Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/5805/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 61-10041ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                   
		 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 641/5805/15-ц
		провадження № 61-10041св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. 
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»; 
		відповідач - ОСОБА_1 ;
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харковавід 09 червня 2021 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Харківського апеляційного суду 
		від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до 
		ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позовна заява мотивована тим, що 06 травня 2008 року між банком та 
		ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 05/08-11, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит на споживчі потреби у розмірі 70 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,3 % річних, строком до 05 травня 2028 року. 
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 травня 
		2008 року між банком та ОСОБА_1 укладеного договір іпотеки № 05/08-11 без оформлення заставної, відповідно до умов якого, в іпотеку банку було передано нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_1 взяті зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі 
		не виконував, на вимоги не реагував, а тому банк звернувся до суду із позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
		Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2012 року, яке було змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 липня 
		2012 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 633,42 доларів США та пені - 124 884,39 грн шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності, з метою задоволення вимог банку по заборгованості, пені, витрат по сплаті судового збору та інших витрат, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку, в інший частині вимог банку відмовлено (справа 
		№ 2-127/11).
		Разом із тим, виконати рішення суду та укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки банк не зміг, оскільки цьому активно перешкоджав власник будинку ОСОБА_1 , а саме протягом тривалого часу у даному приміщенні періодично були зареєстровані його дружина- ОСОБА_2 разом із малолітнім
		- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. У подальшому також була зареєстрована донька його дружини від першого шлюбу - ОСОБА_4 , які були зняті з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою на підставі судових рішень.
		Банк протягом трьох років був позбавлений можливості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити вимоги по кредитному договору, позичальник ОСОБА_1 із банком не спілкується, заборгованість по кредитному договору не погашає, зловживає своїми процесуальними правами, позбавляючи іпотекодавця можливості укласти договір купівлі-продажу житлового будинку.
		Банк вказував, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано з вини боржника, не припиняє правовідносин сторін за кредитним договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора прав на отримання заборгованості, у той час як заходи по зверненню стягнення на предмет іпотеки, не призвели до належного виконання зобов`язання.
		Посилаючись на викладене, АБ «Укргазбанк» просило суд поновити строк позовної давності та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору у розмірі 122 172,14 доларів США та пені - 1 448 871,77 грн, штраф - 
		48 350 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року позов АБ «Укргазбанк» задоволено.
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 травня 2008 року № 05/08-11 у розмірі 
		122 172,14 доларів США, нараховану пеню - 1 448 871,77 грн та штраф - 
		48 350 грн.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року задоволено.
		Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 
		2015 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року у задоволенні позову АБ «Укргазбанк» відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову АБ «Укргазбанк», суд першої інстанції виходив із того, що банком не надано належних доказів на підтвердження неможливості саме з вини боржника реалізувати предмет іпотеки за визначеною судовим рішенням процедурою. При цьому банк, звертаючись до суду із відповідним позовом у вересні 2009 року, змінив строк виконання основного зобов`язання, тобто строк кредитного договору закінчився, між сторонами існують лише невиконані зобов`язання, натомість позивач не обґрунтовував позовні вимоги положеннями статті 625 ЦК України.
		Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до частини сьомої 
		статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова 02 серпня 2018 року та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22 листопада 2023 року, касаційну скаргу 
		АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6591св23).
		Останньою постановою Харківського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року змінено 
		у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог АБ «Укргазбанк», мотивувальну частину рішення суду викладено у редакції цієї постанови.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у вересні 2009 року 
		АБ «Укргазбанк», звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України правом дострокового погашення боргу за кредитом, чим змінив строк виконання основного зобов`язання з 05 травня 2028 року на 19 вересня 
		2009 року. З цієї дати почався перебіг позовної давності за вимогами банку про стягнення із позичальника боргу, нарахованого до 19 вересня 2009 року, в інший спосіб. Стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 
		від 06 травня 2008 року у розмірі 90 633,42 доларів США, яка складається з: 
		58 028 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 10 209 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 22 144,98 доларів США - заборгованість по процентам, 251,44 доларів США - заборгованість по поточним процентам та пеня - 124 884,39 грн, тобто заборгованості, визначеної судовим рішенням у справі № 2-127/1, є обґрунтованим, проте необхідно відмовити за спливом позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем. Наведені банком доводи пропуску строку позовної давності не підтверджують існування об`єктивних непереборних труднощів для своєчасного звернення до суду.
		Нарахування банком відсотків і комісії після 19 вересня 2009 року 
		є необґрунтованим, а тому у цій частині позов задоволенню не підлягає, так як банк, подаючи у вересні 2009 року позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізував право на дострокове повернення кредиту та платежів за ним і цим самим змінив строк виконання зобов`язання.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі АБ «Укргазбанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АБ «Укргазбанк» з підстав, передбачених пунктами 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі. 
		У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2024 року справу за позовом АБ «Укргазбанк» до 
		ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга АБ «Укргазбанк» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2008 року внаслідок спливу строку позовної давності.
		16 липня 2018 року ОСОБА_1 подавав до суду заяву про застосування строків позовної давності і просив відмовити у задоволенні позову банку про стягнення з нього нарахованих відсотків з 06 травня 2008 року по 02 червня 2012 року та штрафних санкцій з 06 травня 2008 року по 02 червня 2014 року, а не основного зобов`язання.
		Суд апеляційної інстанції у порушення вимог процесуального законодавства на власний розсуд застосував наслідки спливу строків позовної давності до всіх позовних вимог банку, у тому числі щодо кредиту у розмірі 90 633,42 доларів США та пені у розмірі 124 884,39 грн, яка була зазначена у судовому рішенню у справі № 2-127/11. При цьому банк посилався на практику Верховного Суду.
		Суд не звернув уваги при визначенні строку позовної давності на те, що банк 
		у 2009 році вже звертався з позовом до суду і рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2012 року рішення суду першої інстанції було змінено. У задоволені позовних вимог банку у частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 633,42 доларів США та 124 884,39 грн 
		і виселення боржника відмовлено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року у розмірі 
		90 633,42 доларів США та 124 884,39 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		На думку банку, новий відлік перебігу позовної строку позовної давності почався з 06 липня 2012 року, після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення від 05 липня 2012 року. 29 травня 2015 року АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з цим позовом, тобто з дотриманням норм цивільного законодавства та судової практики Верховного Суду. 
		У порядку частини другої статті 406 ЦПК України наводить свої обґрунтування щодо необхідності скасування ухвали Комінтернівського районного суду 
		м. Харкова від 02 серпня 2018 року за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
		Вважає, що вказана ухвала суду була прийнята при неповному дослідженні та з`ясуванні судом обставин справи і неправильним застосуванням норм процесуального права, внаслідок чого були зроблені висновки, які 
		не відповідають фактичним обставинам справи, порушують законні права та інтереси кредитора і дають підстави боржнику ухилитись від виконання свого цивільно-правового обов`язку за договором у частині погашення кредитної заборгованості, за неналежне виконання умов договору та неповернення грошових коштів державному банку України. Відповідач не довів, що строк подання заяви про перегляд заочного рішення був пропущений ним з поважних причин.
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу.
		У вересні 2024 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано відзив на касаційну скаргу АБ «Укргазбанк», в якому просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх обґрунтованість та законність. Просив відмовити у відкритті провадження, так як відсутні підстави касаційного оскарження. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		06 травня 2008 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05/08-11, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит на споживчі потреби у розмірі 70 000 доларів США на строк до 05 травня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,3 % річних, а 
		ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати банку заборгованість та проценти за користування кредитом щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з червня 2008 року по квітень 2028 року у сумі по 292 долари США, а у травні 
		2028 року - 212 доларів США (том 1, а. с. 18-20).
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором06 травня 
		2008 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки 
		№ 05/08-11, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку 
		АБ «Укргазбанк» належний йому на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (том 1, а. с. 42-44).
		Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 в повному обсязі не виконував, а тому АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
		Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року позов АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь 
		АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 05/08-11 
		від 06 травня 2008 року станом на 11 квітня 2011 року у розмірі 90 633,42 доларів США, яка складається з: 58 028 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 10 209 доларів США - поточна заборгованість за кредитом,
		22 144,98 доларів - заборгованість по процентам, 251,44 доларів США - заборгованість по поточним процентам та пеня - 124 884,39 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року у розмірі 90 633,42 доларів США та пені у розмірі 124 884,39 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - житловий будинок 
		АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 
		2007 року у справі № 2-4794/2007. Виселено ОСОБА_1 з будинку 
		АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. (справа № 2-127/11) (том 1, а. с. 48-53).
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року у частині стягнення з 
		ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року у сумі 90 633,42 доларів США та пені - 124 884,39 грн, а також у частині виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення скасовано. У задоволенні позову АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та виселення  відмовлено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 
		2012 року у частині звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 залишено без змін. Доповнено резолютивну частину рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року про звернення стягнення на нерухоме майно тим, що реалізація предмету іпотеку має бути проведена шляхом надання 
		АБ «Укргазбанк» від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті оціночної діяльності, та за рахунок грошових коштів від продажу будинку 
		АДРЕСА_1 мають бути задоволені вимоги позивача по заборгованості за кредитом у розмірі 90 633,42 доларів США та пені - 124 884,39 грн., витрати по сплаті судового збору, витрати, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку (справа № 2-127/11)
		(том 1, а. с. 54-61).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 листопада 2012 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АБ «Укргазбанк» на рішення апеляційного суду Харківської області від 05 липня 20212 року у вищезазначеній справі відмовлено (провадження № 6-33728ск12)(том 1, а. с. 62-63).
		Банк не реалізував свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки, 
		у зв`язку з чим змінив спосіб захисту порушеного права, звернувшись у червні 
		2015 року до суду з даним позовом, відповідно до якого борг розрахований станом на 10 квітня 2015 року.
		2.    Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга АБ «Укргазбанк» задоволенню не підлягає. 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Судові рішення переглядаються у частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2008 року внаслідок спливу строку позовної давності. Заявником не оскаржуються судові рішення щодо пені стягнення пені та штрафу. 
		Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
		Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.
		Звернення стягнення на предмет застави повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням і тільки у такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
		Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
		Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
		Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
		Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).
		Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду 
		у справі від 04 липня 2018 року № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), 
		в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися 
		в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
		При новому розгляді, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виконавши вказівки Верховного Суду, дійшов правильного висновку про те, що позов АБ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі сум, у рахунок погашення яких попереднім рішенням суду у справі № 2-127/11 звернуто стягнення на предмет іпотеки, по суті є обґрунтованим.
		Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, АБ «Укргазбанк» подало клопотання про поновлення строку позовної давності, яке обґрунтовано тим, що судовим рішенням у справі № 2-127/11 звернуто стягнення на предмет іпотеки, проте виконати рішення суду неможливо, оскільки боржник вчиняє дії, які перешкоджають реалізації майна. Банк також вказував, що у зв`язку із діями боржника більше трьох років за рахунок предмета іпотеки не може задовольнити свої вимоги, а тому вважає, що строк необхідно обчислювати з 06 липня 
		2012 року, а саме після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення 
		від 05 липня 2012 року.
		Заперечуючи проти позову, 17 липня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності. У вказаній заяві представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків у період з 06 травня 2008 року по 02 червня 2012 року та штрафних санкцій у період з 05 травня 2008 року 
		по 02 червня 2014 року.
		Також у листопаді 2019 року після скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду представником відповідача подано заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності відносно до вимог позивача та 
		у зв`язку з цим відмовити у задоволенні позову (том 1, а. с. 247).
		Верховний Суд вважає, що суди вірно застосували положення закону про позовну давність. 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, 
		у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, 
		є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
		Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
		Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 
		№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі 
		№ 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див.: постанови від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд. Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки».
		У вересні 2009 року банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду першої інстанції з позовом про стягнення із відповідача заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, яким рішенням суду апеляційної інстанції було 05 липня 
		2012 року задоволено у частині звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок (справа № 2-127/11). Більше того, у цій справі банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок.
		Використавши своє право, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, пред`явивши позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов`язання.
		Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
		У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21) зазначено, що необхідно розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається впливу» позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність і всі правила щодо початку її перебігу, зупинення, переривання, наслідків спливу тощо. За змістом частини першої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності пов`язане з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування іпотеки. Переривання позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним. Тому вчинення позичальником дій, що підтверджують визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не перериває позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням (основна) і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки (додаткова) є різними. Застосування до додаткової вимоги наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою закон не передбачає.
		Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		За змістом статті 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці фанти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
		Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 у справі № 57/314-6/526-2012.
		Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
		Апеляційний суд, встановив, що банк скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України правом дострокового погашення боргу за кредитом, пред`явив у вересні 2009 року позов до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим змінив строк виконання основного зобов`язання з 05 травня 2028 року на 19 вересня 2009 року, то з цієї дати почався перебіг позовної давності за вимогами банку про стягнення із позичальника боргу, нарахованого до 19 вересня 2009 року. Банк звернувся у цій справі 
		02 червня 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності, який закінчився 19 вересня 2012 року.
		Отже, встановивши, що позовні вимоги АБ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості є обґрунтованими, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що цей позов поданий із пропуском позовної давності, відтак, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні з цих підстав, про застосування якого було заявлено відповідачем у справі. Наведені позивачем доводи пропуску строку позовної давності не підтверджують існування об`єктивних непереборних труднощів для своєчасного звернення до суду саме з цим позовом. 
		При новому судовому розгляді апеляційний суд виконав вказівки Верховного Суду, обставини справи встановлені правильно й повно, а тому підстав задоволення позову в оскарженій банком частині Верховний Суд не убачає.
		Доводи у касаційній скарзі АБ «Укргазбанк» про те, що новий відлік перебігу позовної строку позовної давності почався з 06 липня 2012 року, після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення суду від 05 липня 2012 року у справі 
		№ 2-127/11, АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з цим позовом 29 травня 
		2015 року, тобто з дотриманням норм чинного законодавства, 
		є необґрунтованими і спростовуються вищенаведеною релевантною практикою Великої Палати Верховного Суду, в якій вказано, що переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки. 
		Посилання у касаційній скарзі про те, що  ОСОБА_1 подав 16 липня 
		2018 року заяву про застосування строків позовної давності до лише нарахованих відсотків з 06 травня 2008 року по 02 червня 2012 року та штрафних санкцій 
		з 06 травня 2008 року по 02 червня 2014 року, також є безпідставними.
		Як вбачається із матеріалів справи та зазначалось вище, у листопаді 2019 року після скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду представником відповідача подано заяву, в якій просив застосувати строки позовної давності по відношенню до вимог позивача та у зв`язку з цим відмовити у задоволенні позову.
		При цьому Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги про безпідставне скасування судом першої інстанції заочного рішення суду, так як суд встановив, що відповідач не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харковавід 09 червня 2021 року 
		у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Харківського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                            І. Ю. Гулейков
		Б. І. Гулько
		Г. В. Коломієць
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...