Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/3748/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 26.11.2024
Номер судового провадження: 51-1492км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022250320000805

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 705/3748/22
		провадження № 51-1492км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                        ОСОБА_4 ,                         
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		засудженого                                                          ОСОБА_6 ,
		захисника                                                               ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у кримінальному провадженні щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Умані Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , не судимого, 
		засудженогозавчиненнякримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. 
		У строк покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув`язнення з 04 липня 2022 року по 02 травня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Суд визнав ОСОБА_6 винуватим в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.
		Як установив суд, 04 липня 2022 року приблизно о 16:40 ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 , під час спільного вживання з  ОСОБА_8 алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході бійки з останнім, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою вбивства ОСОБА_8 узяв до рук дерев`яне руків`я від сокири та завдав ним ОСОБА_8 близько п`яти ударів у ділянку правого плеча ззаду, шиї та лівого надпліччя, а також близько п`яти ударів в область голови, спричинивши тілесні ушкодження різної тяжкості, у тому числі у вигляді відкритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток основи, склепіння та лицевого черепа з крововиливами під м`які та тверді мозкові оболонки з забоєм-розмозженням і травматичним набряком набубнявінням головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких потерпілий помер на місці події.
		Черкаський апеляційний суд ухвалою від 06 лютого 2024 року залишив без змін указаний вирок щодо ОСОБА_6 .
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх змінити, перекваліфікувати дії  ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. Аргументуючи свою вимогу захисник посилається на те, що судові інстанції невірно кваліфікували дії її підзахисного за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки умислу на вбивство ОСОБА_8 у нього не було, він перебував в умовах необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій потерпілого, який за своєю статурою був міцнішим, вищим та значно молодшим за ОСОБА_6 . Автор скарги зазначає, що суди нижчих інстанцій не дали належної оцінки показанням ОСОБА_6 щодо існування реальної загрози його життю та здоров`ю через побиття ОСОБА_8 ; показанням потерпілої стосовно агресивності потерпілого до  ОСОБА_6 та неодноразові конфлікти між ними; показанням свідків, які підтвердили, що після події ОСОБА_6 був дуже побитий; даним, що містяться у висновку експерта щодо наявності у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Крім того, сторона захисту посилається на те, що судом не було безпосередньо досліджено докази, їх проголошував прокурор, а суд обмежився лише долученням цих доказів до матеріалів кримінального провадження, що, на думку захисника, є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Апеляційний суд цих порушень не усунув та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить постановлені щодо нього вирок та ухвалу змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК на  ст. 118 цього Кодексу. Стверджує, що захищався від неправомірних дій потерпілого ОСОБА_8 , який окрім іншого погрожував йому вбивством.
		Уписьмовомузапереченнінакасаційніскарги сторони захисту прокурор, посилаючисьна безпідставністьвикладенихунихдоводів, наголошуєна тому, щорішеннямісцевоготаапеляційногосудівєзаконнимиіобґрунтованими й просить залишити скарги без задоволення, а постановлені судами нижчих інстанцій щодо ОСОБА_6 судові рішення - беззміни. 
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		Позиції  учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги; прокурор заперечила проти їх задоволення. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню на таких підставах. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування місцевим та апеляційним судами норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		У силу ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
		У касаційних скаргах, за їх змістом, сторона захисту заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесено. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи зроблено з додержанням ст.  23  КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Так, виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_6 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній, не оспорюючи факту події злочину та її наслідків, стверджував, що умислу на заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_8 не мав, а перебував у стані необхідної оборони, межі якої перевищив. Зокрема, ОСОБА_6 зазначив, що за місцем свого проживання під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_8 (сином співмешканки), між ними виник конфлікт, у ході якого потерпілий повалив його на диван і почав хаотично завдавати йому удари, у тому числі по голові та обличчю, від чого у нього (засудженого) з носа й вух почала текти кров. Згодом потерпілий припинив його бити й, висловлюючи погрози, вийшов у сусідню кімнату, в якій мешкав. Будучи обуреним на таку поведінку ОСОБА_8 , вважаючи, що останній його чимось уб`є, ОСОБА_6 узяв до рук топорище й пішов до  ОСОБА_8 у його кімнату та попередив його, що у разі продовження такої неправомірної поведінки він буде захищатися. На такі слова ОСОБА_8 лише засміявся та завдав ОСОБА_6 , який виходив з кімнати, удар у ліве вухо. Після цього засуджений почав бити потерпілого топорищем у різні ділянки тіла, більшість ударів були в область голови. При цьому, намагаючись уникнути ударів по голові, потерпілий прикривався руками. Також зазначив, що між ним та потерпілим неодноразово були суперечки та конфлікти, у тому числі із спричиненням йому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Останній конфлікт між ними був за 3 місяці до події.
		Дослідивши показання ОСОБА_6 , суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні суспільно небезпечного діяння проти життя та здоров`я особи, а саме умисного вбивства ОСОБА_8 . Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань, допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_15 , фактичних даних, що містяться у протоколах огляду місця події з додатками до нього, огляду електронного носія інформації і копіювання інформації, затримання особи, медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 04 липня 2022 року, протоколі огляду трупа від 05 липня 2022 року, протоколах слідчого експерименту та огляду електронного носія інформації і копіювання інформації від 23 вересня 2022 року, на підставі проведених у справі та досліджених у ході судового слідства експертиз (судово-медичних № 05-7-02/206 від 05 липня 2023 року, № 05-7-01/333 від 26 липня 2022 року, № 05-1-08/129, № 05-1-08/131, № 05-1-08/130 від 28 липня 2022 року, № 05-1-09/270,279 від 13 липня 2022 року, № 05- 7-02/206/16 від 05 жовтня 2022 року, судових молекулярно-генетичних № СЕ-19/102-22/9919-БД, № СЕ-19/102-22/9915-БД від 01 травня 2023 року з таблицями та додатками до них, судових біологічних № СЕ-19/102-22/9922-БД, № СЕ-19/102-22/9914-БД від 01 травня 2023 року з таблицями та додатками до них, судово-психіатричної № 428 від 25 серпня 2022 року), а також інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
		У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_6 .
		Так, за матеріалами кримінального провадження, у своїх показаннях суду потерпіла ОСОБА_9 показала, що прожила з ОСОБА_6 близько 20 років, її син жив з ними останніх 9,5 місяців та завжди їм допомагав. Між співмешканцем і сином були гарні стосунки. Після події, дізнавшись про вбивство сина, вона прийшла додому, побачила ОСОБА_6 , який був побитий і п`яний. Вона не пам`ятає, про що він їй тоді казав, проте ствердила, що про топорище він нічого не говорив. Зазначила, що до події топорище було у будинку в коридорі. 
		Під час додаткового допиту потерпіла уточнила, що між сином та співмешканцем декілька разів були конфлікти, причину яких вона не може пояснити. Самі конфлікти виникали, коли обоє були у стані алкогольного сп`яніння. Останній конфлікт був за 3 місяці до події.
		Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що вранці бачила потерпілого і засудженого разом, між ними усе було нормально. Згодом останній прийшов до неї і сказав, що мабуть ОСОБА_16 помер і запропонував піти подивитися. ОСОБА_6 був сильно побитий, п`яний та переляканий.
		Свідок ОСОБА_13 показала суду, що літом 2022 року вийшла з сином на двір і побачила поряд з ОСОБА_11 свого сусіда ОСОБА_6 , який був побитий і у стані алкогольного сп`яніння. Він сказав, що вони з ОСОБА_16 побилися і останній без свідомості, тому потрібно подивитися чи він живий. Свідок викликала швидку. Також свідок зазначила, що не чула будь-яких суперечок між засудженим та потерпілим, не чула й щоб ОСОБА_8 з кимсь сварився.
		Свідок ОСОБА_14 показала суду, що влітку 2022 року дядько ОСОБА_6 прийшов до неї додому і сказав, що « ОСОБА_16 немає». Вона злякалася, але потім зателефонувала в поліцію й повідомила, що прийшов сусід і сказав, що він убив пасинка.
		Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_15 показав, що в ділянку голови потерпілого було завдано не менше 5-6 ударів. Ствердив, що травматичне набубнявіння було викликане не алкогольним сп`янінням, а виникло внаслідок черепно-мозкової травми. На запитання захисника щодо сили удару зазначив, що сама сила удару була достатньою для отримання тілесних ушкоджень.  
		Протоколами огляду місця події, огляду трупа, огляду електронного носія інформації і копіювання інформації та відеозаписом проведення огляду місця події зафіксовано місце вчинення злочину, у тому числі й візуальні пошкодження, наявні на трупі ОСОБА_8 .
		Відповідно до дослідженого судом протоколу слідчого експерименту, проведеного 23 вересня 2022  року за участю підозрюваного ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_7 та понятих, останній, відтворюючи обстановку та обставини вчинення злочину, зазначив, що під час спільного вживання алкогольних напоїв між ним та ОСОБА_8 виник конфлікт, у ході якого останній підійшов до нього і завдав декілька ударів у ліву частину обличчя, голову і вухо, від чого він (засуджений) упав на диван. Після цього потерпілий пішов у свою кімнату, а ОСОБА_6 - до сіней, де взяв дерев`яне топорище та пішов до кімнати потерпілого, де між ними знову виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_8 ударив його кулаком правої руки у ліве вухо, а засуджений у відповідь завдав потерпілому один удар дерев`яним топорищем у ліве плече. ОСОБА_8 став у спортивну стійку і почав махати руками, а  ОСОБА_6 у цей момент завдав йому дерев`яним руків`ям удар в голову, після чого потерпілий почав прикривати голову руками, а засуджений продовжив завдавати йому топорищем удари в голову допоки потерпілий не сів на диван і не став хрипіти. Указаний протокол слідчої дії був підписаний усіма її учасниками без застережень.
		Згідно з даними, що містяться у досліджених судом висновках судово-медичних експертиз від 05 липня та 05 жовтня 2022 року, смерть потерпілого настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток основи, склепіння та лицевого черепа з крововиливами під м`які та тверді мозкові оболонки з забоєм-розможенням і травматичним набряком-набубнявінням головного мозку. Травма в своєму перебігу ускладнилась зовнішньою кровотечею та геморагічним шоком. Указані ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів, можливо у час та при обставинах, указаних в постанові (04 липня 2022 року близько 16:30), і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя. Загалом потерпілому було завдано не менше 11-15 травматичних дій (ударів), з них у ділянку голови - не менше 5- 6 травматичних дій (ударів). Усі ушкодження в ділянці голови розміщені в одній анатомічній ділянці, виникли незадовго до настання смерті й при оцінці тяжкості не розмежовуються. Не виключається, що згадані тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми могли утворитися за умови, якщо ОСОБА_8 перебував в положенні сидячи на дивані, а ОСОБА_6 , завдавав йому удари в положенні стоячи.
		Згідно з даними, що містяться у дослідженому висновку судово-медичного дослідження ОСОБА_6 , у нього виявлено синці і садна на голові і тулубі, які утворилися від дії тупих предметів, цілком можливо за обставин, указаних у постанові та при освідуванні. Указані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. При освідуванні ОСОБА_6 не виявлено тілесних ушкоджень, які б свідчили про можливу боротьбу чи самооборону.
		За змістом висновку судово-психіатричної експертизи від 25 серпня 2022 року  ОСОБА_6 на момент вчинення злочину був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними; на будь-який психічний розлад, у тому числі і на тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності не страждав; на момент дослідження здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними і не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. У період правопорушення ОСОБА_6 не знаходився у стані афекту, в тому числі, фізіологічного.
		Зіставивши ці докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу як і дані, що містяться у протоколах слідчих дій та в експертних висновках, у силу ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, які правомірно поклав у основу вироку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
		Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Однак, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 цього Кодексу, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
		За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
		Статтею 36 вказаного Кодексу визначено право кожної особи на необхідну оборону, що є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).
		Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність у  заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
		Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
		Разом з тим, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		При розгляді справ такої категорії суди також повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за  ст. 118 КК має бути встановлено і доведено, що посягання почалося, тривало і потребувало негайного відвернення, обвинувачений застосував заходи для припинення такого посягання на нього, проте зазначені заходи перевищили межі необхідної оборони, тобто було заподіяно шкоду, яка є надмірною. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		У цій справі, дослідивши зібрані докази та здійснивши їх аналіз, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що  ОСОБА_6 вчинив саме інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння та його винуватість доведена поза розумним сумнівом. 
		При цьому місцевий суд зазначив про те, що під час судового розгляду не встановлено достатніх доказів на підтвердження позиції сторони захисту про те, що мало місце таке суспільно небезпечне посягання, яке обумовило з боку ОСОБА_6 невідкладну необхідність в заподіянні шкоди для негайного відвернення або припинення суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_8 .
		Аналізуючи показання ОСОБА_6 , суд визнав їх непереконливими в частині того, що, завдаючи удари потерпілому, він перебував у стані необхідної оборони, межі якої перевищив. При цьому суд дійшов висновку про те, що, з огляду на припинення ОСОБА_8 активних дій, після того, як він вийшов до своєї кімнати, ОСОБА_6 міг вільно залишити приміщення будинку, натомість, поведінка ОСОБА_6 після припинення потерпілим зазначених насильницьких дій (вийшов у сіни за топорищем, з яким пішов до кімнати потерпілого), а також під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому (бив допоки ОСОБА_8 не став хрипіти), знаряддя злочину (дерев`яне топорище), загальна кількість ударів (не менше 11-15), у тому числі у голову (не менше 5-6), характер (завдання ударів з достатньою силою для отримання тілесних ушкоджень) та локалізація заподіяних тілесних ушкоджень (життєво важливий орган - голова), свідчать про умисел дій ОСОБА_21 під час конфлікту саме на позбавлення життя ОСОБА_8 . Також, суд слушно зазначив про те, що вже після першого удару топорищем в голову потерпілий ОСОБА_8 ніякий активних дій не чинив, а лише прикривав руками голову.
		На думку колегії суддів, місцевий суд навів належне обґрунтування відсутності підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК.
		Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, у касаційних скаргах не наведено, не зазначено таких стороною захисту і під час касаційного розгляду.
		При визначенні виду та розміру покарання суд дотримався приписів статей 50, 65 КК, призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим,відповідає його меті й загальним засадам.
		Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів рішення місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання й доводили явну несправедливість через суворість обраного йому за вироком суду покарання у поданій касаційній скарзі не зазначено, 
		Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.
		Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційних скаргах засудженого та захисника, у тому числі й щодо необґрунтованої кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК та щодо порушення судом при дослідженні доказів ст. 23 КПК, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, цей суд належним чином розглянув і, визнавши їх неприйнятними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши належне обґрунтування прийнятого рішення. 
		Що стосується доводів захисника про те, що апеляційний судбезпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, то вони є неприйнятними, оскільки зважаючи, що наведених у ч. 3 ст.  404 КПК обставин для повторного дослідження доказів установлено не було, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника.
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
		Зазначені в касаційних скаргах доводи не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх зміни, як про це зазначається у скаргах сторони захисту. 
		Істотних порушень норм права та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою зміну постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень при розгляді кримінального провадження у суді касаційної інстанції, не встановлено. 
		Тому касаційні скарги засудженого та його захисника слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточноюта оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...