Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/688/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: К/990/8448/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 560/688/19
		адміністративне провадження № К/990/8448/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/688/19
		за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (суддя Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді: Сапальова Т.В., Капустинський М.М.),
		УСТАНОВИВ: 
		І. Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Національна академія, позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти у розмірі 299 238,45 грн.
		Позов обґрунтований тим, що у листопаді 2018 року з відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби через висловлене ним небажання продовжувати навчання. У такому випадку відповідач згідно зі статтею 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
		ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, позов задоволено.
		Вказані судові рішення відповідач оскаржив до Верховного Суду, який постановою від 09 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №560/688/19 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою від 31 липня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду; позовну заяву Національної академії залишив без руху та надав десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання документального обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом.
		18 серпня 2023 року суд першої інстанції постановив ухвалу, якою продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та залишено позов Національної академії без розгляду.
		Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що позов про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі може бути поданий у строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки стосується відносин публічної служби.
		Суд першої інстанції установив, що відповідач виключений зі списків особового складу Національної академії наказом від 07 листопада 2018 року № 288 і того ж дня під особистий підпис ознайомлений з довідкою-розрахунком витрат, які позивач заявляє до стягнення. Водночас до суду позивач звернувся 12 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду. 
		Ураховуючи, що причин пропуску строку звернення до суду позивачем наведено, а в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
		Одночасно з цим окружний суд визнав неповажними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду. Зокрема, у заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що про зміну підсудності вказаної категорії справ на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 дізнався 21 січня 2019 року з іншого судового рішення. До того ж, за позицією Національної академії, строк звернення до суду з даним позовом становить три місяці.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками окружного суду та залишив ухвалу від 05 вересня 2023 року без змін.
		ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
		04 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в цій справі.
		За позицією скаржника, оскаржувані судові рішення прийняті без урахування обставин зміни підсудності справ цієї категорії, як поважної причини пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки це вимагало вивчення додаткових матеріалів, доказів, підготовки нової позовної заяви вже у порядку КАС України, а не Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема вказує, що на момент відрахування курсанта з вищого навчального закладу такі спори вирішувалися у порядку цивільного судочинства із встановленим терміном позовної давності три роки. Разом із тим, постановою Великої Палати Верховного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 вирішено відійти від попередньої практики, оскільки указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Про існування зазначеної постанови Національній академії стало відомо з постанови Луганського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у справі №428/6444/18. Національна академія звернулася до суду з позовною заявою у порядку КАС України 06 березня 2019 року, тобто у межах встановленого на той час для суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду, з одночасним поданням заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.
		В оскаржуваних рішеннях суди обох інстанцій посилаються на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, проте жодного висновку щодо застосування місячного строку звернення до суду в цій категорії спорів ця постанова не містить. Також суди безпідставно застосували правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 560/1942/19, від 18 червня 2020 року у справі № 140/2024/19 та від 01 липня 2020 року у справі № 400/1758/19, оскільки висновки у перелічених постановах сформульовані вже після подання Національною академією позовної заяви в даній справі. 
		На основі наведених доводів Національна академія просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Ухвалою від 13 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав (не подав), що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Ухвалою від 04 грудня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
		IV. Установлені у справі обставини
		Наказом начальника Національної академії від 26 липня 2016 року № 52-КС відповідача зараховано на перший курс навчання та призначено на посаду курсанта, а наказом від 05 серпня 2016 року № 183 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, на котлове - з сніданку 06 серпня 2016 року.
		05 серпня 2016 року між сторонами було підписано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, яким, зокрема, добровільно взято зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
		08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом про відрахування з числа курсантів Національної академії у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, з постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» ознайомлений, зобов`язувався відшкодувати.
		Наказом начальника Національної академії від 07 листопада 2018 року № 139-КС розірвано з ОСОБА_1 контракт про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання та відраховано з числа курсантів у зв`язку з розірванням контракту, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
		Наказом начальника Національної академії від 07 листопада 2018 року № 288 виключено відповідача зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а з котлового зі сніданку - 08 листопада 2018 року. Наказано молодшому сержанту ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в академії за період з 05 серпня 2016 року по 07 листопада 2018 року в сумі 300 332,89 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах».
		Відповідно до довідки-розрахунку від 07 листопада 2018 року № 1256 загальна сума витрат складає 300 332,89 грн, з яких 230 650,06 грн - грошове забезпечення, 49 059,84 грн - продовольче забезпечення, 338,30 грн - медичне забезпечення, 20 284,69 грн - спожиті комунальні послуги та енергоносії.
		Відповідач з довідкою-розрахунком ознайомився 07 листопада 2018 року, що підтверджується його особистим підписом, однак висловив свою незгоду з розрахунком у зв`язку з тим, що є учасником АТО та має пільги при отриманні першої вищої освіти.
		16 листопада 2018 року відповідачем було відшкодовано 1 094,44 грн, а тому станом на 25 лютого 2019 року заборгованість складає 299 238,45 грн.
		У зв`язку з невідшкодуванням відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		V. Джерела права й акти їхнього застосування
		Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
		Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).
		За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. 
		Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
		Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби (пункт 6 Порядку № 964). 
		У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку №964).
		За приписами частини першої статті 122 КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
		У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		VІ. Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
		Предметом спору в цій справі є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 299 238,45 грн.
		На стадії касаційного провадження у цій справі спірним є питання застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		Насамперед зауважимо, що постановою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року в цій справі скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, якими було вирішено спір по суті та задоволено позовні вимоги Національної академії.
		Суд касаційної інстанції у згаданій постанові зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо обов`язку відповідача відшкодувати витрати є передчасними, оскільки суди не перевірили чи поширювалися на нього гарантії, передбачені частиною сьомою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частиною сімнадцятою статті 44 Закону України «Про вищу освіту». Також касаційний суд вказав, що судом першої інстанції не розглянуто заяву Національної академії про поновлення строку звернення до суду та не вирішено питання дотримання строку звернення до суду. При цьому суд касаційної інстанції, із посиланням на усталену судову практику Верховного Суду, наголосив на тому, що до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.
		На тлі цього суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі № 560/688/19 судові рішення і направив справу на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
		Урахувавши висновки Верховного Суду, з метою вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду суд першої інстанції розглянув заяву позивача та в ухвалі від 31 липня 2023 року визнав неповажними наведені у заяві підстави для поновлення строку, залишив позовну заяву Національної академії без руху. 
		Цю ухвалу окружний суд мотивував тим, що позивач пропустив передбачений для цієї категорії спорів місячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Суд зазначив, що у заяві про поновлення строку звернення до суду Національна академія посилається на те, що у зв`язку з відрахуванням протягом 2018 року значної кількості курсантів позивачем здійснювався великий об`єм роботи щодо підготовки матеріалів для подання до суду в порядку Цивільного процесуального кодексу України з огляду на трирічний строк звернення. Водночас постановою від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних висновків та зазначила, що так спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби. Тому позивач вважає зміну підсудності поважною причиною пропуску строку звернення до суду. 
		Оцінивши наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є неповажними, оскільки на підтвердження вказаних у заяві доводів позивач не надав доказів, які свідчать про здійснення підготовки матеріалів для звернення Національної академії до суду в порядку цивільного судочинства; після набрання законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, позивач також пропустив місячний строк звернення до суду. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
		У зв`язку із цим окружний суд, керуючись частиною першою статті 123 КАС України, позовну заяву Національної академії залишив без руху для надання до суду документального обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом.
		На виконання вимог ухвали від 31 липня 2023 року позивач подав заяву, в якій зазначив, що цей спір не відноситься до спорів щодо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби. Про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 позивач дізнався з постанови Луганського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у справі №428/6444/18, яку отримав 21 січня 2019 року, а тому вважає, що не пропустив строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
		Згідно з ухвалою від 18 серпня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, продовжив Національній академії строк залишення позовної заяви без руху на 10 днів. У цій ухвалі суд першої інстанції зауважив, що Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року під час розгляду цієї справи наголосив на тому, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду. До того ж, з 21 січня 2019 року позивач також пропустив місячний строк звернення до суду.
		На виконання вимог ухвали від 18 серпня 2023 року позивач подав заяву з аналогічними доводами про дотримання ним строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.
		Втім, окружний суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, внаслідок чого постановив оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, із законністю якої погодився апеляційної інстанції, залишаючи її без змін. 
		У світлі спірного питання принагідно зазначити, що Верховним Судом сформовано правову позицію відповідно до якої спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, про що обґрунтовано вказали суди попередні інстанцій.
		Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 і неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 24 грудня 2019 року у справі №824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року у справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року у справі №140/2024/19, від 01 липня 2020 року у справі №400/1758/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 1.380.2019.001192, від 19 листопада 2020 року у справі №400/2654/19, від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року у справі №520/1559/2020 та від 28 січня 2021 року у справі №520/6265/2020, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/9196/20, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/6857/20 та інших.
		Відтак, практика Верховного Суду про застосування частини п`ятої статті 122 КАС України до спорів про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, є усталеною та послідовною, а отже, обґрунтовано застосована судами першої та апеляційної інстанцій. 
		Судами першої та інстанцій установлено, що наказом від 07 листопада 2018 року №288 відповідач виключений зі списків особового складу Національної академії. З довідкою-розрахунком витрат від 07 листопада 2018 року № 1256 відповідач ознайомився 07 листопада 2018 року, проте особистим підписом засвідчив свою незгоду з розрахунком, мотивуючи її наявністю пільг при отриманні першої вищої освіти. Водночас, до суду з даним позовом Національна академія звернулася 12 березня 2019 року, що підтверджується відміткою відділення поштового зв`язку.
		Таким чином позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		Слід зазначити, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
		Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
		Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, Національна академія посилалася на зміну Великою Палатою Верховного Суду судової практики щодо юрисдикції розгляду такої категорії справ, що було відображено у постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, про яку позивач дізнався лише 21 січня 2019 року з іншого судового рішення.
		Проте Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Більше того, як слушно зазначили суди, з 21 січня 2019 року позивач також пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду.
		Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
		Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
		Ураховуючи, що Національною академією пропущений місячний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, жодних причин і обставин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію цього права у встановлений строк, нею не наведено і таких судами не встановлено, Верховний Суд погоджується із наявністю підстав для залишення цього позову без розгляду.
		За таких умов колегія суддів, перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, дійшла висновку, що вони прийняті з додержанням норм процесуального права. 
		Оскільки оскаржувані судові акти є законними і підстави для їх скасування відсутні, то касаційну скаргу відповідно до статті 350 КАС України необхідно залишити без задоволення, а рішення - без змін.
		VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
		З огляду на результат касаційного розгляду справи, питання про розподіл судових витрат не вирішується. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 560/688/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько   А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...