Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12060/12/2670 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано судом: 05.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: К/9901/57165/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 2а-12060/12/2670
		касаційне провадження № К/9901/57165/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Гончарової І.А., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012 (суддя - Шулежко В.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Аліменко В.О., Коротких А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 № 0004341740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 34258131,55 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, оскільки будь-яких доходів від операцій з купівлі-продажу цінних паперів протягом 2009-2010 років він не отримував. Позивач посилався на те, що результат його інвестиційної діяльності у період 2009 та 2010 років був від`ємний, сума витрат на придбання цінних паперів дорівнює сумі доходу, отриманій від їх продажу, у зв`язку з чим інвестиційний прибуток відсутній. Скаржник зазначив, що розрахунок за частину цінних паперів, придбаних протягом 2009-2010 років був здійснений шляхом видачі векселів, а дохід від продажу майнового паю не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
		Також позивач вказував на безпідставність тверджень податкового органу про необхідність  декларування та оподаткування доходу від продажу належного ОСОБА_1 майнового паю, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України не підлягає включенню/відображенню в річній податкової декларації сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.
		Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08.11.2012 у задоволенні позову відмовив повністю.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в порушення вимог пункту 9.6 статті 9, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16, підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не сплатив до бюджету держави у встановлені чинним законодавством України строки податок з доходів фізичних осіб. Позивач до розпаювання та під час розпаювання майна на території, підпорядкованій Киянській сільській раді Ємільчинського району Житомирської області, не проживав, не працював та не отримував заробітну плату у ПКСП „Авангард", відтак застосування положень пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІУ (далі - Закон № 889-ІУ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є неправомірним, а тому сума, яка отримана позивачем (продавцем) від продажу майнового паю на користь ТОВ «Будівельні інновації-плюс» (покупцю) підлягає оподаткуванню відповідно до вимог пункту 7.1 статті 7 Закону № 889-ІУ за ставкою 15%.
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.06.2013 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012  № 0004341740 в повному обсязі. В решті позову відмовив.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні, має бути зменшена, а здійснення розрахунку грошового зобов`язання платника податку, як і штрафних санкцій є виключною компетенцією податкового органу і суд не наділений правом розраховувати такі санкції, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
		Верховний Суд постановою від 29.03.2018 скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав того, що суд апеляційної інстанції не з`ясував, з яких сум по окремим епізодам складається донарахована сума податку та їх походження і, відповідно, залишив без перевірки законність включення сум по кожному з епізодів до загальної суми грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відсутність перевірки правильності визначення податковим органом сум донарахування вказує на неповноту встановлення судом обставин, які входять до предмета доказування при розгляді судом цього позову та мають значення для правильного вирішення справи, а також на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб. Крім того, Верховний Суд  зазначив, що суд апеляційної інстанції, обгрунтовуючи необхідність скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, також надав юридичну оцінку обставинам щодо продажу позивачем автомобіляNissan Maxima, тоді як такі обставини не зазначались контролюючим органом як порушення та, відповідно, не були включені до суми донарахувань позивачу податкових зобовязань.
		За наслідками нового розгляду справи, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.06.2018 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що: вексель не є належним доказом понесення витрат на придбання інвестиційного активу; позивач не надав оригіналів документів або завірених належним чином копій документів, які б свідчили про його участь у ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське», розпаюванню майна та отримання майнового паю цього підприємства саме як учасника у ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське», у зв`язку з чим пільги щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у позивача відсутні.
		Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі його позовні вимоги.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до порушення вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник доводить, що суди, приймаючи оскаржувані судові рішення, надали оцінку договорам купівлі-продажу, укладеним між позивачем та ТОВ «Капітал Іст», додатковим угодам до договорів, актам приймання-передачі цінних паперів, які не містяться в матеріалах справи. Позивач зауважує, що суди, зазначаючи про те, що позивач при проведені розрахунків векселями за придбані ним цінні папери, не поніс витрат і повинен був включити до податкової декларації суму інвестиційного прибутку та сплатити податок з доходів фізичних осіб, не з`ясували і не встановили фактичні обставини у справі, не дослідили докази, наявні у матеріалах справи. Вказує на неврахування судами, що розрахунки фізичною особи можуть бути проведені у безготівковій формі, до яких відноситься і розрахунки за допомогою векселя, та до складу витрат фізичної особи відносяться нараховані такою особою зобов`язання. Вважає, що судами залишено поза увагою безпідставне включення податковим органом до складу доходів позивача операцій з продажу майнового паю. Скаржник зазначає про ненадання оцінки обставинам справи, зокрема, що майновий пай ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське» позивачем отриманий в процесі приватизації, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське» від 25.07.2008 №266, які містяться в матеріалах справи.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення з підстав того, що: до витрат при визначенні інвестиційного прибутку можуть бути включені виключно витрати, фактично понесені платником податку на придбання інвестиційного активу, тоді як погашення векселя може відбутися не останнім його власником, а іншою особою (попереднім трасантом, акцептантом, авалістом, індосантом цього векселя), тобто фактичні витрати на виконання укладеного договору купівлі-продажу цінних паперів (на погашення даного векселя) можуть бути взагалі не понесені; на запит контролюючого органу Киянська сільська рада надала письмову відповідь, що у період до розпаювання та під час розпаювання майна ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське» на території, підпорядкованій Киянській сільській раді Ємільчинського району Житомирської області, фізична особа ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не був зареєстрований та не проживав; згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів фізична особа ОСОБА_1 у період з 1998 по 2011 рік не отримував доходів від ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське»; згідно отриманої в ході проведення позапланової перевірки податкової інформації фізична особа ОСОБА_1 у «Списках членів ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське», які мають право на майновий пай» (всього 320 громадян) відсутній.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 04.12.2024.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено  позапланову невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб громадянина ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, результати якої оформлені актом від 08.02.2011 №383/17-2562212073 (далі - акт перевірки).
		В акті перевірки зазначено, що у 2009 році позивач отримав дохід від ТОВ «Капітал Іст» у розмірі 149253390,06 грн за договорами купівлі-продажу цінних паперів та від ТОВ «Будівельні інновації-плюс» у розмірі 86808592,00 грн за договором купівлі-продажу майнового паю. Витрати позивача на придбання цінних паперів у 2009 році становлять 21546365,00 грн, а на придбання майнового паю - 220,00 грн. У 2010 році позивач отримав дохід від ТОВ «Стандарт Брок» у розмірі 13871706,59 грн за договорами купівлі-продажу цінних паперів, натомість витрати позивача на придбання цінних паперів у 2010 році відсутні.
		Різницю між сумою доходу від продажу цінних паперів і майнового паю та витрат на їх придбання податковий орган визначив інвестиційним прибутком - базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також здійснив нарахування зазначеного податку у розмірі 34258131,55 грн.
		На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 № 383/17-2562212073, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 34258131,55 грн.
		Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням податкового органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що сума витрат на придбання цінних паперів дорівнює сумі доходу, отриманій від їх продажу, у зв`язку з чим інвестиційний прибуток відсутній. Скаржник зазначив, що розрахунок за частину цінних паперів, придбаних протягом 2009-2010 років був здійснений шляхом видачі векселя. Також позивач вказував на те, що дохід від продажу майнового паю не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
		Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення- рішення, Верховний Суд виходить із такого.
		За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
		Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що загальний річний оподатковуваний  дохід  складається  з  суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року,  а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
		Відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.
		Згідно з підпунктом 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
		Абзацом 1 підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв`язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
		Відповідно до підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
		За приписами підпункту 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей цього пункту: а) під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; б) під терміном «пакет цінних паперів» розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів; в) під терміном «ідентичний цінний папір» розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.
		Таким чином, діяльність з придбання та продажу цінних паперів у розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є інвестиційною діяльністю, яка оподатковується на загальних підставах, з визначенням суми чистого прибутку, яка зменшується на суму понесених витрат.
		Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що видача позивачем векселів в рахунок оплати придбаних цінних паперів не є понесенням витрат, а лише формуванням заборгованості перед продавцями цінних паперів, що, з огляду на наведений законодавчий припис, не дає позивачеві підстав для відповідного зменшення доходу від продажу інвестиційного активу, з урахуванням того, що доказів того, що векселі, видані позивачем ТОВ «Капітал Іст» та ТОВ «Стандарт Брок», були пред`явлені до оплати ОСОБА_1 в процесі розгляду даної справи надано не було, тоді як матеріали справи містять пояснення директора ТОВ «Капітал Іст» ОСОБА_2 , відібрані 14.05.2012 старшим о/у ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі, згідно яких ОСОБА_2 підтвердив, що протягом 2009 року розрахунки між громадянином ОСОБА_1 (боржником) та ТОВ «Капітал Іст» (кредитором) були проведені шляхом видачі ОСОБА_1 простих векселів на користь ТОВ «Капітал Іст», векселі до оплати не пред`являлися та   ОСОБА_1 не гасилися.
		Оскільки відповідні витрати виникають у платника податків лише у разі подальшого погашення векселя та зважаючи на те, що на дату складення акту перевірки та розгляду справи виписані позивачем векселі погашені не були, висновки судів попередніх інстанцій про загального річного оподатковуваного доходу на суму інвестиційного прибутку є правомірними.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 (продавцем) та ТОВ «Будівельні Інновації Плюс» 29.01.2009 був укладено договір купівлі-продажу №290109, згідно якого ОСОБА_1 продав майновий пай ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське» та отримав дохід у сумі 86808592,00 грн., проте вказаний дозід позивач у податковій декларації за 2009 рік не задекларував та не сплатив податок з доходів фізичних осіб.
		За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід - це сума будь-яких коштів,  вартість матеріального і нематеріального майна,  інших активів,  що мають вартість,  у тому числі цінних паперів або деривативів,  одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках,  визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (пункт 1.2 статті 1 Закону); дохід з джерелом його  походження  з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України,  у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку  від  здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами,  випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (абзац «в» пункту 1.3 статті 1 Закону).
		Підпунктом 4.3.18 пункту 4.3  статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу загального місячного або  річного  оподатковуваного доходу   платника  податку  не  включаються  такі  доходи  (що  не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума  доходу,  отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій  (інших  корпоративних  прав),  одержаних  ним  у власність   в  процесі  приватизації  в  обмін  на  приватизаційні компенсаційні   сертифікати,   безпосередньо   отримані   ним   як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати,  отримані  ним  відповідно  до  закону,  а також сума доходу,  отриманого таким платником податку  внаслідок  відчуження земельних  ділянок  сільськогосподарського призначення,  земельних часток  (паїв),  майнових  паїв,  безпосередньо  отриманих  ним  у власність  у  процесі  приватизації  згідно  з  нормами земельного законодавств.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджені Методика уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення та Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки,  якими закріплено, що майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
		За визначенням, наведеним у Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
		Частиною першою статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. 
		Згідно частини другої статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)  суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
		Відповідно до статті  9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до пайового фонду майна  членів  підприємства  включається вартість основних виробничих  і  оборотних  фондів,  створених  за рахунок діяльності  підприємства,  цінні  папери,  акції,    гроші та   відповідна   частка   від    участі   в   діяльності    інших підприємств  і  організацій.  Уточнення складу і вартості пайового фонду  майна  членів  підприємств,  у  тому числі реорганізованих, проводиться  за  методикою,  що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить  від їх трудового внеску. Члену підприємства  щорічно  нараховується  частина  прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку  за  його  бажанням  може бути виплачено або  зараховано  у  збільшення  частки  в  пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.
		Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для ля визначення розмірів майнових паїв  членів  підприємств необхідно: затвердити Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї. Список осіб,  які  мають  право на майновий пай,  складається комісією і затверджується зборами співвласників.
		У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що: згідно відповіді Киянської сільської ради, наданої на запит контролюючого органу, у період до розпаювання та під час розпаювання майна ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське» на території, підпорядкованій Киянській сільській раді Ємільчинського району Житомирської області, фізична особа ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не був зареєстрований та не проживав; згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів фізична особа ОСОБА_1 у період з 1998 по 2011 рік не отримував доходів від ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське»; згідно отриманої в ході проведення позапланової перевірки податкової інформації фізична особа ОСОБА_1 у «Списках членів ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське», які мають право на майновий пай» (всього 320 громадян) відсутній.
		Оскільки в процесі розгляду справи ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що він був включений до списку працівників ПКСП «Авангард» ПОСП «Киянське», які мають право на пай, а також оригіналу та/або належним чином засвідченої копії довідки Киянської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області № 267 від 15.07.2008 (з урахуванням того, що Киянська сільська рада Ємільчинського району Житомирської області заперечує викладені у цій довідці обставини), Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування позивачем положень підпункту 4.3.18 пункту 4.3   статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  та обґрунтоване нарахування позивачу контролюючим органом податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб.
		У зв`язку з цим, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
		Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова   І.А. Гончарова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...