Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/14/24 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: 11-166сап24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		05 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 990SCGC/14/24
		провадження № 11-166сап24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Гриціва М. І., 
		суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
		представника скаржника - адвокатки Бородійчук М. В.,
		представника Вищої ради правосуддя Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула на судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1947/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 травня 2024 року № 1455/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 », яке Вища рада правосуддя ухвалила на підставі результатів розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 15 травня 2024 року № 1455/3дп/15-24, і
		ВСТАНОВИЛА:
		1. У липні 2024 року ОСОБА_1 оскаржив до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 25 червня 2024 року № 1947/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 травня 2024 року № 1455/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 » (далі також - Спірне рішення).
		Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати (далі - Третя ДП) про те, що поведінка судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 містить ознаки діяння, яке полягає в тому, що він не дотримався норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
		2. Скаржник вважає рішення ВРП та її Третьої ДП такими, що порушують принципи неупередженості, безсторонності, рівності та недискримінаційності. Вияв порушення цих принципів вбачає в тому, що Рада відверто, виразно й упереджено проігнорувала його доводи та обставини, якими, як на його думку, спростовувалася його участь у настанні дисциплінарного проступку. Рада фактично знехтувала його поясненнями про те, що дисциплінарний орган безпідставно й невмотивовано відкинув його пояснення про невинуватість у скоєнні дій, які автори дисциплінарних скарг трактують як дисциплінарне порушення. Вважає, що Рада тим, що не взяла до уваги доказів, які спростовували поставлені йому за провину дії, порушила стандарти доказування в дисциплінарному провадженні.
		ОСОБА_1 доводить далі, що ВРП хибно побачила в його поведінці ознаки делікту й кваліфікувала його як «дисциплінарний проступок», базуючи свої висновки лише на матеріалах справи про адміністративне правопорушення та поясненнях працівників поліції. ВРП не взяла до уваги і відкинула його пояснення щодо обставин, з огляду на які він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі. Рада не надала значення його наступним діям, пов`язаним зі з`ясуванням його стану здоров`я відразу після дорожньо-транспортної пригоди, зокрема тому, що він у межах двох годин після зупинки транспортного засобу пройшов огляд у медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння, який підтвердив, що на момент зупинки транспортного засобу він був тверезим. Такого роду обставини мали б переконати дисциплінарний орган у тому, що нема жодних сумнівів про його стан здоров`я під час керування транспортним засобом. На думку скаржника, до нього застосували дисциплінарне стягнення за дії, які на підставі закону не відносяться до девіантної поведінки, за порушення якої встановлена дисциплінарна відповідальність.
		Таке рішення, з погляду скаржника, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
		3. У відзиві на скаргу ВРП зазначає, що нема підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення її ДП, може бути скасоване. Оскаржуване рішення достатньою (рівною) мірою відповідає критерію обґрунтованості, а зазначені в скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому є безпідставними.
		4. Факти та обставини, на підставі яких Третя ДП ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, з чим погодилася і ВРП, можна викласти так.
		Скаржник ОСОБА_1 . Постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1999 року № 607-XIV обраний суддею Черкаського обласного суду безстроково. Із серпня 2001 року працював на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області. ВРП рішенням від 18 липня 2019 року № 1888/0/15-19 перевела його на посаду судді Черкаського апеляційного суду.
		28 грудня 2023 року (вх. № Б-2188/32/7-23) до ВРП через систему «Електронний суд» надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на неналежну поведінку судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 . 
		Зокрема, авторка скарги зазначає, що згідно з інформацією, відображеною на вебпорталі «Судова влада України», 20 листопада 2023 року до Соснівського районного суду міста Черкаси надійшов протокол про вчинення заступником голови Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За цим протоколом суддя керував транспортним засобом у стані сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Судовий розгляд справи призначений на 11 січня 2024 року. 
		ОСОБА_2 вважає, що така поведінка судді ОСОБА_1 порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, дискредитує посаду судді та може свідчити про те, що суддя скоїв істотний дисциплінарний проступок. Скаржниця просила відкрити дисциплінарну справу щодо судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 та притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 28 грудня 2023 року цю дисциплінарну скаргу передали для попередньої перевірки члену Третьої ДП ВРП ОСОБА_3 (доповідач), який згідно з пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VІІІ тимчасово здійснював повноваження дисциплінарного інспектора.
		Третя ДП ВРП ухвалою від 21 лютого 2024 року № 501/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
		24 січня 2024 року (вх. № К-250/3/7-24) до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_4 щодо дисциплінарного проступку судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 .
		Авторка дисциплінарної скарги повідомила, що 13 листопада 2023 року на вулиці Ольгерда в місті Черкасах працівники патрульної поліції склали протокол про адміністративне правопорушення стосовно судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, про що повідомлялося на інтернет-ресурсі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 
		ОСОБА_4 також зазначила, що суддя ОСОБА_1 приховує свій майновий стан, оскільки в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік не повідомив, що має автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado». Те, що він приховав це майно, відомо з медіа, зокрема, відповідна інформація розміщена на інтернет-ресурсі за посиланням https://advokatpost.com/politsiia-sklala-protokol-na-suddiu-apeliatsijnoho-sudu-cherkaskoi-oblasti-borodijchuka-za-keruvavannia-u-netverezomu-stani.
		Ще ОСОБА_4 зауважила, що суддя ОСОБА_1 разом зі своїм колегою - суддею ОСОБА_5 під час війни влаштовував у готелі міста Черкаси круглий стіл за участю своєї доньки ОСОБА_6 . На думку авторки дисциплінарної скарги, цей факт свідчить про неефективне використання бюджетних коштів.
		З погляду ОСОБА_4 , суддя Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 припустився поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Така поведінка є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Ради від 24 січня 2024 року цю дисциплінарну скаргу передали для попередньої перевірки члену Першої ДП ВРП ОСОБА_7 (доповідач), яка згідно з пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VІІІ тимчасово здійснювала повноваження дисциплінарного інспектора.
		Перша ДП ВРП ухвалою від 26 лютого 2024 року № 556/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
		Водночас Перша ДП ВРП не встановила в діях судді ОСОБА_1 таких описаних в дисциплінарній сказі ОСОБА_4 ознак дисциплінарного проступку, як приховування майна від декларування та проведення в готелі міста Черкас круглого столу за участю його дочки ОСОБА_6 .
		ВРП ухвалою від 29 лютого 2024 року № 626/0/15-24 об`єднала дисциплінарну справу стосовно судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 , відкриту за скаргою ОСОБА_2 , з дисциплінарною справою, відкритою за скаргою ОСОБА_4 стосовно того самого судді, в одну дисциплінарну справу і передала її на розгляд Третьої ДП ВРП.
		За результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Третя ДП ВРП рішенням від 15 травня 2024 року № 1455/3дп/15-24 суддю Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		5. Фактичні обставини, установлені під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, можна викласти так.
		З посиланням, зокрема, на лист Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області від 17 січня 2024 року № 697/41/24/01-2024 Третя ДП ВРП встановила, що впродовж 2023 року ОСОБА_1 вчинив два адміністративних правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі: 13 листопада 2023 року винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8134655 за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн; 13 листопада 2023 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 627068 за частиною першою статті 130 КУпАП.
		Соснівський районний суд міста Черкаси постановою від 30 січня 2024 року визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосував адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (справа № 712/12728/23).
		З цієї постанови Дисциплінарна палата встановила теж, що ОСОБА_1 13 листопада 2023 року о 15:47 у місті Черкасах на вулиці Гагаріна (Князя Олега) біля будинку № 3 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що явно не відповідає обстановці). Коли йому запропонували пройти в установленому законом порядку медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, шляхом ігнорування відмовився від такого проходження і таким чином порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Описані обставини підтверджують відеозаписи із бодикамер працівників поліції.
		Кропивницький апеляційний суд постановою від 15 березня 2024 року апеляційну скаргу представниці судді ОСОБА_1 - адвокатки Бородійчук М. В. залишив без задоволення, а постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП - без змін.
		У своїй постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що перевірив постанову місцевого суду на відповідність вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги і встановив, що «… оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 627068 від 13.11.2023 (а. с. 1), відеозаписом з місця події (а. с. 8)».
		З долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису, який суд апеляційної інстанції перевірив, щоб пересвідчитися як у справжності процедури фіксації огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, так і проведенні її відповідно до вимог закону, вдалося з`ясувати, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння. З порожнини його рота доносився запах алкоголю, координація рухів була порушена, поведінка не відповідала обстановці. На неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 не відповідав і таким чином ігнорував пропозиції поліцейського. Поведінка водія в описаному контексті була характерна і демонструвала, що він відмовляється від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що якщо він як водій відмовиться на вимогу поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, стосовно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з порушенням водієм вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за яке встановлена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП. 
		Суд апеляційної інстанції підсумував, що нема підстав для сумнівів у достовірності зібраних у справі доказів. Не виявив цей суд і порушень вимог закону, яких припустилися б поліцейські, що, своєю чергою, вплинуло б на якість, достовірність та допустимість зібраних доказів.
		Відтак суд апеляційної інстанції узагальнив, що висновки місцевого суду про доведеність вини та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
		6. З огляду на встановлені обставини Третя ДП ВРП виснувала, що поведінка судді ОСОБА_1 свідчить про те, що цей суддя не дотримався норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		Цьому висновку передували докази та матеріали, які були отримані та оцінені дисциплінарним органом під час дисциплінарного провадження.
		Зокрема, Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області на пропозицію члена Третьої ДП ВРП ОСОБА_3 надав пояснення інспекторів взводів № 1 та № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , котрі зупинили автомобіль, за кермом якого перебував суддя ОСОБА_1 . У своїх поясненнях кожен з названих інспекторів подібно до того, як ці відомості відображені в протоколі про адміністративне правопорушення і матеріалах судових проваджень, підтвердив час, місце та обставини події дисциплінарного проступку, який стався 13 листопада 2023 року за участі скаржника, роль і характер дій останнього.
		Третя ДП ВРП не оминула увагою й те, що повідомлення про події 13 листопада 2023 року за участі судді ОСОБА_1 набули резонансу та були поширені в низці медіа, зокрема, в таких публікаціях: 
		- «Черкаського суддю спіймали нетверезим за кермом» (доступна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3);
		- «Поліція склала протокол на суддю апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1 за керування у нетверезому стані» (доступна за посланням ІНФОРМАЦІЯ_4); 
		- «Черкаського суддю спіймали п`яним за кермом» (доступна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5);
		- «Черкаський суддя ОСОБА_1, який був за кермом напідпитку, залишився на посаді» (доступна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6); 
		- «Черкаського суддю, якого спіймали нетверезим, вирішили лишити без прав та оштрафували» (доступна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ). 
		Дисциплінарний орган заслухав пояснення ОСОБА_1 , який повідомив, що під час оформлення протоколу про адміністративну відповідальність від 13 листопада 2023 року за частиною першою статті 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці та в медичному закладі він не допустив поведінки, яка могла б зашкодити авторитету правосуддя та дискредитує посаду судді.
		На засіданні Третьої ДП ВРП ОСОБА_1 пояснював, що стосовно нього вчинили «підлість». Він не заперечив, що мав зустріч зі свідком ОСОБА_10 , з якою мав обговорити і вирішити робочі питання під час обідньої перерви. 
		ОСОБА_1 звертав увагу, що саме ОСОБА_10 наполегливо пропонувала піти пообідати в кафе. Туди вони приїхали на автомобілі ОСОБА_10 , в кафе спиртних напоїв він не вживав, оскільки хворіє і вживає ліки, які є несумісними з алкоголем. 
		З кафе вони вийшли о 14:04. ОСОБА_10 запропонувала залишитись у машині та зачекати, доки не приїде її чоловік і забере її. Говорила, що вона проживає недалеко. В автомобілі він сидів на місці пасажира. ОСОБА_10 постійно хтось телефонував, але хто саме, йому не було відомо. Коли ОСОБА_10 запустила двигун автомобіля, вони виїхали з «парковки», на якій він стояв.
		ОСОБА_1 стверджував, що запитував ОСОБА_10 , куди вона їде в такому стані. Вона відповіла, що чоловік попросив приїхати в «безлюдне місце» та зачекати на нього там. Таким місцем є пустир - територія, огороджена бетонними блоками, що знаходиться за закладом «Бочка» в місті Черкасах. На цій місцині - пустирі вони очікували на чоловіка ОСОБА_10 .
		Суддя ОСОБА_1 наголошував, що виклик патрульної поліції був здійснений через півтори години після того, як він та ОСОБА_10 вийшли з кафе. Він також стверджував, що свідок ОСОБА_10 попросила його пересісти на місце водія, щоб чоловік не бачив її за кермом у такому стані, бо тоді він її «уб`є». 
		ОСОБА_1 повідомив, що, коли він знаходився за кермом автомобіля, замість чоловіка ОСОБА_10 приїхала патрульна поліція. Він не мав при собі документів та посвідчення водія, оскільки вони залишились у його автомобілі.
		Відтак, як наголосив суддя ОСОБА_1 , з того, що власником автомобіля є інша особа, а він не мав документів, він усвідомив, що стосовно нього вчинили провокацію. Слушність цієї думки посилює те, що саме ОСОБА_10 дуже наполягала піти в кафе та попросила згодом пересісти за кермо автомобіля.
		У поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що, позаяк ніхто не намагався встановити його особу, він вирішив «мовчати». Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» відмовився, бо розумів, що незалежно від того в якому стані він перебував, прилад «Драгер» покаже, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Розуміючи це, він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». 
		ОСОБА_1 стверджував, що працівники патрульної поліції смикали його за куртку, провокували, сподіваючись на те, що він почне говорити, що він суддя, тому він вирішив мовчати. На переконання ОСОБА_1 , працівники патрульної поліції отримали вказівку дискредитувати його. 
		На запитання члена Третьої ДП ВРП ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відповів, що він керував транспортним засобом, коли той знаходився на пустирі. Там він проїхав п`ять метрів до бетонних блоків. На запитання, чому він відмовився проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 відповів, що боявся провокації.
		На засіданні ДП ВРП надала свідчення свідок ОСОБА_10 , яка повідомила, що з ОСОБА_1 вона зустрілась для вирішення робочих питань у кафе, спиртних напоїв вони не вживали. Повідомила, що вона придбала автомобіль і ОСОБА_1 запропонував «поїхати покататись». Коли їх зупинили працівники патрульної поліції, ОСОБА_1 повідомив, що не має посвідчення водія. Підтвердила, що за кермом автомобіля на шляху від кафе до місця зупинки автомобіля був ОСОБА_1 .
		Первинні пояснення працівникам патрульної поліції про те, що за кермом була вона ( ОСОБА_10 ), виправдовує тим, що вона сподівалась на «підвезення» ОСОБА_1 посвідчення водія. 
		Третя ДП ВРП навела міркування, з яких можна визначити, що вона заслухала пояснення судді ОСОБА_1 , але відхилила їх з підстав, наведених в її рішенні. Зокрема, дисциплінарний орган зазначив, що ці пояснення не спростовують факту відвертої відмови (ігнорування) від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що уже утворює склад адміністративного делікту, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і заразом свідчить про прояв відвертого нехтування суддею правил етичної поведінки. Дисциплінарний орган вважає, що постанова Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у справі № 712/12728/23, власне, є свідченням недотримання скаржником норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		7. ВРП за наслідками розгляду скарги судді  ОСОБА_1 на рішення її Третьої ДП від 15 травня 2024 року № 1455/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 залишила це рішення без змін.
		У цьому рішенні ВРП окреслила питання незгоди з оскаржуваним рішенням її Третьої ДП, які  ОСОБА_1 зазначив у скарзі до ВРП на це рішення і які за обсягом та змістом подібні до наведених у скарзі на Спірне рішення, і навела мотиви відмови для їх задоволення, повноту, всебічність, обґрунтованість, слушність та правильність яких оспорює  ОСОБА_1 з використанням аналогічних скарзі на рішення Третьої ДП ВРП мотивів.
		8. У судовому засіданні скаржник  ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи скарги й на підставі слушності її аргументів просили скасувати Спірне рішення.
		Представник ВРП просив залишити без змін рішення ВРП й навів доводи на користь своєї позиції, аналогічні тим, що викладені у відзиві.
		9. Велика Палата перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, і дійшла висновку про те, що нема підстав для задоволення скарги.
		10. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України суддя може бути звільнений зі своєї посади у разі вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		11. Із преамбули та частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII видно, що цей Закон визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП. Рада є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
		Відповідно до частини першої статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. 
		За частиною першою статті 108 цього Закону дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
		Згідно із частинами першою, другою, пунктом 1 частини восьмої, пунктами 1, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення стосовно судді може застосовуватися у виді: 1) попередження; 2) догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.
		Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
		Відповідно до статті 111 цього Закону суддя може оскаржити рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав та в порядку, визначеному Законом № 1798-VIII. У частинах першій, другій статті 42 Закону № 1798-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП. 
		За частинами першою, третьою, десятою статті 51 цього Закону право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
		Частинами першою, другою статті 52 цього Закону передбачено, що рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасовано з переліку підстав, який є вичерпним, а саме: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
		За частиною третьою статті 56 цього Закону питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
		Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		За пунктами 2, 3 частини першої, частинами сьомою, восьмою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності дій чи бездіяльності ВРП ; законності актів ВРП ; законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
		12. Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) у своєму висновку зазначила, що «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з практикою цього Суду «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).
		Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. 
		Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Конституційний Суд України в Рішенні у справі про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 1-1/2004 зазначив, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.
		13. Питання правомірності рішення дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності потребує насамперед з`ясування:
		чи було вчинено дисциплінарне правопорушення, які фактичні підстави цього проступку;
		чи містить діяння, яке поставлено за провину судді, ознаки дисциплінарного проступку;
		чи встановлює закон підстави, за яких вчинені цим суддею дії мають (можуть) розцінюватися (кваліфікуватися) як дисциплінарний проступок; 
		чи встановлює закон дисциплінарну відповідальність за порушення, яке поставлено за провину судді;
		чи є обґрунтовані підстави для визнання судді винним у скоєнні дисциплінарного делікту; 
		чи немає обставин, що виключають дисциплінарну відповідальність судді за ті дії, які він вчинив;
		чи встановлена законом процедура здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді; 
		чи були встановлені законом приводи для здійснення дисциплінарного провадження відносно судді; 
		чи була дотримана процедура провадження;
		чи повноважний орган провадив дисциплінарне провадження щодо судді; 
		чи не були порушені права судді, передбачені законом, під час здійснення дисциплінарного провадження;
		чи мотивованим і обґрунтованим є рішення дисциплінарного органу ВРП і самої Ради про вчинення суддею дисциплінарного порушення, чи отримали правову оцінку твердження судді, висловлені ним на свій захист;
		чи є обставини, що вказують на обрання судді надмірно суворого, непропорційного, а звідси несправедливого виду дисциплінарного стягнення.
		14. Дотримуючись означених меж, Велика Палата вважає, що дисциплінарний орган з`ясував дотримання формальних і матеріальних (фактичних) передумов для відкриття і здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді  ОСОБА_1 , якими, зокрема, стали дисциплінарні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із названими у них підставами, які, з погляду їх авторів, указують на вчинення суддею дисциплінарного порушення.
		Не заперечується в скарзі й те, що дисциплінарне провадження відносно скаржника врегульовано законом, на підставі якого визначені органи, що здійснюють таке провадження. Встановлені підстави для відкриття дисциплінарного провадження, повноваження цих органів, види та умови накладення дисциплінарного стягнення.
		Як видно зі змісту скарг, у них не акцентується увага на істотних порушеннях перебігу здійснення дисциплінарного провадження, послідовності чи хронології дій дисциплінарного органу, які б могли поставити під сумнів результати розгляду.
		Не містить скарга, як і матеріали справи, відомостей про обмеження права судді надати письмові пояснення по суті скарг чи донести свою позицію безпосередньо дисциплінарному органу на засіданні з розгляду дисциплінарної справи.
		У рішенні Третьої ДП ВРП викладені всі обставини та підстави дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 , що по суті не заперечується і самим суддею.
		Поряд із цим зі змісту скарги та позиції її автора під час перегляду Спірного рішення видно, що суддя ОСОБА_1 категорично не згідний з тим, як Третя ДП ВРП і Рада оцінили його дії під час згаданої події зупинки авто працівниками патрульної поліції. 
		15. Велика Палата вважає, що у Спірному рішенні ВРП правильно погодилася з тим, що підстави дисциплінарного правопорушення, які встановила її Третя ДП і які були відтворені в цій постанові, містять достатньо даних для настання дисциплінарної відповідальності. У цьому рішенні Рада проаналізувала їх і надала відповідну правову характеристику з погляду належності до ознак, що утворюють склад дисциплінарного делікту.
		ВРП навела аргументи на підтримання правильності висновків Дисциплінарної палати про дотримання строків накладення дисциплінарного стягнення на скаржника. ВРП слушно погодилася з рішенням її Третьої ДП про те, що порушення, які вчинив ОСОБА_1 , підпадає під правову кваліфікацію, яку сформулювала Дисциплінарна палата. Рада обґрунтовано схвалила рішення Дисциплінарної палати про відсутність підстав для звільнення судді від дисциплінарної відповідальності.
		Рада перевірила і не поставила під сумнів того, що вибір виду дисциплінарного стягнення провадився на підставі характеру вчиненого суддею діяння, наслідків, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, відомостей про особу судді та обставин, що впливають на дисциплінарну відповідальність, із розуміння того, що проступок вчинив саме суддя.
		16. Велика Палата висновує, що наведені в оскаржуваному рішенні ВРП результати розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої ДП ВРП вмотивовані, ґрунтуються на належних і допустимих доказах, рішення ухвалене на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності. Передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII обов`язкових підстав для скасування Спірного рішення немає. Рада діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII.
		17. У скарзі до ВРП на рішення її Третьої ДП суддя ОСОБА_1 навів доводи про його протиправність і необхідність винесення запропонованого у скарзі рішення. ВРП навела мотиви незгоди з такими доводами, зміст яких викладений у цій постанові. Доводи тієї скарги в основному перекликаються з міркуваннями та вимогами, які містяться у скарзі на Спірне рішення.
		Велика Палата не вбачає у скарзі судді, яку він до неї подав, доводів чи аргументів, що були б вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді  ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. 
		У контексті цього слід визнати необґрунтованими і непереконливими твердження скаржника, що обраний судді  ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення є надмірно суворим, свавільним чи очевидно несправедливим. Обставини описаної події зупинки автомобіля працівниками патрульної поліції, характер поведінки судді не давали підстав застосувати до нього більш м`який вид дисциплінарного стягнення.
		18. Отже, з огляду на встановлені обставини Велика Палата дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги  ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВРП.
		Керуючись статтями 243, 245, 250, 266, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Скаргу  ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1947/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 травня 2024 року № 1455/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 » залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1947/0/15-24 - без змін.
		Головуючий суддя-доповідач                                                                   М. І. Гриців
		Судді:                                     О. Л. Булейко                                                С. Ю. Мартєв
		Ю. Л. Власов                                                 К. М. Пільков
		Ж. М. Єленіна                                               О. В. Ступак
		І. В. Желєзний                                              І. В. Ткач
		Л. Ю. Кишакевич                                         О. С. Ткачук
		В. В. Король                                                  Є. А. Усенко
		О. В. Кривенда                                             Н. В. Шевцова
		М. В. Мазур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...