Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/2043/24-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 02.12.2024
Номер судового провадження: 61-11900ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/2043/24-ц
		провадження № 61-11900св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  представника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка Ігоря Станіславовича на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Невідомої Т. О.
		 
		в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви
		У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача 49 955,18 грн невиплаченої заробітної плати,                                          55 355,74 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Вказувала, що вона з 27 травня 2021 року перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (далі - ТОВ «ДІЄСА»).
		12 вересня 2023 року за угодою сторін вона звільнена з посади старшого фахівця з постачання департаменту логістики, дистрибуції та сервісу, відділу планування поставок. Їй видано копію наказу та трудову книжку, проте розрахунковий лист чи довідку про суми, нараховані та виплачені під час звільнення, роботодавцем ні в день звільнення, ні згодом на її вимогу надано не було. Останнє надходження коштів на рахунок з призначенням платежу «зарахування заробітної плати за червень 2023 року» відбулося 24 липня                      2023 року.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		14 березня 2024 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов  ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДІЄСА» на користь                           ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 42 551,36 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку заробітної плати в розмірі                                    55 355,74 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Суд першої інстанції мотивував висновки тим, що на день звільнення                              ОСОБА_1  борг ТОВ «ДІЄСА» із заробітної плати складав 42 551,36 грн і на час звільнення позивачки відповідач не провів з нею розрахунок. Відповідачем у порушення статті 116 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України позивачці не було проведено всіх виплат, які належить виплатити при звільненні, тому відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до розрахунку позивачці, який відповідачем не спростовано.
		22 липня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ДІЄСА» задоволено.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 55 355,74 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року в частині стягнення з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1  витрат на правничу допомогу змінено, зменшено розмір витрат з 21 062,18 грн до 10 000,00 грн.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року в частині стягнення з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 витрат з оплати судового збору в розмірі 1211,20 грн скасовано. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Існування обставин воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, зокрема існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості із заробітної плати і не звільняють від обов`язку її виплати. Проте роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку.Відповідачем належними та допустимими доказами доведено перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність підприємства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань. 
		Унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою:                      АДРЕСА_1 , де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин за всієї обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором. У трудових правовідносинах між сторонами з 12 березня 2022 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та в період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, зокрема щодо позивачки.
		У сертифікаті від 23 квітня 2024 року № 3000-240827 визначено початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме з 12 березня 2022 року, що охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами, які припинені за згодою лише 12 вересня 2023 року. Отже, між обставинами непереборної сили, які засвідчені сертифікатом від 23 квітня 2024 року № 3000-240827, та неможливістю належного виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язку із своєчасного проведення розрахунку при звільненні позивачки, є причинно-наслідковий зв`язок. Сертифікат є належним та допустимим доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування в справі, яка переглядається, а неможливість його подання до суду першої інстанції об`єктивно не залежала від ТОВ «ДІЄСА».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		20 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фещенко І. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року залишити без змін.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач отримав сертифікат                            Київської торгово-промислової палати після ухвалення рішення судом першої інстанції та додав його до апеляційної скарги як новий доказ, не мотивувавши причини неподання такого доказу в суді першої інстанції. Апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок щодо прийняття нових доказів, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня                      2019 року в справі № 717/2052/16-ц (провадження № 14-632цс18), від 31 січня 2020 року в справі № 370/999/16-ц (провадження № 14-709цс19), від 15 вересня 2020 року в справі № 4691044/17 (провадження № 14-317цс19), від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 12 жовтня 2021 року в справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21), у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2023 року № 140/1322/22, від 18 червня               2020 року в справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року в справі                                  № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року в справі № 46/603, від 03 травня                   2018 року в справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 31 липня 2019 року в справі № 753/11963/15-ц (провадження № 61-27369св18),                           від 14 грудня 2022 року в справі № 521/574/22 (провадження № 61-9422св22). Однак у цій справі апеляційний суд не постановив окремий процесуальний документ щодо прийняття нового доказу. 
		Відповідач не провів із ОСОБА_1 остаточний розрахунок при звільненні, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (висновки Верховного Суду в постанові від 21 липня 2021 року в справі № 912/3323/20). Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду
		від 26 жовтня 2022 року в справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21),                      від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справах                                            № № 646/3570/20 (провадження № 61-19278св21), 359/3098/20 (провадження                          № 61-3969св21) та від 23 червня 2023 року в справі № 638/6855/20 (провадження № 61-8395св22). У суді першої інстанції відповідач не довів, що невиплата всіх належних від підприємства сум сталася внаслідок обставин непереборної сили. 
		Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами. Такі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 19 серпня 2022 року в справі № 908/2287/17, від 16 липня 2019 року в справі № 917/1053/18, від 14 лютого 2018 року № 926/2343/16, від 25 листопада 2021 року в справі № 905/55/21. 
		Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року                                    № 2024/02.0-7.1 не є сертифікатом, що підтверджує наявність форс-мажорних обставин. Сама собою війна з рф не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати, чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише в разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 10 березня                    2023 року в справі № 922/1093/22. 
		У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 910/15264/21 зазначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
		Позиція ТОВ «ДІЄСА»
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що апеляційний суд не позбавлений можливості за певних умов досліджувати нові докази, які не були додані та не досліджувалися судом першої інстанції. Торгово-промислова палата України в листі від 28 лютого 2022 року  № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія рф проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Внаслідок ракетно-бомбових ударів регулярних військових формувань рф торгова мережа «Eldorado» ТОВ «ДІЄСА» зазначала значних збитків: ракетним ударом знищено товарні запаси на центральному складі; товарні запаси та інші активи в магазинах, що знаходяться в містах Маріуполі, Херсоні, Ірпіні, Бучі, Мелітополі, Бердянську, Новій Каховці; частково знищені товарні запаси в магазинах міст Києва та Харкова; втрачений контроль над активами, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, що додатково підтверджує наявність обставин непереборної сили. Сертифікат Київської торгово-промислової палати від 23 квітня 2024 року № 3000-240827 є належним та допустимим доказом перебування відповідача під дією форс-мажорних обставин з 12 березня 2022 року. Рішення суду першої інстанції в справі ухвалено до видачі сертифікату та відповідач не мав об`єктивної можливості подати його до суду першої інстанції. Процедура звернення до торгово-промислової палати є тривалою та потребує збору великої кількості документів. Апеляційний суд у постанові мотивував прийняття нового доказу. ТОВ «ДІЄСА» повідомило працівників про обставини непереборної сили, що зумовлюють затримку розрахунку, через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife» ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1  з 27 травня 2021 року працювала на посаді старшого фахівця з постачання, департаменту логістики, дистрибуції та сервісу відділу планування поставок ТОВ «ДІЄСА» та 12 вересня 2023 року була звільнена з посади за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. В день звільнення виплата всіх сум, що належили від підприємства, роботодавцем не проведена.
		Відповідач визнав борг із заробітної плати перед  ОСОБА_1 за період з липня 2023 року до 12 вересня 2023 року в сумі 42 551,36 грн.
		Відповідачем надані звіти про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувалися на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресами: АДРЕСА_2 (сума збитків 892 366,08 дол. США); Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, 2 (сума збитків 680 376,14 дол. США); Донецька обл., м. Маріуполь,                    просп. Леніна, 149 (сума збитків 600 687,25 дол. США); Донецька обл.,                               м. Маріуполь, просп. Металургів, 100 (сума збитків 719 854,33 дол. США); Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Перемоги, 21 (сума збитків 666 907,08 дол. США); Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, 43 (сума збитків                                                   608 037,72 дол США); Харківська обл., м. Харків, пл. Захисників України, 7/8 (сума збитків 461 580,51 дол США); Херсонська обл., м. Херсон, просп. 200 років Херсона, 30 (сума збитків 756 118,08 дол. США); Харківська обл., Харківський р-н, с. Циркуни, вул. Кутузівська, 19-б (сума збитків 664 642,66 дол США);                           Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Хламенюка, 7 (сума збитків 506 011,96 дол. США); Київська обл., м. Ірпінь, вул. Т.Шевченка, 7 (сума збитків 355 457,91 дол. США); м. Київ, просп. Правди, 47, БТРЦ «RETROVILLE» (сума збитків                                    662 454,84 дол. США); Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18 (сума збитків 1 197 921,83 дол. США); Київська обл., м. Буча, бульв. Л. Бірюкова, 2 (сума збитків 564 338,81 дол. США); Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1-А (сума збитків 17 245 920,75 дол. США).
		 
		До апеляційної скарги відповідач додав сертифікат Київської торгово-промислової палати від 23 квітня 2024 року № 3000-240827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов`язку (зобов`язання) за статтями 94 та 115-117 КЗпП України. 
		Позиція Верховного Суду
		Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
		Суд, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, стягує на підставі статті 117 КЗпП України на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини. 
		Тобто визначальним і достатнім для вирішення питання щодо застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України,  є встановлення судом вини роботодавця в непроведенні повного розрахунку з працівником у день звільнення.
		Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
		Отже, саме роботодавець має надати докази щодо відсутності вини в порушенні строків виплати працівнику сум при звільненні. 
		До суду першої інстанції ТОВ «ДІЄСА» надало докази на підтвердження існування форс-мажорних обставин, а саме ракетно-бомбових ударів, що призвели до знищення основних засобів, (т. 1, а. с. 42-116). 
		 
		ТОВ «ДІЄСА» на підтвердження своїх заперечень проти позову посилалося на те, що внаслідок ракетно-бомбових ударів регулярних військових формувань рф торгова мережа «Eldorado» ТОВ «ДІЄСА» зазначала значних збитків: ракетним ударом знищено товарні запаси на центральному складі; товарні запаси та інші активи в магазинах, що знаходяться в містах Маріуполі, Херсоні, Ірпіні, Бучі, Мелітополі, Бердянську, Новій Каховці; частково знищені товарні запаси в магазинах міст Києва та Харкова; втрачений контроль над активами, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, що додатково підтверджує наявність обставин непереборної сили.
		 
		Такі обставини ТОВ «ДІЄСА» підтверджувало звітами про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувалися на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресами: АДРЕСА_2 (сума збитків 892 366,08 дол. США); Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, 2 (сума збитків                                   680 376,14 дол. США); Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Леніна, 149 (сума збитків 600 687,25 дол. США); Донецька обл., м. Маріуполь,                                         просп. Металургів, 100 (сума збитків 719 854,33 дол. США); Донецька обл.,                     м. Маріуполь, просп. Перемоги, 21 (сума збитків 666 907,08 дол. США);                      Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, 43 (сума збитків                                                   608 037,72 дол США); Харківська обл., м. Харків, пл. Захисників України, 7/8 (сума збитків 461 580,51 дол США); Херсонська обл., м. Херсон, просп. 200 років Херсона, 30 (сума збитків 756 118,08 дол. США); Харківська обл., Харківський р-н, с. Циркуни, вул. Кутузівська, 19-б (сума збитків 664 642,66 дол США);                           Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Хламенюка, 7 (сума збитків 506 011,96 дол. США); Київська обл., м. Ірпінь, вул. Т.Шевченка, 7 (сума збитків 355 457,91 дол. США); м. Київ, просп. Правди, 47, БТРЦ «RETROVILLE» (сума збитків                                    662 454,84 дол. США); Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18 (сума збитків 1 197 921,83 дол. США); Київська обл., м. Буча, бульв. Л. Бірюкова, 2 (сума збитків 564 338,81 дол. США); Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1-А (сума збитків 17 245 920,75 дол. США).
		 
		Цим доказам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, про що зазначив суд апеляційної інстанції. 
		 
		Апеляційний суд урахував обставини, на які ТОВ «ДІЄСА» посилалося на підтвердження своїх заперечень проти позову, вказав, що унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройної агресії рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутності доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повного знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою:                    вул. Гоголівська, 1-А, с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
		 
		Апеляційний суд виснував, що ТОВ «ДІЄСА»довело наявність обставин, які унеможливили своєчасно виплатити позивачці належні їй при звільненні суми, зокрема, що порушення строків виплати цих сум сталося внаслідок непереборної сили, а тому роботодавець звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. 
		 
		Отже, апеляційний суд установив такі обставини на підставі доказів у сукупності. 
		 
		Порядок подання доказів відповідачем не порушений, адже обставини непереборної сили ТОВ «ДІЄСА» доводило з початкової стадії провадження в справі, а не лише в суді апеляційної інстанції, шляхом надання відповідних звітів про оцінку збитків у зв`язку зі знищенням товарних запасів, які зберігалися на різних об`єктах.  
		 
		Крім того, роботодавцю необхідно доводити настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства в затримці виплат працівнику належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
		Статтею 617 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із                                           05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє дотепер.
		У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія рф проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
		24 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року                      № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.
		Відповідно до статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР«Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон про ТПП), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі                   № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21), у постановах Верховного Суду                          від 15 лютого 2023 року в справах № № 646/3570/20 (провадження                                      № 61-19278св21), 359/3098/20 (провадження № 61-3969св21) та від 23 червня 2023 року в справі № 638/6855/20 (провадження № 61-8395св22), на які посилається заявник, вказано, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий в порядку та на підставі статті 14-1Закону про ТПП. Однак обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків.
		 
		Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.Такі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду                              від 19 серпня 2022 року в справі № 908/2287/17, від 16 липня 2019 року в справі № 917/1053/18, від 14 лютого 2018 року № 926/2343/16, від 25 листопада                       2021 року в справі № 905/55/21, на які посилається заявник. 
		 
		Висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, з огляду на таке. 
		 
		Висновки апеляційного суду мотивовані посиланням як на сертифікат Київської торгово-промислової палати  від 23 квітня 2024 року № 3000-240827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), так і на звіти про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів).
		 
		Сертифікат торгово-промислової палати не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором. 
		 
		Навіть за відсутності сертифіката торгово-промислової палати, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором, про що зазначено також в постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 910/7679/22.
		 
		Саме такими міркуваннями керувався апеляційний суд під час вирішення спору. 
		 
		Стосовно доводів касаційної скарги про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є сертифікатом, що підтверджує наявність форс-мажорних обставин, необхідно зазначити, що вказаний лист є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Його не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону про ТПП, а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. 
		 
		Отже, лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є  доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії рф. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі                              № 910/7679/22).
		 
		Апеляційний суд в оскаржуваній постанові не ототожнював лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 із сертифікатом, що підтверджує наявність форс-мажорних обставин, послався на нього в контексті встановлених у справі обставин, тому в цій частині доводи касаційної скарги необґрунтовані. 
		 
		Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що сама собою війна з рф не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати, чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише в разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі № 922/1093/22. 
		 
		Враховуючи те, що апеляційний суд у цій справі не мотивував рішення протилежними висновками, відсутні підстави для висновку, що суд не врахував висновки в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі                           № 922/1093/22.
		 
		У постанові Верховного Суду в постанові від 21 липня 2021 року в справі                        № 912/3323/20, на яку також посилається заявник, вирішувалося питання про те, чи може настання форс-мажорних обставин(карантин) бути підставою для розірвання договору як істотна зміна обставин. Тобто правовідносини справи                 № 912/3323/20 неподібні до правовідносин цієї справи. 
		 
		У постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження                   № 14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду визначила критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненнівідповідно до статті 117 КЗпП України. У цій справі відсутні підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України, тому висновки постанови Великої Палати Верховного Суду             від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) цей спір не вирішують, посилання на них у касаційній скарзі є безпідставним. 
		 
		Заявник посилається також на те, що в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 910/15264/21 зазначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
		 
		ТОВ «ДІЄСА» на спростування наведених доводів касаційної скарги зазначає, що повідомило працівників про обставини непереборної сили, що зумовлюють затримку розрахунку, через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife» 01 червня 2023 року. 
		 
		Верховний Суд зауважує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (постановаВерховного Суду від 23 серпня 2023 року в справі № 910/6234/22). 
		 
		Оскільки між сторонами такої погодженої письмово умови не існує, доводи касаційної скарги про неповідомлення про форс-мажорні обставини не можуть бути підставою скасування постанови апеляційного суду.  Доводи відзиву                      ТОВ «ДІЄСА» про те, що воно повідомило працівників про обставини непереборної сили через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife», не були предметом оцінки судами попередніх інстанції (хоч і зазначалися в апеляційній скарзі), тому не можуть бути враховані Верховним Судом. 
		 
		Щодо інших доводів касаційної скарги необхідно зазначити таке. 
		 
		Заявник зазначає, що відповідач отримав сертифікат Київської торгово-промислової палати після ухвалення рішення судом першої інстанції та додав його до апеляційної скарги як новий доказ, не мотивувавши причини неподання такого доказу в суді першої інстанції. Апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок щодо прийняття новий доказів, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі                                        № 717/2052/16-ц (провадження № 14-632цс18), від 31 січня 2020 року в справі                   № 370/999/16-ц (провадження № 14-709цс19), від 15 вересня 2020 року в справі № 4691044/17 (провадження № 14-317цс19), від 31 серпня 2021 року в справі                  № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 12 жовтня 2021 року в справі                        № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21), у постановах Верховного Суду                    від 08 листопада 2023 року № 140/1322/22, від 18 червня 2020 року в справі                      № 909/965/16, від 16 червня 2021 року в справі  № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року в справі № 46/603, від 03 травня 2018 року в справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 31 липня 2019 року в справі                                           № 753/11963/15-ц (провадження № 61-27369св18), від 14 грудня 2022 року в справі № 521/574/22 (провадження № 61-9422св22). Однак у цій справі апеляційний суд не постановив окремий процесуальний документ щодо прийняття нового доказу. 
		 
		Наведені постанови Верховного Суду об`єднує загальний правовий висновок про те, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні.
		 
		Такі ж висновки викладені в статті 367 ЦПК України, де вказано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Апеляційний суд дотримався положень статті 367 ЦПК України та мотивував прийняття ним нового доказу, вказавши, що сертифікат Київської торгово-промислової палати від 23 квітня 2024 року № 3000-240827 є належним та допустимим доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування в справі, а неможливість його подання до суду першої інстанції об`єктивно не залежала від ТОВ «ДІЄСА».
		Враховуючи те, що процедура звернення до торгово-промислової палати є тривалою, потребує збору документів на підтвердження форс-мажору (т. 2,                       а. с. 106-109), тривалість розгляду заяви не залежить від суб`єкта звернення до торгово-промислової палати, а також зважаючи на те, що ТОВ «ДІЄСА» є відповідачем у справі, у зв`язку з чим обмежений у часі стосовно надання доказів на спростування позовних вимог, висновки апеляційного суду про те, що відповідач не мав об`єктивної можливості подати сертифікат до суду першої інстанції, узгоджуються з обставинами справи та вимогами процесуального закону. 
		ЦПК України не вимагає вирішення питання про прийняття нового доказу шляхом постановлення судом самостійної ухвали, в цій частині доводи касаційної скарги також безпідставні. 
		У цій справі підтверджено неможливість виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язку щодо своєчасного проведення розрахунку із позивачкою при звільненні, встановлено причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати зобов`язання, а доводи касаційної скарги на правильність постанови апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду  без змін.  
		Щодо судових витрат
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка Ігоря Станіславовича залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. М. Ситнік     В. М. Ігнатенко     І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...