Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/4385/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Номер судового провадження: 51-3441км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023082050000848

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 грудня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 334/4285/23
		Провадження № 51 - 3441 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082050000848
		від 24 квітня 2023 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 286-1 ч. 3 КК України,
		за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо нього.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286-1 ч. 3 КК України із застосуванням
		ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки
		з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.
		Зараховано в строк покарання ОСОБА_6 попереднє ув`язнення з 24 квітня
		по 17 травня 2023 року.
		Прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів і процесуальних витрат.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		24 квітня 2023 року близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_6 керував у стані алкогольного сп`яніння автомобілем «BMW-316i», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Хакаській від вул. Академіка Олександрова в напрямку
		вул. Узбекистанської у м. Запоріжжі. Біля будинку № 3-а на вказаній вулиці
		ОСОБА_6 порушив п. 2.9 пп. «а», пункти 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху,
		не врахував дорожньої обстановки при зміні напрямку руху, не вибрав безпечної швидкості руху, на заокругленні дороги вправо виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1103, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого водію вказаного транспортного засобу ОСОБА_7 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, пасажирці ОСОБА_8 - середньої тяжкості тілесні ушкодження,
		а пасажирка ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померла.
		Вироком Запорізького апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 залишено
		без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_11 задоволено.
		Вищезазначений вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання, ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено
		за ст. 286-1 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
		з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років, а в решті вирок залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо неможливості застосування до нього положень ст. 69 КК України та призначив йому занадто суворе покарання, не врахувавши обставин, які пом`якшують покарання
		та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що він визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував шкоду потерпілим,
		є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується позитивно, має відзнаки та наміри продовжити службу.
		Вказує на неврахування апеляційним судом незначних пошкоджень транспортних засобів та того, що ДТП сталася на аварійно-небезпечній ділянці дороги і потерпілі не були пристебнуті пасками безпеки.
		Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, в якій не порушувалося питання щодо неправильного застосування місцевим судом положень ст. 69 КК України, і при призначенні покарання усупереч ст. 67 ч. 4
		цього Кодексу необґрунтовано врахував перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, що є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 КК України, та його ступінь, хоча
		ця обставина у місцевому суді при розгляді справи в порядку ст. 349 КПК України
		не встановлювалася.
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні
		ОСОБА_12 просить залишити касаційну скаргу без задоволення через необґрунтованість наведених засудженим доводів.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою
		і просила залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій
		за ст. 286-1 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості
		й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання)
		та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого
		без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє
		для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи,
		що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами,
		та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання,
		яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром
		є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги
		при призначенні покарання.
		Санкція ст. 286-1 ч. 3 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі
		на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.
		Положеннями ст. 69 ч. 1 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи
		та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного йому покарання.
		Приймаючи рішення про неможливість застосування до  ОСОБА_6 положень
		ст. 69 КК України при призначенні йому покарання за ст. 286-1 ч. 3 КК України, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання
		та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції
		не мотивував свого рішення щодо необхідності призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено вищезазначеною нормою кримінального закону. Зокрема апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції були враховані форма вини, конкретні обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдані збитки та попросив вибачення у потерпілих, котрі просили не призначати ОСОБА_6 суворе покарання, а також те, що він одружений, має постійне місце реєстрації і проживання, проходить військову службу, де характеризується виключно позитивно. Водночас апеляційний вказав, що суд першої інстанції не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке сталося через грубе нехтування ОСОБА_6 . Правилами дорожнього руху, внаслідок чого одна особа загинула, а двом особам спричинені тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
		Таким чином, враховані судом першої інстанції обставини і дані, які позитивно характеризують особу ОСОБА_6 , на які також звертала увагу сторона захисту
		в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення і дають достатні підстави для застосування до нього положень
		ст. 69 КК України, призначення основного покарання у виді пробаційного нагляду
		та не призначення додаткового покарання, як про це просила сторона захисту.
		Натомість, врахувавши зазначені обставини і дані про особу ОСОБА_6 , апеляційний суд призначив йому згідно санкції ст. 286-1 ч. 3 КК України основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк та додаткове покарання
		у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах зазначеної санкції кримінального закону.
		В апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості і постановити новий вирок. При цьому прокурор серед іншого вказував і про помилкове врахування судом першої інстанції обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є необхідною умовою для застосування ст. 69 КК України. Тому доводи в касаційній скарзі засудженого про вихід суду апеляційної інстанції за межі апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування положень ст. 69 КК України є необґрунтовані.
		Безпідставними є і доводи засудженого про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 67 ч. 4 КК України при призначенні покарання визнав його перебування у стані алкогольного сп`яніння обставиною, яка обтяжує покарання.
		З оскаржуваного вироку вбачається, що суд апеляційної інстанції обставин,
		які обтяжують покарання ОСОБА_6 не встановив, на стан алкогольного сп`яніння останнього при призначенні йому покарання не посилався.
		Отже, апеляційний суд врахував дані та обставини, на які посилається засуджений в касаційній скарзі, зокрема ті, що пом`якшують його покарання, характеризують особу ОСОБА_6 , не визнавши їх достатніми для призначення останньому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.
		Таким чином, призначене засудженому апеляційним судом покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, є справедливим, необхідним
		і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , а також пропорційним і таким,
		що відповідає тяжкості кримінального правопорушення і не буде становити для нього особистого надмірного тягаря.
		Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України
		є законним, обґрунтованим і мотивованим.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Запорізького апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...