Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/1881/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 61-11725ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 297/1881/23
		провадження № 61-11725св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,  
		 
		учасники справи:   
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - головний лікар Медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» Пранечук Іван Іванович,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року у складі судді Гал Л. Л. та постанову Закарпатського апеляційного суду                   від 08 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Кожух О. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з головного лікаря Медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період із 21 лютого 2021 року до 31 травня 2023 року у розмірі 528 000,00 грн.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 21 лютого 2021 року до 31 травня                  2023 року перебував у трудових відносинах із головним лікарем Медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» ОСОБА_2 , який 21 лютого 2021 року допустив його до виконання обов`язків стоматолога за адресою: АДРЕСА_1 .
		Адміністратор Медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» отримувала оплату за надані ним послуги пацієнтам, які пред`являли йому квитанції за оплату боргу наданих послуг переносного терміналу Державної податкової служби України ДФСУ. Медичну документацію він (позивач) заповнював особисто та завіряв своєю печаткою.
		При зверненні до Державної фіскальної служби України (далі - ДФСУ) за довідками форми ОК № № 5 та 7 він дізнався, що роботодавець не сплачував за нього податки.
		Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
		Короткий зміст судових рішень
		Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу. 
		Постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Скасовуючи попередні судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд зазначив, що, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 із підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суди припустилися надмірного формалізму у трактуванні національного процесуального законодавства, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ є неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
		Короткий зміст оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		При новому розгляді справи ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
		Ухвала суду мотивована тим, що недоліки, зазначені в ухвалі суду                               від 20 травня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, не були виправлені, зокрема позивач не уточнив дані відповідача у справі за його позовом із зазначенням повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку. 
		Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування. Суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції не обмежує права позивача та не порушує його процесуальних та матеріальних прав, оскільки судом було здійснено все можливе для з`ясування належності відповідачів. Також не можна вважати, що суд припустився надмірного формалізму чи відмовив у доступі до правосуддя, оскільки доклав зусиль для того, щоб заяву позивача було розглянуто шляхом встановлення належності відповідачів. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, передати справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. 
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди  неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та помилково повернули його заяву.
		Суди порушили основні засади судочинства: справедливий, неупереджений розгляд справи і її вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів фізичних осіб.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі. 
		Витребувано з Берегівського районного суду Закарпатської області справу                    № 297/1881/23 за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
		У жовтні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу                                      № 297/1881/23 призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що у червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного лікаря Медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
		Ухвалою від 19 червня 2023 року Берегівський районний суд Закарпатської області залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 . В ухвалі суд зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України.
		На виконання вказаної ухвали 21 червня 2023 року позивач подав клопотання, в якому вказав, що в нього немає трудової книжки, диплома, доказів проходження інтернатури, які наявні в його роботодавця.
		22 червня 2023 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Ухвала суду мотивована тим, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 19 червня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, не були виправлені, а саме: не надано таких доказів, як обґрунтований розрахунок заборгованості з заробітної плати та перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем; із клопотання про витребування доказів не вбачається, що позивачем вжиті заходи для отримання зазначених доказів самостійно та (або) ним неможливо отримати зазначені в клопотанні докази.
		На вказану ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області                          від 22 червня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишено без змін.
		За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року постанову апеляційного суду й ухвалу суду першої інстанції скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Верховний Суд обґрунтовував своє рішення тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, повертаючи позовну заяву, відмовили у доступі до правосуддя позивачу та допустили надмірний формалізм.
		Після надходження справи до суду першої інстанції Берегівський міськрайонний суд зробив ряд запитів для встановлення належності відповідачів у справі та ухвалою від 20 травня 2024 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, оскільки позивач не уточнив дані відповідача у справі за його позовом із зазначенням повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку.
		Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру                            від 13 травня 2024 року та ЦНАП Берегівської міської ради від 14 травня                  2024 року, зазначений у позові, як головний лікар Медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість», ОСОБА_2 знятий із місця реєстрації у зв`язку з виїздом в Угорщину 07 лютого 2024 року. Крім того, згідно іншої відповіді ОСОБА_2 , як фізична особа-підприємець, не зареєстрований.
		Згідно ліцензійного реєстру Міністерства охорони здоров`я за період                              із 14 лютого 2001 року до 20 травня 2024 року у Берегівському районі Закарпатської області такий медичний центр, як Медико-діагностичний центр «СІНЕО-SINEO» Європейська якість», ліцензію Міністерства охорони здоров`я України з медичної практики не отримував. Тобто, приватне підприємство або юридичну особу із такою назвою неможливо ідентифікувати, із отриманих судом відповідей на запити неможливо встановити наявність, місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 та Медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість».
		Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, Берегівський міськрайонний суд, з яким погодився й апеляційний суд, ухвалою від                       03 червня 2024 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 заявникові на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
		Межі та підстави касаційного перегляду 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду  є посилання заявника на  неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Позиція Верховного Суду 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
		Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
		Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі                        № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
		Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
		Вимоги щодо форми й змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.
		Частиною третьою статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
		Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
		Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина тертя статті 185 ЦПК України).
		У позовній заяві ОСОБА_1 відповідачем визначив головного лікаря Медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» ОСОБА_2 .  
		Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява не відповідала вимогам пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, зокрема не містила повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету..
		На виконання зазначеної ухвали суду 30 травня 2024 року ОСОБА_1 надіслав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив відповідачем Медико-діагностичний центр «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» та виклав вимоги про витребування даних на відповідача. 
		Суди встановили, що згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру від 13 травня 2024 року та ЦНАП Берегівської міської ради                           від 14 травня 2024 року зазначений у позові, як головний лікар Медико-діагностичного центру «СІНЕО-SINEO» Європейська якість», ОСОБА_2 знятий із місця реєстрації у зв`язку з виїздом в Угорщину 07 лютого 2024 року. Крім того, згідно іншої відповіді ОСОБА_2 , як фізична особа-підприємець, не зареєстрований.
		Медико-діагностичний центр «СІНЕО-SINEO» Європейська якість», згідно ліцензійного реєстру Міністерства охорони здоров`я, за період із 14 лютого 2001 року до 20 травня 2024 року у Берегівському районі Закарпатської області ліцензію МОЗ України з медичної практики не отримував.
		Також, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Медико-діагностичний центр «СІНЕО-SINEO» Європейська якість» не значиться в такому реєстрі.
		Постановляючи ухвалу про визнання неподаною позовної заяви та повернення її заявнику, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви, оскільки не уточнив дані відповідача у справі за його позовом, що свідчить про невідповідність поданої ним позовної заяви вимогам частини третьої статті 175 ЦПК України.
		Колегія суддів вважає, що такий висновок судів попередніх інстанцій не відповідає встановленим обставинам справи та нормам процесуального законодавства, виходячи з такого. 
		Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
		Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві.
		Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 06 грудня 2023 року у справі     № 337/804/23 (провадження № 61-12848св23) та від 25 січня 2021 року у справі № 308/13063/19 (провадження № 61-7912св20) зазначав, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
		На зазначене звертав увагу й Верховний Суд у постанові від 27 березня                      2024 року, скасовуючи попередні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Також Верховний Суд звернув увагу на те, що ЄСПЛ притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року).
		Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
		З огляду на викладене у сукупності, наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що у цій конкретній справі суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, не у повній мірі врахували вказівки Верховного Суду у постанові від 27 березня 2024 року, а допустили надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права заявника на судовий захист у обраний ним спосіб. Суди не врахували, що перебування одного з відповідачів за межами країни, не свідчить про неможливість розгляду пред`явлених до нього вимог, не врахували, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду.
		Враховуючи всі обставини справи, що мають істотне значення для прийняття справедливого рішення, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
		Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 серпня                2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...