Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 531/838/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 61-7544ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                  
		 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 531/838/22
		провадження № 61-7544 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС»,
		третя особа - приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Владислав Сергійович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1  - адвоката Кумечко Марини Сергіївни, касаційну скаргу ОСОБА_2  на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС» 
		(далі - ТОВ «Ланівська МТС»), третя особа - приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області (далі - приватний нотаріус) Пусан В. С., про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, в якому, 
		з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
		- скасувати договір оренди земельної ділянки, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Ланнівська МТС» 05 липня 2021 року, та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Полтавської області (далі - державний реєстратор) Мирошниченко С. А. від 28 липня 2021 року, індексний номер 59511446, а також припинити у Державному реєстрі речових прав запис про інше речове право (право оренди) № 43193411 за ТОВ «Ланнівська МТС»;
		- скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,0000 га, 
		з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладений між ОСОБА_3 
		та ОСОБА_2 31 січня 2022 року № 177, та рішення приватного нотаріуса 
		Пусана В. С. від 31 січня 2022 року, індексний номер 63164995, а також вилучити 
		з Державного реєстру речових прав запис про право власності № 46444139 
		на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 ;
		- витребувати на його користь із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Ланнівська МТС» земельну ділянку, площею 2,0000 га, 
		з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, яка знаходиться 
		в адміністративних межах Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Ланівська СР).
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру 
		у Полтавській області) від 29 грудня 2020 року № 2852-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» йому було передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, площею 2,0000 га. Він дотримався процедури приватизації земельної ділянки 
		і звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації права власності 
		на земельну ділянку. Проте, державний реєстратор йому повідомив 
		про неможливість здійснення відповідних дій, так як 26 травня 2021 року 
		на земельну ділянку зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 .
		Він з`ясував, що вищевказану земельну ділянку було передано з державної власності у комунальну власність Ланнівської СР (наказ ГУ Держгеокадастру 
		у Полтавській області від 26 лютого 2021 року), яка в подальшому передала 
		її у власність ОСОБА_4 , який, у свою чергу, відчужив її ОСОБА_3 , а останній 
		05 липня 2021 року передав земельну ділянку в оренду ТОВ «Ланнівська МТС», 
		а в подальшому відчужив її ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу 
		від 31 січня 2022 року.
		Він звертався до Карлівського районного суду Полтавської області з позовом 
		до Ланнівської СР, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_3 про визнання протиправними рішень суб`єктів владних повноважень, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, рішення про його державну реєстрацію та вилучення запису про право власності на земельну ділянку (справа № 531/1517/21).
		Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року у справі № 531/1517/21 його позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано: наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 
		№ 47-ОТГ від 26 лютого 2021 року в частині передачі земельної ділянки, 
		площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 у комунальну власність Ланнівської СР; рішення Ланнівської СР від 05 березня 2021 року 
		про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 ; рішення Ланівської СР від 20 травня 2021 року 
		про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 
		та передачу її у власність ОСОБА_4 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 58447586 від 31 травня 2021 року та вилучено з Державного реєстру прав запис про право власності 42228182 за ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204. Скасовано договір купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий № 822, виданий 
		15 червня 2021, видавник: Пусан В. С. , приватний нотаріус, на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладеного 
		між ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 . Скасовано рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58763564 від 15 червня 
		2021 року, здійснений приватним нотаріусом Пусаном В. С., вилучено з Державного реєстру прав запис про право власності 42515908. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу Ланнівської СР задоволено частково. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року у частині скасування договору купівлі-продажу від 15 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , 
		та стягнення з ОСОБА_3 судових витрат у сумі 7 962,50 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог 
		ОСОБА_1 про: скасування договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий номер 822, виданий 15 червня 2021 року, видавник: Пусан В. С. , приватний нотаріус, на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; скасування рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58763564 від 15 червня 2021 року, здійснений приватним нотаріусом 
		Пусаном В. С.; вилучення з Державного реєстру прав запису про право власності 42515908. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року залишено без змін.
		Тобто наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 лютого 2021 року 
		№ 47-ОТГ у частині передачі земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, у комунальну власність Ланнівської СР у судовому порядку визнано протиправним та скасовано, як і відповідні рішення сільської ради: від 05 березня 2021 року № 89, яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 ; 
		від 20 травня 2021 року № 42, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано її у власність ОСОБА_4 . Крім того, 
		у судовому порядку скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року № 58447586 та вилучено з Державного реєстру прав запис про право власності № 42228182 за ОСОБА_4 на земельну ділянку, 
		площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204.
		Незважаючи на це, ОСОБА_3 , якому ОСОБА_4 продав земельну ділянку 
		за договором купівлі-продажу від 15 червня 2021 року № 822, відчужив 
		її ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 31 січня 2022 року.
		Позивач уважав, що зазначені договори купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, відповідні рішення про їх реєстрацію та внесені до державних реєстрів записи є незаконними. Правочини порушують публічний порядок, спрямовані 
		на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 228 ЦК України). Крім того, він, як власник спірної земельної ділянки, 
		має право витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння відповідачів.
		З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року у складі судді Попова М. С. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 
		Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою районного суду, скасовано.
		Суд першої інстанції надав оцінку предмету та підставам заявленого 
		ОСОБА_1 позову, його обґрунтуванню, застосував відповідні норми 
		ЗК України та ЦК України, у тому числі, які регулюють питання способу судового захисту та недійсності правочинів, урахував релевантну судову практику Верховного Суду і зробив висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним нікчемного, на думку позивача, правочину не є належним способом судового захисту права чи інтересу позивача. 
		Тому у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки. 
		Решта позовних вимог (скасування договору оренди землі, скасування рішень приватного нотаріуса та державного реєстратора, припинення (вилучення) відповідних записів, витребування земельної ділянки), які заявлені ОСОБА_1 , є похідними від зазначеної вище позовної вимоги про скасування договору 
		купівлі-продажу земельної ділянки, а отже, також не підлягають задоволенню.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С., задоволено частково.
		Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року скасовано.
		Ухвалено у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		Витребувано на користь ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, 
		яка знаходиться в адміністративних межах Ланнівської СР.
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 
		2 481,00 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд не врахував, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів у даній справі, заявивши декілька самостійних позовних вимог (скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, скасувати рішення приватного нотаріуса та державного реєстратора, скасувати договір оренди землі, вилучити (припинити) з відповідних реєстрів записи, витребувати на свою користь земельну ділянку). Районний не надав оцінку кожній позовній вимозі, не навів правових мотивів відмови у задоволенні кожної окремої позовної вимоги ОСОБА_1 .
		Апеляційний суд урахував, що позивач законно отримав у власність спірну земельну ділянку на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, проте не зміг реалізувати своє право зареєструвати земельну ділянку, так як вона була зареєстрована за іншою особою. Спірна земельна ділянка фактично вибула 
		з володіння позивача поза його волею, а саме на підставі рішень суб`єктів владних повноважень, які були скасовані в судовому порядку. Тому спірна земельні ділянка, з урахуванням статті 388 ЦК України та відповідної судової практики Верховного Суду підлягає витребуванню на користь позивача із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , який є її останнім набувачем. 
		Інші позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. 
		Позовна вимога про «скасування» правочину не підлягає задоволенню, так як 
		не відповідає способу захисту, передбаченому законом. При цьому у спірних правовідносинах відсутні правові підстави вважати договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31 січня 2022 року № 177, укладений між ОСОБА_3 
		та ОСОБА_2 , таким, що порушує публічний порядок (стаття 228 ЦК України). 
		Вилучення запису, як реєстраційна дія, не передбачена нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 
		а документ, на підставі якого внесено запис про право власності ОСОБА_2 
		на спірну земельну ділянку, а саме договір купівлі-продажу від 31 січня 2022 року, 
		є чинним, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення приватного нотаріуса Пусана В. С. та вилучення запису про право власності не підлягають задоволенню.
		Позовні вимоги про «скасування» договору оренди спірної земельної ділянки 
		та похідні вимоги про скасування відповідного рішення державного реєстратора, припинення запису про речове право задоволенню не підлягають, оскільки вимога позивача про «скасування» договору оренди не відповідає належному способу судового захисту. Судове рішення у справі № 531/1517/21, яким скасовані рішення суб`єктів власних повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки 
		з державної в комунальну власність, а в подальшому - у приватну власність 
		ОСОБА_4 , не свідчить про автоматичну незаконність договору оренди землі, 
		чи рішення державного реєстратора про реєстрацію іншого речового права. Вказане судове рішення не є підставою для припинення права оренди. Після здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку позивач не позбавлений можливості припинити орендні правовідносини у передбаченому законом порядку, у тому числі шляхом розірвання договору.
		При цьому, оскільки право власності на спірну земельну ділянку набуте 
		ОСОБА_2 за відплатним договором, він не позбавлений можливості порушити питання про відшкодування завданих йому збитків на підставі статті 661 ЦК України.
		Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗК України, ЦК України, врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі щодо права на мирне володіння майном та можливості втручання у вказане право, судову практику Великої Палати Верховного Суду 
		і Верховного Суду.
		Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України 
		та статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до Верховного Суду
		 
		У травні 2024 року представник ОСОБА_1  - адвокат Кумечко М. С., 
		та  ОСОБА_2  звернулися до Верховного Суду із окремими касаційними скаргами на судове рішення суду апеляційної  інстанції.
		Підставами касаційного оскарження судового рішення заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду (пункти 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Інші учасники справи судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржили.
		Відповідними протоколами автоматизованого розподілу судової справи 
		між суддями справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_6., судді, які ввійшли 
		до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
		Ухвалами Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за вищенаведеними касаційними скаргами. Витребувано 
		із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
		У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		На підставі Розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року 
		№ 1196/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_6 .
		Відповідними протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, 
		які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу призначено 
		до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04 листопада 
		2024 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування договору оренди спірної земельної ділянки, його державної реєстрації та припинення запису про інше речове право. 
		Позивач обрав ефективний спосіб судового захисту своїх порушених прав. Апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позовної вимоги 
		про скасування договору оренди спірної земельної ділянки, який було укладено 
		між ОСОБА_3 та ТОВ «Ланівська МТС». При цьому ОСОБА_3 не мав права відчужувати земельну ділянку ОСОБА_2 , своєму партнеру по бізнесу.
		Висновки суду апеляційної інстанції у цій частині покладають на позивача обов`язок у майбутньому знову звернутися до суду за захистом своїх прав, що не відповідає судовій практиці Верховного Суду.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2  мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки у частині позову про витребування спірної земельної ділянки з його володіння на користь ОСОБА_1 , не надав оцінку обґрунтуванням позову. Позивач не навів обґрунтувань щодо необхідності витребування спірної земельної ділянки. Апеляційний суд, задовольняючи позов у цій частині, вийшов 
		за межі позовних вимог, так як позивач не наводив підстав для віндикації. Судом порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства. 
		Позивач не посилався на наявність у нього права власності на спірну земельну ділянку, він не набув такого права в установлений законом спосіб, 
		що унеможливлює задоволення його віндикаційного позову. Суд апеляційної інстанцій помилково визначив позивача власником спірної земельної ділянки 
		в режимі «легітимних очікувань» у контексті статті 1 Першого протоколу 
		до Конвенції. 
		Він є титульним власником спірної земельної ділянки і має право володіти нею. Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого він набув право власності на неї, є правомірним (стаття 204 ЦК України).
		Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
		 
		Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09 грудня 2000 року № 2852-УБД ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, площею 2,0000 га (а. с. 29, т. 1).
		ОСОБА_1 посилався на те, що він не може зареєструвати своє право власності на земельну ділянку через наявність зареєстрованих прав на неї іншої особи.
		Станом на час розгляду справи останнім титульним власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 .
		Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року у справі № 531/1517/21 за позовом ОСОБА_1 до Ланівської СР, 
		ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . 
		Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 лютого 2021 року № 47-ОТГ у частині передачі земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, у комунальну власність Ланнівської СР. 
		Визнано протиправним та скасовано рішення № 89 п`ятої сесії восьмого скликання Ланнівської СР від 05 березня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 . 
		Визнано протиправним та скасовано рішення від 20 травня 2021 року № 42 позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської СР «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність 
		гр. ОСОБА_4 ». 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 
		2021 року № 58447586 та вилучено з Державного реєстру прав запис про право власності 42228182 за ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, 
		з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204. 
		Скасовано договір купівлі-продажу, серія та номер: 822, виданий 15 червня 
		2021 року, видавник: приватний нотаріус Пусан В. С., на земельну ділянку, 
		площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, укладеного 
		між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 червня 2021 року, індексний номер 58763564, здійснений приватним нотаріусом Пусаном В. С., вилучено з Державного реєстру прав запис про право власності № 42515908. 
		Стягнуто з Ланнівської СР, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 51 25,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 
		Стягнуто з Ланнівської СР, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по 2 837,50 грн. (а. с. 54-58, т. 1).
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу Ланівської СР задоволено частково. 
		Скасовано рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року в частині скасування договору купівлі-продажу від 15 червня 2021 року 
		та стягнення судових витрат з ОСОБА_3 у сумі 7 962,50 грн. 
		Ухвалено в цій частині нове рішення. 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про скасування вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2021 року, укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , скасування рішення про його державну реєстрацію прав 
		та їх обтяжень від 15 червня 2021 року, індексний номер 58763564, вилучення 
		з Державного реєстру прав запису про право власності № 42515908 відмовлено.
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду у редакції цієї постанови.
		В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області 
		від 28 грудня 2021 року залишено без змін.
		Судами у цій справі встановлено наступне.
		29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів.
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17 серпня 2020 року 
		№ 570-УБД ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території вказаної сільської ради, орієнтовною площею 2,00 га.
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09 грудня 2020 року 
		№ 2852-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», винесеним за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, 
		площею 2,0000 ріллі (кадастровий номер 5321681000:00:003:2204), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населених пунктів.
		Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не було зареєстроване відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав 
		на нерухоме майно та їх обтяжень».
		На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 лютого 
		2021 року № 47-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності 
		у комунальну власність» Ланнівська СР отримала земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що також підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної 
		у комунальну власність.
		04 березня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до голови Ланнівської СР із заявою 
		про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для отримання у власність, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, для ведення особистого сільського господарства, 
		що розташована в адміністративних межах Ланнівської об`єднаної територіальної громади.
		Протоколом № 4 від 04 березня 2021 року засідання комісії з питань земельних відносин, екології, охорони навколишнього природного середовища, паливно-енергетичного комплексу та використання надр, погоджено проєкт рішення сільської ради про «Надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
		Згідно з протоколом № 1 пленарного засідання від 05 березня 2021 року погоджено проєкт рішення сільської ради про «Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 ».
		Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Ланнівської СР від 05 березня 2021 року  № 89 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 » надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу (кадастровий номер: 5321681000:00:003:2204) для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, що розташована в адміністративних межах Ланнівської СР.
		19 травня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до голови Ланнівської СР із заявою 
		про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 
		в натурі на місцевості для посвідчення права власності на земельну ділянку 
		з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ланнівської СР, до якої додано Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 .
		Протоколом № 1 пленарного засідання позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської СР від 20 травня 2021 року погоджено проєкт рішення сільської ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їх у власність ОСОБА_4 - 2,0000 га, за межами населеного пункту.
		Рішенням позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської СР від 20 травня 2021 року №42 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_4 , для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що розташована за межами населених пунктів на території Ланнівської СР. Передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що розташована за межами населених пунктів 
		на території Ланнівської СР.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 
		про реєстрацію права власності від 10 березня 2021 року № 247441882 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 зареєстровано за ОСОБА_4 згідно з вищевказаним рішенням органу місцевого самоврядування.
		15 червня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Пусаном В. С. 
		із внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Під час розгляду судом справи № 531/1517/21 ОСОБА_3 на підставі укладеного з ТОВ «Ланнівська МТС» договору оренди від 05 липня 2021 року передав спірну земельну ділянку у користування (в оренду на 14 років) ТОВ «Ланнівська МТС», 
		а у подальшому, 31 січня 2022 року, відчужив її ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 17. ОСОБА_2 значиться орендодавцем земельної ділянки 
		(а. с. 59-61, т. 1).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права 
		без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С., 
		та касаційна скарга  ОСОБА_2  підлягають частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права 
		із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних 
		або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні 
		та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася 
		до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно 
		до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода 
		на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує 
		при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, 
		а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також 
		на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання 
		або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який 
		є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження 
		№ 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження 
		№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження 
		№ 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження 
		№ 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження 
		№ 12-84гс20 та інших).
		Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод 
		чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
		 
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 .
		 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду 
		з позовом, який уточнювався, до відповідачів, у тому числі, про витребування майна із чужого незаконного володіння. 
		Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, 
		що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо 
		не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Апеляційним судом установлено, що позивач отримав у власність спірну земельну ділянку на підставі відповідного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09 грудня 2000 року № 2852-УБД, проте не зареєстрував за собою право власності на цю земельну ділянку, так як право власності на неї було зареєстровано за іншою особою.
		Останнім набувачем спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , який набув земельну ділянку у власність на підставі відповідного договору купівлі-продажу.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне майно вибуло з володіння позивача на підставі рішень суб`єктів повноважень, які в подальшому скасовано 
		в судовому порядку.
		Апеляційним судом надано оцінку преюдиційним обставинам, установленим 
		у судових рішеннях у справі № 531/1517/21 за позовом ОСОБА_1 
		до Ланівської СР, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_3 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень 
		та скасування права власності. 
		У цій справі судами було встановлено, що у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу 
		на розробку проєкту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.
		Такий дозвіл ОСОБА_1 надано наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17 серпня 2020 року № 570-УБД. 
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09 грудня 2020 року 
		№ 2852-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», винесеним за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, 
		площею 2,0000 ріллі (кадастровий номер 5321681000:00:003:2204), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території вказаної сільської ради за межами населених пунктів.
		Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають 
		з моменту державної реєстрації цих прав.
		Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не було зареєстрованевідповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав 
		на нерухоме майно та їх обтяжень».
		На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 лютого 
		2021 року № 47-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності 
		у комунальну власність» Ланнівська СР отримала земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що також підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної 
		у комунальну власність.
		04 березня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до голови Ланнівської СР із заявою 
		про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для отримання у власність, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204, для ведення особистого сільського господарства, 
		що розташована в адміністративних межах Ланнівської об`єднаної територіальної громади.
		Рішенням Ланнівської СР від 05 березня 2021 року № 89 надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу (кадастровий номер: 5321681000:00:003:2204) для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, що розташована в адміністративних межах Ланнівської СР.
		Рішенням Ланнівської СР від 20 травня 2021 року № 42 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та передачу її у власність 
		ОСОБА_4 , спірну земельну ділянку передано останньому. 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 
		про реєстрацію права власності від 10 березня 2021 року № 247441882 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 зареєстровано за ОСОБА_4 згідно з вищевказаним рішенням органу місцевого самоврядування.
		15 червня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Пусаном В. С.
		Під час розгляду судом справи № 531/1517/21 ОСОБА_3 на підставі укладеного з ТОВ «Ланнівська МТС» договору оренди від 05 липня 2021 року передав спірну земельну ділянку у користування (в оренду на 14 років) ТОВ «Ланнівська МТС». 
		31 січня 2022 року ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу. ОСОБА_2 значиться орендодавцем земельної ділянки.
		Судовими рішеннями у вказаній справі № 531/1517/21 визнано протиправними 
		та скасовано: 
		- вищевказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 лютого 2021 року в частині передачі земельної ділянки, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, в комунальну власність Ланнівської СР;
		- рішення Ланнівської СР від 05 березня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність  ОСОБА_4 ;
		- рішення Ланнівської СР від 20 травня 2021 року про затвердження відповідного проєкту землеустрою;
		- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2021 року  58447586 із вилученням з Державного реєстру прав запису про право власності 42228182 за ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204.
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 (скасування договору купівлі-продажу від 15 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , рішення 
		про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вилучення запису про право власності) судами відмовлено. 
		З урахуванням фактичних обставин даної справи та преюдиційних обставин, установлених у вищевказаних судових рішеннях, Верховний Суд уважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав 
		для витребування спірної земельної ділянки на користь позивача від титульного власника - ОСОБА_2 .
		Верховний Суд ураховує, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 
		ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі 
		№ 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), пославшись на свою сталу 
		та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності 
		на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.
		Відповідно до сталої та сформованої судової практики Великої Палати Верховного Суду лише власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, 
		не є ефективним способом захисту права власника.
		Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України 
		«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 вказаного Закону).
		Разом із цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не було зареєстроване. Позивач цей факт 
		не заперечує.
		Тобто позивач не є власником спірної земельної ділянки у розумінні вказаних норм закону та судової практики Великої Палати Верховного Суду.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь позивач 
		із володіння ОСОБА_2 . 
		Верховний Суд указує, що в задоволенні вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.
		З урахуванням наведеного, встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та преюдиційних обставин, установлених у судових рішеннях 
		в інших наведених справах, судом апеляційної інстанції зроблено помилкові  висновки про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння останнього набувача - ОСОБА_2 . 
		ОСОБА_1 не зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку, а тому не може просити суд витребувати її на свою користь від титульного власника.
		Разом із цим, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не надав оцінку іншим заявленим позивачем вимогам.
		Суд першої інстанції, вирішуючи спір і відмовляючи у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 , виходив фактично із того, що основною вимогою позову 
		є скасування договору купівлі-продажу, що є неефективним способом судового захисту. Всі інші позовні вимоги районний суд уважав похідними і з цих підстав відмовив у їх задоволенні, не надавши їм, зокрема вимогам про скасування рішення приватного нотаріуса та вилучення з Державного реєстру речових прав запису 
		про право власності, належної правової оцінки. 
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, не надав оцінки позовним вимогам позивача про скасування рішення приватного нотаріуса, яке стосується договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким право власності на спірний об`єкт нерухомості зареєстровано 
		за останнім власником, а також про вилучення з Державного реєстру речових прав запису про право власності.
		З`ясування вказаних обставин та оцінка зазначеної позовної вимоги має вирішальне правове значення для правильного вирішення спору. 
		У силу своїх процесуальних можливостей Верховний Суд не може вирішити спір 
		у цій частині, а тому справа у відповідній частині направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.
		ОСОБА_1  у пред`явленому до відповідачів позові, разом із іншим, просив суд: скасувати договір оренди земельної ділянки, відповідне рішення державного реєстратора, а також припинити у Державному реєстрі речових прав запис про інше речове право (право оренди); скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідне рішення приватного нотаріуса, а також вилучити з Державного реєстру речових прав запис про право власності.
		 
		Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М. С.
		 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду 
		з позовом, який уточнювався, до відповідачів, у тому числі, про скасування державної реєстрації та припинення запису про інше речове право. 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки, відмовляючи у задоволенні вищевказаних позовних вимог. 
		Вирішуючи спір у цій частині, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно 
		до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Ланнівська МТС» на підставі договору оренди землі від 05 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «Ланнівська МТС» та попереднім титульним власником - ОСОБА_3 Орендодавцем земельної ділянки значиться ОСОБА_2 , як останній власник спірної земельної ділянки, від якого апеляційний суд витребував земельну ділянку на користь позивача.
		Суд апеляційної інстанції застосував норми ЦК України, ЗК України, Закону України 
		«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 
		Закону України «Про оренду землі», у тому числі, які регулюють питання набуття права власності на земельну ділянку, яка передана в оренду, а також питання укладення та розірвання договору оренди землі.
		Верховний Суд звертає увагу, що позивач просив суд «скасувати» договір оренди земельної ділянки, яку він одночасно просив суд витребував на його користь.
		У постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19 (провадження 
		№ 12-38гс20) Велика Палата Верховного Суду (п. 6.31, 6.32) зазначала, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, 
		а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку 
		з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі 
		не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, 
		не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.
		Апеляційний суд, надавши оцінку предмету та підставам позову у цій частині, вірно вважав, що вимога позивача про «скасування» договору оренди не відповідає ефективному способу судового захисту порушеного права, що узгоджується 
		з судовою практикою Верховного Суду, зокрема з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 290/1310/21 (провадження № 61-4445св23).
		Доводи касаційної скарги представника позивача у цій частині є безпідставними, вони спростовуються вищенаведеними нормами права та судовою практикою Верховного Суду.
		Верховний Суд наголошує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. 
		Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження 
		№ 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження 
		№ 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження 
		№ 14-125цс20).
		При цьому зроблені судами висновки у справі № 531/1517/21, зокрема, 
		про скасування рішень суб`єктів власних повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність, а в подальшому у приватну власність ОСОБА_4 , також не свідчить про автоматичну незаконність договору оренди землі чи рішення державного реєстратора про реєстрацію іншого речового права тощо і не може бути підставою для припинення речового права (права оренди).
		Суд апеляційної інстанції вірно роз`яснив позивачу правові підстави припинення орендних правовідносин.
		Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку 
		(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 
		№ 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, пункт 90).
		У пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису 
		про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 фактично обґрунтовував позов тим, що його права порушені внаслідок державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою.
		Задоволення позову про скасування рішення державного реєстратора 
		про державну реєстрацію прав на нерухоме майно призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 
		частини другої статті 16 ЦК України.
		Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 115 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		При цьому, з урахуванням указаних висновків, вірними є висновки суду 
		й про відмову у «скасуванні договір купівлі-продажу» спірної земельної ділянки.
		Проте, як уже зазначено Верховним Судом у цій постанові, суди першої 
		та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки всім позовним вимогам ОСОБА_1 , зокрема вимозі про скасування рішення приватного нотаріуса Пусана В. С. від 31 січня 2022 року, індексний номер 63164995, а також 
		про вилучення з Державного реєстру речових прав запису про право власності. 
		І саме з цієї підстави справа направляється у відповідній частині на новий розгляд.
		Отже, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
		Висновки, зроблені за результатом розгляду справи
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу 
		без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте 
		в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті 
		і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої 
		статті 389 цього Кодексу.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, 
		або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 412 ЦПК України).
		Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне частково задовольнити касаційні скарги: скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки й ухвалити 
		у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ; скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення приватного нотаріуса 
		та про вилучення з Державного реєстру речових прав запису про право власності
		й направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, 
		не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, 
		не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410, 411, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко Марини Сергіївни, задовольнити частково.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування 
		земельної ділянки скасувати та ухвалити нове судове рішення у цій частині.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС» про витребування земельної ділянки відмовити.
		Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1  про скасування рішення приватного нотаріуса, вилучення з Державного реєстру речових прав запису 
		про право власності скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд 
		до суду першої інстанції.  
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування договору оренди земельної ділянки залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                             Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                       І. Ю. Гулейков
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...