Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/23491/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 06.12.2024
Номер судового провадження: 61-13676ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 753/23491/18
		провадження № 61-13676св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Колесника О. М.  
		від 24 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 29 серпня 
		2024 року, і виходив з такого.
		Основний зміст позовних вимог і заперечень на них
		1.           У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                                        ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу товару, стягнення вартості сплаченого товару у розмірі 22 837, 00 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
		2.           Свої вимоги  ОСОБА_1 мотивувала тим, що 30 березня 2018 року вона придбала в інтернет-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником якого є ФОП ОСОБА_2 , мобільний телефон марки «Iphone 8 Plus 64 Gb Silver (Apple Iphone)». Однак на цьому телефоні тріснула кнопка, у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача з проханням здійснити гарантійний ремонт телефону та на час ремонту надати їй у користування аналогічний телефон. На це звернення отримала відмову. 
		3.           Також позивачка вважала, що продажем неякісного товару та відмовою усунути його недоліки їй було завдано моральних страждань.
		4.           З урахуванням викладеного,  ОСОБА_1 просила позов задовольнити, розірвати договір купівлі-продажу мобільного телефону «Iphone 8 Plus 64 Gb Silver (Apple Iphone)», стягнути на її користь вартість телефону у розмірі 
		22 837 грн та стягнути компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 
		20 000 грн.
		5.           ФОП ОСОБА_2 зазначав, що не є належним відповідачем, оскільки не укладав договір купівлі-продажу товару з ОСОБА_1 , водночас вказував, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності істотних недоліків придбаного позивачкою товару.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		6.           Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 
		2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		7.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки товарний чек не містить прізвище посадової особи та його підпису, яка передала товар, а також печатки та штампу юридичної особи або ФОП, яким передано товар. Такі ж дані відсутні і в гарантійному талоні. У товарному чеку відсутня інформація, що                          ФОП ОСОБА_2 є особою, що здійснила продаж спірного товару та отримала за цей продаж суму грошових коштів. Позивачка також не довела, що недоліків товару виникли з вини продавця товару, а не покупця в процесі експлуатації.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		8.           Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року - без змін.
		9.           Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність порушення відповідачем прав позивачки та необґрунтованість заявленого позову. У наданому позивачкою товарному чеку відсутня інформація, що ФОП ОСОБА_2 є особою, що здійснила продаж спірного товару та отримала за цей продаж суму грошових коштів. ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27 лютого 2017 року та є власником знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1». У судовому засіданні не встановлено та стороною позивачки до матеріалів справи не додано, доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 є реєстрантом доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		10.        09 жовтня 2024 року  ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		11.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду 
		у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 01 листопада 
		2021 року у справі № 520/14132/18, у постановах Верховного Суду 
		від 30 вересня 2020 року у справі № 927/787/19, від 07 липня 2021 року у справі № 703/1518/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, а судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволення клопотання про витребування доказів, і цю ухвалу суд апеляційної інстанції не переглянув                    (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		12.        Заявниця вказує, що її представник звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів, а саме даних про фізичних та юридичних осіб, які були власниками та/або яким було делеговано доменні імена «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1», що дозволило б встановити особу належного відповідача та довести, що продавцем оспорюваного товару є саме 
		ФОП ОСОБА_2 . Проте у задоволенні клопотання протокольною ухвалу суду було відмовлено. Зазначені порушення не було усунуто судом апеляційної інстанції. 
		13.        Згідно з доводами касаційної скарги, під час вирішення справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 492 ЦК України, відповідно до якої, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Власником знаку на товари і послуги «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_2 . Позивачка вказує, що вона придбала телефон на однойменному сайті, отримала його в одному з магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_1», який фізично працював та працює у м. Києві. Під час продажу їй було надано розрахункові документи та гарантійний талон, де особу продавця зазначено як «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		14.         Заявниця стверджує, що апеляційним судом було неправильно застосовано пункт 15 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункт 12 статті 1, частину чотирнадцяту статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а також статтю 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Посилається на те, що обов`язок з доведення відсутності недоліків у проданому товарі покладається на продавця товару.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		15.        Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/23491/18.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		16.        У поданому відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Демянова Н. І., посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність заявлених вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Надані позивачкою копії документів не можуть служити належною правовою підставою для задоволення її позовних вимог у цій справі, оскільки вони не є розрахунковими документами у розумінні положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім зазначеного, розрахунковий документ надається за вимогою покупця. Позивачка не надала доказів на підтвердження недоліків придбаного товару. Разом з тим звертає увагу, що на виконання заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року (у подальшому скасовано - 24 березня 2021 року) у процедурі примусового його виконання він у 2020 році сплатив на користь ОСОБА_1                             22 837, 00 грн (вартість товару), 20 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди та 1 000 грн судових витрат і не реалізовував свого права на звернення до суду з вимогами про стягнення безпідставно отриманих коштів. Задоволення позову призведе до повторного стягнення коштів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		17.        Відповідно до товарного чеку № 597038 від 30 березня 2018 року в інтернет-магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1 було придбано мобільний телефон марки «Iphone 8 Plus 64 Gb Silver(Apple Iphone)» НОМЕР_1 , вартістю 22 837 грн.
		18.        Вказаний товарний чек містить напис «Інтернет-магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» і фігурний штамп «ІНФОРМАЦІЯ_1». Він не містить прізвище посадової особи та його підпису, яка передала товар, а також печатки юридичної особи або ФОП, яке видало товарний чек. 
		19.        Подібним чином оформлено і гарантійний талон.
		20.        Відповідно до гарантійного талону № 597038 від 30 березня 2018 року мобільний телефон марки «Iphone 8 Plus 64 Gb Silver» має гарантійний строк 
		12 місяців.
		21.        Зі скаргами на неналежну якість товару позивачка зверталась до інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ФОП ОСОБА_2 .
		22.        Судами також встановлено, що ОСОБА_2 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 27 лютого 2017 року та є власником знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Позиція Верховного Суду
		23.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		24.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		25.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		26.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		27.        Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша       статті 2 ЦПК України).
		28.        Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		29.        Згідно зі статтею 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
		30.        Інтернет-магазин - це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину (стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
		31.        Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (тут і надалі, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.
		32.        Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються: 1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна; 2) правочинів з цінними паперами; 3) фінансових послуг; 
		4) продажу товарів торговельними автоматами; 5) телекомунікаційних послуг; 
		6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку. Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.
		33.        До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою-дев`ятою статті 12 цього Закону.
		34.        Частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції.
		35.        Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 
		3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. 
		36.        Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
		37.        Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
		38.        Для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням або повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
		39.        Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
		40.        У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції (частина четверта статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		41.        Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.
		42.        Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
		43.        За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.
		44.        Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. 
		45.        Під гарантією якості товару слід розуміти твердження продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України та частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання.
		46.        Зазначене узгоджується також з положеннями пункту 18 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 506, яким було передбачено, що на гарантійне обслуговування приймається товар за наявності експлуатаційних документів, пломб виробника або виконавця на товарі, якщо це передбачено експлуатаційним документом, відсутності пошкоджень товару, які могли викликати несправність, за умови дотримання вимог експлуатаційного документа щодо правил зберігання, введення в експлуатацію та використання товару за призначенням. У разі виходу товару з ладу з вини споживача (невиконання правил експлуатації), відсутності передбачених експлуатаційними документами пломб, гарантійного талона споживач втрачає право на гарантійне обслуговування.
		47.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		48.        Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		49.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		50.        Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом мотивованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не довела, що відповідач має нести відповідальність за недолік, який виник у придбаному нею телефоні «Iphone 8 Plus 64 Gb Silver(Apple Iphone)», і цей недолік є істотним.
		51.        Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка не заперечувала, що з моменту придбання телефону у березні 2018 року вона тривалий час користувалася ним і при його експлуатації тріснула кнопка «home», після чого у серпні 2018 року шляхом електронного листування вона звернулася до інтернет-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» з проханням здійснити гарантійний ремонт телефону. В електронній відповіді служби підтримки інтернет-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»                          від 07 вересня 2018 року вказано, що цей випадок не є гарантійним.
		52.        Касаційна скарга стосується значною мірою необхідності переоцінки доказів. Слід звернути увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		53.        Слід також зазначити, що 16 листопада 2023 року до суду першої інстанції ОСОБА_1 було подано клопотання про витребування у ТОВ «Інтернет Інвес» даних про фізичних та юридичних осіб, які були власниками та/або яким було делеговано доменне ім`я «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на 30 березня 2018 року, яке було зареєстровано 17 листопада 2023 року. У порушеному клопотанні позивачка просила проводити судове засідання без її участі та участі її представника.
		54.        Судом першої інстанції протокольною ухвалою від 23 листопада 2023 року у задоволенні поданого клопотання відмовлено, оскільки копія клопотання з додатками не була направлена відповідачу (т. 1, а. с. 237). 
		55.        Враховуючи те, що порушене позивачкою клопотання про витребування доказів у цій справі було подано на 5 році розгляду цієї справи на стадії розгляду по суті, тобто з порушенням строків, визначених статтею 83 ЦПК України, без обґрунтувань неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, без надання доказів направлення такого клопотання стороні відповідача, судом першої інстанції, правомірно відмовлено у його задоволенні.
		56.        Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 16 вересня              2021 року у справі № 910/4540/20 встановлено, що ОСОБА_2 є власником знаків для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 127432 та «Інтернет магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 - новинки з перших рук», що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 206376, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Крім того, ОСОБА_2 є власником доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_1», на якому розміщено інтернет-магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		57.        Водночас Верховний Суд бере до уваги, що позов є необґрунтованим з підстав, вказаних у пунктах 50-51 цієї постанови, і не знаходить підстав для скасування правильних по суті судових рішень у справі, розгляд якої триває з 2018 року.
		58.        Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		59.        Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.
		60.        Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		61.        Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позову не суперечать висновкамВерховного Суду,на які послався заявник у касаційній скарзі, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі.
		62.        Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 
		2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 
		2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:     Є. В. Синельников         О. М. Осіян        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...