Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/8280/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 28.11.2024
Номер судового провадження: 51-3447км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022162490000021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2024 року                                                                              
		м. Київ                                                         
		 
		справа № 523/8280/22
		провадження № 51-3447км24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		 
		головуюча                                             ОСОБА_1 ,
		судді:                                                       ОСОБА_2 , 
		                                                                         ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання                     ОСОБА_4 ,
		учасники  судового провадження:
		прокурор                                                          ОСОБА_5 ,
		захисник                                                            ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162490000021, стосовно 
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у та проживає АДРЕСА_1 ), засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну оскарженого судового рішення шляхом виключення посилання на призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки або зменшити розмір призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		Свої доводи захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 додаткове покарання, послався на недоведеність тієї обставини, що керування транспортними засобом для ОСОБА_7 є його професійною діяльністю, однак не досліджував доказів ні з власної ініціативи, ні з ініціативи сторін кримінального провадження.
		Вважає, що суд апеляційної інстанцій не врахував, що транспортний засіб необхідний ОСОБА_7 для виконання своїх трудових обов`язків, оскільки він проживає у м. Теплодар, а працює у м. Одеса , наявності на утриманні двох малолітніх дітей, які є на обліку у лікаря в населеному пункті м. Біляївка, що розташований за 15 кілометрів від місця мешкання засудженого, та правового режиму воєнного стану.
		Також не врахував процесуальну поведінку останнього, висновок органів пробації, дані про його особу, те що він до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, позицію потерпілої сторони, яка не заперечувала щодо непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами засудженому. 
		Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не оцінив всіх фактичних обставин цього кримінального провадження та висновків суду першої інстанції.
		Також зауважує, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів визначення такого строку призначеного додаткового покарання.
		 
		Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Суворовського районного суду м. Одеси  від 13 квітня 2023 року ОСОБА_7  визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Згідно ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Строк покарання постановлено рахувати з дня проголошення вироку. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Цивільний позов представника потерпілих  ОСОБА_8 , ОСОБА_9  - адвоката ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди та матеріального збитку на користь потерпілих     задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду у сумі 100 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 - законного представника інтересів малолітнього ОСОБА_9 моральну шкоди у сумі 50 000 гривень.
		Цивільний позов представника потерпілих  ОСОБА_8 , ОСОБА_9  - адвоката ОСОБА_10 пред`явлений до обвинуваченого ОСОБА_7 в частині відшкодування на користь ОСОБА_12 моральної шкоди у сумі 200 тис. гривень та матеріального збитку у розмірі 13500 гривень, а також стягнення зі страхової компанії ПрАТ «УПСК» страхової суми за шкоду нанесену здоров`ю ОСОБА_8 у розмірі 260 тис. гривень, страхової суми за шкоду нанесену здоров`ю малолітньому ОСОБА_9 у розмірі 260 тис. гривень, страхової суми за шкоду нанесену здоров`ю ОСОБА_12 у розмірі 130 тис. гривень - залишено без розгляду.
		Вироком Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу
		заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13  - задоволено.
		Вирок Суворівського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким  ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7  звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Як установлено судами, ОСОБА_7 05 січня 2022 року близько 10:17, керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Combo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись при достатній видимості по сухому дорожньому покриттю проїзної частини по вул. Михайла Грушевського з боку вул. Балківська в напрямку Київського шосе у м. Одесі, порушуючи у сукупності вимоги п.п.12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, а саме діючи з необережності, будучи неуважним, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись зі швидкістю приблизно 107 км/год., яка перевищує встановлену у населених пунктах швидкість руху не більше 50 км/год., наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул. Шилова у м. Одесі, маючи об`єктивну спроможність виявити перешкоди для руху, а саме автомобіль марки «Mercedes Behz А170» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався у другій смузі зустрічного напрямку по вул. Михайла Грушевського та на перехресті з вул. Шилова виконував маневр повороту ліворуч, не вжив своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху до безпечної аж до зупинки свого транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з марки «Mercedes Behz А170» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 .
		В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажирка автомобілю ««Mercedes Behz А170» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно висновку судово-медичної експертизи за №608 від 6.07.2022 р. отримала тілесні ушкодження, які за критерієм небезпеки для життя відповідно п.п. 2.1.3 «б», «о» «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Пасажир автомобілю марки «Mercedes Behz А170» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно висновку судово-медичної експертизи за №610 від 6.07.2022 р.н., отримав тілесні ушкодження, які за критерієм небезпеки для життя відповідно п.п. 2.2.2 та 4.6 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Пасажир автомобілю марки ««Mercedes Behz А170» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження, які за критерієм небезпеки для життя відповідно п.п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
		 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити. Прокурор у судовому засіданні заперечив доводам касаційної скарги захисника, просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення. Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явились. 
		 
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
		Відповідно до змісту вироку суду першої інстанції, в ході судового розгляду   ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та не оспорював фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		З огляду на викладене, зазначене кримінальне провадження судом розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ніхто із учасників судового провадження не заперечував, щодо такого порядку судового розгляду, тому суд визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи вирок стосовно ОСОБА_7 , дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
		Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Доводи касаційної скарги захисника про неврахування апеляційним судом процесуальної поведінки ОСОБА_7 , висновку органів пробації, даних про особу засудженого, позиції потерпілої сторони, правового режиму воєнного стану, а також тих обставин, що транспортний засіб необхідний ОСОБА_7 для виконання своїх трудових обов`язків є необгрунтованими з огляду на таке.
		За матеріалами провадження, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації, родину, на утриманні двоє малолітніх дітей, що свідчить про наявність соціальних зв`язків, позитивну характеристику, його неофіційне працевлаштування, особисте ставлення до вчиненого діяння, усвідомлення своєї провини, часткове добровільне відшкодування спричинених збитків, бажання в подальшому компенсувати потерпілій стороні завдану моральну шкоду; висновок досудової доповіді; активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин що обтяжують покарання та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов`язків  відповідно до ст. 76 цього Кодексу.
		Місцевий суд, не застосовуючи до ОСОБА_7 додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зазначив, що обвинувачений проживає у м. Теплодар, а працює у м. Одесі, його робота пов`язана з пересуванням по місту та регіонам області, та разом з цим має необхідність доставляти до медичного закладу малолітніх дітей, що потребує керування транспортним засобом, який є єдиним джерелом доходів для існування та має суттєве значення для продовження робочої діяльності у період дії встановлених обмежень на території України, а також врахував позицію сторони захисту, та думку потерпілих з цього приводу.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури зазначив, що суд першої інстанції не повній мірі врахував конкретні фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та його тяжкість, а саме, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася через те, що обвинувачений будучи неуважним, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись зі швидкістю приблизно 107 км/год., яка більше як вдвічі перевищує встановлену у населених пунктах швидкість руху не більше 50 км/год. вчинив ДТП, що свідчить саме про грубі порушення п.п. 12.3, 12.4, 12.9 «б» «Правил дорожнього руху України».
		Крім того, колегія суддів апеляційного суду вказала, що звільнення ОСОБА_7 від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суперечить приписам ст. 65 КК України, оскільки внаслідок дій останнього для трьох потерпілих настали тяжкі та середньої тяжкості наслідки.
		Суд апеляційної інстанції також наголосив, що доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що керування транспортним засобом є професійною діяльністю ОСОБА_7 , і заробітна плата від цієї діяльності є для нього єдиним засобом до існування та відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в суді апеляційної інстанції не підтверджені жодними доказами та не доведені обвинуваченим.
		Як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, думка потерпілих щодо призначеного покарання та його розміру не є вирішальною, а повинна враховуватися у сукупності зі всіма матеріалами кримінального провадження.
		Аналогічна позиція узгоджується із висновкам Верховного Суду викладеними у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 752/8309/16-к, провадження № 51-284км18).
		Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий суд безпідставно не застосував положення Закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, а саме, не призначив ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції, оскільки за  встановлених судом конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема грубого порушення Правил дорожнього руху України, що потягнуло тяжкі наслідки, застосування до обвинуваченого додаткового покарання  буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, а також справедливим.
		Щодо посилання захисника ОСОБА_6 на постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №686/3244/20 від 17 листопада 2020 року, то воно не є релевантним, оскільки у вказаному судовому рішенні зазначено, що основний вид трудової діяльності засудженого, як підприємця, є саме керування транспортним засобом.
		Доводи касаційної скарги захисника, про те, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів визначення строку призначеного додаткового покарання не заслуговують на увагу.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Так, колегія суддів апеляційного суду, вирішуючи питання, щодо строку додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, дійшла висновку, що обвинуваченому необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки, оскільки саме такий строк у достатній мірі сприятиме запобіганню вчинення обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
		Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх достатньо обґрунтованими, вмотивованими та переконливими, а доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного судом апеляційної інстанції покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість - безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
		Призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам індивідуалізації, доцільності та справедливості, є законним та не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання. Тому Суд не вбачає підстав уважати це покарання явно несправедливим через суворість.
		Вирок апеляційного суду належним чином мотивовано, він узгоджується з положеннями статей 370, 374 і 420 КПК України.
		Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції -без зміни.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7  залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...