Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/7998/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/461/681/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024140000000227

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/7998/24
		1-кп/461/681/24
		 
		   В И Р О К
		   І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   05.12.2024 року        Галицький районний суд м.Львова
		 
		в колегіальному складі:     головуючого судді             ОСОБА_1 
		                суддів                     ОСОБА_2 
		                                    ОСОБА_3 
		               секретар судового засідання         ОСОБА_4 
		з участю:             прокурора                  ОСОБА_5 
		                   захисника                 ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №22024140000000227 від 03.09.2024 відносно
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Мирне Тельманівського району Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є депутатом, адвокатом або нотаріусом, РНОКПП: 2613418016, -
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_7 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області та беручи упродовж невстановленого періоду часу, однак не пізніше як з 29.06.2022 року та до 25.12.2022 року участь в діяльності 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, керуючись ідеологічним мотивом, маючи на меті завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, виконував завдання та надавав команди підпорядкованим військовослужбовцям щодо ведення бойових дій проти Збройних Сил України, виконував обов`язки кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку.
		У такий спосіб ОСОБА_7 , ігноруючи свій громадянський обов`язок, передбачений Конституцією України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи добровільно з усвідомленням негативних наслідків своїх дій та на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, у невстановлений період часу, однак не пізніше як з 29.06.2022 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на тимчасово окупованій території Донецької області, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану, чим вчинив державну зраду.
		Крім цього, ОСОБА_7 , обійнявши посаду кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, керуючись ідеологічним мотивом, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з 29.06.2022 року та до 25.12.2022 року, в умовах воєнного стану, перебуваючи на окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Донецької (у т.ч. АДРЕСА_2 село Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (у т.ч. село Сальково Генічеського району) областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України, надавав іноземній державі  російській федерації та її представникам  військовослужбовцям збройних сил російської федерації та контрольованих нею представникам терористичної організації «ДНР» допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, та обов`язки із забезпечення різних видів та форм бою, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України.
		 
		Крім цього,  ОСОБА_7 , достовірно знаючи про розпочату 24.02.2022 військовослужбовцями збройних сил рф повномасштабну військову агресію проти України, яка супроводжувалась незаконним вторгненням на територію України, збройним нападом та окупацією частини території України, що продовжується по цей час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків, а також безпосередню участь у збройній агресії терористичної організації «ДНР», умисно брав участь у діяльності указаної терористичної організації.
		ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних мотивів, у невстановлений період часу, однак не пізніше як з 29.06.2022 року, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вступив до лав терористичної організації «ДНР», створеної, підпорядкованої, керованої та фінансованої російською федерацією, а саме на посаду кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф.
		В подальшому, перебуваючи на посаді кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з 29.06.2022 року та до 25.12.2022 року, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Донецької (у т.ч. АДРЕСА_2 село Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (у т.ч. село Сальково Генічеського району) областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України, виконував завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України та обов`язки із забезпечення різних видів та форм бою (у т.ч. шляхом виконання наказів щодо ведення бойових дій проти Збройних Сил України, виконання наказів прямих начальників, а також обов`язків кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку), чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		 
		Крім цього,  ОСОБА_7 , будучи громадянином України, достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів, усвідомлюючи, що така є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, у невстановлений період часу, однак не пізніше як з 29.06.2022 року, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування, а саме 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, та з цього часу брав участь у діяльності вказаного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації на посаді кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку.
		При цьому, ОСОБА_7 , вступаючи до вказаного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», був достовірно обізнаний, що воно відноситься до збройних формувань, а саме - має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у протистоянні збройній агресії російської федерації та керованих нею терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», та ставить перед собою специфічні завдання.
		Крім того, ОСОБА_7 усвідомлював, що зазначене незаконне збройне формування терористичної організації «ДНР» не належить до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.
		ОСОБА_7 , беручи участь у вищевказаному не передбаченому законом збройному формуванні, відповідно до покладених на нього завдань, керуючись статутами збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР», упродовж невстановленого періоду часу, однак не пізніше як з 29.06.2022 року та до 25.12.2022 року, виконував обов`язки кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, забезпечуючи бойову діяльність полку у місцях перебування збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР» в населених пунктах Донецької (у т.ч. АДРЕСА_2 село Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (у т.ч. село Сальково Генічеського району) областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.260 КК України.
		 
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 22024140000000227 від 03.09.2024, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України.
		 
		Відповідно до ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбаченихстаттями 109,110,110-2,111,111-1,111-2,112,113,114,114-1,114-2,115,116,118,частиною другоюстатті 121,частиною другоюстатті 127, частинамидругоюітретьоюстатті 146,статтями 146-1,147,частинами другою - п`ятоюстатті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем),статтями 209,255-258-6,348,364,364-1,365,365-2,368,368-2,368-3,368-4,369,369-2,370,379,400,408,436,436-1,437,438,439,440,441,442,443,444,445,446,447Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених участині другійстатті 297-1цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Згідно з вищезазначеним, виклик в судові засідання ОСОБА_8 здійснювався шляхом розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур`єр».
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України) суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується сукупністю наступних досліджених в судовому засіданні доказів.
		Інформацією оперативного підрозділу щодо діяльності 129 полку та участі ОСОБА_7 : 129 окремий стрілецький полк (в/ч НОМЕР_1 ) є НЗФ тер.орг «ДНР»; місце постійної дислокації  АДРЕСА_3 ; мобілізація до полку проводилась на території Донецька і Донецької області; з лютого 2022 року забезпечував окупацію Запорізької області; тимчасовий штаб розміщувався у м. Мелітополь Запорізької області; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Мирне Тельманівського району Донецької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України, паспортизований паспортами громадянина України та для виїзду за кордон, займає посаду повара 4 стріл.бат. 129 осп у військовому званні старший сержант; з електронного реєстру Державної міграційної служби України отримано карту-анкету Власова із його анкетними даними, підтвердженням громадянства України, у тому числі із його фото, яке використано при проведенні впізнання.
		Матеріалами, на підставі яких здійснювались НСРД, виділення матеріалів ДР стосовно Власова, дозвіл на використання (клопотання слідчого, ухвала слідчого судді, доручення слідчого, рішення прокурора про розсекречення, постанова прокурора про виділення матеріалів ДР, призначення групи прокурорів, ухвала слідчого судді Львівського апеляційного суду від 19.09.2024).
		Протоколом за результатами НСРД від 23.03.2024, яким фіксовано факт зняття інформації з мобільного додатку месенджера «Телеграм» за номером телефону ОСОБА_9 . Зафіксовано відомості про користувача ОСОБА_9 , наявність 103 чатів для спілкування та пересилання файлів, у т.ч з абонентами «PSIX штаб», «Яр НШ 4 Бат», «Псих Штаб», у переписці з якими є документи що Власова, про які буде зазначено згодом. Виявлено значний масив документів щодо діяльності НЗФ  так званого 129 полку ДНР, у якому ОСОБА_9 займав керівну посаду  нач. штабу  заступник командира НОМЕР_3 окремого стрілецького полку. Документи щодо діяльності НЗФ пересилались між керівниками штабів батальйонів та ОСОБА_9 . Містять відомості про особовий склад полку. Уся отримана інформація записана на МНІ.
		Протоколом за результатами НСРД від 01.04.2023 щодо зняття інформації з месенджера «Телеграм» за номером телефону ОСОБА_9 . Окрім наведеної у попередньому протоколі інформації, деталізовано переписку з абонентами, назви яких та контент інформації, якою обмінювались, свідчить про їх відношення до керівництва штабів 129 полку  «Кубань НШ 9-ка», «ЗНШ 3 Бат Пьіж», «Двойка 129 Ком», « НОМЕР_4 », «Дядя Миша 5 бат», «Нш129», «Зоя Штаб 9 ТБ», «Стас Строевая», «Бекар 2 Бат НШ», «Ком.Бат. 1», «Коля Штаб 129», «Жека связь 129», «Ваня ГСМ 129», «Повар Ком. 4 Бат.», «4 Бат. Лисий Зам. по МТО» , «Артем Штаб 129», «Диспетчер ЗНШ 4 Бат», «Дима Зам. по Тилу 1 Бат», «Алекс Ком Бат 3», «Алекс Алекс ком. 3 бат», «Руслан Зампотьіла 129», « ОСОБА_10 », «Данил 2 Бат ЗНШ», Айнур ЗНШ 129», «Миша ЗНШ 129», а також «PSIX штаб», «Яр НШ 4 Бат», «Псих Штаб», у переписці з якими є документи що ОСОБА_11 , про які буде зазначено згодом.
		Протоколом огляду від 22.05.2024, відповідно до якого оглянуто інформацію на диску, що є додатком до протоколу НСРД, та зафіксовано інформацію щодо Власова
		- 29.06.2022 абонент «PSIX штаб» переслав Молчанову файл, у якому є список в/с, які отримували грошове забезпечення. У списку є ОСОБА_7 як старший сержант, повар, який отримав грошове забезпечення 
		- 11.10.2022 абонент, позначений у вигляді смайла, переслав Молчанову файл «2022.10.11 129 пол 4 батальон», який є списком хворих, які знаходяться у штаті 4 стр.бат. поза розташуванням. У списку є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з липня по жовтень 2022 року проходив лікування 
		- 30.10.2022 Молчанов переслав абоненту «Яр НШ 4 Бат» файл « НОМЕР_5 бат уточнить данньіе», який є списком в/с 4 сб 129 осп та у ньому містяться відомості про ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді повара, у званні старшого сержанта
		- 21.12.2022 Молчанов переслав абоненту «Псих Штаб» файл «відомчі нагороди  заг.список», який є списком в/с НЗФ «Народна міліція» терорист.орг «ДНР» для нагородження відомчими нагородами «ДНР». У списку є ОСОБА_12 (як нач.штабу  заст.ком. 129 окремого стр. полку) та ОСОБА_7 (під № 269) як старший сержант, повар.
		- 25.12.2022 абонент «Яр НШ 4 Бат» переслав Молчанову файл «4 сб на Z медаль», який є списком в/с, яких пропонують представити до нагородження. У списку є Власов у званні старший сержант.
		- 25.12.2022 цей же абонент переслав Молчанову файл із списком в/с для нагородження, у якому наведені детальні дані про осіб, у т.ч. Власова, як старшого сержанта, поварака 1 стр. рота 3 стр.взвод 2 стр.відділення.
		Протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 та 21.05.2024. Свідкам ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є в/полоненими та утримуються у ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід-1», пред`явлено для впізнання фото Власова. Свідки особисто знали ОСОБА_7 як повара у 4 сб 129 полку, описали його та упізнали на фото.
		Інформацією о/підрозділу, отримана на виконання доручення слідчого, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Мирне Тельманівського району Донецької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України, паспортизований паспортами громадянина України та для виїзду за кордон, займає посаду повара 4 стріл.бат. 129 осп у військовому званні старший сержант 
		Відомості також містять актові записи про народження обвинуваченого, про шлюб, народження двох дітей, що підтверджують його анкетні дані, місце народження, проживання, громадянство України; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно  ОСОБА_11 є власником 1/3 квартири у АДРЕСА_4 (ухвалою слідчого судді від 05.07.2024 на це майно накладено арешт).
		Протоколом огляду від 27.05.2024, відповідно до якого оглянуто надану на запит слідчого інформацію АРМА, що містилась на диску; щодо ОСОБА_7 : актові записи про народження, шлюб, народження двох дітей; перетин державного кордону (у 2019 році 4 рази перетинав кордон, використовуючи паспорт громадянина України, дані про який надала ДМС України); витяг з ЄДРПОУ  Власов у 2015 заснував ТОВ «Укртрейдсенчер»; доходи та джерела їх отримання (за період 2000-2016р.р., у т.ч. з ТОВ «Укртрейдсенчер»).
		Інформацією Державної міграційної служби України, яка підтверджує громадянство України ОСОБА_11 та відсутність даних про втрату ним громадянства України.
		 
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		 
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України. 
		У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбаченийКПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, доведена повністю.
		 
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Судом також враховано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в ході провадження у справі докази, суд вважає, що усі вищезазначені докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними.
		Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН). До складу ООН входять Україна та російська федерація, а також більшість країн світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		У статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), серед іншого, визначено, що ознаками агресії є:
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація. 
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з цим документом, територія України є неподільною та недоторканною. 
		Незалежність України визнали більшість держав світу, серед яких і російська федерація.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		 
		20 лютого 2014 року, положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначене початком тимчасової окупації території України, яка розпочалась із збройного вторгнення регулярних військ рф на територію АР Крим і м. Севастополь.
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		У березні  квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, спрямованої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області, всупереч законодавству України, 07.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками російської федерації сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ДНР») та силового блоків, які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Вказана терористична організація «ДНР» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ДНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Донецької області та мають загальну координацію керівництва.
		Політичне та військове керівництво російської федерації, діючи всупереч вимогам міжнародних договорів, спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		19.02.2022 головою «ДНР» підписано указ № 29 «Про проведення загальної мобілізації», та оголошено повну мобілізацію.
		21.02.2022, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
		22.02.2022 президент російської федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		24.02.2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24.02.2022, на виконання зазначеного вище наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.
		 
		Встановлено, що ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога та надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану.
		Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, брав участь в діяльності терористичної організації «ДНР».
		Також, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вступив до непередбаченого законом збройного формування незаконного збройногоформування «Народнаміліція» терористичноїорганізації «ДНР»,що входитьдо складута підпорядковане1-муармійському корпусурф, та брав участь у його діяльності.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, всупереч конституційному обов`язку захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, не сприймаючи державну владу України, підтримував ідеї та погляди терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), з метою її підтримки та реалізації свого злочинного умислу на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України.
		За невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як у червні 2022 року, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи свої дії, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вступив до лав незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого російською федерацією, а саме на посаду кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, та у такий спосіб перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану. 
		Водночас, ОСОБА_7 , обійнявши посаду кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з 29.06.2022 року та до 25.12.2022 року, в умовах воєнного стану, перебуваючи на окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Донецької та Запорізької областей, надавав іноземній державі  російській федерації та її представникам  військовослужбовцям збройних сил російської федерації та контрольованих нею представникам терористичної організації «ДНР» допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, та обов`язки із забезпечення різних видів та форм бою, у т.ч. шляхом виконання наказів щодо ведення бойових дій проти Збройних Сил України, виконання наказів прямих начальників, а також обов`язків кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку.
		Зокрема, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з 29.06.2022 року та до 25.12.2022 року, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , продовжуючи діяти на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, спільно з іншими військовослужбовцями 4 батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, виконував накази та розпорядження військового керівництва, спрямовані на забезпечення виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації, а саме на посаді кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, у т.ч. в населених пунктах Донецької ( АДРЕСА_2 Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (село Сальково Генічеського району) областей.
		Відтак, громадянин України ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на посаді кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з 29.06.2022 року та до 25.12.2022 року, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, керуючись статутами збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР», виконував обов`язки кухаря взводу забезпечення 4 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, беручи участь у веденні бойових дій проти Збройних Сил України у місцях перебування збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР» в населених пунктах Донецької (у т.ч. АДРЕСА_2 село Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (у т.ч. село Сальково Генічеського району) областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України. 
		 
		Суд також враховує правові позиції, викладені у рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою. 
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі у Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
		Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. 
		Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності з процесуальними нормами.
		Зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованих злочинних дій доведена поза розумним сумнівом. 
		 
		Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив: 
		державну зраду - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога та надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-VII від 08.04.2014,№ 1689-VII від 07.10.2014, № 2113-IX від 03.03.2022);
		участь у терористичній організації, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001, згідно із Законом № 170-V від 21.09.2006, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 1689-VII від 07.10.2014);
		участь в діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом№1689-VII від 07.10.2014).
		 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення, в тому числі на надання ними доказів на підтвердження і спростування висунутого обвинувачення, суд керується принципами реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено уст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час провадження у справі вживалися усі можливі належні заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про порядок, дату і час розгляду справи, в тому числі для забезпечення права на захист, зокрема шляхом оприлюднення судового виклику в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно зі статтями 50, 65 КК України, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з огляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд також бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також рівень його суспільної небезпеки.
		Пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, є вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану.
		Як наведено вище, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Згідно ч.1ст.50КК України,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого.  
		Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. 
		Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		Беручи до уваги вказані доводи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії із застосуванням додаткових покарань визначених санкціями відповідних статей Кримінального кодексу 
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання. 
		Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_7 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно до положень ч.1 ст.70КК остаточне покарання ОСОБА_7 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом часткового складання призначених покарань.
		Відповідно до ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Враховуючи, що за ч.2 ст.111 КК України ОСОБА_7 вчинив злочин проти основ національної безпеки України та за ч.1 ст.258-3 КК України, ч.2 ст.260 КК України вчинив злочини проти громадської безпеки, cуд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_7 на праві власності.
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає. 
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому положеннями ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,368,370,374 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		ОСОБА_7  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.111 КК України  у виді 15 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;
		- за ч.1 ст.258-3 КК України  у виді 10 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;
		- за ч.2 ст.260 КК України  у виді 5 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання  ОСОБА_7  призначити у виді 15 років позбавлення воліз конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_7  рахувати з моменту звернення вироку до виконання, після набрання даним вироком законної сили.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді                                 ОСОБА_2 
		                           
		 
		                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...