Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/19286/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: К/990/37263/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/19286/23
		адміністративне провадження № К/990/37263/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Юрченко В.П., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року (судді: Глушко І.В. (головуючий), Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі № 380/19286/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
		У С Т А Н О В И В:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «ІФФ Україна») звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000108; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000109; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000105; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000107; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000122; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000121; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000134; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000125; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000137; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000138; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000142; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000200; рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000202.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ІФФ Україна» на підставі контракту від 17.08.2021 № 3081, ввезено на митну територію України товари та подано до Львівської митниці для митного оформлення за митними деклараціями відповідні товари, однак відповідач, склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач зазначає, що такі рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки при здійснення митного оформлення позивачем було надано усі необхідні та достатні документи (які не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості), передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Крім того, позивач зазначає, що приписи митного законодавства зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати конкретні документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, тоді як відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000108. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000109. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000105. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000107. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000122. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000121. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000134. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000125. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000137. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000138. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000142. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000200. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000202. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при проходженні митного контролю позивачем було подано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Тоді як, твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим, необґрунтованими, безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Крім того, відповідачем не було обґрунтовано, відсутність саме якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданими позивачем митними деклараціями: 23UA209230002130U0; 23UA209230002128U9; 23UA202930002322U9; 23UA202930003444U7; 23UA202930003493U0: 23UA202930002334U1; 23UA202930003595U6; 23UA202930003526U3; 23UA202930003844U6; 23UA202930004010U1; 23UA202930006456U0; 23UA202930003426U6; 23UA202930006459U8.
		4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІФФ Україна» у повному обсязі.
		5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року апеляційну скаргу Львівської митниці задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 380/19286/23 та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІФФ Україна» відмовлено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване ненаданням декларантом позивача документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що митний орган при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «ІФФ Україна» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 380/19286/23 залишити в силі.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2021 між ТОВ «ІФФ Україна» (Покупець) та Seven Star Lemon Technology Co., LTD (Продавець) було укладено контракт № 3081 (далі - Контракт № 3081), за умовами якого продавець продає а покупцем купує лимонну кислоту моногідрат за ціною $740,00/тонну. Загальна ціна договору становить $672 000,00. В подальшому 02.08.2022 до вказаного контракту було укладено Додаток № 3, яким сторони зазначили, що на умовах Контракту № 3081 продавець продасть, а покупець купить 200 метричних тон лимонної кислоти моногідрату за ціною $1000/тонну. Загальна вартість товару складає $200 000,00. В подальшому до вказаного контракту було укладено Додаток № 4, яким сторони зазначили, що на умовах Контракту № 3081 продавець продасть, а покупець купить 50 метричних тон лимонної кислоти моногідрату за ціною $740/тонну. Загальна вартість товару складає $37 000,00.
		Зазначені суми сплачено по передоплаті згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті № 6 від 11.02.2022 на суму $224 000,00 та № 20 від 25.10.2022 на суму $13 000,00. Всього на суму $237  000,00.
		03.10.2022 продавцем було виставлено два інвойси: QX-22101502 на суму $37 000,00 та QX-22081801 на суму $200 000,00.
		З метою митного оформлення отриманого товару позивачем подано наступні митні декларації: 23UA209230002130U0; 23UA209230002128U9; 23UA202930002322U9; 23UA202930003444U7; 23UA202930003493U0; 23UA202930002334U1; 23UA202930003595U6; 23UA202930003526U3; 23UA202930003844U6; 23UA202930004010U1; 23UA202930006456U0; 23UA202930003426U6; 23UA202930006459U8.
		До кожної з декларацій позивачем було подано документи на підтвердження заявленої вартості товарів: Контракт № 3081; додатки до вказаного договору № 3, № 4, № 5; пакувальний лист від 03.10.2022; автотранспортні накладні (13 одиниць, по одній до кожної декларації); інвойси від 03.10.2022 QX-22101502 на суму $37 000,00 та QX-22081801 на суму $200 000,00; коносамент SZ2022100497 від 13.11.2022; сертифікат про походження товару № 22С3707А2916/00413 від 29.12.2022; специфікації до інвойсів (13 одиниць, по одній до кожної декларації); довідки про транспортні витрати (13 одиниць, по одній до кожної декларації); договір про надання послуг митного брокера CCSV0102 від 01.02.2022; договір (контракт) про перевезення KYSV0401 від 04.01.2022; сертифікат аналізу від 15.10.2022; митна декларація країни відправлення № 425820220001090139 від 10.11.2022; митна декларація країни відправлення №425820220001090165 від 10.11.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги.
		За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогами надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
		На виконання вимог позивачем подано письмові пояснення (№ 5 від 12.01.2023, № 6 від 12.01.2023, № 8 від 16.01.2023, № 9 від 17.01.2023, № 11 від 17.01.2023, № 14 від 18.01.2023, № 26 від 24.01.2023, № 27 від 24.01.2023), та долучено додаткові документи (у більшості - повторно) на підтвердження митної вартості товарів, а саме: копію Контракту № 3081; копію додатків № 2 від 02.08.2022, № 3 від 02.08.2022, № 4 від 02.09.2022, № 5 від 29.12.2022; копію рахунку-фактури (інвойс) від 03.10.2022 № QX-22101502; копію специфікацій до інвойсів № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13 від 03.10.2022; копії платіжних доручень в іноземній валюті № 6 від 11.02.2022 та № 20 від 25.10.2022; копію коносаменту SZ2022100497 від 13.11.2022; копію пакувального листа від 03.10.2022; копію митної декларації країни експортера № 425820220001090139 та № 425820220001090165; копію сертифіката походження № 22С3707А2916/00413 та № 22С3707А2916/00414; копію сертифікату аналізу; цінову пропозицію (прайс-лист); виписка з бухгалтерської документації.
		За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100014/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100015/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100016/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100017/2 від 14.01.2023, UA209000/2023/100019/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100020/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100021/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100022/1 від 17.01.2023, UA209000/2023/100023/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100024/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100025/1 від 18.01.2023, UA209000/2023/100034/2 від 18.01.2023, UA209000/2023/100035/2 від 25.01.2023, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000108, №UA209230/2023/000109, №UA209230/2023/000105, №UA209230/2023/000107, №UA209230/2023/000122, №UA209230/2023/000121, №UA209230/2023/000134, №UA209230/2023/000125, №UA209230/2023/000137, №UA209230/2023/000138, №UA209230/2023/000142, №UA209230/2023/000200, №UA209230/2023/000202.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує серед іншого тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20, від 02.06.2022 у справі № 380/1197/20, від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19, від 21.05.2021 у справі № 815/5811/17, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17, від 12.03.2019 у справі № 817/604/17, від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, зокрема, в частині необов`язковості посилання на інвойс в платіжних документах, щодо підтвердження транспортних витрат та щодо обмеженого права митного органу витребовувати документи відповідно.
		У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності/відсутності правових підстав для прийняття митним органом оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Позивач зазначає, що у цій справі судом апеляційної інстанції не було враховано, що позивачем до митного органу при митному оформлені товарів було подано всі необхідні документи з урахуванням вимог статей 52 та 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та надавили повну інформацію щодо вартості товару та його перевезення.
		Так, позивач вказує, що  декларантом було надано митному органу платіжні документи, згідно з якими сума сплачених коштів відповідає загальній сумі договору (із зазначенням у таких реквізитів покупця та продавця, дати та номеру контракту тощо), а тому у митного органу не було підстав для сумніву щодо достовірності інформації, наведеної в них. Також, на підтвердження витрат на транспортування товару позивач під час декларування товару надав митному органу такі документи: договір на перевезення від 04.01.2022 № KYSV0401, рахунки на оплату, довідки про транспортні витрати. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень, а також судом апеляційної інстанції при наданні оцінки обставинам справи не було враховано, що відповідно до положень Контракту № 3081, його сторонами погоджено використання правил Інкотермс 2010 - FOB, тобто у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу, при цьому ціна FOB (FOB ргісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Тобто, вказані витрати на навантаження товару на борт судна включені до загальної вартості фрахту та не потребують додаткового підтвердження шляхом відображення окремою статтею витрат або в окремому комерційному документі.
		Також, позивач звертає увагу, що за умовами контракту не передбачено жодних спеціальних умов щодо пакування товару. Так, згідно з положеннями пунктів 4.2 та 4.5 Контракту № 3081 товар повинен бути упакований в оригінальній тарі виробника і маркований згідно інструкцій Покупця,  а вартість пакування та маркування входить в ціну товару. Тому вимога митниці про надання розрахунку таких складових вартості товару є безпідставною, оскільки числові значення таких складових ціни товару визначаються продавцем товару самостійно, з урахуванням умов та обсягів поставки товару конкретному покупцю, тоді як декларант надав митниці належні документи, що підтверджують ціну товару, яка визначена в інвойсах. Позивач наголошує, що за змістом частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку якщо вони не включалися до такої ціни.
		Позивач зазначає, що відповідач в оскаржуваних рішеннях зазначає, що зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.08.2021 № 3081 у розділі «Продавець» містить підпис та печатку продавця, що є ідентичними копіями підпису і печатки в додатках до даного контракту (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки), якими вносяться зміни щодо ціни товару та терміну дії контракту. Це дає підстави вважати, що документи мають ознаки підробки.». Водночас, позивач зазначає, що такі твердження відповідача є безпідставними і не підтвердженими фактичними обставинами справи, а також не підтверджені жодними належними та допустимими доказами (зокрема, експертним висновком тощо) і по суті та змісту не мають жодних недоліків щодо числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості таких.
		9. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		10. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		12. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано до митного органу при митному оформленні товарів усіх документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивачем не було надано документів на підтвердження вартості перевезення (транспортних послуг), а за платіжними дорученнями неможливо встановити оплату за конкретну поставку товару. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що контракт від 17.08.2021 № 3081 у розділі «Продавець» містить підпис та печатку продавця, що є ідентичними копіями підпису і печатки в додатках до даного контракту (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки), якими вносяться зміни щодо ціни та терміну дії контракту. Це дає підстави вважати, що документи мають ознаки підробки.  З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення були прийняті митним органом з урахуванням вимог чинного митного законодавства.
		Суд зазначає про помилковість та необґрунтованість таких висновків суду апеляційної інстанції.
		Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
		Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
		Згідно з положеннями частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість доводів відповідача, що позивачем при митному оформленні товарів не було надано усіх документів для правильності визначення митної вартості товару, зокрема, документів, що підтверджують вартість перевезення таких товарів (не було надано договір про перевезення KYSV0401 від 04.01.2022), витрати на їх пакування, за платіжними документами неможливо встановити сплату за спірні товари, а також, що декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах    другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України.
		Водночас, Суд звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (про що в оскаржуваному рішенні також зазначає суд апеляційної інстанції), що позивачем до кожної з митних декларацій було подано до відповідача документи на підтвердження заявленої вартості товарів: Контракт № 3081; додатки до вказаного договору № 3, № 4, № 5; пакувальний лист від 03.10.2022; автотранспортні накладні (13 одиниць, по одній до кожної декларації); інвойси від 03.10.2022 QX-22101502 на суму $37 000,00 та QX-22081801 на суму $200 000,00; коносамент SZ2022100497 від 13.11.2022; сертифікат про походження товару № 22С3707А2916/00413 від 29.12.2022; специфікації до інвойсів (13 одиниць, по одній до кожної декларації); довідки про транспортні витрати (13 одиниць, по одній до кожної декларації); договір про надання послуг митного брокера CCSV0102 від 01.02.2022; договір (контракт) про перевезення KYSV0401 від 04.01.2022; сертифікат аналізу від 15.10.2022; митна декларація країни відправлення № 425820220001090139 від 10.11.2022; митна декларація країни відправлення № 425820220001090165 від 10.11.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги.
		Тобто, позивачем до кожної митної декларації було надано митному органу договір (контракт) про перевезення KYSV0401 від 04.01.2022, довідки про транспортні витрати, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні накладні та ін. документи щодо підтвердження вартості перевезення товару, що встановлено, зокрема і судом апеляційної інстанції (про що зазначено в оскаржуваному рішенні). Крім того, Суд зазначає, що надання таких документів підтверджується змістом оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у яких відповідачем зазначено перелік документів поданих позивачем до перевірки митному органу у відповідності до вимог Митного кодексу України, що встановлено та зазначено у рішенні судом першої інстанції.
		Крім того, на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем було подано подано письмові пояснення (№ 5 від 12.01.2023, № 6 від 12.01.2023, № 8 від 16.01.2023, № 9 від 17.01.2023, № 11 від 17.01.2023, № 14 від 18.01.2023, № 26 від 24.01.2023, № 27 від 24.01.2023), та долучено додаткові документи (у більшості - повторно) на підтвердження митної вартості товарів, а саме: копію Контракту № 3081; копію додатків № 2 від 02.08.2022, № 3 від 02.08.2022, № 4 від 02.09.2022, № 5 від 29.12.2022; копію рахунку-фактури (інвойс) від 03.10.2022 № QX-22101502; копію специфікацій до інвойсів № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13 від 03.10.2022; копії платіжних доручень в іноземній валюті № 6 від 11.02.2022 та № 20 від 25.10.2022; копію коносаменту SZ2022100497 від 13.11.2022; копію пакувального листа від 03.10.2022; копію митної декларації країни експортера № 425820220001090139 та № 425820220001090165; копію сертифіката походження № 22С3707А2916/00413 та № 22С3707А2916/00414; копію сертифікату аналізу; цінову пропозицію (прайс-лист); виписка з бухгалтерської документації.
		Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що у наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо складової митної вартості товару, а саме - щодо витрат на пакування.
		Суд зазначає, що надаючи оцінку цій підставі, суд першої інстанції звернув увагу на пункти 4.2 та 4.5 Контракту № 3081, за якими сторони домовилися, що товар повинен бути упакований в оригінальній тарі та маркований відповідно до інструкцій покупця, а вартість упакування та маркування входить в ціну товару.
		Крім того, пунктом 4.4 Контракту № 3081 передбачено, що товар повинен бути упакований продавцем таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення товару під час його транспортування і перевалки.
		Відповідно до оскаржуваних рішень (гр.15) поставка товару здійснювалася на умовах FOB СN порт Qingdao відповідно до Інкотермс 2010 (що також обумовлено положеннями пункту 3.2 Контракту № 3081).
		Термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець.
		Обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.
		Суд першої інстанції зазначив про помилковість висновку відповідача щодо відсутності інформації про включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме - вартість упаковки або робіт, які пов`язані з пакуванням, оскільки за умовами Контракту № 3081 обов`язок упаковки і маркування товару покладається на Продавця, а тому дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
		Тоді як, суд апеляційної інстанції в цій частині спору висновків суду першої інстанції не спростував, а лише процитував позицію митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо такої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
		Надаючи правову оцінку зазначеним у рішеннях твердженням щодо виявлених неточностей, які, на думку відповідача, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, Суд зазначає, що згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.
		Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
		Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 17 січня 2023 року у справі № 160/7901/18, які були застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин.
		Таким чином, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до умов вказаного Контракту № 3081 вартість упакування та маркування включена у вартість товару. З огляду на викладене, Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за умовами Контракту № 3081, пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, з огляду на що посилання відповідача на відсутність у поданих позивачем до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення/не включення вартості упаковки (пакування) до складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів є безпідставними.
		Щодо витрат на транспортування, Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції погодився з висновком відповідача в частині виникнення у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування товарів, з підстав ненадання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, однак не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування наданих транспортних документів, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до кожної митної декларації було надано митному органу договір (контракт) про перевезення KYSV0401 від 04.01.2022, довідки про транспортні витрати, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні накладні та ін. щодо підтвердження вартості перевезення товару, про що вже було зазначено вище.
		Водночас, судом першої інстанції щодо тверджень відповідача, що декларантом в графі 44 ЕМД заявлено договір на перевезення від 04.01.2022 № KYSV0401, який не було надано до митного органу, встановлено, що у кожній з оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач зазначає договір (контракт) про перевезення № KYSV0401 від 04.01.2022 як один із документів, які позивачем подано до митного оформлення. Отже, вказане зауваження відповідача є безпідставним.
		Крім того, судом першої інстанції встановлено та зазначено, що згідно умов вказаного договору (контракту) про перевезення № KYSV0401 від 04.01.2022 укладеного позивачем з ТОВ «СВ Брок» передбачено (п. 2.1.1), що при необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором Експедитор зобов`язується укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями. Всі відповідні документи щодо таких транспортних витрат були надані митному органу, що встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
		Натомість суд апеляційної інстанції застосовуючи положення наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 599, яким затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) де, зокрема, в розділі III графа 20 зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту) не врахував, що вказаний перелік документів не є вичерпним, на що, зокрема, вказує мовний зворот «можуть належати».
		Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23.
		Таким чином, Суд зазначає, що наведені судом апеляційної інстанції мотиви стосовно наявності у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та здійснених висновків щодо надання позивачем до митного органу всіх необхідних документів щодо визначення суми таких витрат.
		Також, щодо доводів відповідача, що з наданих платіжних доручень неможливо співставити оплату за поставку товару, судом першої інстанції встановлено та зазначено, що в рахунках-фактурах від 03.10.2022 QX-22101502 та QX-22081801, які були надані відповідачу до митного оформлення, міститься посилання на Контракт № 3081, також аналогічні посилання на цей контракт містять і платіжні доручення. Відтак, вказані платіжні документи містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар. Також на підтвердження вартості товару позивачем було надано специфікації до інвойсів (№ 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13 від 03.10.2022, по одній до кожної декларації), загальна сума яких складає $237 000,00, що відповідає сумі, передбаченій контрактом (з додатками) та є аналогічною сплаченій сумі згідно з платіжними дорученнями.
		Таким чином, доводи відповідача про неможливість співставити проведені платежі з поставкою товару є необґрунтованими.
		Суд апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції не спростував.
		Крім того, в оскаржуваних рішеннях відповідач вказує про те, що зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.08.2021 № 3081 у розділі «Продавець» містить підпис та печатку продавця, що є ідентичними копіями підпису і печатки в додатках до даного контракту (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки), якими вносяться зміни щодо ціни товару та терміну дії контракту. Це дає підстави вважати, що документи мають ознаки підробки. Зазначене цитує в своєму рішенні суд апеляційної інстанції. Водночас, Суд зазначає, що такі посилання є припущенням та не підтверджуються жодними доказами (зокрема результатами експертизи, висновками спеціаліста, повідомленнями компетентних органів, чи ін.).
		Таким чином, узагальнюючи наведене вище, Суд зазначає, що необхідно погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом.
		Суд же апеляційної інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому належним чином (відповідно до визначених у оскаржуваних індивідуальних актах підстав) не обґрунтував у чому полягає недостатність і неналежність наданих позивачем документів для цілей підтвердження митної вартості товару.
		Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Митного кодексу України, встановлені судом першої інстанції обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, підтверджують зроблені судом першої інстанції висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені митним законодавством, що вказує на правильність визначення ним митної вартості товару за основним методом. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України митний орган не довів належними, достатніми та допустимими доказами правомірності спірних у справі, що розглядається рішень.
		З урахуванням вказаних положень чинного законодавства, а також встановлених у справі, що розглядається, обставин, Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що митний орган приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було порушено вказаних положень Митного кодексу України при митному оформленні товарів.
		За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
		З урахування наведеного, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, а також порушив норми процесуального права, зокрема застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		15. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.
		16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		17. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).
		18. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 380/19286/23 підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі        № 380/19286/23 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у цій справі залишити в силі.
		Стягнути на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58; код ЄДРПОУ 39001959) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 98  771 (дев`яносто вісім тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 20 коп.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...