Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/3145/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 17.09.2024
Номер судового провадження: 61-726ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		17 вересня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 357/3145/20
		Провадження № 61-726св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач -  ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Правдивець Сергій Миколайович,
		відповідач - ОСОБА_2 (далі - відповідач),
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Білоцерківська міська рада,
		про виділення в натурі частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою
		за касаційною скаргою відповідача на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Зміст позовної заяви
		1.           23 березня 2020 року позивач і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про виділення в натурі частки будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
		2.           9 лютого 2023 року позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і відповідним збільшенням унаслідок спадкування частки дружини його частки у спільній сумісній власності в житловому будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок). Просив:
		2.1.       Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи (варіант № 1) виділити позивачеві в натурі в окрему квартиру у рахунок його частки, що складає 452/600 домоволодіння, у будинку загальною площею 73,7 кв. м із надвірними спорудами (далі разом - домоволодіння) з припиненням щодо нього права спільної часткової власності.
		2.2.       Визнати за позивачем право власності на самостійний об`єкт відповідно до його 452/600 частки у будинку.
		2.3.       Встановити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:04:009, яка розташована за адресою будинку, загальною площею 0,0901 га (далі - земельна ділянка), виділивши у користування позивача ділянку згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи (варіант № 1).
		(2) Зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		3.           15 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області згідно з ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, виключив зі складу учасників справи позивачку ОСОБА_3 у зв`язку з її смертю; залучив як її правонаступника позивача та прийняв до розгляду заяву останнього про зміну предмета позову.
		4.           13 липня 2023 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив:
		4.1.       Провів розподіл домоволодіння між позивачем і відповідачем та визначив порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом технічного розподілу та користування земельною ділянкою, який у висновку від 16 листопада 2022 року № 1919/21-43/26280/22-49 надав експерт за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
		4.2.       Виділив у власність позивачеві в натурі 0,48 частин домоволодіння, а саме: вітальню (1-1) площею 16,1 кв. м, житлову кімнату (1-2) площею 10,1 кв. м, житлову кімнату (1-3) площею 8,9 кв. м, кухню (1-4) площею 6,8 кв. м, котельню (1-5) площею 1,1 кв. м, санвузол (1-6) площею 2,2 кв. м, всього у будинку - 45,2 кв. м, а також господарські споруди та будівлі: гараж літ. «Г», сходи літ. «Г1», балкон літ. «А3», вбиральню, огорожу, сарай-прибудову літ. «Б1», частину сараю - літню кухню «Б-1» розміром 4,6х3,3 м, площею 15,2 кв. м, а також припинив право спільної часткової власності на домоволодіння.
		4.3.       Стягнув із відповідача на користь позивача 54 700,00 грн різниці вартості ідеальної частки.
		4.4.       Встановив порядок користування земельною ділянкою: виділив у користування позивачеві земельну ділянку площею 0,0679 га (679 кв. м), яка складається із 1/2 частини земельної ділянки спільного користування, площею 0,0006 га (6 кв. м) і земельної ділянки площею 0,0676 га (676 кв. м).
		4.5.       Стягнув із відповідача на користь позивача 3 363,20 грн судового збору та 17 978,40 грн витрат за проведення експертизи. 
		5.           21 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		(3) Зміст касаційної скарги та відзиву на неї
		6.           11 січня 2024 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Мотивував касаційну скаргу так:
		6.1.       Суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували приписи статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували висновки щодо застосування цих приписів за подібних правовідносин, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		(1) від 16 червня 2021 року у справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20): оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна за статтею 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при її виділі власнику, який відокремлюється, та власнику (власникам), які залишаються, треба виділяти окремі ізольовані площі, кожна з яких має складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України; виділяючи у власність позивачам за зустрічним позовом частини спірної земельної ділянки, апеляційний суд мав зазначити у судовому рішенні, яку частку виділяє відповідачу, чим визначити конкретний окремий об`єкт нерухомості, який залишається у власності відповідача (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (провадження № 61-5181св22));
		(2) від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19): поняття «поділ» і «виділ» не є тотожними; при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються;  при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для того співвласника, частка якого виділяється; винятком із цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, бо тоді має місце поділ спільного майна; отже, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється; суди першої й апеляційної інстанцій на це не звернули увагу, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, з огляду на що виділ частки у цьому майні лише для позивача є неможливим, але можливий поділ майна в натурі між сторонами, внаслідок якого право спільної часткової власності на це майно припиняється;
		(3) від 15 травня 2019 року у справі № 278/947/17 (провадження № 61-43363св18): оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно до їхньої частки у ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна; якщо внаслідок поділу (виділу) співвласнику передають частину нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає у рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
		6.2.       Суди першої й апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивач просив виділити належну йому частку в праві спільної часткової власності на домоволодіння в натурі за правилами статті 364 ЦК України, та помилково виснували про наявність підстави для задоволення позову про розподіл житлового будинку в натурі між сторонами у порядку статті 367 ЦК України, про що позивач не просив. Також суди визначили порядок користування земельною ділянкою замість поділу цієї ділянки під виділені об`єкти відокремленого права.
		6.3.       Суди попередніх інстанцій не зазначили, яке майно утворилося внаслідок припинення часткової власності для обох співвласників житлового будинку, що унеможливлює виконання рішення суду в частині проведення припинення часткової власності та реєстрації права на утворені об`єкти відокремленого права.
		6.4.       Суди попередніх інстанцій не обґрунтували доцільність саме першого варіанту судової експертизи для виділення частки позивачеві. Цей варіант не відповідає вимогам законодавства. Суди не встановили, хто має провести ремонтно-будівельні роботи та якою є їхня вартість для влаштування опалення, електро-, газо-, водопостачання та водовідведення, тобто, як треба поділити інженерні комунікації будинку між утвореними ізольованими приміщеннями.
		6.5.       Суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили та не встановили, які об`єкти утворяться внаслідок поділу житлового будинку садибного типу, тобто житловий будинок із садибного перетвориться у будинок квартирного типу чи утворяться два блоковані житлові будинки. Призначення будівлі має співпадати з призначенням земельної ділянки.
		6.6.       Суд першої інстанції не зазначив, яка частина будинку залишилася відповідачеві, але право спільної часткової власності припинив на все домоволодіння та стягнув із відповідача на користь позивача компенсацію. Останню встановив незаконно за перевищення ідеальної частки.
		6.7.       Суд першої інстанції виснував про можливість виділення позивачеві частки в натурі без урахування площі та вартості прибудови, збудованої без дозвільних документів, через яку позивач влаштував вхід до частини будинку, яку йому виділив суд.
		7.           18 квітня 2024 року позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача. Просив залишити оскаржені судові рішення без змін. Мотивував так:
		7.1.       Необґрунтованим є довід відповідача про відсутність дозвільних документів на будівництво прибудови (тимчасової веранди) до будинку. Згідно з довідкою КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» № 1939 від 8 вересня 2015 року та копією інвентаризаційної справи, яку дослідив судовий експерт під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, під час останньої технічної інвентаризації будинку 10 серпня 2015 року його загальна площа змінилася з 74,1 кв. м на 73,7 кв. м, а житлова - з 46,4 кв. м на 46,8 кв. м за рахунок внутрішнього перепланування та оздоблювальних робіт, які згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 24 січня 2001 року № 127 не є самочинними та не потребували відповідних доказів.
		7.2.       Вивчення переліку об`єктів будівництва, які самочинно збудовані на земельній ділянці, не входить до компетенції судових експертів з будівельно-технічних досліджень, про що експерт вказав у висновку. Згідно з останнім за даними візуально-інструментального обстеження засклена веранда літ «а-4», прибудована з боку дворового фасаду будинку до квартири, у загальну площу будинку не включена, а тому не включена під час поділу будинку.
		7.3.       Отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку потрібне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування; в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
		(4) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
		8.           2 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Відповідач мав зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету та долучити до копій касаційної скарги для інших учасників справи копії квитанції про сплату судового збору.
		9.           21 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		10.        23 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		(5) Підстави передання справи на розгляд об`єднаної палати
		11.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справу слід передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати Касаційного цивільного суду. 
		12.        Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).
		13.        Передання справи на об`єднану палату на підставі зазначеного припису ЦПК України необхідне для забезпечення єдності правозастосовної практики у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у справах, в яких спір стосується виділу в натурі майна лише одному з двох співвласників під час виділу частки у справі спільної часткової власності (колегії суддів неоднаково тлумачать і застосовують положення статей 364 та 367 ЦК України щодо понять «виділ» і «поділ», що не сприяє передбачуваності у вирішенні судами першої й апеляційної інстанцій за подібних спірних правовідносин питання про виділ / поділ спільної часткової власності між двома співвласниками майна).
		14.        Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша - третя статті 364 ЦК України).
		15.        Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (частини перша та друга статті 367 ЦК України).
		16.        Сторони спору на час подання позову володіли частинами будинку на праві спільної часткової власності. Згідно з технічним паспортом на будинок вони утворили у ньому дві квартири. Оскільки позивач не зміг погодити з відповідачем поділ земельної ділянки для її приватизації, він звернувся до суду для виділення йому в натурі його частки у будинку з припиненням права спільної часткової власності, визнанням за ним права власності на частину майна та зі встановленням порядку користування земельною ділянкою. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що позов слід задовольнити. Зокрема, розподілили домоволодіння між позивачем і відповідачем; визначили порядок користування земельною ділянкою; виділили у власність позивача в натурі частини домоволодіння; стягнули з відповідача на користь позивача різницю вартості ідеальної частки. 
		17.        Відповідач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що позивач просив виділити належну йому частку в праві спільної часткової власності на домоволодіння в натурі за правилами статті 364 ЦК України, а суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позов про розподіл житлового будинку в натурі між сторонами у порядку статті 367 ЦК України, про що позивач не просив. Крім того, суди визначили порядок користування земельною ділянкою замість її поділу під виділені об`єкти відокремленого права, а також не зазначили, яке майно утворилося внаслідок припинення часткової власності для обох співвласників житлового будинку. Внаслідок цього неможливе виконання рішення суду в частині припинення часткової власності та реєстрації права на утворені об`єкти відокремленого права.
		18.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		18.1.     ОСОБА_4 подарував позивачу та його дружині - ОСОБА_3 - по 0,63 (63/200) частки у будинку, збудованому на земельній ділянці.
		18.2.    Після смерті ОСОБА_4 належну йому частку у будинку успадкували у розмірі 1/3 (37/100) кожен із трьох його синів: позивач, відповідач, ОСОБА_5 .
		18.3.    Право спільної часткової власності на будинок зареєстроване за позивачем і його дружиною по 63/200 за кожним, а за відповідачем - 37/300.
		18.4.    Відповідач є власником 37/300+37/300 = 148/600 будинку з відповідною частиною господарських і побутових будівель та споруд.
		18.5.    20 жовтня 2015 року був оформлений технічний паспорт на будинок, згідно з яким у ньому є дві квартири: АДРЕСА_2 площею 45,2 кв. м і № 2 площею 28,5 кв. м. У користуванні позивача з дружиною є квартира АДРЕСА_2 . Загальна вартість нерухомого майна становила 269 257,00 грн. 
		18.6.    Згідно з кадастровим планом земельної ділянки її площа складає 0,0901 га, з яких 0,0676 га - за позивачем (у тому числі 0,0012 га, зайняті 1/3 будинку, та 0,0004 га - під верандою), що складає 75/100 від загальної площі ділянки, а 0,0225 га - за відповідачем (у тому числі 0,0015 га під 1/3 господарської споруди), що складає 25/100 від загальної площі ділянки.
		19.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 сформулював такі висновки:
		-                  відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється;
		-                  поняття «поділ» і «виділ» не є тотожними: при поділі майно, яке перебуває у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються; при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється; винятком із цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, бо тоді має місце поділ спільного майна;
		-                  поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється;
		-                  суди першої й апеляційної інстанцій не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тому виділ частки з цього майна лише для позивача є неможливим; можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на таке майно припиниться.
		Аналогічний висновок є у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17. У ній Верховний Суд звернув увагу на те, що домоволодіння належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, а тому апеляційний суд мав урахувати, що виділ частки з цього майна лише для позивачки є неможливим, тому висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову про виділ в натурі частки в спільній частковій власності є помилковим.
		20.        Однак після того, як були сформульовані вказані висновки, у постанові від 8 березня 2023 року у справі № 559/1923/17, на яку звернув увагу відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював інший підхід.
		За обставинами тієї справи після смерті батька його діти (сестра та брат) успадкували житловий будинок із надвірними будівлями, з якого сестра за позовом до спадкоємниці її брата (його дружини) просила виділити в натурі 2/3 частини. Верховний Суд судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позову змінив у резолютивній частині, доповнивши останню рішеннями про те, яке майно суд виділяє відповідачці, тобто дружині покійного брата позивачки, і яке залишає у їхньому спільному користуванні.
		Виснував, що «після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. 
		… при виділі у власність позивачу частини спірного житлового будинку суд першої інстанції повинен був зазначити у судовому рішенні, яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача. … 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, не врахував, що правовий режим спільної власності має враховувати інтереси усіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Водночас у судовому рішенні, яким позивачу виділено частину спірного будинку, не зазначено яка саме частка цього будинку виділяється відповідачу. Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20). 
		… відповідач … фактично не заперечує проти виділу спірного нерухомого майна в натурі, обґрунтовано вказуючи про те, що виділ частини спірного будинку лише позивачу не ґрунтується на вимогах закону».
		21.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає помилковим застосування приписів статті 364 ЦК України для виділу в натурі часток у праві спільної часткової власності на майно двом співвласникам фактично за правилами статті 367 ЦК України про поділ майна між такими співвласниками.
		22.        В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис є у частині першій статті 10 ЦПК України.
		23.        Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
		24.        На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
		25.        ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
		26.        Передання справи № 357/3145/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду необхідне для забезпечення єдності судової практики щодо застосування приписів статей 364 і 367 ЦК України шляхом відступу від висновків про застосування приписів статті 364 ЦК України, які Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 8 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 без узгодження зі сформульованими раніше висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 і від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17. А саме мова йде про відступ від висновків про те, що:
		-                  після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється;
		-                  при виділі власнику частки зі спільного нерухомого майна, власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об`єкт нерухомого майна;
		-                  при виділі у власність позивачеві частини майна суд повинен у рішенні зазначити, яка частка виділяється відповідачу;
		-                  якщо нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, один із яких заявив вимогу про виділ йому частки з цього майна, то, задовольняючи цю вимогу, суд має виділити частку також іншому співвласнику-відповідачеві.
		27.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що, відступаючи від зазначених висновків, слід сформулювати такі:
		-                  виділ частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України за загальним правилом не припиняє право спільної часткової власності на це майно для інших співвласників, ніж той, який просив про виділ; таке припинення завжди має місце внаслідок поділу спільного нерухомого майна між співвласниками; 
		-                  якщо нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, то кожен із них може просити про поділ відповідного майна, а не про виділ частки;
		-                  лише вирішуючи питання про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, суд, задовольняючи позов, зобов`язаний визначити у судовому рішенні окремі об`єкти, які отримає як позивач, так й інші співвласники-відповідачі.
		Керуючись статтями 260, 261, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		у х в а л и в :
		передати на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Білоцерківської міської ради - про виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков   П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...