Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/32695/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: К/990/9535/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/32695/23
		адміністративне провадження № К/990/9535/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В.,
		суддів - Губської О.А., Мацедонської В.Е., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження справу
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року (головуючий суддя - Попов В.Ф.)
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді: Бітова А.І., Лук`янчук О.В.)
		у справі №420/32695/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до ІНФОРМАЦІЯ_2,
		про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
		I. ПРОЦЕДУРА
		1.          23 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
		-          визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заперечень та незарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні;
		-          зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати окремі періоди військової служби у пільговому обчисленні: період з 2012 по 2013 роки з розрахунку один місяць служби за півтора місяці; період з 30 жовтня по 19 листопада 2014 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;
		-          визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення, починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання;
		-          зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення, починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання.
		2.          Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку з доказами поважності причин його пропуску.
		3.          Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року визнано неповажними наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави пропуску цього строку, позовну заяву повернуто позивачу.
		4.          Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року скасовано ухвалу суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, та зобов`язання провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення починаючи з липня 2019 року, виходячи з розміру надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та окладу за військове звання. Справу у цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін. 
		5.          Не погоджуючись з судовими рішеннями про повернення позовної заяви в частині позовних вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в цій частині, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
		6.          Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		7.           ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року в оскаржуваній частині без змін, посилаючись на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		8.          Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» також подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №420/32695/23, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін. Погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про застосування до позовних вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_2 частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
		II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
		9.          Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позовні вимоги заявлені позивачем із пропуском строку звернення до суду, а заява подана позивачем не містить поважних підстав для поновлення строку звернення до суду.
		10.          При цьому, суд виходив з того, що предметом спору у цій справі є пільгове обчислення вислуги років, правильність обчислення та невиплата сум грошового забезпечення, а тому, відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду. 
		11.          Суд першої інстанції встановив, що зі служби позивач звільнений 02 серпня 2020 року, а позовну заяву подав 23 листопада 2023 року, що виходить за межі місячного строку звернення до суду в частині вимог про обчислення пільгової вислуги років пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_1.
		12.          Що стосується вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_2 про непроведення перерахунку грошового забезпечення, суд першої інстанції зазначив, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року.
		13.          Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		14.          Однак, вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про застосування до таких вимог місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, як до спору щодо проходження публічної служби, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. 
		15.          Також, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
		16.          З цього приводу суд зазначив, що на момент звільнення позивача зі служби частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Тому суд першої інстанції помилково застосував редакцію статті 233 КЗпП України, чинну на момент звернення з вказаним позовом до суду.
		17.          Встановивши, що право позивача на звернення до суду з відповідними вимогами, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_2 та направив справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		18.          Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви в частині вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що вказані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування висновків викладених в постановах Верховного Суду. 
		19.          Скаржник зазначає, що неврахування окремих періодів служби до вислуги років в пільговому обчисленні порушує його право на соціальні гарантії як військовослужбовця, оскільки під час проходження служби йому протиправно виплачувалося грошове забезпечення в неналежному розмірі (надбавка за вислугу років в розмірі 45% замість 50% від посадового окладу), а обрахунок пенсії здійснено у розмірі 65% від грошового забезпечення замість 68%.
		20.          Процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб`єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.
		21.          На думку скаржника, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування окремих періодів служби до вислуги років в пільговому обчисленні є триваючим порушенням, а тому просить не позбавляти його судового захисту та врахувати його активну поведінку (неодноразове звернення до суду з аналогічними позовними вимогами, які по суті судами розглянуті не були, у зв`язку з обранням неефективного способу захисту) як поважну підставу для поновлення строку звернення до суду в цій частині вимог.
		22.          Предметом у вказаному позові є перевірка законності/незаконності бездіяльності щодо неврахування вислуги років у пільговому обчисленні в певні періоди служби, тому скаржник вважає, що такі протиправні дії призвели до триваючого порушення його прав, адже станом на сьогоднішній день, він отримує занижений розмір пенсії. Повернення позовної заяви призводить до легалізації такого триваючого порушення його прав.
		23.          Скаржник стверджує, що на позовні вимоги в частині зарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні не розповсюджується місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки цей спір є соціальним і не є спором про проходження публічної служби.
		24.          Також, звертає увагу на неврахування судами висновків викладених в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18, в якій зазначено, що положення статті 122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з виплатою недоплаченої суми пенсії. 
		25.          Повернення позовної заяви в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 унеможливлює його доступ до правосуддя для повного захисту його порушених прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
		26.          Скаржник вважає, що суд першої інстанції не зважив на аргументи, викладені в клопотанні про поновлення строку, розглянув справу формально, чим порушив право його на справедливий суд.
		IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		27.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		28.          Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій   статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		29.          Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо.
		30.          Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частини перша-друга   статті 6 КАС України).
		31.          Згідно з частинами першою-третьою статті 122 КАС України   позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		32.          Частиною п`ятою   статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		33.          З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
		34.          Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішення цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
		35.          Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		36.          Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		37.          На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом в частині пред`явлених вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		38.          Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при постановленні судових рішень в частині вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно вказати таке.
		39.          У справі, що розглядається, ОСОБА_1 23 листопада 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, зокрема, просив: 
		-          визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заперечень та не зарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні;
		-          зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати окремі періоди військової служби у пільговому обчисленні: період з 2012 по 2013 роки з розрахунку один місяць служби за півтора місяці; період з 30 жовтня по 19 листопада 2014 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця. 
		40.          Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду.
		41.          На виконання вимог цієї ухвали позивач подав заяву, в якій, зокрема, зазначив, що під час його звільнення була порушена процедура, у зв`язку з чим, він декілька разів звертався з позовами та просив поновити на посаді з подальшим розглядом питання щодо врахування вислуги років у пільговому обчисленні. Вказані справи були про незаконне звільнення і для них встановлений місячний строк звернення. У справі, що розглядається він оскаржує протиправну бездіяльність щодо неврахування вислуги років у пільговому обчисленні. Це правовідносини, що виникають у сфері реалізації права на соціальний захист і вони не пов`язані зі звільненням або проходженням військової служби. Законодавець передбачив призначення вислуги років у пільговому обчисленні, при проходженні публічної служби у певних умовах; особливість такого виду соціального захисту полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком та інші соціальні виплати. Тобто вказаний вид соціального захисту є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність. Позивач просить врахувати, що його поведінка не була пасивною, однак обраний ним спосіб захисту виявився неефективним. Протиправна бездіяльність відповідачів призвела до триваючого порушення його прав, яке триває і на сьогоднішній день. Невірний обрахунок трудового стажу вплинуло на зменшення розміру його пенсійного забезпечення, яке він отримує щомісячно. У зв`язку з чим, просить врахувати його вислугу років у пільговому обчисленні, що захистить його інтереси та припинить триваюче порушення його прав. 
		42.          Надаючи оцінку цим доводам суд першої інстанції вказав на їх помилковість, оскільки  обчислення періодів проходження служби, зокрема пільгового, віднесено до компетенції відповідача, як органу в якому позивач проходив службу. Окрім того, обчислення вислуги років пов`язане зі звільненням з публічної служби, що підпадає під дію приписів частини п`ятої статті 122 КАС України. У підсумку, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, у зв`язку з чим повернув позовну заяву позивачу, відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.
		43.          Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до суду в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заперечень та незарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні та зобов`язання зарахувати окремі періоди військової служби у пільговому обчисленні.
		44.          Однак, вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про застосування до таких вимог місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, як до спору про проходження публічної служби, оскільки вважав, що до вказаних правовідносин підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
		45.          Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із такого.
		46.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17 червня 2020 року ОСОБА_1 дізнався про проведений розрахунок його вислуги років, неврахування в пільговому обчисленні періодів з 2012 по 2013 роки (з розрахунку один місяць служби за півтора місяці) та з 30 жовтня по 19 листопада 2014 року (з розрахунку один місяць служби за півтора місяця).
		47.          Щодо проведеного розрахунку ОСОБА_1 надав свої заперечення, які, як він стверджує, не розглянуті відповідачем, і наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 червня 2020 року №174 (по особовому складу) його звільнено з військової служби.
		48.          Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач в день звільнення дізнався про бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його заперечень щодо незарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні.
		49.          Стосовно доводів касаційної скарги про те, що спір в частині позовних вимог щодо неврахування вислуги років у пільговому обчисленні в певні періоди служби не пов`язаний з проходженням публічної служби, оскільки є соціальним спором, суд зазначає таке.
		50.          За визначенням, що міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		51.          Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду його заперечень (щодо незарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні), які були подані ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 ще під час проходження публічної служби, тобто, до його звільнення. 
		52.          Враховуючи те, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду та до її звільнення, то, відповідно, вказані вище вимоги пов`язані з проходженням публічної служби. Тому, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими. 
		53.          У своїй касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що бездіяльність щодо неврахування окремих періодів служби до вислуги років в пільговому обчисленні призвела до невиплати грошового забезпечення у повному обсязі та зараз призводить до триваючого порушення його прав, що виражається у недоотриманні належного розміру пенсії. У зв`язку з цим вважає, що бездіяльність щодо неврахування окремих періодів служби до вислуги років в пільговому обчисленні є триваючим порушенням, тому положення статті 122 КАС України не підлягають застосуванню.   
		54.          Колегія суддів вважає, що наведені аргументи позивача основуються на хибному трактуванні суті спірних правовідносин, оскільки спірним питанням у вказаних правовідносинах є бездіяльність щодо неврахування окремих періодів служби до вислуги років в пільговому обчисленні, а не наслідки такої бездіяльності.
		55.          Таким чином, предметом спору є правовідносини щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби для яких, частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду. 
		56.          Як вже зазначалось вище, до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби мають застосовуватись приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якими установлено місячний строк звернення до суду з позовною заявою.
		57.          З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до вказаних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		58.          Суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, як до спору щодо проходження публічної служби, оскільки вважав, що застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
		59.          Отже, суд апеляційної інстанції фактично констатував помилкове застосування судом першої інстанції частини п`ятої статті 122 КАС України, яка не підлягала застосуванню, однак, всупереч статті 317 КАС України мотиви оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не змінив.
		60.          Водночас, помилковість суду апеляційної інстанції щодо зазначеного вище не вплинуло на остаточний результат розгляду цієї справи.
		61.          Підсумовуючи наведене, з урахуванням обставин подання позовної заяви, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду з позовними вимогами пред`явленими до ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому не навів належних обґрунтувань обставин та не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, що свідчить про відсутність поважних причин для поновлення такого строку. 
		62.          З огляду на вказане, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви в частині вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу, на підставі частини другої статті 123 КАС України.
		63.          Послання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18 є безпідставним, оскільки висновки викладені в ній стосуються незастосування положень статті 122 КАС України до спорів, які виникли у зв`язку з виплатою недоплаченої суми пенсії. Однак, у справі, що розглядається спір стосується бездіяльності щодо неврахування окремих періодів служби до вислуги років в пільговому обчисленні. 
		64.          Неодноразове звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо оскарження свого звільнення, які так і не були розглянуті судами по суті у зв`язку з обранням ним неефективного способу захисту, не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки, звертаючись до суду з вказаними вимогами вперше позивач вже пропустив строк звернення до суду, що, як встановив суд апеляційної інстанції, підтверджується ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі №420/6846/21, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, про повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. У справах №420/13624/21 та №420/16032/21 позовні заяви також були повернені позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а у справі №420/18123/22 позовні вимоги залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
		65.          З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку визначеного законом залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах такого строку, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою та обранням неефективного способу захисту.
		66.          Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		67.          Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви позивачу в частині вимог пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		68.          Водночас, оскільки рішення суду апеляційної інстанції містить помилкові мотиви щодо застосування до вказаних вище вимог частини другої статті 122 КАС України і це не вплинуло на результат розгляду цієї справи, Верховний Суд вважає за необхідне змінити мотиви рішення суду апеляційної інстанції, виклавши їх у редакції цієї постанови.
		69.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 345, 351, 359 КАС України, Верховний Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.
		В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року залишити без змін.
		Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		О.А. Губська 
		В.Е. Мацедонська,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...