Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 351/896/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: 61-1016ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 351/896/21 
		провадження № 61-1016св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивачка -   ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Снятинської міської ради Чичул Юрій Іванович,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року у складі судді  Сегіна І. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Снятинської міської ради Чичула Ю. І. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про реєстрацію права власності.
		 
		Позовну заяву обґрунтувала тим, що 30 квітня 2020 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будівлю корівника загальною площею 962,1  кв.  м, що розташована на АДРЕСА_1 .
		 
		Стверджувала, що рішення державного реєстратора про проведення вказаної державної реєстрації прав та їх обтяжень, рішення про державну реєстрацію, індексний номер 52124998 від 04 травня 2020 року, реєстраційний номер об`єкта  нерухомого майна 2075845426252 та запис про реєстрацію права власності № 363942335 від 30 квітня 2020 року є незаконними та підлягають скасуванню.
		 
		Зазначала, що нею у фізичних осіб придбані їх майнові паї у загальному пайовому фонді Спілки селян «Зелена Діброва» (далі - СС «Зелена Діброва»), і 03 березня 2010 року у встановленому порядку їй видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2. Відповідно до цього свідоцтва її частка (пай) у пайовому фонді СС «Зелена Діброва» визначена у розмірі 165 291,00 грн. Отже, вона є співвласником пайового фонду майна СС «Зелена Діброва». Із складу пайового фонду їй будь-якого майна у власність виділено не було.
		 
		Чинним законодавством, а саме: Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» встановлено, що повноваження на розпорядження майном і право на розпорядження майном мають лише загальні збори співвласників майнових паїв. А тому власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден із співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода майна має бути отримана від усіх співвласників.
		 
		Тобто рішення про виділення в натурі частки майна реорганізованої СС «Зелена Діброва» може бути прийняте лише одностайно усіма співвласниками майнових паїв.
		 
		Вважає, що загальними зборами пайовиків (співвласників майна колишньої СС  «Зелена Діброва») рішень про виділення у власність відповідачу ОСОБА_2 корівника площею 962,4 кв. м на АДРЕСА_1 не приймалось.
		З огляду на пункт 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2005 року № 1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна. Тому державний реєстратор перед здійсненням державної реєстрації зобов`язаний перевірити відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам чинного законодавства, в тому числі, дотримання умов правочину, з якими закон пов`язує виникнення прав. У разі недотримання вимог законодавства державний реєстратор повинен відмовити в здійсненні державної реєстрації.
		 
		Проте, державним реєстратором було залишено поза увагою відсутність згоди всіх співвласників (рішення загальних зборів власників майнових паїв) щодо виділення корівника відповідачу.
		 
		З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію, індексний номер 52124998 від 04 травня 2020 року, права власності за ОСОБА_2 на будівлю корівника площею 962,4 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2075845426252, проведену державним реєстратором Снятинської міської ради Чичулом Ю. І.; скасувати запис про реєстрацію права власності № 363942335 від 30 квітня 2020 року за ОСОБА_2 на вказану будівлю корівника.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої інстанції  
		 
		Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.  
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачу ОСОБА_2 на законних підставах було виділено спірне майно в натурі, а саме: будівлю «корівника», на підставі протоколу зборів власників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва» від 24 березня 2009 року. 
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що на виконання вимог ухвали про витребування документів комунальною установою «Трудовий архів» йому надано належним чином завірені копії документів СС «Зелена Діброва», зокрема: протокол зборів власників майнових паїв від 24 березня 2009 року, протокол засідання комісії з реструктуризації від 24 березня 2009 року та акт прийому-передачі в натурі від  24  березня 2009 року, якими ОСОБА_2 виділено нежитлову будівлю корівника 1952 року будівництва, і він переконався у їх належності, допустимості та достовірності. 
		 
		Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державним реєстратором Снятинської міської ради Чичулом Ю. І. з дотримання вимог чинного законодавства проведено оспорювану державну реєстрацію права власності відповідача на вказану нежитлову будівлю. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фодчук О. В. задоволено частково. Рішення Снятинського районного суду від 29 серпня 2023  року змінено та викладено його мотивувальну часину в редакції цієї постанови. В  іншій частині рішення Снятинського районного суду від 29 серпня 2023  року залишено без змін.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак не обґрунтував вірно всіх мотивів такої відмови, а також не зазначив в резолютивній частині про відмову в позові щодо скасування запису про реєстрацію права власності. 
		 
		Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачка набула статусу власника майнового паю лише 03 березня 2010 року, тобто після проведення загальних зборів власників майнових паїв КСП «Зелена Діброва» 12 квітня 2006  року та власників майнових паїв розпайованої СС « Зелена Діброва », яке оформлене протоколом від 24 березня 2009 року, на яких вирішувались питання про передачу у власність членів, в тому числі, ОСОБА_2 , об`єктів майнових паїв в  с. Белелуя Снятинського району Івано-Франківської області, її не було включено до списку осіб, які мають право на майновий пай, тому державною реєстрацію  права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно права позивача на майновий пай, власником якого вона стала 03 березня 2010  року, не порушено.
		 
		Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності № 363942335 від 30 квітня 2020 року за ОСОБА_2 на спірну будівлю корівника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки з 16 січня 2020  року законодавець виключив із Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а  натомість способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є  виключно скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких  проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації  прав.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи   
		 
		У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від  29  серпня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від  11 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами правових висновків, висловлених у  постановах Верховного Суду від  08  квітня 2019 року у справі  № 132/2483/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 131/475/16-ц, від 11 січня 2022 року у справі № 273/1321/20, від 26 жовтня 2022  року у справі № 572/1359/19, від 20 липня 2022 року у справі № 562/570/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявниця посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання її представників про витребування доказів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме оригіналу протоколу зборів власників майнових паїв від 24 березня 2009 року (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
		 
		-  не надали належної оцінки тому, що для реєстрації права власності відповідача на спірне майно не було надано всіх необхідних документів, оскільки серед документів  для державної реєстрації немає оригіналу рішення загальних зборів співвласників майнових паїв розпайованої СС «Зелена діброва» щодо виділення відповідачу спірного майна в натурі;
		 
		-  не вивчили та не надали належну оцінку всім аргументам сторони позивача у  справі; 
		-  не надали оцінки суперечливій процесуальній поведінці відповідача;
		 
		-  не звернули увагу на те, що згідно з рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв розпайованої СС «Зелена діброва» від 24 березня 2009  року (протоколу загальних зборів співвласників-учасників договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності) відповідачу ОСОБА_2 не виділялась спірна будівля корівника.
		 
		У березні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для  скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями    Верховного Суду від 18 січня 2024 року касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2023  року передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_3 .  
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Снятинського районного суду Івано-Франківської області матеріали справи № 351/896/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.    
		 
		У березні 2024 року матеріали справи № 351/896/21 надійшли до Верховного          Суду.   
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є  неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення  оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з  урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з  огляду на таке.
		 
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 03 травня 2010 року, підписаного головою Белелуйської сільської ради, власник майнового паю ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купила належний йому на підставі свідоцтва НОМЕР_1 , виданого Белелуйською сільською радою Снятинського району, майновий пай КСП «Зелена Діброва», номінальною вартістю 165 291,00 грн. Вартість продажу вказаного майнового паю визначена сторонами в розмірі 115 000,00 грн.
		 
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства (назва підприємства відсутня). Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01 лютого 2000 року становить 863 000,00 грн; частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 165 291,00 грн. Сертифікат підписаний та виданий головою Белелуйської сільської ради 03 березня 2010 року.
		 
		Відповідно до довідки, виданої сільським головою Белелуйської сільської ради, ОСОБА_1 купила у ОСОБА_4 майновий пай на суму 165 291,00 грн (підстава: свідоцтво на право власності на майновий пай НОМЕР_1, видане 03 березня 2010 року.
		 
		Згідно зі свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 16 березня 2000  року серії та номер: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 ОСОБА_2 мав право на пайовий фонд майна КСП СС «Зелена Діброва» згідно договорів купівлі-продажу майнових паїв. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01 лютого 2000 року становить 863 000,00 грн; частки ОСОБА_2 - 978,00 грн, 2577,00 грн та 16 473,00 грн.
		 
		Відповідно до акта передачі майна СС «Зелена Діброва» групі власників  майнових паїв від 13 квітня 2006 року комісією в складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , який діє від імені групи власників майнових паїв на підставі довіреностей, проведено передачу розпайованого майна СС «Зелена Діброва» групі власників майнових паїв за списком переліченого майна на загальну суму 62 958,00 грн на підставі рішення зборів пайовиків від 12 квітня 2006 року. ОСОБА_2 зазначено, що з вище зазначеного майна розпайованої СС «Зелена Діброва» ним одержано фактично корівник 1952 року будови на суму 4 500,00 грн. 13 квітня 2006 року. 
		 
		На свідоцтвах про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) ОСОБА_2 від 16 березня 2000 року серії та номер: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 зроблено відповідні записи про видачу в натурі будівлі - корівника 1952 року будови оціночною вартістю 4 500,00 грн згідно з рішенням загальних зборів власників майнових паїв КСП «Зелена Діброва» с. Белелуя від 12 квітня 2006 року - на суму 978,00 грн, 1 340,00 грн та 2 182,00 грн відповідно; акт передачі від 13 квітня 2006  року.
		 
		Актом прийому-передачі майна від 05 березня 2008 року передано «корівник» 1952 року будови на суму 4 500,00 грн ОСОБА_2 
		 
		24 березня 2009 року протоколом зборів власників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва» за участю 87 осіб вирішено виділити ОСОБА_2 майно в натурі, а саме: будівлю «корівник» на АДРЕСА_1 . Рішення прийнято одноголосно. Зазначено, що рішенням загальних зборів СС «Зелена Діброва» йому було виділено в натурі вказане майно 12 квітня 2006  року і передано комісією при сільській раді 13 квітня  2006 року. Однак згодом такі скасовано, тому знову просив вирішити вказане питання. Грошові кошти оціночної вартості будівлі «корівник» в сумі 4 500,00 грн зняті згідно свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) від 16 березня 2000  року серія та номер: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5. Ніхто з присутніх не  заперечував про виділення в натурі будівлі корівника та ніхто не звертався до  комісії по реструктуризації АПК при Белелуйській сільській раді та загальних зборів власників майнових паїв розпайованої СС « Зелена Діброва », крім ОСОБА_2 . 
		 
		У матеріалах справи наявний архівний витяг з протоколу зборів власників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва» від 24 березня 2009  року, наданий комунальною установою «Трудовий архів» Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області 28 жовтня 2021  року за № 668,  яким підтверджується факт наявності рішення про виділення ОСОБА_2 майна в натурі, а саме: будівлі «корівника» на АДРЕСА_1 .
		 
		Також матеріли справи свідчать про те, що 24 березня 2009 року протоколом засідання комісії по реструктуризації агропромислового комплексу Белелуйської сільської ради вирішено припинити членство ОСОБА_2 в СС «Зелена Діброва» с. Белелуя Снятинського району у зв`язку з виділенням йому майна в натурі, а саме  - нежитлової будівлі «корівник» на суму 4 500,00 грн. Рішення прийнято одноголосно.
		 
		Згідно з актом прийому-передачі майна в натурі розпайованої СС «Зелена Діброва» від 24 березня 2009 року на підставі рішення зборів власників майнових паїв розпайованої СС « Зелена Діброва » с. Белелуя членами комісії проведено передачу виділеного майна в натурі ОСОБА_2 , а саме: нежитлової будівлі «корівник» 1952 року побудови на суму 4 500,00 грн.
		 
		06 квітня 2011 року видано технічний паспорт на спірний корівник на ім`я ОСОБА_2 . 
		 
		Відповідно до накладних від 12 та 15 травня 2020 року, накладної № 112, видаткової накладної від 10 січня 2020 року № 5, товарного чека від 19 жовтня 2020 року та долучених фототаблиць, відповідач ОСОБА_2 здійснював закупівлю будівельних матеріалів та провів капітальний ремонт нежитлової будівлі - корівника.
		 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 256478501 від 14 травня 2021 року державним реєстратором Снятинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_10 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - корівник загальною площею 962,4 кв. м, на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: НОМЕР_4, видане 16 березня 2000 року, видавник - Белелуйська сільська рада Снятинського району Івано-Франківської області; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: НОМЕР_6, видане 16 березня 2000  року, видавник - Белелуйська сільська рада Снятинського району Івано-Франківської області; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: НОМЕР_7, видане 16 березня 2000 року, видавник - Белелуйська сільська рада Снятинського району Івано-Франківської області; акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 24 березня 2009 року, видавник - комісія з  реструктуризації агропромислового комплексу Белелуйської сільської ради; прийняв: ОСОБА_2 ; протокол, виданий 24 березня 2009 року, видавник - комісія по реструктуризації агропромислового комплексу Белелуйської сільської ради; протокол, виданий 24 березня 2009 року, видавник - комісія по  реструктуризації агропромислового комплексу Белелуйської сільської ради.  Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52124998 від 04 травня 2020  року, 11:18:28, ОСОБА_10 , Снятинська міська рада, Івано-Франківська область.
		 
		Відповідно до висновку про незалежну оцінку майна, виконаного на замовлення ОСОБА_2 приватним підприємцем  « ОСОБА_11 » 13 травня 2020  року станом на вказану дату ринкова вартість нежитлової будівлі - корівника, загальною площею 962,4 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , становить 248 216,00 грн. 
		 
		Правове обґрунтування
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦК  України кожна особа має право в  порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх  порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		 
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по  суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в  позові. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		 
		За загальним правилом право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).
		 
		Відповідно до змісту статей 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
		 
		Статтею 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» встановлено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у  збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм  паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його  члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно  до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін,  формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.
		 
		Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів  колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №  177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.
		Водночас відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації), управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.
		 
		У пункті 4 Рекомендацій закріплені положення щодо виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності. Зокрема, зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву. Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі. Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки.
		 
		Отже, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.
		 
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц (провадження                              № 61-4128св19) та у постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 131/475/16-ц (провадження № 61-37867св18).
		 
		Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		 
		Так, частиною першою статті  5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час вчинення реєстраційних дій державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові  права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
		 
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
		 
		Згідно з пунктом 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність,  допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і  взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким у незміненій частині рішення погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . 
		 
		Водночас змінюючи це рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки позивачка набула статусу власника майнового паю лише 03  березня 2010 року, тобто після проведення загальних зборів власників майнових паїв КСП  «Зелена Діброва» 12  квітня 2006  року та власників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва», яке оформлене протоколом від 24 березня 2009 року, на яких вирішувались питання про передачу у власність членів, в тому числі, ОСОБА_2 , об`єктів майнових паїв в с. Белелуя Снятинського району Івано-Франківської області, її не було включено до списку осіб, які мають право на майновий пай, то державною реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно права позивачки на майновий пай, власником якого вона стала 03 березня 2010  року, не порушено.
		 
		Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності № 363942335 від   30   квітня 2020 року за ОСОБА_2 на спірну будівлю корівника в  Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки з 16 січня 2020  року законодавець виключив із Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а натомість способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є виключно скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання представників заявниці про витребування доказів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме оригіналу протоколу зборів власників майнових паїв від 24 березня 2009 року, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке. 
		 
		Згідно з частинами другою та третьою статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.  Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
		 
		У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)  підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4)  вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
		 
		Частиною шостою статті 95 ЦПК України передбачено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		 
		Згідно з частинами першою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Снятинського районного суду  від   23  червня 2021 року відкрито провадження у цій  справі (т. 1 а. с. 42).
		 
		24 травня 2022 року у судовому засіданні у  справі № 351/896/21 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Іванов С. В. заявив суду клопотання, в якому просив витребувати із трудового архіву Снятинського району оригінали всіх матеріалів по розпаюванню майна колишньої СС 3Зелена Діброва», які були передані на зберігання 11 жовтня 2011 року та 15 червня 2017  року, посилаючись на те, що протокол зборів співвласників майнових паїв  розпайованої СС «Зелена Діброва» від 24 березня 2009 року є  підробленим, в чому є необхідність проведення експертизи (т. 2 а. с. 193 - 195).
		 
		Ухвалою Снятинського районного суду від 24 травня 2022 року у  задоволенні клопотання представника позивача про витребування оригіналів всіх матеріалів по розпаюванню майна колишньої СС «Зелена Діброва» відмовлено (т. 2, а. с. 198-199).
		 
		Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції правильно виходив із того, що представником позивача в всупереч вимогам пункту 4 частини другої статті 84  ЦПК України не обґрунтовано неможливість самостійного отримання доказу; заявлене клопотання є повторним, оскільки ухвалою Снятинського районного суду від 10 січня 2022 року у цій справі вже витребовувались в Комунальної установи «Трудовий архів» Снятинської міської ради копії документів щодо розпаювання майна СС «Зелена Діброва»; представником позивача не доведено доцільність витребовування всіх доказів, зважаючи на те, що позивачка вважає підробленим тільки протокол зборів співвласників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва»; заявлене клопотання не відповідає вимогам пункту 14 розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №  1000/5, відповідно до якого вилучення (виїмка) оригіналів службових документів із документаційного та архівного фондів  установи має бути тимчасовим(ою) і лише у випадках, передбачених законом. Тимчасовий доступ до документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду в порядку, визначеному Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що клопотання представника позивачки, відповідно до вимог частини першої статті 77  ЦПК України, не відповідає принципу належності, оскільки в позові позивачки ОСОБА_1 стверджується про відсутність протоколу зборів співвласників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва» від 24 березня 2009  року і не зазначається про його невідповідність чи підробку; також серед наведених позивачем підстав позову не йдеться про недійсність згаданого протоколу.
		 
		Рішенням Снятинського районного суду від 29 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Фодчук О. В. 12 жовтня 2013 року подала апеляційну скаргу.
		 
		До вказаної апеляційної скарги представник позивачки долучила клопотання про витребування доказів, яке обґрунтувала тим, що протокол зборів співвласників майнових паїв від 24 березня 2009 року не надавався реєстратору для проведення державної реєстрації; він не був внесений до Реєстру речових прав на нерухоме майно як підстава для проведення реєстрації; він суперечить всім наявним матеріалам щодо проведення розпаювання майна колишньої СС «Зелена Діброва». Переконувала, що такий протокол, поданий ОСОБА_2 , суду є  підробленим (виготовлений нещодавно), і для вирішення питання про призначення експертизи щодо дати виготовлення цього протоколу необхідно  витребувати у відповідача його оригінал. Звертала увагу на доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що оригіналу цього документу в нього немає, він був переданий на зберігання у «Трудовий архів» Снятинського району. Останній на запит позивачки їй такі документи не надав, а на виконання ухвали суду надав не всі матеріали по розпаюванню майна СС «Зелена Діброва», і не оригінали, а їхні копії. Вважала, що протокол зборів співвласників майнових паїв розпайованої від 24  березня 2009  року підроблений, та для вирішення питання про проведення експертизи, просила витребувати з комунальної установи «Трудовий архів» Снятинської міської  ради Коломийського району Івано-Франківської області оригінали всіх матеріалів по розпаюванню майна колишньої СС «Зелена Діброва», які були передані на зберігання 11 жовтня 2011 року та 15 червня 2017 року, в тому числі протоколу зборів власників майнових паїв від 24 березня 2009 року (т. 3 а. с. 16-18).
		 
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у  задоволенні клопотання представника  ОСОБА_1 - адвоката Фодчук О. В. про витребування доказів відмовлено (т. 3 а. с. 95-96).
		 
		Відмовляючи у задоволенні клопотання представника позивачки, апеляційний суд правильно виходив із того, що таке клопотання є безпідставним, оскільки у матеріалах справи фактично наявні копії вказаних доказів, достатні для вирішення цієї справи; стороною позивача не  ставиться під сумнів відповідність поданих копій вказаних документів оригіналам, тому застосування частини шостої статті 95 ЦПК України не є доцільним. У поданих клопотаннях про витребування доказів і до суду першої, і апеляційної інстанцій представником позивачки зазначалося, що протокол зборів  власників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва» від  24 березня 2009 року підроблений, і його оригінал необхідний для вирішення питання про призначення експертизи. Однак, ні до місцевого, ні до апеляційного суду стороною позивача клопотання про призначення експертизи такого документу не подавалося. Крім того, апеляційний суд виходив із того, що  представником позивача у клопотанні належно не обґрунтовано необхідності витребування саме оригіналів зазначених доказів для підтвердження вимог позову  та апеляційної скарги, а  сам протокол зборів співвласників майнових паїв  СС «Зелена Діброва» від 24 березня 2009  року не є предметом спору у цій справі.
		Отже, у контексті наведеного, доводи касаційної скарги  ОСОБА_1 про  необґрунтовану відмову у задоволенні клопотань її представників про  витребування доказів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме оригіналу протоколу зборів власників майнових паїв від 24 березня 2009 року не знайшли свого підтвердження. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій, діючи в межах наданих їм процесуальним законом повноважень, розглянули зазначені клопотання представників позивачки і ухвалили судові рішення, у яких зазначили цілком обґрунтовані мотиви відмови у  їх задоволенні.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від  08  квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі    №  131/475/16-ц, від 11 січня 2022 року у справі № 273/1321/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 572/1359/19, від 20 липня 2022 року у справі № 562/570/20 є  необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій виходили з конкретних обставин справи з  урахуванням наданих сторонами доказів.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що для реєстрації права власності відповідача на спірне майно не було надано всіх необхідних документів, оскільки серед документів  для державної реєстрації немає оригіналу рішення загальних зборів співвласників майнових паїв розпайованої СС «Зелена діброва» щодо виділення  відповідачу спірного майна в натурі, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірне майно відповідно до пункту 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, прийняте державним реєстратором на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: НОМЕР_8, НОМЕР_6, НОМЕР_9, виданих 16 березня 2000  року, видавник - Белелуйська сільська рада Снятинського району Івано-Франківської області; акта приймання-передачі нерухомого майна, виданого 24  березня 2009  року, видавник - комісія по реструктуризації агропромислового комплексу Белелуйської сільської ради (т. 1 а. с. 13).
		 
		На зворотній стороні вказаних свідоцтв відповідача містяться відмітки про виділення в натурі будівлі - корівника 1952 року побудови оціночною вартістю 4 500,00 грн згідно з рішенням загальних зборів власників майнових паїв КСП «Зелена Діброва» с. Белелуя від 12 квітня 2006 року - на суму 978,00 грн, 1 340,00 грн та 2 182,00 грн відповідно; акт передачі від 13 квітня 2006 року, засвідчені підписом сільського голови Белелуйської сільської ради та печаткою (т. 1 а. с. 70-71, 226-231; т. 2 а. с. 160-162).
		 
		Правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна від  24  березня 2009 року, вчинений на підставі рішення загальних зборів власників майнових паїв розпайованої СС «Зелена Діброва», яке оформлене протоколом від 24 березня 2009 року (т. 1 а. с. 72-73, 214, 236-239; т. 2 а. с. 152, 155-157).
		 
		Отже, 30 квітня 2020 року державним реєстратором Снятинської міської ради Івано-Франківської області Чичулом Ю. І. на підставі наданих вказаних документів правомірно зареєстровано право власності за відповідачем ОСОБА_2 на нежитлову будівлю - корівник площею 962,4 кв. м на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2075845426252; номер запису - 36394235, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52124998 від 04 травня 2020 року, 11:18:28 (т. 1 а. с. 13).
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що  суди першої та апеляційної інстанцій не вивчили та не надали належну оцінку всім аргументам сторони позивача у справі є  безпідставними, оскільки як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994  року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
		                                                                                                
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність  перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.  
		 
		Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції (у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині) та постанова суду апеляційної інстанції відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, наведені в  касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції (у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині) та оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.  
		 
		Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2022 року (у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині) та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков             Р. А. Лідовець             Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...