Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/21652/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 28.11.2024
Номер судового провадження: 51-9213км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017100000000177

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		за ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна;
		за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII) період перебування ОСОБА_1 під вартою з 15 червня по 20 червня 2017 року ухвалено зарахувати, виходячи із співвідношення, що одному дню попереднього ув`язнення дорівнюють два дні позбавлення волі.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів. 
		Цим вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_2 .
		Згідно з вироком суду ОСОБА_1 вчинив злочин проти життя та здоров`я особи, а також проти громадської безпеки за таких обставин.
		Колишній депутат Держаної Думи РФ ОСОБА_3 , будучи не згідним із зовнішньою та внутрішньою політикою РФ та переслідуваний російською владою з політичних мотивів, у жовтні 2016 року переїхав на постійне місце проживання до м. Києва.
		ОСОБА_3 надав органам досудового розслідування України показання про обставини вчинення посадовими особами РФ дій і застосування збройної сили РФ проти суверенітету та територіальної цілісності України.
		Зазначені дії ОСОБА_3 спонукали невстановлених досудовим розслідуванням представників російських спецслужб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, до розроблення заходів, направлених на нейтралізацію ОСОБА_3 шляхом його вбивства з метою унеможливлення надання останнім показань у суді щодо обставин застосування збройної сили РФ проти суверенітету та територіальної цілісності України.
		З метою реалізації вказаного злочинного умислу невстановлені особи російських спецслужб не пізніше лютого 2017 року підшукали особу, яка мала на їх замовлення підготувати та організувати вбивство ОСОБА_3 , зокрема залучити та профінансувати співучасників, підшукати, пристосувати засоби та знаряддя вчинення злочину, усунути перешкоди, вжити інші умисні дії, спрямовані на вчинення вбивства, знищення слідів злочину та забезпечення переховування учасників злочину з метою унеможливлення його розкриття.
		Організатором вбивства ОСОБА_3 визначено громадянина РФ, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, який мав особисту зацікавленість у позбавленні життя ОСОБА_3 .
		Зазначена особа не пізніше лютого 2017 року, маючи неприязні відносини з  ОСОБА_3 , та з метою одержання преференцій матеріального характеру у вигляді здійснення впливу на кримінальні угруповання на території РФ та України, погодилася організувати вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 на замовлення представників російських спецслужб.
		Таким чином, вказана особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство), і бажала їх настання.
		Злочинний план полягав у виключенні можливості ідентифікації справжніх замовників злочину, для чого було необхідним залучення до вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 як виконавців осіб з праворадикальними поглядами, націоналістичного середовища України, учасників бойових дій у зоні проведення АТО.
		Тим самим зазначена особа та невстановлені досудовим розслідуванням особи з числа співробітників російських спецслужб вступили у попередню злочинну змову з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_3 , при цьому вказаній особі відведена роль організатора умисного вбивства на замовлення.
		У зв`язку з цим названа вище особа з метою реалізації злочинного умислу на початку лютого 2017 року, перебуваючи на території РФ, розуміючи, що самостійно немає можливості вчинити злочин, та не ставлячи до відома про дійсних замовників вчинення злочину, запропонувала своєму знайомому громадянину України ОСОБІ 2, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, вчинити на замовлення вбивство ОСОБА_3 за грошову винагороду та надання підтримки у вигляді контролю кримінальних угруповань на території України та РФ.
		ОСОБА 2, усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство) і бажаючи настання таких наслідків, діючи з корисливих мотивів, прийняла зазначену пропозицію.
		ОСОБІ 2 відповідно до злочинного плану відводилася роль пособника у вчиненні злочину, яка полягала у сприянні вчиненню вбивства ОСОБА_3 шляхом збору інформації щодо місця проживання, способу життя, підшукуванні виконавців злочину, інформуванні виконавців про час та місце вчинення злочину, усуненні перешкод у цьому, наданні знарядь та засобів вчинення злочину, забезпечення переховування співучасників злочину, знищення його слідів.
		Таким чином, у лютому 2017 року вказані вище особи, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, вступили у попередню злочинну змову між собою з метою вчинення на замовлення вбивства ОСОБА_3 .
		Продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення злочинного умислу до кінця, в період з лютого по березень 2017 року ОСОБА 2 отримала грошові кошти, які призначалися для забезпечення фінансування підготовки до вчинення вбивства ОСОБА_3 , зокрема придбання знарядь і засобів вчинення злочину, систем зв`язку, пристроїв для стеження, оренди житла тощо.
		На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА 2, знаючи з відкритих джерел інформації, що ОСОБА_3 проживає постійно на території м. Києва, приблизно у лютому 2017 року, підшукуючи пособників та виконавців вчинення злочину з поміж колишніх учасників бойових дій у зоні проведення АТО з праворадикальними поглядами та з націоналістичного середовища України, звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з числа осіб, які належать до кримінальних угруповань.
		Зазначена невстановлена особа, розуміючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, направлених на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство) і бажаючи настання таких наслідків, будучи матеріально зацікавленою у розширенні свого злочинного впливу, надала свою згоду і вступила у злочинну змову з вищевказаними особами з метою вбивства ОСОБА_3 .
		Невстановленій особі відповідно до злочинного плану відводилася роль пособника у вчиненні злочину, яка полягала у підшукуванні співучасників вчинення злочину, сприянні вчиненню злочину шляхом забезпечення комунікації між ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 3, забезпеченні переховування співучасників злочину та знищенні слідів злочину.
		З метою реалізації спільного злочинного плану, невстановлена досудовим слідством особа, розуміючи необхідність залучення до вчинення кримінального правопорушення інших співучасників злочину, у період з лютого по березень 2017 року звернулась до ОСОБИ 3, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, який займався громадською діяльністю в Україні, був керівником і засновником однієї з громадських організацій патріотичного спрямування, брав участь в АТО як боєць одного з добровольчих батальйонів.
		У свою чергу, ОСОБА 3, усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство), бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи корисливу мету у вигляді грошової винагороди за вчинення протиправного діяння, надав свою згоду учасникам злочинної змови на вчинення на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, умисного вбивства ОСОБА_3 
		ОСОБІ 3 відповідно до злочинного плану була відведена роль пособника у вчиненні злочину, яка полягала у підшукуванні виконавців вчинення злочину, усуненні перешкод і сприянні вчиненню злочину, шляхом забезпечення виконавців засобами та знаряддями вчинення злочину, місцем тимчасового проживання на час підготовки і вчинення злочину, підтриманні безпосереднього контакту з виконавцями через заздалегідь заготовлені засоби зв`язку, забезпеченні особистого переховування та переховування інших співучасників злочину, знищенні слідів злочину.
		При цьому, з метою забезпечення конспірації, спілкування ОСОБИ 2 та ОСОБИ 3 щодо підготовки та вчинення злочину відбувалось через невстановлену досудовим розслідуванням особу.
		Так, на виконання розробленого злочинного плану, у період з лютого по березень 2017 року ОСОБА 3 залучила як співучасників вбивства ОСОБА_3 на замовлення своїх раніше знайомих: ОСОБУ 4, стосовно якої прийнято рішення про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 27, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, який під час проведення АТО проходив службу у добровольчих батальйонах та частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України, та ОСОБА_1 , який займався громадською діяльністю праворадикальної спрямованості, був членом та керівником територіального підрозділу однієї з політичних партій націоналістичної ідеології, входив до лав добровольчого батальйону, неодноразово відвідував зону АТО. Вказані особи у повній мірі відповідали критеріям виконавців згідно злочинному плану. При цьому, з метою забезпечення конспірації злочинної діяльності і неможливості викриття правоохоронними органами усіх співучасників злочинної змови, ОСОБІ 4 та ОСОБА_1 не повідомлялися справжні мотиви вчинення злочину та його замовники.
		ОСОБА 4 та ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство) і бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи корисну мету у вигляді грошової винагороди за вчинення протиправного діяння, надали свою згоду ОСОБІ 3 на вчинення на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, умисного вбивства ОСОБА_3 
		ОСОБІ 4 відповідно до злочинного плану була відведена роль виконавця злочину, яка полягала у безпосередньому вчиненні на замовлення, у співучасті з іншими учасниками злочинної змови, умисного вбивства ОСОБА_3 , забезпеченні особистого переховування та переховування інших співучасників злочину, знищенні слідів злочину.
		ОСОБА_1 відповідно до злочинного плану була відведена роль пособника у вчиненні злочину, яка полягала в усуненні перешкод шляхом забезпечення в умовах конспірації прибуття на місце вчинення злочину виконавця - ОСОБИ 4 для безпосереднього, у співучасті з іншими учасниками злочинної змови, вчиненні вбивства ОСОБА_3 , забезпеченні особистого переховування та переховування інших співучасників злочину, знищенні слідів злочину.
		Таким чином, станом на початок березня 2017 року сформована група у складі невстановлених досудовим розслідування представників російських спецслужб, ОСОБИ 2, ОСОБИ 3, ОСОБИ 4 , ОСОБА_1 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які заздалегідь домовилися про спільне вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 на замовлення.
		Реалізуючи план вбивства, ОСОБА 2, перебуваючи на території м. Києва, приступаючи до стеження за ОСОБА_3 з метою визначення часу та місця вчинення вбивства, для забезпечення конспірації своїх дій, у період з 04 по 15 березня 2017 року на підставі усних та письмових договорів винайняла декілька квартир у м. Києві, зокрема  по АДРЕСА_5 , для забезпечення конспірації і проживання в період з 4 по 8 березня 2017 року; за адресою по АДРЕСА_3 , для забезпечення конспірації і проживання у період з 8 по 12 березня 2017 року; за адресою АДРЕСА_4 на підставі договору найму житла від 16.03.2017 р. між ТОВ «Інвестиційна компанія Укркапітал» та ОСОБОЮ 2, тобто безпосередньо в будинку ЖК «Діамант», де проживав ОСОБА_3 , для збору інформації щодо розпорядку дня останнього.
		На виконання розробленого злочинного плану, 04.03.2017 р. ОСОБА 2, продовжуючи дії щодо надання співучасникам знаряддя вчинення злочину, перебуваючи в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , через мережу «Інтернет», на сайті «AutoRIA» підшукала автомобіль марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , продавцем якого виступив ОСОБА_5 . Вказаний автомобіль відповідав вимогам конспірації, оскільки мав тоновані вікна.
		ОСОБА 2, конспіруючи свою причетність до вчинення злочину, організувала придбання 04.03.2017 р. приблизно о 13:00 у ОСОБА_5 вищезазначеного автомобіля шляхом оформлення нотаріально посвідченого у приватного нотаріуса ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_6 , доручення, з правом подальшого продажу вказаного автомобіля на ім`я особи, яка представилася ОСОБА_7 і надала недостовірну інформацію про місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_7 .
		У період з 04 по 06.03.2017 р. із забезпеченням умов конспірації автомобіль марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , передано ОСОБІ 3 для вчинення злочину.
		Вказаний автомобіль після його передачі ОСОБІ 3 був заздалегідь пристосований для вчинення злочину, зокрема, шляхом проведення технічного обслуговування 06.03.2017 р. на відповідній станції ФОП « ОСОБА_8 » за адресою: АДРЕСА_8 .
		Для здійснення збору інформації щодо розпорядку дня і здійснення спостереження за ОСОБА_3 за місцем його проживання, не привертаючи при цьому уваги сторонніх осіб, тобто сприяючи приховуванню злочинної діяльності, ОСОБА 2 14.03.2017 р., перебуваючи у АДРЕСА_9 , орендувала автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado 150», реєстраційний номер НОМЕР_3 , уклавши відповідний договір з ФОП ОСОБА_9 .
		У подальшому з 16 по 17 березня 2017 року, усуваючи можливі перешкоди під час вчинення злочину, з метою виконання своєї злочинної ролі пособника, для проведення спостереження за ОСОБА_3 за місцем його проживання у квартирі АДРЕСА_10 , ОСОБА 2 заселилася до квартири 34 у цьому ж будинку, де проживала до 24.03.2017 р., з метою спостереження за пересуванням ОСОБА_3 з орендованої квартири вказаного будинку.
		Надалі, діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану ОСОБА 3, усуваючи перешкоди і сприяючи тим самим вчиненню злочину, 20.03.2017 р., використовуючи свій паспорт громадянина України, перебуваючи у приміщенні ТОВ «Rentals Ukrаine», що по вул. Богданівська, 2 в м. Києві, уклала договір оренди квартири АДРЕСА_11 на три доби з 21 по 23.03.2017 р. для спільного проживання з ОСОБОЮ 4 на час вчинення злочину.
		Продовжуючи діяти відповідно до раніше розробленого злочинного плану, з метою надання виконавцю засобу для вчинення злочину, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, однак не пізніше 22.03.2017 р., ОСОБА 3 незаконно придбала вогнепальну зброю - короткоствольний, нарізний вогнепальний пістолет «ТТ» (Тульський Токарев), зразка 1933 року, № НОМЕР_4 , калібру 7,62х25 мм, промислового виробництва та бойові припаси до нього у кількості не менше 9 бойових патронів до нарізної вогнепальної зброї, калібру 7,62х25 мм, промислового виробництва. Цього ж дня, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_11 , ОСОБА 3 передала зазначений вище пістолет та боєприпаси до нього ОСОБІ 4 для вчинення вбивства ОСОБА_3 .
		Отримавши достатньо інформації для реалізації злочинного умислу, членами злочинної змови прийнято рішення про вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3
		Діючи відповідно до раніше розподілених злочинних ролей та дотримуючись раніше розробленого плану, 23.03.2017 р. близько 06:00 до центрального автовокзалу, який розташований на просп. Науки, 1 у м. Києві , на автобусі сполученням «Дніпро-Київ» з м. Дніпро прибув ОСОБА_1 , якого, використовуючи методи конспірації, зустріла ОСОБА 3.
		У цей же день близько 08:00, перебуваючи у невстановленому місці в м. Києві, ОСОБА 3 передала у користування ОСОБА_1 автомобіль марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключі від автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію.
		На ОСОБА_1 як пособника покладалося усунення перешкод у вчиненні злочину виконавцем, а саме забезпечення транспортування ОСОБИ 4 на автомобілі марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до місця вчинення злочину, на яке вкаже ОСОБА 2, одразу після чого - зникнення з місця події і забезпечення знищення знаряддя і слідів злочину.
		У подальшому, на виконання злочинного плану всіх учасників злочинної змови, приблизно о 09:40 ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство) і бажаючи настання таких наслідків, виконуючи відведену йому злочинним планом роль, перебуваючи за кермом автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибув до будинку АДРЕСА_13 .
		У зазначеному місці та у зазначений час до вказаного автомобіля сіла ОСОБА 4, яка мала при собі раніше заготовлене для вчинення вбивства знаряддя - вогнепальну зброю - короткоствольний нарізний вогнепальний пістолет «ТТ» № НОМЕР_4 та бойові припаси до нього у кількості не менше 9 патронів, а також з метою конспірації своєї злочинної діяльності залишила за місцем свого помешкання засоби мобільного зв`язку. Після чого, на вказаному автомобілі ОСОБА_1 та ОСОБА 4 вирушили у напрямку бульв. Тараса Шевченка у м. Києві для вчинення вбивства ОСОБА_3 на замовлення.
		У цей час ОСОБА 2, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_14 , очікувала на виїзд ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3 та його охоронець ОСОБА_10 23.03.2017 р. приблизно об 11:10 вийшли з квартири АДРЕСА_10 , сіли до автомобіля «Nissan Quest», реєстраційний номер НОМЕР_5 , та вирушили з двору вказаного будинку по бульвару Т. Шевченка у м. Києві у напрямку готелю «Premier Palace Hotel» за адресою:  бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 5-7/29, у м. Києві .
		Пересвідчившись, що ОСОБА_3 вийшов з будинку і виїхав на зазначеному автомобілі з двору будинку, ОСОБА 2, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, виконуючи свою злочинну роль, використовуючи заздалегідь пристосовані засоби радіозв`язку, передала вказану інформацію ОСОБІ 4 та ОСОБА_1 .
		Отримавши вказану інформацію, ОСОБА_1 та ОСОБА 4, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство) і бажаючи настання таких наслідків, виконуючи кожен відведену йому злочинним планом роль, перебуваючи в автомобілі «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , почали рух за автомобілем «Nissan Quest», реєстраційний номер НОМЕР_5 , з метою підшукування місця вчинення злочину.
		Об 11:25 ОСОБА_3 та ОСОБА_10 припаркували автомобіль «Nissan Quest» поблизу будинку № 5-7/29 по бульвару Т. Шевченка у м. Києві та пішою ходою рушили до входу до готелю « Premier Palace Hotel » з вул. Пушкінської.
		У цей час автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 зупинився поблизу автомобіля «Nissan Quest», реєстраційний номер НОМЕР_5 . ОСОБА 4 привела наявну у нього зброю - пістолет «ТТ» № НОМЕР_4 у бойову готовність, помістила його до правої кишені жилетки і вийшла з автомобіля, направляючись пішою ходою услід ОСОБА_3 .
		У свою чергу, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство) і бажаючи настання таких наслідків, достовірно знаючи про протиправні наміри ОСОБИ 4, обумовлені спільним злочинним планом щодо вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 , діючи відповідно до відведеної йому ролі, з метою забезпечення конспірації, під час безпосереднього вчинення злочину, сприяючи таким чином приховуванню слідів злочину та його співучасників, на автомобілі «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , покинув місце події і вирушив у напрямку м. Павлограда Дніпропетровської області .
		На перехресті бульвару Т. Шевченка і вулиці Пушкінської буд. № 5-7/29 у м. Києві , поблизу входу до готелю «Premier Palace Hotel», 23.03.2017 р. об 11:27 ОСОБА 4, виконуючи відведену йому злочинним планом роль виконавця вбивства, за попередньою змовою з ОСОБА_1 , ОСОБОЮ 3, ОСОБОЮ 2 та не встановленою досудовим розслідуванням особою, на замовлення особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, невстановлених представників російських спецслужб, реалізуючи спільний злочинний умисел, наблизившись до ОСОБА_3 з-заду, з пістолета «ТТ» № НОМЕР_4 здійснила два постріли у  ОСОБА_3 . У результаті травматичної дії куль останньому спричинені - одне вогнепальне кульове проникаюче наскрізне поранення живота та спини з ушкодженням внутрішніх органів; одне вогнепальне кульове наскрізне поранення лівого плеча з ушкодженням м`яких тканин плеча. Від отриманих поранень ОСОБА_3 впав на тротуар.
		У цей час ОСОБА_10 , вживаючи заходів щодо зупинення протиправних дій озброєної особи, почав відштовхувати ОСОБУ 4, яка з метою подолання неочікуваного опору охоронця ОСОБА_10 і доведення умислу щодо вбивства ОСОБА_3 до кінця, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на протиправне позбавлення життя іншої особи (вбивство), передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді умисного позбавлення життя іншої особи (вбивство) і бажаючи настання таких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_10 , виходячи за межі спільного злочинного плану, з наявної вогнепальної зброї - пістолету «ТТ» № НОМЕР_4 , здійснила один постріл у ОСОБА_10 , якому в результаті травматичної дії кулі спричинено вогнепальне проникаюче сліпе поранення живота з ушкодженням м`яких тканин живота та внутрішніх органів. Від отриманого поранення ОСОБА_10 впав на тротуар. Відповідно до висновку експерта від 31.10.2017 р. № 1430\Е тілесні ушкодження, завдані ОСОБА_10 , є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, і належать до тяжкого тілесного ушкодження.
		Подолавши опір ОСОБА_10 , ОСОБА 4 підбігла до ОСОБА_3 , який лежав на тротуарі, і з метою доведення спільного злочинного умислу щодо протиправного заподіяння його смерті, з близької відстані, з пістолету ТТ № НОМЕР_4 здійснила не менше чотирьох прицільних пострілів у голову ОСОБА_3 , спричинивши в результаті травматичної дії куль: одне вогнепальне кульове проникаюче сліпе поєднане поранення шиї зліва та грудей з пошкодженням м`яких тканин шиї та внутрішніх органів; одне вогнепальне кульове наскрізне поранення голови на нижній щелепі зліва з пошкодженням м`яких тканин обличчя та кісток щелепи; одне вогнепальне кульове проникаюче наскрізне поранення голови, шиї та грудей в правій виличній ділянці з пошкодженням м`яких тканин обличчя, верхньої та лівої бічної стінки правої гайморової пазухи, м`якого піднебіння, шийного відділу хребетного стовпа, спинного мозку і його оболонки, м`яких тканин спини; одне вогнепальне кульове проникаюче наскрізне поранення голови в лобній ділянці зліва з ушкодженням м`яких тканин голови, лобної кістки зліва, твердої і м`якої мозкової оболонки, речовини лобної, тім`яної та скроневої часток лівої півкулі головного мозку, потиличної кістки зліва.
		Від отриманих поранень ОСОБА_3 загинув на місці. Відповідно до висновку експерта від 31.03.2017 р. № 939 смерть ОСОБА_3 настала від численних вогнепальних кульових проникаючих поранень голови і тулуба, з ушкодженням кісток черепа, головного і спинного мозку та їх оболонок, легенів, сальника, тонкого кишечнику і кореня брижі, з крововтратою та шоком. Усі вказані вогнепальні поранення мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 .
		У цей час ОСОБА_10 , діючі в межах необхідної оборони, для захисту від нападу озброєної особи, використовуючи вогнепальну зброю АПС НОМЕР_9 , яка перебувала у нього на підставі передбаченого законом дозволу, здійснив шість пострілів у напрямку ОСОБИ 4, спричинивши у результаті травматичної дії куль: одне вогнепальне кульове проникаюче поранення голови; одне сліпе вогнепальне кульове проникаюче поранення грудей; одне наскрізне вогнепальне кульове проникаюче поранення спини та грудей; одне сліпе вогнепальне кульове поранення лівої сідниці; одне наскрізне вогнепальне кульове поранення правого стегна; наскрізне вогнепальне кульове поранення правого стегна.
		Від отриманих поранень ОСОБА 4 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16:10 померла у лікарні.
		Згідно з висновком експерта від 19.05.2017 р. № 944 смерть ОСОБИ 4 настала від вогнепальних кульових поранень тіла з ушкодженням м`яких тканин, кісток скелету та внутрішніх органів, крововтрати та шоку і належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		Досягнувши злочинної мети, члени злочинної змови вжили заходів щодо знищення слідів злочину та особистого переховування.
		У цей час, ОСОБА 3 та ОСОБА 2 з метою уникнення кримінальної відповідальності, діючи на виконання раніше розробленого злочинного плану, з метою приховання злочину вжили заходів для створення алібі для підтвердження факту свого перебування поза місцем вчинення злочину в момент вбивства ОСОБА_3 , а у подальшому вжили заходів щодо переховування від правоохоронних органів.
		ОСОБА_1 відповідно до раніше розробленого плану, вжив заходів щодо знищення засобів зв`язку зі співучасниками, які викинув дорогою з м. Києва, та засобу вчинення злочину - транспортного засобу автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який у кінці травня 2017 року передав для знищення своєму знайомому ОСОБА_11 .
		Крім того, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї, у невстановлений досудовим розслідуванням час до 15.06.2017 р. та в невстановленому місці, діючи умисно, незаконно придбав без передбаченого законом дозволу, маючи на меті подальше зберігання, пістолет, зібраний саморобним способом в одну конструктивну одиницю із використанням частин зброї промислового виробництва, а саме: кожуха-затвора від пістолету моделі «EKOL & VOLTRAN Mоd. P29», калібру 9 мм Р.А., та рамки пістолета моделі «VOLTRО mod. 85 COMBAT», № НОМЕР_7 , калібру 9 мм Р.А.», який в подальшому зберігав у відомому йому місці, у квартирі за місцем свого проживання, за адресою:  АДРЕСА_17 , без передбаченого законом дозволу.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_1  - без змін.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України N 838-VIII від 26 листопада 2015 року), зараховано  ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 15 червня 2017 року по 24 серпня 2023 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		ОСОБА_1 ухвалено звільнити з-під варти в залі суду у зв`язку із відбуттям призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року виправлено допущену в ухвалі Київського апеляційного суду описку та постановлено вважати вірною дату винесення ухвали «24 серпня 2023 року».
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12 просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Вважає, що ОСОБА_1 було обмежено право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, зокрема йому не були пред`явлені усі матеріали кримінального провадження (включаючи речові докази).
		Зазначає, що матеріали судової справи (на момент ознайомлення її з матеріалами) не налічують усіх необхідних носіїв інформації, на яких зафіксовані судові засідання під час провадження в суді першої інстанції, зокрема відсутні диски з записами судових засідань за наступні дати: 11.06.2018; 13.06.2018; 03.08.2018; 06.08.2018; 07.08.2018; 12.09.2019; 21.09.2018; 18.10.2018; 13.11.2018; 04.12.2018; 17.12.2018; 11.01.2019; 05.02.2019; 13.02.2019; 26.03.2019; 24.10.2019; 13.03.2020; 21.12.2020; 08.02.2021; 31.03.2021; 21.05.2021; 25.06.2021; 02.12.2021.
		Стверджує, що постанова прокурора м. Києва ОСОБА_13 від 23.03.2017 р. про доручення кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, а саме слідчим прокуратури м. Києва, є невмотивованою, що є порушенням КПК України. Зазначає, що у матеріалах провадження відсутні процесуальні рішення про визначення групи слідчих та групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. На думку захисника, ці неуповноважені слідчі  ухвалили постанови про призначення судово-медичних експертиз.
		Звертає увагу, що у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за номерами: 42017000000001264 від 09.10.2017 р., 42017000000001265 від 09.10.2017 р., 42017000000001266 від 09.10.2017 р., 42017000000001267 від 09.10.2017 р. 42018000000000290 від 21.03.2018 р. взагалі не приймалися процесуальні рішення про визначення прокурора, що не надало законних підстав прокурору ОСОБА_14 ухвалювати постанови про об`єднання вказаних кримінальних проваджень з кримінальним провадженням № 12017100000000177 від 23.03.2017 р.
		Вважає, що у цьому кримінальному провадженні неправильно визначено підсудність.
		Вважає, що судом не встановлено та стороною обвинувачення не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони злочину, інкримінованого ОСОБА_1 (ст. 115 КК України). На думку сторони захисту, судами попередніх інстанцій не досліджувалися докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 .
		Вважає недопустимим доказом висновок експерта від 31.03.2017 р. № 939 через те, що постанова про призначення експертизи: не містить року призначення, що є обов`язковим атрибутом такого процесуального документа; прийнято неуповноваженим працівником правоохоронного органу; не містить посилання на попередження експерта про кримінальну відповідальність. Зазначає, що  у вступній частині висновку експерта № 939 не містяться відомості щодо свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта та освіти експерта, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 102 КПК України. На думку сторони захисту, є порушенням Правил проведення експертизи трупа те, що експерт ОСОБА_15 не дочекався результатів дослідження гістології та зробив висновки без таких даних. 
		Захисник не погоджується з рішеннями судів стосовно доведення винуватості ОСОБА_1 за ст. 263 КК України, оскільки, на її думку, суди не надали належної оцінки доказам сторони обвинувачення та безпідставно не врахували позицію обвинуваченого.
		Стверджує, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання захисника про визнання недопустимими та неналежними доказами, залученими до справи стороною обвинувачення. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_16 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_12 .
		Захисник ОСОБА_12 підтримала свою касаційну скаргу.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
		За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, оскільки, на думку захисника, суди не надали належної оцінки доказам сторони обвинувачення та безпідставно не врахували позицію обвинуваченого, є безпідставними.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		З рішення суду першої інстанції вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у пособництві умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб підтверджується: 
		показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , який показав, що раніше був знайомий з ОСОБА_17 і ОСОБА_18 23 березня 2017 року він приїхав у м. Київ на автовокзал з метою надання ОСОБА_19 допомоги у створенні всеукраїнської громадської організації патріотичної спрямованості, де його зустрів ОСОБА_20 , з яким вони пішли до автомобіля марки «Daewoo Lanos» на відстані один від одного, з невідомих для нього причин. Обвинувачений сів за кермо та рухався туди, куди казав ОСОБА_21 . Пізніше вони зупинилися та ОСОБА_20 пішов у невідомому напрямку, а до нього підійшов ОСОБА_22 , який сказав, куди далі їхати. Згодом обвинувачений посварився з ОСОБА_18 та пішов з машини, попутним транспортом дістався до м. Павлограда та ввечері того ж дня вже був вдома. З новин дізнався про вбивство ОСОБА_3 . Зазначив, що автомобіль «Daewoo Lanos» він придбав у 2016 році за довіреністю, планував його перепродати. Вказівок ОСОБА_23 про необхідність розібрати вказаний транспортний засіб він не давав. Наполягав на тому, що 23 березня 2017 року у м. Києві ОСОБА_24 і ОСОБА_25 він возив на одному автомобілі, а ОСОБА_23 передав зовсім інший автомобіль; 
		показаннями потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_10 , які давали свідчення про обставини вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 , та показали, що з ОСОБА_1 вони не знайомі;  
		показаннями свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ,  ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , ОСОБА_5 ; 
		даними протоколу огляду місця події (трупа) від 23 березня 2017 року в м. Києві; даними протоколів огляду місця події від 23 березня 2017 року, планом-схемою, фототаблицями до них; висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_15 від 24 березня 2017 року № 939; висновком судового експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_35 від 11 квітня 2017 року № 146; висновком експерта Київського державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_36 від 19 червня 2017 року  № 8-5/82б; протоколом огляду від 23 березня 2017 року, відповідно до якого в операційному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 17 виявлений труп чоловічої статі зі слідами надання медичної допомоги; пред`явлення трупа для впізнання від 25 березня 2017 року; висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_37 від 24 березня 2017 року №  944  за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_38 ; постановою від 03 травня 2018 року про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_38 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з його смертю.
		Місцевий суд зазначив, що дослідженими судом доказами беззаперечно підтверджується факт вчинення ОСОБА_18 умисного вбивства ОСОБА_3 .
		Оцінюючи доведеність причетності до вказаного злочину обвинуваченого ОСОБА_1 , місцевий суд встановив, що згідно з проведеним за дорученням слідчого аналізом відеозаписів камер зовнішнього спостереження, ОСОБА_1 у день вчинення інкримінованого йому злочину о 06:46 прибув до Центрального автовокзалу м. Києва де, дотримуючись заходів конспірації, його зустрів ОСОБА_21 .
		Місцевий суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, встановив шлях руху автомобіля  «Daewoo Lanos», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у день вчинення злочину у м. Києві, починаючи з 08:52. Зокрема, суд з`ясував, що 23 березня 2017 року об 11:27 автомобіль зупинився біля готелю «Premier Palace Hotel» та з нього вийшов  ОСОБА_22 , одночасно з прибуттям на те ж місце автомобіля «Nissan Quest», реєстраційний номер НОМЕР_5 , на якому до готелю прибув ОСОБА_3 та його охоронець ОСОБА_10 . У подальшому - о 12:05 зазначений автомобіль фіксувався на Південному мосту під час руху з правого на лівий берег р. Дніпро; о 12:15 - на Харківській площі; о 14:14 на трасі «Київ-Харків» у районі м. Лубни Полтавської області ; о 15:10 - у с. Білоцерківка Полтавської області  (т . 17, а.к.п. 2-20).
		18 липня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_39 у АДРЕСА_16 ) проведено обшук, у ході якого виявлено значну кількість окремих частин автомобіля «Daewoo Lanos».
		Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_40 , ОСОБА_41 від 21 лютого 2018 року № 18343/17-5218344/17-31 під час проведення комплексної трасологічної експертизи встановлено, що об`єкти дослідження раніше становили складове (зіставне) ціле - кузов з навісними деталями автомобіля «ЗАЗ/Daewoo Sens» або «ЗАЗ/Daewoo Lanos», сірого кольору.
		Свідок ОСОБА_42 повідомив, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 доставив до нього додому автомобіль «Daewoo Lanos» з тонованими вікнами, номерних знаків на автомобілі не було, документів на автомобіль ОСОБА_1 не давав. Обвинувачений ОСОБА_1 дав вказівку розібрати машину на запчастини.
		Свідок ОСОБА_43 суду показав, що він допомагав своєму батькові ОСОБА_44 розбирати автомобіль «Деу Ланос», який пригнав до них ОСОБА_1 . Також свідок безпосередньо від ОСОБА_1 чув прохання розібрати вищезгаданий автомобіль. Обвинувачений скаржився, що у нього не виходить оформити на цей автомобіль документи, тому його необхідно розібрати на деталі.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він мав у користуванні автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який вирішив продати. У зв`язку з цим він у березні 2017 року на сайті «Авто Ріо» розмістив відповідне оголошення. Через декілька днів йому зателефонував незнайомий чоловік, який поцікавився, чи погодиться він продати автомобіль, оформивши довіреність. Своїх документів покупець не надавав, повідомив, що мешкає у АДРЕСА_13 . Оскільки свідок працював у таксі, то зрозумів, що такого номера будинку не існує, однак не став акцентувати на цьому свою увагу. Оформлення відбувалося у знайомого нотаріуса, який оформив довіреність без документів покупця, тобто дані нового фактичного володільця вносилися до довіреності зі слів останнього. Також свідок ОСОБА_5 впевнено зазначив, що на наданих слідчим фотознімках із зображенням окремих деталей автомобіля він за індивідуальними ознаками - на бампері, за ковпаками на колесах - впізнав свій транспортний засіб.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що сукупністю наведених доказів підтверджується, що автомобіль, переданий ОСОБА_1 для розборки, є тим автомобілем, на якому він 23 березня 2017 року доставив ОСОБА_25 для вчинення вбивства ОСОБА_3 . 
		При цьому місцевий суд також установив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 23 березня 2017 року - у день вчинення вбивства ОСОБА_3 , вживали заходів конспірації, які ускладнювали виявлення зв`язку між ними. Зокрема, зазначені особи у день вчинення інкримінованого злочину не користувалися мобільними телефонами, перебуваючи на вулиці, не наближалися один до одного, а трималися на певній відстані, пересувалися автомобілем з тонованими вікнами, який був оформлений на підставну особу. Як зазначено у вироку, вказані факти у сукупності з поведінкою усіх учасників вищеописаних подій свідчать про узгодженість їх дій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного умислу щодо позбавлення життя ОСОБА_3 , вчиненого групою осіб за попередньою змовою, на замовлення та з корисливих мотивів.
		Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дослідив наявні в матеріалах кримінального провадження докази, ретельно їх перевірив, детально виклав зміст та результати їх аналізу у вироку і дав їм належну оцінку. Зазначені докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, сумнівів щодо їх достовірності не викликають, а тому місцевий суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.  
		Апеляційний суд перевірив версію ОСОБА_1 щодо непричетності останнього до вчинення  злочину і погодився з висновками місцевого суду про те, що дії ОСОБА_1 , який прибув до м. Києва, маючи на меті обговорення з ОСОБА_17 цілком законної мети - створення громадської організації, для досягнення якої він прибув з іншої, достатньо віддаленої місцевості, не узгоджуються з тим, що він несподівано, через раптовий конфлікт з ОСОБА_18 , причину якого не пояснив, покинув м. Київ. При цьому ОСОБА_1 свій раптовий від`їзд з м. Києва з  ОСОБА_17 не погодив, що явно не відповідає задекларованій обвинуваченим меті приїзду до м. Києва.
		Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується: 
		висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15 листопада 2017 року № 8-5/1307, відповідно до якого зазначений пістолет належить до категорії вогнепальної зброї. Пістолет зібраний саморобним способом в одну конструктивну одиницю з використанням частин зброї промислового виробництва, а саме: кожуха-затвора від пістолета моделі «EKOL & VOLTRAN Mоd. P29», калібру 9 мм Р.А., та рамки пістолета моделі «VOLTRО mod. 85 COMBAT», № НОМЕР_7 , калібру 9 мм Р.А. ;
		показаннями допитаного судом судового експерта ОСОБА_46 про те, що експертним дослідженням встановлено, що кожух зазначеного пістолета від одного пістолета, а рамка від іншого. Роздільне спорядження передбачає, що для здійснення пострілу необхідно через дульний отвір помістити снаряд, при цьому для здійснення пострілу використовується енергія холостого набою;
		показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , який не оспорював факту зберігання ним вказаної зброї - пістолета з написом на рамці « EKOL & VOLTRAN Mоd. P29 », №  НОМЕР_8 , виявленого відповідно до протоколу обшуку від 15 червня 2017 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 на АДРЕСА_17 ;
		постановою слідчого від 15 червня 2017 року, відповідно до якої предмет, ззовні схожий на пістолет, з написом на рамці «EKOL & VOLTRAN Mоd. P29», № НОМЕР_8 , визнаний речовим доказом. 
		З урахуванням наведеного місцевий суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК України як пособництво вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та за ч. 1 ст. 263 КК України - придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
		Довід захисника про те, що ОСОБА_1 було обмежено право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, зокрема, йому не були пред`явлені усі матеріали кримінального провадження (включаючи речові докази), є безпідставним.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий в особливо важливих справах прокуратури м. Києва ОСОБА_47 03 травня 2018 року повідомив підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_48 про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100000000177 та роз`яснив, що відповідно до положень статей 283, 290 КПК України вони мають право на доступ до матеріалів досудового розслідування з можливістю робити копії або відображення матеріалів в інший спосіб (т. 17, а.к.п. 128). 
		З 10 травня по 10 червня 2018 року підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_49 знайомилися з матеріалами кримінального провадження. 04 червня 2018 року при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_1 заявив, що передивлявся диски з попередніх томів, речові докази (т . 17, а.к.п. 145). Наразі 09 червня та 10 червня 2018 року у протоколі про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_1 заявив, що не мав можливості ознайомлюватися з речовими доказами (т. 17, а.к.п. 147, 148).  
		У матеріалах кримінального провадження є протокол про надання доступу підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_50 до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 10 травня 2018 року у кількості 20 томів, а факт надання такого доступу підтверджено їхніми підписами. До цього протоколу долучено додаток - опис матеріалів досудового розслідування, до яких надано доступ у кримінальному провадженні № 12017100000000177, у тому числі доступ і до речових доказів, що засвідчується підписом захисника   ОСОБА_48 , який зазначив, що ознайомився в повному обсязі, клопотань і зауважень не мав (т. 17, а.к.п. 164-191).
		У матеріалах кримінального провадження наявна ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року про обмеження строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, якою за поданням слідчого ОСОБА_51 підозрюваному ОСОБА_1 та стороні захисту встановлено строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 12017100000000177 до 10 червня 2018 року включно (т. 17, а.к.п. 12-13).
		Довід захисника, що матеріали судової справи не налічують усіх необхідних носіїв інформації, на яких зафіксовані судові засідання за: 11.06.2018; 13.06.2018; 03.08.2018; 06.08.2018; 07.08.2018; 12.09.2019; 21.09.2018; 18.10.2018; 13.11.2018; 04.12.2018; 17.12.2018; 11.01.2019; 05.02.2019; 13.02.2019; 26.03.2019; 24.10.2019; 13.03.2020; 21.12.2020; 08.02.2021; 31.03.2021; 21.05.2021; 25.06.21; 02.12.2021, під час провадження в суді першої інстанції, що являється істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є неспроможним. 
		Згідно з ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Зазначені положення були внесені до КПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII.
		Згідно з розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, норми щодо застосування під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів набирають чинності з 01 січня 2019 року. Тобто до 01 січня 2019 року відеофіксація судових засідань не проводилася і не була обов`язковою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями кримінального процесуального закону України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а як вбачається з п. 7 ч. 2 цієї ж статті судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства. Зазначений конституційний припис покладає на суд обов`язок здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки саме за умови такого фіксування судового процесу гарантується конституційне право кожного на судовий захист, а також забезпечуються законність та інші основні засади судочинства. 
		При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції було встановлено, що в зазначених матеріалах наявні всі копії цифрових носіїв інформації (диски), у тому числі й архівні копії, які додатково були витребувані Верховним Судом з Шевченківського районного суду м. Києва, на яких зафіксовані судові засідання, вказані захисником у касаційній скарзі як відсутні у матеріалах судової справи.
		Отже, колегія суддів Верховного Суду встановила, що у Шевченківському районному суді м. Києва проводилось повне фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а матеріали кримінального провадження містять всі технічні носії інформації, на яких зафіксовано перебіг судових засідань, які зазначені стороною захисту. Крім того, у матеріалах кримінального провадження містяться журнали цих судових засідань, на яких зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		Довід захисника про те, що постанова прокурора м. Києва ОСОБА_13 від 23.03.2017 р. про доручення кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, а саме слідчим прокуратури м. Києва, є невмотивованою, що є порушенням КПК України, також не є слушним.
		Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.
		Отже, у ч. 5 ст. 36 КПК України встановлено наступну систему елементів процедури: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні постанові; г) вмотивованість такої постанови.
		Прокурор м. Києва ОСОБА_13 у своїй постанові від 23 березня 2017 року зазначив, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100000000177 від 23 березня 2017 року, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, доручено слідчим управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях м. Києва. Прокурор мотивував своє рішення тим, що зазначене кримінальне провадження має суспільний резонанс та потребує проведення ефективного досудового розслідування, а також тим, що з метою забезпечення ефективного розслідування вчинених злочинів у розумні строки, належного виконання завдань кримінального судочинства, проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно доручити слідчим прокуратури м. Києва (т. 4, а.к.п. 84, 85). Отже, доводи сторони захисту про невмотивованість рішення прокурора є безпідставними.
		Доводи захисника про те, що у матеріалах провадження відсутні процесуальні рішення про визначення групи слідчих та групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, також не є слушними.
		У матеріалах кримінального провадження є постанова прокурора м. Києва ОСОБА_13 про призначення групи прокурорів від 23 березня 2017 року (т. 4, а.к.п. 73, 74)  та постанова цього ж прокурора від 23 березня 2017 року про доручення досудового розслідування групі слідчих (т. 4, а.к.п. 71, 72). 
		З урахуванням наведеного, довід захисника про те, що неуповноважені слідчі  ухвалили постанови про призначення судово-медичних експертиз, є необґрунтованим.
		Також безпідставним є довід сторони захисту про те, що у цьому кримінальному провадженні неправильно визначено підсудність.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. 
		Як убачається з витягу з ЄРДР, 23 березня 2017 року близько 11:30 ОСОБА_52 за попередньою змовою з ОСОБА_1 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 та ОСОБА_2 , перебуваючи на перехресті вулиць Пушкінської та бульвару Тараса Шевченка у м. Києві, використовуючи вогнепальну зброю, скоїв умисне вбивство ОСОБА_3 та здійснив замах на умисне вбивство охоронця останнього ОСОБА_10 . Попередня правова кваліфікація злочину за пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України (т. 4, а.к.п. 1-3). Територіально перехрестя вулиць Пушкінської та бульвару Тараса Шевченка у м. Києві відноситься до Шевченківського району м. Києва. Тому прокуратура м. Києва правильно направила обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
		Не є слушними доводи захисника про те, що у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за номерами: 42017000000001264 від 09.10.2017 р., 42017000000001265 від 09.10.2017 р., 42017000000001266 від 09.10.2017 р., 42017000000001267 від 09.10.2017 р., 42018000000000290 від 21.03.2018 р., не приймалися процесуальні рішення про визначення прокурорів, оскільки захисник не зазначає, яким чином це вплинуло на законність судових рішень, ухвалених у цьому кримінальному провадженні. Крім того, у кримінальному провадженні № 12017100000000177, яке було об`єднано із зазначеними вище провадженнями,  наявні постанови прокурора м. Києва ОСОБА_13 від 23 березня 2017 року про призначення групи прокурорів і групи слідчих. 
		Доводи захисника про те, що висновок експерта від 31 березня 2017 року № 939 є недопустимим доказом, оскільки постанова про призначення експертизи не містить року призначення; постанова ухвалена неуповноваженим працівником правоохоронного органу; не містить посилання на попередження експерта про кримінальну відповідальність, є безпідставними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у постанові про призначення судово-медичної експертизи від 23 березня 2017 року помилково відсутня остання цифра року. Однак, як видно із супровідного листа слідчого до зазначеної постанови, направленого завідуючому відділу експертиз трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_55 , постанова про призначення судово-медичної експертизи датована 23 березня 2017 року (т. 16, а.к.п. 1-3). Слідчий, який призначив судово-медичну експертизу, зазначений у групі слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні відповідно до постанови прокурора м. Києва ОСОБА_13 від 23 березня 2017 року, а тому довід захисника про те, що експертиза призначена неуповноваженою особою є безпідставним. 
		З висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 № 939 видно, що експерт ОСОБА_15 з правами, обов`язками та відповідальністю експерта, що передбачені статями 69, 70 КПК України, ознайомлений, а також зазначено, що експерт несе відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов`язків та за дачу завідомо неправдивого висновку за статями 384, 385 КК України, про що є підпис експерта ОСОБА_15 (т. 16, а.к.п. 7-22).
		Довід захисника про те, що  у вступній частині висновку експерта № 939 не містяться відомості щодо свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта та освіти експерта і це є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 102 КПК України, не є слушним.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза.
		Як убачається з висновку експерта № 939, зазначені такі дані експерта ОСОБА_15 : лікар судово-медичний експерт, має вищу медичну освіту, 5 кваліфікаційний клас (наказ бюро № 65-ОС відповідно до рішення ЕКК Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 1 від 27.02.2013 р.), стаж експертної роботи з 2013 року, наукового ступеню та вченого звання не має. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду не вбачає порушень ст. 102 КПК України стосовно особистих даних експерта ОСОБА_15 , зазначених у висновку експерта  № 939. 
		Довід захисника про порушення експертом ОСОБА_15 Правил проведення експертизи трупа, оскільки експерт не дочекався результатів дослідження гістології та зробив висновки без таких даних, є надуманими, оскільки експерт у своєму висновку надав відповіді на поставлені питання, зазначені у постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 23 березня 2017 року. 
		У касаційній скарзі містяться також інші доводи, які не потребують детального аналізу Верховним Судом та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. Суд касаційної інстанції зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain, заява № 303-A, § 29, від 09 грудня 1994 року; Серявін та інші проти України, заява № 4909/04, § 58, від 10 лютого 2010 року).
		Призначене  ОСОБА_1 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України.
		Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК України. При цьому, залишаючи апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого без задоволення, а вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_1 без змін, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і підстави, з яких скарги апелянтів визнав необґрунтованими.
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам                статей 370, 419 КПК України.
		Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, касаційна скарга захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_12  не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив: 
		Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_1  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_12 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,  є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_56                                    ОСОБА_57                              ОСОБА_58

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...