Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/16984/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: К/990/31723/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 120/16984/23
		адміністративне провадження № К/990/31723/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Губської  О.А.,  Соколова В.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 120/16984/23
		за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити дії
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок Сергій Миколайович,
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Курка О.П., суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О.А.
		УСТАНОВИВ:
		І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Дубок Сергій Миколайович, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова № 702), за 2015-2023 роки;
		1.2. зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вищевказану компенсацію за 2015-2023 роки.
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що протягом 2015-2023 років проходив службу на посаді штурмана:
		- в період з 30.01.2015 по 15.01.2016 - на посаді штурмана корабля НОМЕР_2 окремої ескадрильї ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- з 15.01.2016 по 05.12.2017 - на посаді штурмана корабля військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України;
		- з 05.12.2017 по 13.12.2022 - на посаді штурмана загону військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України;
		- з 14.12.2022 - на посаді штурмана загону військової частини НОМЕР_1 , наказом командира від 11.10.2023 № 219 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 11.10.2023.
		2.1. Позивач стверджував, що під час проходження військової служби набув право на щорічну додаткову оплачувану відпустку на підставі статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Постанови № 702, згідно з пунктом 205 додатку 3 до якої військовослужбовці, які беруть участь у підготовці та проведення польотів, за посадою «штурман ескадрильї (загону, корабля)» передбачено щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів. Однак в період з 2015 року по день звільнення вказана щорічна додаткова оплачувана відпустка позивачу не надавалася.
		2.2. Позивач зауважив, що йому відомо про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої Постановою № 702, припиняється, однак просив у цьому зв`язку врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 у подібних правовідносинах, відповідно до яких припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначний термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
		2.3. Позивач наголошував, що всупереч приписам пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, відповідно до якого у рік звільнення зазначених у пункту в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної, а також додаткової відпустки, йому при звільненні з військової служби не виплачено компенсацію за невикористані дні означеної відпустки, а у відповідь на адвокатський запит представника позивач отримав лист військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2023 № 501, яким йому відмовлено у виплаті цієї компенсації. Тож на підставі викладеного, позивач вважав, що його право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки порушено, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
		ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи       
		3. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 11.10.2023 № 219 ОСОБА_1 звільнений з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 3 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 28.09.2023 № 205 о/с в запас та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 11.10.2023.
		4. У відповідь на адвокатський запит про надання інформації про нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Порядком № 702, за 2015-2023 роки 26 окрема авіаційна ескадрилья Держприкордонслужби листом від 20.11.2023 за №14/2468-23-вих повідомила, що позивачу щорічна додаткова оплачувана відпустка з 30.01.2015 по 15.01.2016 відповідно до Постанови № 702 не надавалася.
		5. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2023 під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 14.12.2022 по 11.10.2023 щорічна додаткова відпустка, відповідно до Постанови № 702 за період 2022-2023 років позивачу не надавалася.
		ІІІ. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		6. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2024, позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ та Постановою № 702, за період з 2015 по 2023 роки та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу означену грошову компенсацію за вказаний період, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
		6.1. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи військовослужбовцем, займаючи у 2015-2023 роках посади, передбачені додатком 4 до Постанови № 702, мав право на щорічну додаткову відпустку на підставі частини четвертої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ.
		6.2. Суд цієї інстанції урахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, відповідно до якого у разі невикористання додаткової відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. Тому, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою № 702.
		6.3. Враховуючи, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні означеної додаткової відпустки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність порушеного права позивача на компенсацію за невикористані дні такої відпустки.
		7. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 скасовано рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		7.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 6 додатку 6 Постанови № 702 додаткова відпустка військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 183 - 206 додатка 3 Постанови № 702 (примітка Суду - посада, яку до звільнення зі служби займав позивач (штурман загону) віднесена до пункту 205), надається пропорційно виконаним річним нормам нальоту, які встановлюються Головним управлінням Національної гвардії.
		7.2. Суд апеляційної інстанції врахував, що згідно з витягом з особової справи ОСОБА_1 службі у військовій частині НОМЕР_1 передувала служба у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України та у Державній прикордонній службі і, за твердженням відповідача, будь-якої інформації щодо річних норм нальоту ОСОБА_1 , що дають право на додаткову відпустку від військової частини НОМЕР_3 та Державної прикордонної служби України до військової частини НОМЕР_1 не надходило.
		7.3. Суд цієї інстанції прийняв до уваги пояснення та долучені до апеляційної скарги довідки про виконання річних норм нальоту, складеної за інформацією зазначеною в Журналі хронометражу польотів та планових таблицях (містять інформацію з обмеженим доступом «Для службового користування») наліт ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року склав 2 години 19 хвилин, що у співвідношенні з положеннями наказу командувача Національної гвардії України від 26.12.2022 № 512 «Про встановлення льотному складу та зовнішнім пілотам безпілотних авіаційних комплексів авіації Національної гвардії середніх річних норм нальоту у 2023 році», яким встановлено середні норми річного нальоту у 2023 навчальному році для льотного складу авіації Національної гвардії України на літаках та вертольотах - 40 годин, за висновком апеляційного суду, вказує на те, що розмір додаткової відпустки позивача за 2023 рік не склав і одного дня.
		7.4. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що приймає до уваги пояснення військової частини НОМЕР_1 та долучені до апеляційної скарги докази щодо виконання позивачем річних норм нальоту, позаяк в матеріалах справи відсутні докази про отримання цією військовою частиною копії позовної заяви, у зв`язку з чим, за доводами апеляційної скарги, остання була позбавлена можливості надати відзив на позовну заяву разом з відповідними доказами.
		IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		8. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок С.М., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
		8.1. Ця касаційна скарга подана відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 205 додатку 3 до Постанови № 702.
		8.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом указав, що позивач у спірний період виконав польоти в обсязі та в межах норм, що підтверджується копією льотної книжки, і це дає йому право на додаткову оплачувану відпустку, а отже і право на грошову компенсацію за невикористані дні такої відпустки.
		8.3. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не виконав норми нальоту, а отже не набув право на додаткову відпустку та, відповідно, на грошову компенсацію за невикористані дні такої відпустки, на переконання касатора, не відповідають дійсним обставинам справи, позаяк суд цієї інстанції не досліджував льотну книжку ОСОБА_1 .
		9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03.09.2024 відкрито касаційне провадження №К/990/31723/24 за цією скаргою.
		10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25.10.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.
		V. Позиція інших учасників справи
		11. Не погодившись із доводами касаційної скарги Авіаційна база Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) направила Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 - без змін.
		11.1. У цьому відзиві військова частина НОМЕР_1 зауважила, що згідно з пунктом 6 Порядку (додаток 6 до Постанови № 702) додаткова відпустка військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 183-206 додатку 3 до Постанови № 702, надається пропорційно виконаним річним нормам нальоту, які встановлюються Головним управлінням Національної гвардії. Тобто, на переконання цього учасника справи, право на додаткову відпустку, а відповідно і на компенсацію, у військовослужбовця виникає при виконанні річних норм нальоту.
		11.2. У цьому зв`язку військова частина НОМЕР_1  підкреслила, що позивачем жодного доказу, яким би підтверджувалося виконання ним річних норм нальоту та не використання додаткової відпустки в інших військових частинах, де він проходив службу, або ж не отримання за них грошової компенсації, до судів попередніх інстанцій не надано. Сам факт перебування позивача на посаді штурмана не породжує у нього права на означену додаткову відпустку.
		11.3. Військова частина наголосила, що відповідно до Витягу з особової справи ОСОБА_1 службі у військовій частині НОМЕР_1 передувала служба у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії та у Державній прикордонній службі України. При цьому будь-яка інформація про виконання річних норм нальоту, що дають право на додаткову відпустку та не використання додаткових відпусток ОСОБА_1 чи не виплати йому грошової компенсації за їх невикористання від військової частини НОМЕР_3 та Держприкордонслужби, що є іншим відомством, річні норми нальоту льотного складу якого для надання додаткової відпустки визначаються відповідним органом Держприкордонслужби.
		11.4. Заперечуючи проти доводів касаційної скарги в частині посилань скаржника на льотну книжку ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 з покликанням на пункт 6 Положення про льотну книжку пояснила, що льотна книжка має зберігатися в штабі авіаційного підрозділу і є документом суворого обліку, водночас звернула увагу Суду на ту обставину, що позивач льотну книжку в штаб військової частини на зберігання не передавав, а остання, своєю чергою, цю льотну книжку разом з особовою справою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не пересилала. Підкреслила, що з доданих скаржником до касаційної скарги фотокопій сторінок льотної книжки встановити будь-яку інформацію неможливо. 
		VІ. Оцінка Верховним Судом висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		12. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		14. Спір у цій справі виник у зв`язку із реалізацією звільненим військовослужбовцем права на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
		15. Статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано право військовослужбовців на відпустки і порядок їх надання та відкликання з них.
		16. Частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
		16.1. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
		16.2. Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
		17. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток […].
		18. На виконання частини четвертої статті 10-1 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».
		19. Звертаючись до суду з цим позовом позивач стверджував, що він набув право на означену щорічну додаткову відпустку за період з 2015 по 2023 роки, перебуваючи (І) в період з 30.01.2015 по 15.01.2016 - на посаді штурмана корабля НОМЕР_2 окремої ескадрильї ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (ІІ) в період з 15.01.2016 по 05.12.2017 - на посаді штурмана корабля, а в період з 05.12.2017 по 13.12.2022 - на посаді штурмана загону військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України; (ІІІ) в період з 14.12.2022 по 11.10.2023 - на посаді штурмана загону військової частини НОМЕР_1 .
		20. Відповідно до пункту 113 додатку 4 до Постанови № 702 до Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, включено військову посаду «штурмана загону, ланки, корабля» із визначенням максимальної тривалості щорічної додаткової відпустки - 7 календарних днів.
		21. Відповідно до пункту 205 додатку 3 до Постанови № 702 до Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я включено військову посаду «штурмана ескадрильї (загону, корабля)» із визначенням максимальної тривалості щорічної додаткової відпустки - 10 календарних днів.
		22. Пунктом 6 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (додаток 6 до Постанови № 702) визначено, що додаткова відпустка військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 183-206 додатка 3 до цієї постанови, надається пропорційно виконаним річним нормам нальоту, які встановлюються Головним управлінням Національної гвардії.  
		23. Пунктом 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
		24. Згідно з пунктом 17 статті 10-1 Закону № 2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
		25. Відповідно до пункту 18 статті 10-1 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
		26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18 висновувала, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби. Водночас у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
		27. У цій справі [№ 620/4218/18] Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується, зокрема, статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ.
		28. Наголошено Великою Палатою Верховного Суду у цій же постанові і на тому, що відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
		29. Отже, при звільненні військовослужбовець Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби якого було пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснювалося в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, матиме право на компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-XII, якщо військову посаду, яку вій займав під час проходження військової служби, віднесено до переліку посад додатка 3 до Постанови № 702. При цьому у випадку, коли відповідні посади військовослужбовців, зазначені у пунктах 183-206 додатка 3 до цієї постанови, то кількість днів такої відпустки розраховується відповідно до пункту 6 додатку 6 до Постанови № 702, тобто пропорційно виконаним річним нормам нальоту, які встановлюються Головним управлінням Національної гвардії, в межах максимальної тривалості щорічної додаткової відпустки, визначеної у цьому ж додатку 3 до Постанови № 702 (10 календарних днів).
		30. З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про неправильне застосування при вирішенні цього спору судом першої інстанції норм частини четвертої статті 10-1 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з пунктом 205 додатку 3 до Постанови № 702 без урахування пункту 6 додатку 6 до Постанови № 702.
		31. Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2024 № 374/12/5-992 наліт ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 11.10.2023 склав 2 год. 19 хв, що у зіставленні з наказом командувача від 26.12.2022 № 512 «Про встановлення льотному складу та зовнішнім пілотам безпілотних авіаційних комплексів авіації Національної гвардії середніх річних норм нальоту у 2023 році» (яким установлені середні норми річного нальоту у 2023 навчальному році для льотного складу авіації Національної гвардії України на літаках та вертольотах - 40 годин) не надає позивачу права ні на один день означеної щорічної додаткової відпустки.
		32. Щодо інших періодів (з 2015 по 2022 рік), охоплених позовними вимогами, суд апеляційної інстанції обмежився повідомленням військової частини НОМЕР_1 в апеляційній скарзі про відсутність у цього відповідача інформації щодо річних норм нальоту ОСОБА_1 , що дають право на додаткову відпустку, від військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України та Державної прикордонної служби, у яких ОСОБА_1 проходив службу до військової частини НОМЕР_1 .
		33. ОСОБА_1 , своєю чергою, у касаційній скарзі наполягає на тому, що ним виконані норми нальоту за заявлені ним періоди, що підтверджується записами у його льотній книжці, фотокопії якої долучив до поданої ним касаційної скарги.
		34. Згідно з абзацом 22 пункту 2 розділу І Правил виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.01.2015 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2015 № 82/26527, льотна книжка є документом встановленого зразка, у якому здійснюється облік польотів та нальоту, підтверджується право льотного складу на виконання польотів відповідно до досягнутого рівня підготовки, отриманих допусків і натренованості.
		35. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позову не витребовував та не досліджував в ході судового розгляду ані льотної книжки позивача, ані відомостей про затверджені норми нальоту у 2015-2022 роках для відповідної категорії. У зв`язку з цим його висновки про відмову у позові в повному обсязі є передчасними. 
		36. Необхідно врахувати, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		37. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення.
		38. Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		39. Отже, наведені вище допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів по суті спору.
		40. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		41. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		42. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		43. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		44. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок Сергій Миколайович, задовольнити частково.
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року скасувати, а справу № 120/16984/23 направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...