Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/2244/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/348/353/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023092780000064

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 348/2244/24
		Провадження № 1-кп/348/353/24
		 
		05 грудня 2024 року                               м.Надвірна 
		Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		учасників кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		захисника - адвоката ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Надвірна кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023092780000064 від 25.05.2023 за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волока Глибоцького району Чернівецької області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, який утриманців не має, раніше судимого вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14.10.2024 року, за ч.5 ст.407 КК України до 5 років позбавлення волі, який проходить військову службу за мобілізацією в Збройних Силах України на посаді начальника обслуги взводу звукометричної обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні  старший солдат, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин:
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» 28.12.2022 старший солдат ОСОБА_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
		В подальшому, згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 №15-РС старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду начальника обслуги взводу звукометричної обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Згідно п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Про введення в дію воєнного стану старшому солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
		Однак, обвинувачений ОСОБА_4 , 11.04.2023 приблизно о 07 год. 50 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та незаконно, без поважних причин перебував поза її розташуванням до 24.04.2023 року, знаходячись за місцем тимчасового проживання в АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Суду пояснив, щобув неподалік місця проживання, але оскільки командир не відпускав, то він у квітні 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 без дозволу свого начальника та направився до дому, був відсутній 14 днів. У вчиненому розкаявся, шкодує про свій вчинок, просить суворойого не карати. 
		Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
		Захисник - адвокат ОСОБА_5 просив врахувати при призначенні покарання те, що обвинувачений вину визнав, критично оцінює свій вчинок, жалкує про вчинене. Також просить врахувати те, що обвинувачений має хвору матір похилого віку. З мірою покарання, запропонованою прокурором погодився, однак просив зарахувати до покарання час, з якого обвинувачений перебуває під вартою. 
		Прокурор у судовому засіданні, враховуючи повне визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ставив питання щодо недоцільності дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, розглядати справу у спрощеному порядку відповідно до положень ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), та клопотав перед судом обмежитися лише допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують його особу.
		Суд відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши перед цим, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнів у добровільності їх позиції не має, їм роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини що до їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Враховуючи викладене, суд, заслухавши обвинуваченого, захисника, прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
		При цьому, суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 5ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. 
		Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій сторонами не оспорюються.
		Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, військовослужбовець, за місцем служби характеризується посередньо, службові обов`язки виконує без завзятості, на критику та зауваження реагує адекватно, здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі служби. Суд не має можливості врахувати заявлені захисником обставини про перебування на утриманні обвинуваченого хворої матері похилого віку, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих обставин сторона захисту суду не надала.
		Окрім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття у вчиненому, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, критично оцінює свій вчинок, в суді давав послідовні визнавальні показання.
		Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Також, визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинуваченим вчинене закінчене умисне кримінальне правопорушення, суспільна небезпечність якого полягає у тому, що ухилення від виконання військових обов`язків, заподіює шкоду керованості, боєздатності та боєспроможності підрозділу, а також дисципліні, яка існує в підрозділі за місцем проходження військової служби під час воєнного стану.
		Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним їх обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого. Саме цей вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання. 
		При цьому суд не знаходить можливим для призначення ОСОБА_4 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом або звільнення від відбування покарання, з огляду на те, що частина 1статті 69 і частина 1 ст.75 КК Українипрямо вказують на неможливість прийняття зазначених рішень у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.
		Також судом встановлено, що згідно вироку Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14.10.2024 року, який набрав законної сили 14.11.2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, яке останнім на даний час не відбуто.
		Отже, остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вироків.
		Обвинуваченому ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11.01.2025, підстав для зміни чи скасування вказаного запобіжного заходу, суд не вбачає, а тому його слід залишити обвинуваченому до набрання вироком законної сили.
		Витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні, речові докази відсутні.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В :
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
		На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, менш суворого покарання, призначеного за вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14.10.2024 року, визначити обвинуваченому  ОСОБА_4 остаточне покарання строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 23 серпня 2024 року, зарахувавши у строк покарання відповідно до положень ст.72 КК України один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...