працівникам поліції про крадіжку, повернув потерпілій телефон. Щиро розкаюється у тому, що сталося, просить суворо його не карати. Не оспорює кваліфікацію інкримінованого йому діяння, погоджується з тим, щоб не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які він не заперечує.
		Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому встановлено добровільність та істинність позиції обвинуваченого, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оспорювати фактичні обставини справи, які не досліджуються судом, в апеляційному порядку.
		За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого доведеною, а його дії кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинену в умовах воєнного стану.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Відповідно до ст.12 КК України інкриміноване обвинуваченому діяння відноситься до тяжкого злочину.
		Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Суд враховує,що вчинене  ОСОБА_5 діяння відноситься до тяжких злочинів, бере до уваги позитивну характеристику обвинуваченого, а також те, що він не працює, є пенсіонером за вислугою років, на амбулаторному лікуванні у лікаря нарколога не перебуває, судимості не має.
		Суд враховує висновок судово-психіатричної експертизи від 17.09.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій та на даний час хронічним психічним розладом, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності не страждав і не страждає, на даний час виявляє ознаки диссоціального розладу. На період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, ОСОБА_5 перебував у стані, при якому був здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		Суд бере до уваги також думку потерпілої, яка не має до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру й просить його суворо не карати.
		За наведених обставин, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.
		Разом з тим, відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. 
		Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.
		Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
		Відповідно до п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).
		Беручи доуваги даніпро особуобвинуваченого,обставини,що пом`якшуютьпокарання,а такожна другоряднуроль карияк метипокарання,суд вважає,що застосувавшист.75КК України,  ОСОБА_5  слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладанням на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України. При цьому суд звертає увагу, що застосування ст.75 КК України входить до дискреційних повноважень суду, на чому наголошено Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2018 року.
		Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
		Запобіжний західпід часдосудового розслідування  ОСОБА_5 не обирався, з урахуванням вимог ст.176, 177 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
		Питання про речові докази суд вирішує в порядку, визначеному ст.100 КПК України.
		Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів. 
		Керуючись ст.370, 374 КПК України, суд
		 
		з а с у д и в :
		 
		ОСОБА_5  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставіст.75КК Українивід відбуванняпокарання  ОСОБА_5 звільнити з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
		Відповідно дост.76КК Українизобов`язати  ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази : мобільний телефон «Apple iPhone 11 Pro Max»  повернути потерпілій ОСОБА_6 , CD-R диск з відеозаписами з магазину «Торба» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з  ОСОБА_5 в дохід держави 2271,84 грн витрат за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ експертизи від 17.04.2024 року № СЕ-19/109-24/5248-ТВ. 
		Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
		 
		 
		 
		   Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...