Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 502/2472/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Вбивство через необережність.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/502/180/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162150001058

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 502/2472/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06.12.2024 року                                                        м. Кілія
		 
		Кілійський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кілія, кримінальне провадження, відомості про яке 03.08.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150001058, за звинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, одруженого (дружина перебуває у декретній відпустці), має на утриманні 2 неповнолітніх доньок, одна з яких є інвалідом, офіційно не працює, зареєстрований: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		02.08.2024 року приблизно о 22:30 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу магазину «Домашній», розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія по вул. Дмитрівській, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи необережно та не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків своїх подальших дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не розглядаючи настання смерті потерпілого, як один із можливих наслідків своєї поведінки у вигляді злочинної недбалості, наблизився до потерпілого ОСОБА_8 та умисно з прикладанням сили та наданням у зв`язку з цим потерпілому прискорення, наніс не менше трьох ударів руками в обличчя потерпілого, внаслідок чого потерпілий впав з положення стоячи з приданим прискоренням та вдарився лівою потиличною часткою голови об асфальтне покриття, отримавши при цьому тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді: рани потиличної області зліва, синця навколо лівого ока, крововиливу у м`які тканини, потиличної області зліва, перелому кісток склепіння та основи черепу зліва, крововиливу під тверду мозкову оболонку справа, крововилив над і під тверду мозкову оболонку зліва, крововиливів під м`яку мозкову оболонку в область лівої потиличної, правої лобної долі справа та правової півкулі мозочка, внутрішньо - шлуночкового крововиливу, забою речовини правої лобної долі та лівої потиличної долі головного мозку, від якої 08 серпня 2024 року настала смерть потерпілого ОСОБА_8 в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради.  
		Своїми протиправними діями ОСОБА_7 винив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України - вбивство, вчинене через необережність.
		Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. У вчиненому розкаявся та не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Враховуючи те, що учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.        
		Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винність  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю доведена, а його дії кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 119 ч. 1 КК України - вірно. 
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд враховує:
		- наявність обставин, які, у відповідності до вимог ст. 66 КК України пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; 
		- наявність обставин, які, у відповідності до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.  
		Крім того, суд враховує ступінь тяжкості та громадську небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, данні, що характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, наявність у нього на утриманні дружини та двох неповнолітніх доньок, одна з яких є інвалідом, постійного місця проживання, відсутність судимостей, досудову доповідь органу пробації, що у своїй сукупності суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та значно пом`якшує покарання і, призначаючи ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі, у межах санкції інкримінованої статті, вважає можливим його виправлення без відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, у відповідності до ст. ст. 75-76 КК України. 
		Під час кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 64909 гривень 40 копійок та моральної шкоди в сумі 3000000 (три мільйони) гривень. 
		Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. 
		За правилами ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. 
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 
		Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову, суд виходить з норм частин першої, четвертої статті 128 Кримінального процесуального кодексу України, за якими особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов; форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. При цьому права та обов`язки цивільного позивача, цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (частина друга статті 61, частина друга статті 62 КПК України). 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. 
		Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. 
		Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах проти життя та здоров`я особи», вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством і виходити з роз`яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами. 
		Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам. 
		Так, зі змісту ст. 1201 ЦК України вбачається, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. 
		Стаття 2 3акону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. 
		Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. 
		Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. 
		Відповідно до положень вказаної норми, з урахуванням роз`яснення, що міститься у п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зі змінами і доповненнями внесеними постановою від 24.10.2003, суб`єктом, на користь якого відшкодовуються витрати на поховання, є особа, яка такі витрати зробила. Такі витрати мають відшкодуватись у тій мірі, в якій вони є необхідними, тобто звичайними. Слід вважати, що звичайними, а тому необхідними, є витрати, як на саме поховання, так і на справляння релігійних обрядів, витрати на організацію поминального обіду.
		Тобто, витрати на поминальний обід є частиною витрат на поховання відповідно до звичаїв та традицій і не суперечить чинному законодавству. 
		Судом встановлено, що внаслідок спричинення тілесних ушкоджень, 02.08.2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 потрапив до лікарні, де йому окрім надання медичної допомоги, було проведено операцію, на що потерпілою було сплачено кошти в розмірі 17053 гривні 10 копійок, що підтверджується фіскальними чеками з аптек про придбання ліків (а. с. 24-27). 
		В результаті отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, на поховання якого, потерпіла та її родина витратила 46600 гривень, що підтверджується фіскальними чеками, рахунком та накладними (а. с. 28-31). 
		Перебування на лікуванні і поховання ОСОБА_8 потягло матеріальні витрати, які підтверджені квитанціями, накладними і чеками, які позивач долучила в обґрунтування своїх вимог. Ці докази є належними і підтверджують матеріальні витрати потерпілої, які вона разом зі своєю родиною понесла внаслідок смерті батька. 
		Разом з тим, як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 частково відшкодував витрати на лікування в розмірі 8821 гривня 90 копійок, а також надав дружині померлого ОСОБА_9 , шляхом перерахування на її картковий рахунок, матеріальну допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок та 13000 гривень 00 копійок, що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 76-77). 
		Беручи до уваги вищезазначене, та те, що відповідно до наданих потерпілою та досліджених судом фіксальних чеків та накладних, розмір матеріальної шкоди складає 63653 гривні 10 копійок (витрати на лікування в сумі 17053 гривні 10 копійок та витрати пов`язані з похованням в сумі 46600 гривень), а також з урахуванням витрат, відшкодованих обвинуваченим, на загальну суму 28821 гривень 90 копійок, цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 64909 гривень 40 копійок, що складається з витрат на лікування в сумі 18143 гривень 20 копійок та витрат пов`язаних з похованням в сумі 46766 гривень 20 копійок, підлягає частковому задоволенню, та з обвинуваченого ОСОБА_7 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди підлягає до стягнення сума в розмірі 34831 гривня 20 копійок. 
		Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		Згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї.  
		Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. 
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). 
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
		Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
		При розв`язанні вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд керується відповідними положеннями ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, і вважає, що внаслідок злочину, вчиненого обвинуваченим, потерпілій ОСОБА_4 була спричинена моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях, пов`язаних із втратою батька, сильному стресі, емоційному напруженні, погіршенні самопочуття і психологічного стану, у зв`язку з чим порушений звичайний уклад її життя та згідно з вказаними нормами, така шкода підлягає відшкодуванню в грошовому еквіваленті з обвинуваченого. 
		Однак таке відшкодування слід визначити з урахуванням матеріального становища обвинуваченого, можливості ним реально здійснити таке відшкодування, наявності на його утриманні двох малолітніх дітей, одна з яких є особою з інвалідністю, наданням грошової допомоги дружині померлого, що також враховується судом при прийнятті рішення в цій частині.
		Смерть батька безумовно потягла за собою значні душевні та моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків, негативних, невідворотних змін у житті потерпілої, що вимагало зусиль для відновлення її попереднього психологічного становища. Разом з тим, обвинувачений офіційно не працює, його матеріальне становище не дозволяє йому відшкодувати моральну суму, яку просить потерпіла. Заявлена потерпілою моральна шкода розміром 3000000 гривень, не відповідає принципам розумності та справедливості, а тому підлягає зменшенню. 
		При цьому, суд звертає увагу, що потерпіла не виконала визначеного ЦПК України обов`язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довела перед судом заявлений нею розмір моральної шкоди в повному обсязі, саме у розмірі, заявленому у цивільному позові, а також такого матеріального стану обвинуваченого, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілої. 
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілої, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілій в розмірі 350000,00 гривень та на переконання суду зазначений розмір задоволених позовних вимог, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, з урахуванням його матеріального стану та даних щодо його особи, та інтересами потерпілої, з іншого. 
		Щодо стягнення витрат правову допомогу.
		Згідно цивільного позову, потерпіла ОСОБА_4 , окрім вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на її користь вартість сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень. 
		На підставі п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження. 
		Відповідно до ордеру № 1402299 від 23.08.2024 року вбачається, що згідно договору № б/н від 23.08.2024 року про надання правничої допомоги потерпілій ОСОБА_4 , послуги надає адвокат ОСОБА_6 . 
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. 
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 
		У разі ухвалення обвинувального вироку згідно ч. 1 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. 
		У п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. 
		На підтвердження розміру понесених витрат та їх дійсності, потерпілим надано копію свідоцтва адвоката та ордеру на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги у вказаному кримінальному провадженні та додаткову угоду № 1 до договору. 
		Однак потерпіла та її представник не надали суду детальний опис робіт (наданих послуг) із зазначенням затраченого часу на їх виконання та вартості, які б в сумі склали 10000 гривень та документ, підтверджуючий сплату вказаної суми потерпілою адвокату. 
		Враховуючи викладене, за відсутності належних доказів щодо понесених потерпілою витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку про відмову у їх стягненні.
		У строк відбування покарання ОСОБА_7 підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення - з 03.08.2024 року по 05.08.2024 року.
		Іспитовий строк обвинуваченому підлягає обчисленню з дня проголошення вироку.
		Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін - домашній арешт із забороною залишати місце проживання у певний період доби. 
		Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України. 
		Відомості щодо судових витрат суду не надані. 
		Керуючись ст. ст. 371, 373-374 КПК України, суд - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
		У відповідності до вимог ст. ст. 75-76 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі двох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення - з 03.08.2024 року по 05.08.2024 року.
		Іспитовий строк обвинуваченому обчислювати з дня проголошення вироку - з 06.12.2024 року. 
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 залишити без змін - домашній арешт із забороною залишати місце проживання у певний період доби. 
		Стягнути з  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять одну гривню двадцять копійок матеріальної та триста п`ятдесят тисяч моральної шкоди, заподіяної злочином. 
		Після набрання вироком законної сили речові докази:
		- футболку зеленого кольору, шорти чорного кольору, сумку чорного кольору з лямкою - повернути ОСОБА_7 ;
		- змив на марлевому тампоні - знищіти; 
		- компакт диск CD-R «IMG_1501» - зберігати у матеріалах кримінального провадження. 
		Копію вироку негайно після проголошення вручити учасникам процесу.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		   
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...