Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 948/1020/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 06.12.2024. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 01.01.2025
Номер судового провадження: 1-кп/636/510/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022222140000055

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________
		Справа № 948/1020/22  Провадження№ 1-кп/636/510/24
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 грудня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , прокурора  ОСОБА_3 , обвинуваченого  ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 42022222140000055 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вовчанськ Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого начальником Рубіжанського цеху переробки деревини ДП «Вовчанське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
		встановив:
		ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, який введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє дотепер, вчинив кримінальне правопорушення за встановлених, в судовому засіданні, обставин.
		Так, 24 лютого 2022 року військовослужбовці ЗС рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Окупаційними військами рф з 24 лютого 2022 року було повністю окуповано територію міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.
		В цей час громадянин України ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника Рубіжанського цеху ДП «Вовчанське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з липня по вересень 2022 року, діючи умисно, на шкоду інтересам держави Україна, на вимогу окупаційних військ, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народно-господарче та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, з метою окупації України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, добровільно став співпрацювати з незаконно створеною на території м. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області «тимчасово окупаційною адміністрацією» держави-агресора, --незаконно створеній на території м. Вовчанська Чугуївського району Харківської області, виконуючи функції, пов`язані з виконанням господарської діяльностіу взаємодіїз державою-агресором,незаконними органамивлади,створеними натимчасово окупованійтериторії,у томучислі окупаційноюадміністрацією держави-агресора, направлені на відновлення роботи ДП «Вовчанське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та здійснення господарської діяльності щодо реалізації деревини. 
		Так, ОСОБА_4 , в вищезазначений період часу, перебуваючи на посаді начальником Рубіжанського цеху переробки деревини ДП «Вовчанське лісове господарство», діючи умисно та протиправно, всупереч інтересам національної безпеки України, у взаємодії з окупаційними військами рф, організовував через «тимчасову окупаційну адміністрацію  тимчасову військово-цивільну адміністрацію м. Вовчанськ Чугуївського району», забезпечував виконання обов`язків, направлених на ведення господарської діяльності у взаємодії з окупаційною владою, проводив роботи направлені на забезпечення діяльності новоствореного незаконного органу, а також реалізацію деревини, яка у подальшому використовувалася військами рф для облаштування бліндажів та фортифікаційних споруд, що використовувалися проти Збройних Сил України під час збройного конфлікту. 
		На зазначеній посаді ОСОБА_4 перебував до моменту звільнення м. Вовчанська Збройними Силами України, тобто до 13 вересня 2022 року, після чого був змушений припинити свою незаконну діяльність.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення -злочину, передбаченого ч. 4 ст.111- 1 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано. Надав свідчення щодо місця, часу, способу вчинення злочину, підтвердивши правильність, викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро каявся.
		За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення  злочину, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
		Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у колабораційній діяльності, тобто передачі матеріальнихресурсів незаконнимзбройним чивоєнізованим формуванням,створеним натимчасово окупованійтериторії,або збройнимчи воєнізованимформуванням держави-агресора,та провадженнягосподарської діяльностіу взаємодіїз державою-агресором,незаконними органамивлади,створеними натимчасово окупованійтериторії. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 111-1 КК України.
		За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
		При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 суд враховує його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину та критичній оцінці своєї протиправної поведінки, наявності відчуття жалю за вчинене та розуміння наслідків своїх дій і визнає цю обставину, відповідно до ч. 1ст. 66 КК Українитакою, що пом`якшує його покарання. Обставиною, що обтяжує покарання винного, передбаченою ст. 67 КК України, яку суд враховує при призначенні покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, оскільки обвинувачений свідомо умисно використав для вчинення кримінального правопорушення особливу обстановку, що склалася в країні  воєнний стан. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину  сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьків похилого віку  батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та матір  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинив кримінальне правопорушення вперше.
		Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, віднесеного законодавством до нетяжких злочинів, особу винного, який має постійне місце проживання, ту обставину, що обвинувачений є вільним від хворобливих звичок, які становлять небезпеку для оточення, його вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та в цілому вказує на достатньо високий рівень соціалізації ОСОБА_4 та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, його ставлення до скоєного кримінального правопорушення та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України, вважаючи, що таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
		Згідно ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Окрім того санкцією ч. 4ст.111-1 КК України передбачено обов`язкове призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Відповідно доп.5 ч.1 ст.55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених, зокрема,статтею 111-1 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18 зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання.
		Якщо в санкції статті Особливої частиниККвизначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції.
		Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується уст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого.
		Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, суд враховує, що додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є обов`язковим у санкції вказаної статті.
		Об`єктом кримінального правпорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд вважає необхідним призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавленням права обійматипосади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в організаціях і установах всіх форм власності.
		За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді штрафу в межах санкції відповідної частини статті, з позбавленням права обійматипосади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в організаціях і установах всіх форм власності та з конфіскацією майна.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно дост. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		До набрання цим вироком законної сили, за відсутності клопотань учасників судового розгляду про скасування або зміну запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для скасування або зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді застави, зазначаючи наступне.
		Так, ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 11 листопада 2024 року відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п`ятдесят одну тисячу чотириста) грн 00 коп., яка внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області 12 листопада 2024 року, у зв`язку з чим ОСОБА_4 звільнено з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» 13 листопада 202 року.
		Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 12 листопада 2024 року, застава у розмірі 151 400 (сто п`ятдесят однієї тисячі чотирьохсот) грн 00 коп., була внесена ОСОБА_9 на рахунок ТУ ДСА в Харківській області, розрахунковий рахунок: UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно КПК по справі №948/1020/22 від 11 листопада 2024 р ОСОБА_4 , Чугуївський міський суд Харківської області;; ОСОБА_10 ; 0967715886.
		Відповідно до ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
		Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).
		Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		В силу вимог ст. 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.
		Під час перебування під заставою ОСОБА_4 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцем застава в дохід держави не зверталась.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе повернути заставодавцю грошові кошти в розмірі 151 400 (сто п`ятдесят однієї тисячі чотириста) грн 00 коп, внесені на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області. 
		Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170000 (сто сімдесят тисяч) гривень, з позбавленням права обійматипосади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, а також обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в організаціях і установах всіх форм власності строком на строк 10 (десять) років) та з конфіскацією майна.
		Речові докази у кримінальному провадженні:
		- DVD-R диск з маркувальних позначенням «Verbatim 4.7 GB 16x 120 min» залишити в матеріалах кримінального провадження.
		До набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави з покладеними обов`язками, обраний ОСОБА_4 згідно з ухвалою Чугуївського міського суду від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
		Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 151 400 (сто п`ятдесят однієї тисячі чотириста) грн 00 коп, внесену ОСОБА_9 , згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 12 листопада 2024 року на рахунок ТУ ДСА в Харківській області, розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 , призначення платежу: застава згідно КПК по справі №948/1020/22 від 11 листопада 2024 р ОСОБА_4 , Чугуївський міський суд Харківської області;; ОСОБА_10 ; 0967715886 - повернути заставодавцю: ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Вовчанським РС ГУДМС України в харківській області 25 квітня 2013 року, РНОКПП НОМЕР_3 , 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...